Рішення № 90035116, 04.06.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/4544/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.,

за участю секретаря судового засідання Ліман С.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з вказаним позовом звернулося АТ «Комерційний банк «ПриватБанк», в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.07.2011 року в загальному розмірі 12143,52 грн та судові витрати у розмірі 1921 грн. В обґрунтування вказаних вимог позивач посилався на те, що 11.07.2011 р. між ним та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом підписання заяви приєднання, який складається із самої заяви та, запропонованих ПАТ КБ «Приватбанк», «Умов та правил надання банківських послуг», «Правил користування платіжною карткою» та «Тарифів Банку», які викладені на банківському сайті. Відповідач отримав кредит у розмірі 2000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач кредитні зобов`язання не виконує, у зв`язку з чим станом на 23.06.2019 р. утворилась заборгованість в сумі 12143,52 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 1792,47 грн; заборгованість за простроченим тілом кредиту - 2693,07 грн, заборгованість за пенею, нарахованою на прострочене зобов`язання - 6103,53 грн, заборгованість за пенею, нарахованою за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн - 500 грн, а також штраф (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн, штраф (процентна складова) в розмірі 554,45 грн.

Відповідач надав відзив, в якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що розмір процентів за користування кредитом не був погоджений сторонами, а заборгованість за тілом кредиту була погашена відповідачем, нарахування неустойки є необґрунтованим. Крім того, відповідач заявила про застосування позовної давності до вимог позивача. Позивач у відповіді на відзив посилався на необґрунтованість доводів відповідача.

Представник позивача, відповідач в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, позивач надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 11.07.2011 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, копія якої долучена до матеріалів справи. Відповідач. отримав кредитну картку, строк дії останньої 31 жовтня 2019 року, з встановленим банком кредитним лімітом, здійснювала витрати та платежі на погашення заборгованості.

З 21 травня 2018 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідач систематично користувалася кредитною карткою в межах встановленого банку кредитного ліміту та здійснювала платежі на погашення заборгованості.

Проте в порушення умов кредитного договору, ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач кредитні зобов`язання за договором своєчасно не виконувала, у зв`язку з чим станом на 23.06.2019 р. позивачем нарахована заборгованість в розмірі 12143,52 грн, яка складається з штрафу в розмірі 1054,45 грн, заборгованості за пенею, нарахованою за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн в розмірі 500 грн, заборгованості за пенею, нарахованою за прострочене зобов`язання в розмірі 6103,53 грн, заборгованість за тілом кредиту та за простроченим тілом кредиту в розмірі 4485,54 (1792,47 + 2696,07).

Позивачем до суду було надано декілька розрахунків заборгованості відповідача: за періоди з 14.03.2012 року по 31.08.2015 року та з 01.09.2015 року по 23.06.2019 року.

В розрахунку позивача, наданого для обґрунтування позовних вимог щодо наявності заборгованості за період з 14.03.2012 року по 31.08.2015 року, позивач виклав відомості про розмір тіла кредиту для кожного періоду, за який здійснено такий розрахунок, кількість днів в кожному періоді, розмір заборгованості за процентами та сума коштів, яка була віднесена позивачем на погашення заборгованості за процентами.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем за період з 01.09.2015 року по 23.06.2019 року, вбачається, що в ньому відсутні дані про сукупну заборгованість позичальника в частині витрат по кредитній картці, здійснених ним особисто, проте наявні відомості про розмір процентів, нарахованих позивачем за попередній період та включені ним до тіла. Також в розрахунку позивача містяться дані про розмір поточних витрат, здійснених позичальником, та розмір коштів, внесених позичальником на погашення заборгованості, що відповідають даним, які містяться у виписці по особовому рахунку позичальника. Крім того, з вказаного розрахунку вбачається, що за рахунок платежів позичальника на погашення заборгованості за кредитним договором, позивачем були спрямовані кошти в першу чергу на погашення пені, а решта - на погашення заборгованості за тілом кредиту.

Так, з розрахунку заборгованості, наданого позивачем за період з 01.09.2015 року по 23.06.2019 року, вбачається, що до заборгованості за тілом кредиту увійшла заборгованість за витратами, здійсненими позичальником, станом на 31.08.2015 року в розмірі 944,17 грн. Крім того, за період з 01.09.2015 року по 05.07.2016 року (дата здійснення позичальником останніх витрат по кредитній картці) позичальник здійснив витрати в сукупному розмірі 1227,47 грн, що відповідає відомостям з банківської виписки по особовому рахунку позичальника. Таким чином, за період з 01.09.2015 року по 05.07.2016 року за кредитною карткою позичальника обліковувалася заборгованість за витратами, здійсненими ним особисто, в сукупному розмірі за весь вказаний період в сумі 2171,64 грн.

Також судом встановлено, що на погашення тіла кредиту позивачем була віднесена сума коштів, сплачених відповідачем на погашення заборгованості, в сукупному розмірі 2309,71 грн (1401,42 + 908,29). А отже, заборгованість за витратами, здійсненими позичальником, в сукупному розмірі за весь вказаний період в сумі 2171,64 грн має бути зменшена на 2309,71 грн. Отримуємо, такий розрахунок 2171,64 грн - 2309,71 = - 138,07 (грн). З наведеного вбачається, що заборгованість за витратами, здійсненими позичальником по кредитній картці станом на 23.06.2019 року була погашена ним в повному обсязі.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що позивачем до тіла кредиту, що утворено за рахунок витрат, здійснених позичальником особисто, з 01.09.2015 року щомісяця додавалася заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахованими за попередній місяць, сукупний розмір яких склав 4623,61 грн.

Разом з тим, суд дійшов висновку про те, що вказаний розрахунок процентів в сукупному розмірі 4623,61 грн, заборгованість за якими стала складовою заборгованості за тілом кредиту та за простроченим тілом кредиту, наведеними позивачем у своєму розрахунку, є необґрунтованим з таких підстав.

Згідно з ч. 8 ст. 49, ч. 2 ст. 53 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків. Банку забороняється встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що з 01.03.2014 року банком використовується формула нарахування процентів, яка не відповідає умовам договору, вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 1048 ЦК України, зі змісту яких випливає, що проценти нараховуються лише на суму позики, а також вимогам, передбаченим ч. 2 ст. 550 ЦК України, відповідно до яких проценти на неустойку не нараховуються.

Так, з розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого позивачем, та з виписки по особовому рахунку відповідача вбачається, що, зокрема, з 01.03.2014 року позивач здійснював банківську операцію «списання процентів за користування кредитом» за рахунок яких стала збільшуватися база, на яку нараховуються проценти за користування кредитними коштами, а у випадку наявності заборгованості за пенею станом на перше число кожного місяця до бази заборгованості, на яку позивач нараховував проценти, була включена також така заборгованість за пенею. У разі погашення пені за рахунок платежу позичальника, сума заборгованості за пенею, яка була включена до такої бази заборгованості, відповідно зменшувалася.

Крім того, з розрахунку заборгованості наданого позивачем, вбачається, що внаслідок присвоєння позивачем заборгованості статусу простроченої, під час розрахунку процентів позивач використовував подвійний коефіцієнт, тобто вдвічі збільшуючи суму нарахованих процентів.

А отже, банком була використана формула нарахування процентів N*M/365*(2 або 1)*Y=Z, де N - заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту, нараховані відсотки та санкції (в попередньому місяці), M - процентна ставка, 365 - кількість днів у році, 2 або 1 - коефіцієнт процентної ставки (1 - застосовується у разі належного виконання зобов`язань, 2 - підвищення процентної ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості), Y - кількість днів за які здійснюється нарахування, Z - сума нарахованих процентів.

Посилання позивача про те, що такий метод нарахування процентів за рахунок капіталізації раніше нарахованих процентів та неустойки із застосуванням подвійного коефіцієнту збільшення заборгованості за процентами, передбачений Умовами та правилами надання банківських послуг не спростовує висновок суду з таких підстав.

