Вирок № 90039690, 25.06.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/2902/20

Провадження № 1-кп/415/950/20

ВИРОК

Іменем України

"25" червня 2020 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.,

за участі секретаря судового засідання Малахова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020130240000012 від 02 січня 2020 року у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, вдівця, не є особою з інвалідністю, не працюючого, раніше судимого: 1) 18.09.1996 Лисичанським міським судом Луганської області за ч.2 ст. 140, ч.3 ст. 140, ч.2 ст. 142, ст. 86-І, 44, 42 КК України до 5 років позбавлення волі, з конфіскацією майна, звільнений з місць позбавлення волі 03.12.1999 умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 3 місяці 27 днів, 2) 11.04.2002 Лисичанським міським судом Луганської області за ч.2 ст. 185, ч. 3 ст.185, ст. 70, ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 27.04.2005 року умовно-достроково на не відбутий строк 1 рік 22 дня; 3) 11.11.2005 Лисичанським міським судом Луганської області за ч.2 ст.185, ч. 3 ст.185, ст. 70, ст. 71 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 17.08.2010 року по відбуттю строку покарання; 4) 18.05.2011 Лисичанським міським судом Луганської області ч. 3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 15.11.2013 року по відбуттю строку покарання; 5) 07.06.2017 Лисичанським міським судом Луганської області за ч.2 ст.185, ч. 3 ст.185, ст.69, ч. 1 ст. 70 КК України до 1 року 3 місяців позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 27.07.2017 року по відбуттю строку покарання, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

за участі сторін та інших учасників кримінального провадження:

прокурора Нескородової Г.А.,

захисника Оверченко О.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В :

01 січня 2020 року, приблизно о 9 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , проходячи біля будинку АДРЕСА_3 43 по вулиці Достоєвського в місті Лисичанську, керуючись раптово виниклим злочинним умислом на таємне викрадення чужого, через відтвір у паркані відкрив запірний пристрій на хвіртці, що веде у двір вказаного будинку та проник до цього подвір`я. Знаходячись у дворі будинку АДРЕСА_4 , ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, з метою особистого збагачення за рахунок інших осіб, діючи умисно та протиправно, повторно, з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю спостереження за його діями з боку сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків від них, виставив вікно та проник до вказаного будинку, звідки повторно, таємно, викрав велосипед марки «Десна» вартістю 1500 гривень, каструлю з алюмінію ємкістю 1 літр вартістю 120 гривень, каструлю з алюмінію ємкістю 25 літрів вартістю 400 гривень, каструлю з алюмінію ємкістю 3 літра вартістю 98 гривень 33 копійки, таз з алюмінію ємкістю 5 літрів, вартістю 105 гривень, сковорідку з алюмінію діаметром 28 см, вартістю 160 гривень, сковорідку з алюмінію діаметром 26 см. вартістю 100 гривень, таз з алюмінію ємкістю 10 літрів вартістю 253 гривні 33 копійки, відро оцинковане ємкістю 15 літрів, вартістю 68 гривень 33 копійки (згідно судової товарознавчої експертизи №19/113/9/1-231е від 17.02.2020 року), які належать ОСОБА_2 , чим спричинив останньому майнову шкоду на загальну суму 2804 гривні 99 копійок.

Викрадене майно ОСОБА_1 погрузив на вищезазначений велосипед та, через відчинену хвіртку, вивіз за межі подвір`я, тим самим залишивши місце скоєння кримінального правопорушення, та розпорядився ним на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло.

