Ухвала суду № 90034485, 25.06.2020, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/1520/20

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

25.06.2020 року м.Здолбунів

Здолбунівський районний суд Рівненської області у складі судді Чорного І.А., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

23 червня 2020 року до суду надійшла вказана позовна заява.

Під час вивчення матеріалів позовної заяви було встановлено, що подана позовна заява не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачкою ОСОБА_1 заявлено клопотання, у якому остання просить звільнити її від сплати судового збору до завершення розгляду даної справи.

Дослідивши обґрунтованість заявленого клопотання, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Як роз`яснено в п. 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

ОСОБА_1 в обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору зазначила, що вона знаходиться у важкому майновому становищі, оскільки на даний час не працює, оскільки з червня 2019 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-ох річного віку, та інших доходів не має. Крім того, зазначила, що на її утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідач не приймає належної участі в утриманні дітей, з огляду на що позивач звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Додані позивачем до клопотання про звільнення від сплати судового збору повідомлення про надання державної допомоги сім`ям з дітьми, згідно якої ОСОБА_1 призначено допомогу допомогу при народженні дитини починаючи з 01.07.2019 року щомісячно у розмірі 860,00 грн. та довідку №10-03-298, видану 19.06.2020 року Здолбунівським районним територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг), з якої вбачається, що ОСОБА_1 на даний час знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3-ох річного віку, не є беззаперечними та єдиними документами, які підтверджують майновий стан позивача. Інших доказів (наприклад, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо) позивачем не надано.

Оскільки доказів такого майнового стану, що унеможливлює сплату судового збору за подачу позову, ОСОБА_1 не надано, тому клопотання підлягає відхиленню, а судовий збір - сплаті на загальних підставах.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р., в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

У зв`язку з наведеним, відмова позивачу у задоволенні необґрунтованого клопотання про звільнення від сплати судового збору, як це передбачено законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, судовий збір справляється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 840,80 грн.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як вбачається із позовної заяви, позивач звернулася до суду із двома позовними вимогами немайнового характеру, а саме: про розірвання шлюбу та про визначення місця проживання неповнолітніх дітей, які підлягають сплаті в розмірі 1681 грн. 60 коп. (840,80 х 2).

При подачі позову до Здолбунівського районного суду Рівненської області судовий збір підлягає сплаті за наступними реквізитами: отримувач коштів УДКСУ у Здолбунівському районі; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993013; банк отримувача: ГУДКСУ в Рівненській області; код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA718999980313181206000017171; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Здолбунівський районний суд Рівненської області, код ЄДРПОУ 26406202 (суду).

Також звертається увага на те, що згідно ч. 4 ст. 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Із змісту позову вбачається, що позивач об`єднала в одній позовній заяві дві самостійні вимоги: про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Разом з тим, як вбачається зі змісту позовних вимог, позивачем об`єднано в одному провадженні вимоги, спільний розгляд яких значно ускладнить вирішення справи, зокрема спори про розірвання шлюбу підлягають розгляду у порядку спрощеного позовного провадження та для таких встановлені скорочені строки розгляду справи, а справи про визначення місця проживання дітей розглядаються у порядку загального позовного провадження, де з урахуванням положень ст. 19 СК України, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору, також в зазначених категоріях справ різний предмет доказування.

Відтак, об`єднання в позовній заяві вказаних вимог, які не пов`язані між собою спільним предметом та підставою позову, ускладнить розгляд та вирішення спору у розумні строки.

Згідно ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи вищевказане, вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху та позивачу надати строк для усунення недоліків шляхом подачі позову, оформленого у відповідності до вимог Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -

п о с т а н о в и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, який починає рахуватися з дня отримання позивачем даної ухвали, шляхом подання належним чином оформленої позовної заяви.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.А.Чорний