Суд не бере до уваги умови кредитного договору, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, долучених до матеріалів справи, оскільки позивачем залишилось не доведеним, що Умови та Правила надання банком кредиту є складовою кредитного договору, а саме те, що вони укладені в один день, тобто в день підписання позичальником заяви позичальника, і позичальник розумів, що саме ці Умови він мав на увазі, підписуючи заяву.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року, відповідно до якої за таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Оскільки судом не встановлені умови договору, за якими можливе застосування подвійного коефіцієнту для розрахунку заборгованості за процентами, суд дійшов висновку про те, що розмір процентів, нарахованих таким методом у відповідні періоди, підлягає зменшенню вдвічі, а саме: за період з 01.09.2015 р. по 09.10.2015 року на 7,15 грн (14,31/2); з 01.09.2016 року по 11.10.2016 року на 87,52 грн (175,05 / 2); з 01.11.2016 року по 15.11.2016 року на 33,90 грн (67,80 / 2); з 01.12.2016 року по 12.03.2017 року на 219,92 грн (439,85 / 2); з 01.04.2017 року по 08.06.2017 року на 199,88 грн (399,76 / 2); з 01.08.2017 року по 20.10.2017 року на 284,69 грн (569,38 / 2); з 01.11.2017 року по 26.12.2017 року на 220,03 грн (440,06 / 2); з 01.01.2018 року по 20.01.2018 року на 82,50 грн (165 / 2); з 01.02.2018 року по 15.03.2018 року на 186,21 грн (372,42 / 2); з 01.04.2018 року по 30.06.2018 року на 430,04 грн (860,09 / 2).

А у підсумку, розмір заборгованості за процентами за користування кредитом, який був нарахований позивачем необґрунтовано за вказані періоди, дорівнює 1751,84 грн, що є сумою вищенаведених доданків. В зв`язку з чим вказана сума має бути віднята від заборгованості за процентами, нарахованими позивачем в сукупному розмірі 4623,61 грн. Отримуємо такий розрахунок: 4623,61 грн - 1751,84 грн = 2871,77 грн.

Позовні вимоги щодо наявності заборгованості за пенею та штрафом є необґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом не встановлено наявність умов кредитного договору щодо розміру неустойки. Посилання позивача про те, що вказаний розмір передбачений Умовами та правилами надання банківських послуг не спростовує висновок суду з підстав, що наведені вище.

Крім того, за положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

21.10.2015 року Верховним Судом України у справі №6-2003цс15 було винесено постанову, в якій був викладений висновок про те, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Оскільки позивач одночасно просить стягнути і штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань і пеню, нараховану на прострочене зобов`язання, і пеню, нараховану за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, суд на підставі вищевикладеного висновку щодо застосування норм права, який відповідно до ст. ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути врахований судом, дійшов висновку про те, що нараховані пені та штрафи не можуть бути стягнуті з відповідача одночасно, оскільки стосуються одного порушення - порушення строків виконання зобов`язання з повернення кредитної заборгованості.

Крім того, при нарахуванні відповідачу заборгованості за пенею та штрафом позивачем не враховані положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року та який набув чинності з 15 жовтня 2014 року (далі - Закон № 1669 -УП).

Відповідно до ст. 2 Закону № 1669-УП на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особа підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 -УП цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

На виконання абзацу 3 п.5 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. у № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Пунктом 1 та 3 вказаного Розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053».

Судом встановлено, що зареєстрованим місцем проживання відповідача є м. Костянтинівка Донецької області, яке відповідно до розпоряджень КМУ від 30.10.2014 р. та від 02.12.2015 р. входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що вимоги стягнення пені та штрафу є необґрунтованими. А отже, в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Оскільки судом була встановлена необґрунтованість нарахування пені відповідачу, та, разом з тим, з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що ним на погашені пені були спрямовані кошти відповідача, сплачені ним для погашення заборгованості, в розмірі 2250 грн, суд дійшов висновку про необхідність віднести вказану суму на погашення заборгованості за процентами за користування кредитом, яку просить стягнути позивач, заявляючи вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредитом та простроченим тілом кредиту, куди увійшли вказані проценти, що відповідає черговості погашення заборгованості, порядок якої передбачено ч. 1 ст. 534 ЦК України. Отримуємо такий розрахунок 2871,77 - 2250 = 621,77 (грн).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого позивачем, вбачається, що після 30.06.2018 року проценти не нараховувалися.

