Ухвала суду № 90037481, 24.06.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 175/3420/16-ц

провадження 2/201/2054/2020

УХВАЛА

24 червня 2020 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем – Плевако О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу та договорами поруки,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Автокредит плюс» 29 серпня 2016 року звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу та договорами поруки, позовні вимоги змінювалися, уточнювалися і доповнювалися. Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області вказана справа була прийнята до провадження та призначено проведення судового засідання, виносилася ухвала, справа по суті не слухалася і спір не вирішено, справа передавалася за підсудністю до іншого суду.

В судовому засіданні стало питання про залишення позову без розгляду через подання позову особою без повноважень. Суд вважає вимоги позову підлягаючими залишенню без розгляду, виходячи з наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

З`ясувавши думку учасників судового спору, перевіривши матеріали цивільної справи, суд виходить з наступного:

позовна заява (уточнена) ТОВ «Автокредит плюс» 29 серпня 2016 року звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу та договорами поруки подана 21 вересня 2016 року начебто представником ТОВ «Автокредит плюс» за довіреністю Сафір Ф.О. і його підпис стоїть під позовом, але в матеріалах справи відсутні належним чином оформлені повноваження вказаної особи не тільки на підпис позову, а і на його подачу до суду (довіреність, договір про надання правової допомоги, ордер адвоката тощо); наявна в матеріалах справи довіреність від імені ПАТ КБ «ПриватБанк» на вказану особу не свідчить про його повноваження від ТОВ «Автокредит плюс», а отже позовна заява ТОВ «Автокредит плюс» 29 серпня 2016 року звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу та договорами поруки подана не повноважною особою, повноваження на заявлення такого позову у цієї чи іншої особи в справі відсутні, відсутні і повноваження АТ КБ «ПриватБанк» на ТОВ «Автокредит плюс», а тому дану справу слід залишити без розгляду.

Також слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух. У зв`язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо), залишення позову без розгляду не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.

Приймаючи до уваги вказане, суд приходить до висновку про те, що позов по даній цивільній справі слід залишити без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, 49, 200, 222, 257, 258-261, 274, 279, 352-354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу та договорами поруки залишити без розгляду.

Ухвала набрала законної сили 24 червня 2020 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя –