Рішення № 90038314, 24.06.2020, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/1243/20

2/214/1584/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 червня 2020 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючої судді Хомініч С.В.,

секретар судового засідання Собченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №214/1243/20

за позовною заявою ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»

про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (на підставі ордеру серії ДП №2662/037 від 01.06.2020);

від відповідача: ОСОБА_3 (на підставі довіреності №52-16/123 від 28.12.2019),-

СУТЬ СПОРУ:

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Бутко О.О. звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 275 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю на виробництві чоловіка позивачки, ОСОБА_4 , без урахування податків з доходів фізичних осіб.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.05.2004 в 21 год. 20 хв. на території гірничої дільниці по видобутку руди №1 Рудоуправління ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», правонаступником якого є ПАТ «Південно гірничо-збагачувальний комбінат», під час виконання трудових обов`язків в.о. машиніста екскаватора, при падінні з висоти отримав численні травми чоловік позивачки - ОСОБА_4 , від яких, перебуваючи у лікарні, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до розділу 10 акту форми Н-1 «Про нещасний випадок на виробництві» №8 від 31.05.2005 були визначенні посадові особи, дії або бездіяльність яких призвела до смертельного нещасного випадку, а саме гірничий майстер дільниці з добутку руди №1 ОСОБА_5 , в.о. начальника гірничої дільниці з добутку руди №1 РУ ОСОБА_6 . Внаслідок смерті чоловіка позивачу завдано моральної шкоди. Звістка про смерть чоловіка призвела до сильного нервового потрясіння позивачки, що в свою чергу призвело до різкого загострення у неї хвороб, пов`язаних з нервовою системою, внаслідок чого позивачка неодноразово змушена була проходити курси лікування. Незважаючи на сплив часу вона продовжує знаходитися в напруженому психічному стані. Позивачка, оскільки залишилася наодинці з малолітньою дочкою, змушена була корінним чином змінити своє життя, самостійно заробляти собі на життя, облаштовувати побут, виховувати та утримувати дитину. Відновити становище, яке існувало до смерті чоловіка у житті позивачки неможливо.

Представником відповідача 18.03.2020 надано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вважає заявлені позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Позивачка в обґрунтування позовних вимог робить посилання на розділ 10 акту №8 форми Н-1 та розділ 6 акту форми Н-1, при цьому цитує лише ту частину, де вказана вина відповідача, як вважає позивачка. В п.10 акту №8 форми Н-1 «Про нещасний випадок на виробництві» №8 від 31.05.2005 вказано, що «в.о. машиніста екскаватора гірничої дільниці з видобутку руди №1 РУ ОСОБА_4 , порушив п. 23 «Інструкції з охорони праці для машиністів та помічників машиністів екскаваторів» та ПОР №51 по заміні троса механізму відкривання днища ковша ЕКГ-8 І». В розділі 6 акту форми Н-1 вказано, що відповідальними особами за нещасний випадок, що стався є саме в.о. машиніста екскаватора гірничої дільниці з видобутку руди №1 РУ ОСОБА_4 . Окрім того, в розділі 7 акту Н-1 вказані причини нещасного випадку - незастосування засобів індивідуального захисту в.о. машиніста екскаватора ОСОБА_4 при заміні троса механізму відкривання днища ковша екскаватора, порушення п. 23 «Інструкції з охорони праці для машиністів і помічників машиністів екскаваторів» і ПОР №51 по заміні троса механізму відкривання днища ковша екскаватора ЕКГ-1. Таким чином, основною причиною нещасного випадку, що стався 14.05.2004 з ОСОБА_4 є вина самого ОСОБА_4 , а вина гірничого майстра дільниці з видобутку руди №1 ОСОБА_5 та в.о. начальника гірничої дільниці з видобутку руди №1 РУ ОСОБА_6 є супутньою виною, оскільки їхні порушення полягають в організаційних моментах, а саме послабленні нагляду за дотриманням підлеглими правил та норм з охорони праці. Щодо розміру моральної шкоди, представник відповідача вважає її необґрунтованою, оскільки позивачка не надала медичних документів про розлади здоров`я, пов`язаних з психологічним станом. Щодо виписних епікризів, не вбачається причино-наслідковий зв`язок між її хворобами та смертю чоловіка, оскільки остання хворіє з підліткового віку, загострення відбулося в 2005 році, що, як вказано в виписних епікризах, спровокував сеанс мануальної терапії. Просить суд врахувати, що померлий був застрахованою особою, сім`я померлого отримала відповідні виплати, передбачені приписами Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, які відповідають змісту позовної заяви.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, підтримала зміст відзиву на позовну заяву.

Заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_7 з ОСОБА_4 перебували в шлюбі, зареєстрованому 21.12.2001 відділом реєстрації актів громадянського стану Саксаганського районного управління юстиції м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 21.12.2001 (а.с. 8).

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 18.05.2004 відділом реєстрації актів цивільного стану Саксаганського районного управління юстиції м. Кривого Рогу, актовий запис № 932, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 причина смерті - нещасний випадок в зв`язку з виробництвом. Закрита внутрішньочерепна травма (а.с. 3).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання трудових обов`язків в.о. машиніста екскаватора Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», яке, в свою чергу 18.10.2019 змінило тип товариства з публічного на приватне та змінило найменування на акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат». За фактом нещасного випадку складено акт №8 про нещасний випадок на виробництві від 31.05.2004 форма Н-1, затверджений головою правління Барабановим С.В. (а.с. 4-7).