Оскільки судом встановлено, що з 01.03 2014 року позивачем була запроваджена формула розрахунку заборгованості за процентами, яка суперечить вимогам закону та умовам договору, суд дійшов висновку про те, що вказаний розрахунок в частині нарахування заборгованості за процентами за період з 01.03.2014 року по 30.06.2018 року є необґрунтованим.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого позивачем, та з виписки по особовому рахунку відповідача вбачається, що, зокрема, з 28.02.2014 року позивач здійснював банківську операцію «списання процентів за користування кредитом» за рахунок яких стала збільшуватися база, на яку нараховуються проценти за користування кредитними коштами, а отже, банком була використана формула нарахування процентів N*M/365*(2 або 1)*Y=Z, де N - заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту, нараховані відсотки та санкції (в попередньому місяці), M - процентна ставка, 365 - кількість днів у році, 2 або 1 - коефіцієнт процентної ставки (1 - застосовується у разі належного виконання зобов`язань, 2 - підвищення процентної ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості), Y - кількість днів за які здійснюється нарахування, Z - сума нарахованих процентів.

Позивачем до суду було надано декілька розрахунків заборгованості відповідача: за періоди з 14.03.2012 року по 31.08.2015 року та з 01.09.2015 року по 23.06.2019 року.

В розрахунку позивача, наданого для обґрунтування позовних вимог щодо наявності заборгованості за період з 14.03.2012 року по 31.08.2015 року, позивач виклав відомості про розмір тіла кредиту для кожного періоду, за який здійснено такий розрахунок, кількість днів в кожному періоді, розмір заборгованості за процентами та сума коштів, яка була віднесена позивачем на погашення заборгованості за процентами.

Оскільки судом встановлено, що, зокрема, з 28.02.2014 року позивачем була використана формула розрахунку заборгованості за процентами, яка суперечить вимогам закону та умовам договору, суд дійшов висновку про те, що вказаний розрахунок в частині нарахування заборгованості за процентами за період з 14.03.2012 року по 31.08.2015 року є необґрунтованим.

В зв`язку з тим, що судом встановлена необґрунтованість вказаного розрахунку процентів, та жодна із сторін не скористалась своїм правом самостійно подати до суду висновок експерта або заявити клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи, суд дійшов висновку про те, що розмір процентів за користування кредитом, має вираховуватися, виходячи з формули нарахування процентів на заборгованість: N*M/365*Y=Z, де N - поточне тіло кредиту, M - процентна ставка, 365 - кількість днів у році, Y - кількість днів за які здійснюється нарахування, Z - сума нарахованих процентів, замість формули, де N - заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту, нараховані відсотки та санкції (в попередньому місяці).

Крім того, судом встановлено, що позивачем змінювався розмір процентної ставки за кредитним договором до витрат, здійснених за карткою «Універсальна», ставка за використання кредитних коштів становила з 20.03.2013 року 20,40 % на рік, з 01.09.2014 року 34,80 % на рік, з 01.04.2015 року 43,20 % на рік.

Разом з тим, останні витрати за кредитною карткою були здійснені позивачем 12.08.2014 року, а отже розмір процентної ставки, що підлягає застосуванню під час розрахунку заборгованості за процентами становить 20,40% річних.

За період з 28.02.2014 року по 06.03.2014 року, що відповідає 7 дням, тіло кредиту дорівнювало 2000,00 грн. Враховуючи те, що процентна ставка, яка застосовувалась позивачем, дорівнювала 20,40 % річних, отримуємо такий розрахунок:

2000,00 * 20,40 % (/100) / 365 * 7 (днів) = 7,82 (грн).

