Рішення № 90034495, 23.06.2020, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/285/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2020 р. Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі: головуючого судді Чорного І.А., при секретарі судових засідань Карпінчук О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Здолбунів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що сторони з 30.10.2008 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10.06.2016 року було розірвано. Від спільного проживання у шлюбі сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10.06.2016 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі в розмірі по 800 грн. на кожну дитину щомісячно. ОСОБА_1 зазначає, що аліментів в розмірі по 800 грн. на кожну дитину щомісячно є недостатньо для покриття витрат на забезпечення інтересів дітей, оскільки з віком дітей зростають і їх потреби. Відповідач інших утриманців, зокрема непрацездатних батьків чи неповнолітніх дітей на утриманні не має, тому має можливість надавати утримання дітям у необхідному та достатньому розмірі.

Посилаючись на викладені обставини позивач просила збільшити розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей у твердій грошовій сумі у розмірі по 800 гривень щомісячно, шляхом зміни способу їх стягнення та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки усіх видів доходу (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 21 лютого 2020 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Кисельова М.І. не з`явилися, представник позивача – адвокат Кисельова М.І. подала до суду клопотання від 23.06.2020 року, у якому позовні вимоги підтримала повністю, просила розгляд справи проводити без її участі та участі позивача.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи повідомленим про день, час і місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з`явився, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи через запровадження в Україні карантину. Відзив на позов суду не подано.

Суд не встановив підстав, передбачених п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України, для задоволення клопотання відповідача з огляду на наступне.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Частина 1 статті 3 Конвенції про права дитини передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Отже, в даному випадку першочерговим є захист інтересів дітей, тому клопотання відповідача ніяким чином не відповідає та суперечить чинному національному та міжнародному праву.

Суд враховує, що дана справа перебуває у провадженні суду з лютого 2020 року, строки розгляду цієї справи безпосередньо впливають на інтереси дітей.

Відповідач не скористався правом подати відзив на позовну заяву, клопотань про витребування чи долучення до матеріалів справи будь-яких додаткових доказів від нього також не надходило.

Крім того, слухання справи вже двічі відкладалося за клопотанням відповідача у зв`язку з запровадженням в Україні карантину. Наразі карантинні обмеження значно послаблені.

Також, оголошений карантин не виключає можливості реалізації особою своїх процесуальних прав, зокрема шляхом подачі відзиву на позов, чи додаткових пояснень, а також і участі особи у розгляді, так як Постанова КМУ № 211 від 11.03.2020 р. встановлює заборону відвідування закладів освіти та проведення масових заходів, натомість судові установи, вживши необхідних заходів безпеки для працівників та відвідувачів, працюють та здійснюють судочинство. Будь-яких доказів, які б свідчили про незадовільний стан здоров`я відповідача суду не надано.

Суд вважає, що поведінка відповідача зумовлює затягування строків судового розгляду, вирішення справи по суті та захисту прав та інтересів дітей.

З метою уникнення негативних наслідків для дітей, враховуючи баланс інтересів сторін, поінформованість учасників справи про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд вважає можливим відхилити клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, та розглянути справу за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 30 жовтня 2008 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10.06.2016 року у справі №688/2115/16-ц було розірвано.

Від спільного проживання у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 23.07.2007 року та серії НОМЕР_2 від 03.02.2009 року.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10.06.2016 року у справі №688/2113/16-ц з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі у розмірі по 800 гривень на кожну дитину з врахування індексу інфляції щомісячно, починаючи стягнення з 12 травня 2016 року до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 07.04.2018 року, ОСОБА_6 07.04.2018 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_7 , актовий запис № 1, та після державної реєстрації шлюбу отримала прізвище ОСОБА_8 .

Статтею 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, встановлено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

За умовами, встановленими ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, та ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого врахування інтересів дитини.

Положеннями ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 183 Сімейного кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

При цьому, аліменти у розмірі 1/3 (однієї третини) на двох дітей можуть стягуватись у порядку наказного провадження.

Крім того, суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч.1 ст. 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.

Частина перша ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років на день ухвалення рішення становить 2118 грн.

Таким чином, з врахуванням положень ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим 1109,00 грн. (2218х50%/100).

Пред`являючи даний позов, позивач посилається на те, що змінився її сімейний стан, оскільки вона знову вийшла заміж. Крім того, з дня присудження аліментів минуло майже чотири роки, їх розмір на час виникнення спірних відносин між сторонами є меншим за мінімальний, що передбачено ч. 2 ст. 182 СК України.

Водночас суд вважає, що зміна способу стягнення аліментів - із стягнення аліментів у твердій грошовій сумі на стягнення аліментів у частці від доходу забезпечить більш оперативну адаптацію розміру аліментів до економічної ситуації без звернення до суду, що буде сприяти кращому захисту інтересів дитини.

Враховуючи вищезазначене та те, що відповідач є особою молодого віку, працездатним, приймаючи до уваги інтереси дітей та забезпечення їх гармонійного розвитку, розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, рівність обов`язку батьків щодо утримання дитини, матеріальне становище сторін, суд приходить до переконання, що потрібно збільшити розмір аліментів шляхом зміни способу їх стягнення, та стягувати із ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки усіх видів доходу (заробітку), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, та до досягнення дітьми повноліття.

В силу вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідачем не представлено суду жодних доказів про те, що він за своїм станом здоров`я чи матеріальним становищем, не може виконувати своїх обов`язків по утриманню дітей та сплачувати аліменти у розмірі визначеному судом.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, на підставі ст.ст. 180-184, 192 СК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення – задовольнити.

Збільшити розмір аліментів, визначений рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10.06.2016 року у справі №688/2113/16-ц, шляхом зміни способу їх стягнення та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп. гривень (отримувач коштів: ГУК у м. Києві 37993783, код банку отримувача 899998, код ЄДРПОУ: 37993783, рахунок отримувача: UA798999980000031211256026001, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) (код класифікації доходів бюджету : 22030106).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду або через Здолбунівський районний суд Рівненської області.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .

Суддя І.А.Чорний