18 червня 2020 року під час судового розгляду у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020130240000012 від 02 січня 2020 року, між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області Нескородовою Г.А., якій, на підставі ст. 37 КПК України, надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні та обвинуваченим ОСОБА_1 , за участі захисника Оверченко О.А., за письмовою згодою потерпілого ОСОБА_2 , на підставі ст. ст. 468, 469, 470, 472 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, обвинувачений повністю визнав себе винним в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочину, сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні ОСОБА_1 покарання ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, який визначить суд.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаявся та вибачався за вчинене. Зазначив, що дійсно, 01 січня 2020 року, приблизно о 9 годині, він через відтвір у паркані відкрив запірний пристрій на хвіртці, що веде у двір будинку АДРЕСА_4 та проник до цього подвір`я, далі виставив вікно та проник до вказаного будинку, звідки викрав майно, зазначене в обвинувальному акті, яке залишив в районі ринку по вулиці Крупській, так і не продавши його. Під час досудового розслідування визнавав свою провину, зробивши для себе належні висновки, надавав правдиві свідчення про обставини вчинення ним злочину. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив та повністю визнав, просив пробачити його та суворо не наказувати, надавши шанс на виправлення, оскільки він має тяжкі захворювання – гепатит «С», ВІЛ – інфекція ІІ кл. стадія та потребує довічного медичного лікування, що належним чином не можливо забезпечити в місцях позбавлення волі, також проживає разом з матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є непрацездатною особою похилого віку та потребує його догляду. Майнову шкоду до теперішнього часу не відшкодував, однак надалі зобов`язався відшкодувати завдані потерпілому збитки. Заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз`яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку, згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених п.1 ч. 4 ст.474 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заяви клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред`явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. При цьому зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Прокурор Нескородова Г.А. в судовому засіданні зазначила, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, потерпілий надав письмову згоду на укладення ними угоди, у зв`язку з чим просила суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Захисник Оверченко О.А., також вважала можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди між її підзахисним та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому обвинуваченим вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечував проти затвердження даної угоди, підтвердивши добровільність своєї позиції. Крім того, потерпілий зазначив, що дійсно, 02 січня 2020 року, за адресою: АДРЕСА_4 , він виявив крадіжку майна, зазначеного в обвинувальному акті. Майнова шкода ОСОБА_1 не відшкодована, цивільний позов буде заявляти в порядку цивільного судочинства.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 5 ст. 469 КПК України укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь – який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Згідно до ст. 474 ч. 3 КПК України, якщо угоду досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Відповідно до ст.ст. 468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло.

В силу положення ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК відноситься до категорії тяжких злочинів.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Обвинуваченому роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 18 червня 2020 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області Нескородовою Г.А. та обвинуваченим в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 , за участі захисника Оверченко О.А., за письмовою згодою потерпілого ОСОБА_2 , відповідає вимогам ст. 469, ст. 472 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим скарги не подавались.

Потерпілий ОСОБА_2 відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України надав письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості у даному кримінальному провадженні між прокурором та обвинуваченим. Сумнівів у добровільності його позиції у суду не має.

Умови даної угоди - відповідають вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін або інших осіб, а матеріали кримінального провадження свідчать про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначених у ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, який страждає на тяжкі захворювання - гепатит «С», ВІЛ – інфекція ІІ кл. стадія, які потребують довічного лікування, офіційно не працює, має постійне місце мешкання, за яким характеризується задовільно (а.с.54), проживає разом з матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є непрацездатною особою похилого віку та потребує його догляду, амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря – психіатра м.Лисичанська не одержує (а.с. 53), на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває (а.с.52), раніше судимий (а.с.56,57).

В якості обставин, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає: щире каяття, повне визнання вини, стан здоров`я обвинуваченого та наявність важких хвороб, що потребують довічного лікування, що підтверджується довідкою Луганського обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІДом № 1-с від 19.05.2020.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся та неодноразово, в ході судового розгляду вибачався за вчинене та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого – суд не вбачає.

Суд не визнає у якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого рецидив злочинів, зазначену в обвинувальному акті, оскільки відповідно до п. 19 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», якщо рецидив злочинів утворює одночасно їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 КК України як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, яка його обтяжує.

Застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, відповідає вимогам діючого законодавства. При цьому, суд враховує, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні «Бемер проти Німеччини» (заява 37568/97 п. 61 від 03.10.2002 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз…суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою».

Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань - не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілим не пред`явлений, що не позбавляє права останнього відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.122, ч. 2 ст. 124 КПК України витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1

- судової товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-231е від 17.02.2020 (а.с. 40-47), що згідно довідки Луганського НДЕКЦ (а.с. 39), складає 1256 (одна тисяча двісті п`ятдесят шість) грн. 08 коп., - підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави (одержувач – УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980313070115000012051, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, ст. ст. 374, 474, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 18 червня 2020 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області Нескородовою Г.А., та обвинуваченим ОСОБА_1 , за участі захисника Оверченко О.А., за письмовою згодою потерпілого ОСОБА_2 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020130240000012 від 02 січня 2020 року відносно ОСОБА_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання - у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) ріки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (одержувач – УК у м.Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980313070115000012051, код класифікації доходів бюджету 24060300) процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням судової товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-231е від 17.02.2020, що згідно довідки Луганського НДЕКЦ, складає 1256 (одна тисяча двісті п`ятдесят шість) грн. 08 коп.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3 ст.394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику та потерпілому, в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя М.М. Старікова