Продовжуючи вищенаведений розрахунок із застосуванням процентної ставки 20,40 %, отримуємо такі результати: за період з 07.03.2014 року по 08.03.2014 року: 2015 грн / 2 дні = 2,25 грн; з 09.03.2014 року по 14.03.2014 року: 1916,70 грн / 6 днів = 6,43 грн; з 15.03.2014 року по 16.03.2014 року: 1926,70 грн / 2 дні = 2,15 грн; за період з 17.03.2014 року по 25.03.2014 року: 1964,75 грн / 9 днів = 9,88 грн; за період з 26.03.2014 року по 08.04.2014 року: 1955,15 / 14 днів = 15,30 грн; за період з 09.04.2014 року по 08.05.2014 року: 1970,15 грн / 30 днів = 33,03 грн; за період з 09.05.2014 року по 15.05.2014 року: 1985,15 грн / 7 днів = 7,77 грн; за період з 16.05.2014 року по 06.06.2014 року: 1961,92 грн / 22 дня = 24,12 грн; за період з 07.06.2014 року по 10.06.2014 року: 1976,92 грн / 4 дні = 4,42 грн; за період з 11.06.2014 року по 26.06.2014 року: 1878,73 грн / 16 днів = 16,80 грн; за 27.06.2014 року: 1851,75 грн / 1 день = 1,03 грн; за період з 28.06.2014 року по 04.07.2014 року: 1851,58 грн / 7 днів = 7,24 грн; за період з 05.07.2014 року по 08.07.2014 року: 1866,58 грн / 4 дні = 4,17 грн; за період з 09.07.2014 року по 24.07.2014 року: 1759,38 грн / 16 днів = 15,73 грн; за період з 25.07.2014 року по 11.08.2014 року: 1728,55 грн / 18 днів = 17,39 грн; за період з 12.08.2014 року по 09.10.2014 року: 1743,55 грн / 59 днів = 57,49 грн; за період з 10.10.2014 року по 18.10.2014 року: 1545,56 грн / 9 днів = 7,77 грн; за період з 19.10.2014 року по 23.10.2014 року: 1540,37 грн / 5 днів = 4,30 грн; за період з 24.10.2014 року по 23.11.2014 року: 1460,37 грн / 31 день = 25,30 грн; за період з 24.11.2014 року по 24.12.2014 року: 1427,02 грн / 31 день = 24,72 грн; за період з 25.12.2014 року по 20.01.2015 року: 1379,29 грн / 27 днів = 20,81 грн; за період з 21.01.2015 року по 14.02.2015 року: 1336,71 грн / 25 днів = 18,68 грн; за період з 15.02.2015 року по 23.03.2015 року: 1293,52 грн / 37 днів = 26,75 грн; за період з 24.03.2015 року по 27.04.2015 року: 1247,20 грн / 35 днів = 24,40 грн; за період з 28.04.2015 року по 08.06.2015 року: 1210,84 грн / 42 днів = 28,42 грн; за період з 09.06.2015 року по 08.07.2015 року: 1135,96 грн / 30 днів = 19,05 грн; за період з 09.07.2015 року по 23.08.2015 року: 1012,08 грн / 46 днів = 26,02 грн; за період з 24.08.2015 року по 31.08.2015 року: 944,17 грн / 8 днів = 4,22 грн.

Крім того, станом на 27.02.2014 року позивачем були нараховані проценти в розмірі 69,00 грн.

А у підсумку, розмір заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 28.02.2014 року по 31.08.2015 року, дорівнює 524,64 грн, що є сумою вищенаведених доданків.

Разом з тим, з розрахунку заборгованості, наданого позивачем за період з 14.03.2012 року по 31.08.2015 року вбачається, що частина платежів, здійснених відповідачем на погашення заборгованості у період з 28.02.2014 року по 31.08.2015 року в загальному розмірі 636,98 грн була віднесена позивачем на погашення заборгованості за процентами, а отже має бути віднята від заборгованості за процентами, розмір якої встановлено судом. Отримуємо такий розрахунок: 524,64 - 636,98 = - 112,34 (грн). З наведеного розрахунку вбачається, що станом на 31.08.2015 року заборгованість за процентами у відповідача була відсутня, разом з тим, позивач суму платежів відповідача в розмірі 112,34 грн спрямував на погашення необґрунтовано нарахованих процентів.

А отже, вказана сума має бути віднята від заборгованості за процентами, яку просить позивач стягнути з відповідача, сума якої була встановлена судом в розмірі 621,77 грн. Отримуємо такий розрахунок: 621,77 - 112,34 = 509,43 (грн).