В пункті шостому зазначеного акту викладені обставини, за яких стався нещасний випадок. 14.05.2004 о 18 год. 15 хв. бригада екскаватора ЕКГ-8 І №12 у складі в.о. машиніста екскаватора ОСОБА_4 й помічника машиніста екскаватора ОСОБА_9 одержали письмовий наряд від гірничого майстра дільниці №1 ОСОБА_5 на ведення гірничих робіт по будівництву з`їзду позначки «-260 метр» і о 19 год. 15 хв. розпочали роботу. Оскільки наприкінці зміни на екскаваторі розірвався трос механізму відкривання днища ковша екскаватора, бригада розпочала його заміну. З цією метою о 21 год. 10 хв. ОСОБА_4 та ОСОБА_9 піднялися на майданчик поворотної платформи екскаватора. ОСОБА_4 зайшов за стаціонарне заводське огородження і, стоячи на краю майданчика, намагався вирвати руками з барабану механізму відкривання днища ковша екскаватора обірваний трос, а ОСОБА_9 у цей час знаходився праворуч від машиніста і освітлював йому барабан за допомогою переносної лампи. Під час виконання цієї роботи ОСОБА_4 втратив рівновагу й, оскільки не застосовував індивідуальних засобів захисту, які знаходились в екскаваторі (запобіжний пояс і каска), упав з висоти 3,6 метра на підошву вибою. ОСОБА_9 спустився східцями з екскаватора вниз і надав потерпілому першу медичну допомогу, потім по рації повідомив про те, що сталося гірничому майстру ОСОБА_5 , який через диспетчера рудоуправління викликав на місце події машину швидкої медичної допомоги. Викликаною машиною швидкої допомоги ОСОБА_4 був доставлений до медпункту рудоуправління, а потім реанімаційною бригадою до нейрохірургічного відділення 2-й міської лікарні, де, не приходячи до тями, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 15 год. 20 хв. від черепно-мозкової травми (перелом основи зводу черепа). Причиною нещасного випадку зазначені в пункті сьомому зазначеного акту - незастосування засобів індивідуального захисту ОСОБА_4 при заміні троса механізму відкривання днища ковша екскаватора та низька трудова і виробнича дисципліна робітників рудоуправління.

Особи, які допустили порушення законодавства про охорону праці зазначені в пункті 10 акту №8. Ними зазначені в.о. машиніста екскаватора гірничої дільниці з видобутку руди №1 РУ ОСОБА_4 , який порушив п.23 «Інструкції з охорони праці для машиністів та помічників машиністів екскаваторів» та ПОР №51 по заміні троса механізму відкривання днища ковша екскаватора ЕКГ-8 І; гірничий майстер дільниці з добутку руди №1 ОСОБА_5 , який порушив п. 2.5 та 2.12 своєї посадової інструкції та п.10 «Правил безпеки при розробці родовищ корисних копалин відкритим способом»; в.о. начальника гірничої дільниці з добутку руди №1 РУ ОСОБА_6 , який порушив п. 2.7 та 2.15 своєї посадової інструкції та п.10 «Правил безпеки при розробці родовищ корисних копалин відкритим способом».

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини - є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ст. 6 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» (в редакції Закону України від 21 листопада 2002 року № 229-IV) умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Згідно частин 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Приписами ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що державна політика в області охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ч.1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Враховуючи зазначені положення основного Закону України та КЗпП України, підприємство мало створити потерпілому та іншим працівникам належні небезпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань або іншого пошкодження здоров`я чи настання смерті були би неможливими.

Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок душевних страждань, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Установлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені ст. 16 Цивільного Кодексу України.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (справа «Станков проти Болгарії», № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 5 Постанови «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, оскільки питання про відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодуванню моральної шкоди у цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22.06.1981 № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Доводи представника відповідача, що сім`я померлого ОСОБА_4 отримала страхові виплати, передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», доказами не підтверджені.

За ст. 1168 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовуєтьсяїї чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв`язку із смертю чоловіка встановлений судом, підтверджується матеріалами справи. Так, внаслідок смерті чоловіка позивачці спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних та психічних стражданнях, яких вона зазнає у зв`язку зі смертю рідної людини. Таким чином, факт моральних страждань у зв`язку зі смертю чоловіка, на переконання суду не потрібно доводити за допомогою якихось спеціальних засобів доказування. Доведення наявності цих страждань, саме по собі, полягає у засадничих поняттях людяності та розумінні основ людського життя, яке державою Україна визнається найвищою соціальною цінністю.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд виходить з конкретних обставин справи, характеру та ступеню моральних страждань, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, наслідків, що наступили, враховуючи принципи розумності і справедливості, суд вважає, що належною компенсацією спричиненої ОСОБА_1 моральної шкоди є сума у розмірі 150 000 гривень, без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Згідно Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи норми ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 1500 гривень.

Враховуючи вищевикладене, керуючись Конституцією України, Постановою Пленуму Верховного Суду від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. ст. 16, 23, 1168, 1172 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 12, 76, 81, 83, 95, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві- задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю її чоловіка, ОСОБА_4 , на виробництві, в розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» в дохід держави судовій збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п. 3 Розділу XII ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, зазначений в цьому рішенні продовжується на строк дії такого карантину.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», ЄДРПОУ 00191000, юридична адреса: 50026, Дніпропетровська область м. Кривий Ріг.

Повний текст рішення суду складено 24.06.2020.

Суддя Хомініч С.В.