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем за період з 01.09.2015 року по 23.06.2019 року, вбачається, що в ньому відсутні дані про сукупний розмір витрат позичальника, проте наявні відомості про розмір щомісячного збільшення заборгованості за тілом кредиту за рахунок раніше нарахованих процентів, на яку позивачем всупереч умовам договору та вимогам закону нараховувались проценти. Також в розрахунку позивача містяться дані про розмір поточних витрат, здійснених позичальником, та розмір коштів, внесених позичальником на погашення заборгованості, що відповідають даним, які містяться у виписці по особовому рахунку позичальника. Крім того, з вказаного розрахунку вбачається, що за рахунок платежів позичальника на погашення заборгованості за кредитним договором, позивачем були спрямовані кошти в першу чергу на погашення пені, а решта - на погашення тіла кредиту, тобто витрат, здійснених позичальником.

Зокрема, з 01.09.2015 року окрім тіла кредиту як базу для нарахування процентів було використано раніше нараховані проценти станом на 31.08.2015 року в розмірі 24,21 грн.

Отже, судом здійснюється розрахунок лише для тієї частини заборгованості, яка всупереч умовам договору та вимог закону була включена до бази, на яку нараховувалась заборгованість за процентами та до якої застосовано процентну ставку 43,2 % річних.

Застосовуючи формулу N*M/365*Y=Z, де N - тіло кредиту (в грн), M - процентна ставка (М/100), 365 - кількість днів у році, Y - кількість днів за які здійснюється нарахування, Z - сума нарахованих процентів (в грн), отримуємо наступний розрахунок заборгованості за процентами:

В період з 01.09.2015 року по 30.09.2015 року база, на яку необґрунтовано нараховувалася заборгованість за процентами дорівнювала 24,21 грн. Враховуючи те, що кількість днів у періоді з 01.09.2015 року по 30.09.2015 року складає 30 днів, а процентна ставка, яка застосовувалася позивачем, дорівнювала 43,20 % річних, отримуємо такий розрахунок:

24,21 * 43,20% (/100) / 365 * 30 (днів) = 0,85 (грн), а отже позивачем безпідставно нарахована заборгованість за процентами в розмірі 0,85 грн.

Аналогічну математичну операцію здійснено для періоду з 01.10.2015 по 31.10.2015 року, коли база, яка була необґрунтовано включена до розрахунку заборгованості за процентами була збільшена ще на 23,10 грн та у підсумку дорівнювала 47,31 грн / 31 день (кількість днів у періоді) = 1,73 грн; за листопад 2015 року: 77,34 (47,31 + 30,03) грн / 30 днів = 2,74 грн; за грудень 2015 року: 106,35 (77,34 + 29,01) грн / 31 день = 3,90грн; за січень 2016 року: 159,20 (106,35 + 52,85) грн / 31 день = 5,84 грн; за лютий 2016 року: 213,81 (159,20 + 54,61) грн / 29 днів = 7,33 грн; за березень 2016 року: 267,24 (213,81 + 53,43) грн. / 31 день = 9,80 грн; за квітень 2016 року: 324,69 грн (267,24 + 57,45) / 30 днів = 11,52 грн; за травень 2016 року: 381,96 грн (324,69 + 57,27) / 31 день = 14,01 грн; за червень 2016 року: 441,55 грн (381,96 + 59,59) / 30 днів = 15,67 грн.

01.07.2016 року база для нарахування процентів, на яку позивач необґрунтовано нараховував проценти, та яка складала вже 441,55 грн, була збільшена ще на 57 грн - проценти нараховані станом на 30.06.2016 року, а також на пеню в розмірі 50 грн, яка була в цей же день погашена за рахунок платежу позичальника, та відповідно виключена з бази з наступного дня, а отже за 01.07.2016 року розмір необґрунтовано нарахованих процентів складав 0,64 грн, враховуючи сукупний розмір бази заборгованості, на яку позивач необґрунтовано нараховував проценти в розмірі 548,55 (441,55 +57 +50) та кількість днів - 1 день.

Продовжуючи вищенаведений розрахунок отримуємо такі результати: за період з 02.07.2016 року по 31.07.2016 року: 498,55 грн (548,55 - 50) /30 днів = 11,49 грн; за серпень 2016 року: 556,24 грн (498,55 + 57,69) / 31 день = 20,40 грн; за вересень 2016 року: 666,07 грн (556,24 + 59,83 + 50) / 30 днів = 23,65 грн; за період з 01.10.2016 року по 12.10.2016 року: 889,97 грн (666,07 + 123,90 + 100) / 12 днів = 12,64 грн; за період з 13.10.2016 року по 31.10.2016 року: 739,97 грн (889,97 - 150 (погашено пені)) / 19 днів = 16,64 грн; за період з 01.11.2016 року по 16.11.2016 року: 889,97 грн (666,07 + 123,90 + 100) / 12 днів = 12,64 грн; за період з 17.11.2016 року по 30.11.2016 року: 833,16 грн (883,16 - 50) / 14 днів = 13,80 грн; за грудень 2016 року: 933 грн (833,16 + 99,84) / 31 день = 34,23 грн; за січень 2017 року: 1167,23 грн (933 + 134,23 + 100) / 31 день = 42,82 грн; за лютий 2017 року: 1419,13 грн (1167,23 + 151,90 + 100) / 28 днів = 47,02 грн; за період з 01.03.2017 року по 06.03.2017 року: 1572,85 грн (1419,13 - 100 + 153,72 + 100) / 6 днів = 11,16 грн; за період з 07.03.2017 року по 31.03.2017 року: 1372,85 грн (1572,85 - 200) / 25 днів = 40,62 грн; за квітень 2017 року: 1488,62 грн (1372,85 + 115,77) / 30 днів = 52,85 грн; за травень 2017 року: 1749,72 грн (1488,62 + 161,10 + 100) / 31 день = 64,19 грн; за період з 01.06.2017 року по 09.06.2017 року: 2035,10 грн (1749,72 + 185,38 + 100) / 9 днів = 21,67 грн; за період з 10.06.2017 року по 30.06.2017 року: 1835,10 грн (2035,10 - 200) / 21 день = 45,61 грн.

А у підсумку, розмір заборгованості за процентами за користування кредитом, який був нарахований позивачем необґрунтовано за період з 01.09.2015 року по 30.06.2017 року, дорівнює 549,54 грн, що є сумою вищенаведених доданків.

А отже, вказана сума має бути віднята від заборгованості за процентами, яку просить позивач стягнути з відповідача, сума якої була встановлена судом в розмірі 509,43 грн. Отримуємо такий розрахунок: 509,43 - 549,54 = - 40,11 (грн).

З наведеного випливає, що вже станом на 30.06.2017 року заборгованість за процентами була погашена, проте позивач всупереч умовам договору та вимогам закону за відсутності тіла кредиту, як сукупності витрат позичальника, здійснених ним особисто в межах кредитного ліміту, продовжував необґрунтовано нарахувати проценти на раніше нараховані проценти та неустойку.

З 01.07.2018 року позивачем проценти на заборгованість за кредитом не нараховувалися.

Крім того, з розрахунку заборгованості наданого позивачем, вбачається, що за користування кредитними коштами в сукупному розмірі 285,41 грн та 159,33 грн (183,54 - 24,21) були нараховані проценти за ставкою 2,9 % на місяць (34,8 % річних), яка діяла до витрат, здійснених з 01.09.2014 року, та 3,6 % на місяць (43,2 % річних), яка діяла до витрат, здійснених з 01.04.2015 року, відповідно. Проте застосування такої процентної ставки до витрат, здійснених позичальником, є необґрунтованим, оскільки вказані витрати були здійсненні відповідачем до 01.09.2014 року та 01.04.2015 року відповідно, коли до вказаних витрат позичальника по кредитній картці мала застосуватися процентна ставка 20,40 % річних, яка діяла на час їх здійснення.

Підсумовуючи всі вищенаведені розрахунки, суд дійшов висновку про те, що станом на 23.06.2019 року відповідач не мала заборгованості за кредитним договором, в зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» щодо стягнення з ОСОБА_1 на його користь заборгованості за кредитним договором № б/н від 11.07.2011 року станом на 23.06.2019 року в розмірі 12143,52 грн необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 264 - 265, 273, п.п.15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» щодо стягнення з ОСОБА_1 на його користь заборгованості за кредитним договором № б/н від 11.07.2011 року станом на 23.06.2019 року в розмірі 12143 (дванадцяти тисяч ста сорока трьох) гривень 52 копійок - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області. Вказаний строк продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного рішення суду - 09 червня 2020 року.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570; відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя