Рішення № 90033545, 24.06.2020, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

_______________

2/381/495/20

381/595/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого судді Ковалевської Л.М.,

за участі секретаря Омельчук С.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Фастові Київської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач покликається на те, що 25 січня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (далі ТОВ «Веллфін») та ОСОБА_1 укладено договір позики №126722 в електронній формі, за умовами якого відповідач отримав позику у сумі 1500,00 гривнь строком на 30 днів, шляхом перерахування зазначених коштів на її картковий рахунок.

Відповідно до п. 1.5 зазначеного договору за користування позикою позичальник зобов`язався сплачувати 0,95 процента від суми позики, але не менше, ніж 30 гривень за перший день користування позикою; 0,95 процента від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, визначеного у п. 1.3 договору; 2,85 процента додатково до основних процентів, від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк, зазначений у п.1.3 цього договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань.

Позивач зазначає, що ТОВ «Веллфін» виконало у повному обсязі свої зобов`язання за договором, перерахувало суму позики на картковий рахунок позивача. Відповідач своїх зобов`язань за вказаним договором позики належним чином не виконав, порушив строк повернення позики та сплати, передбачених договором процентів, внаслідок чого станом на 21 лютого 2020 року утворилася заборгованість за позикою у сумі 64 201 грн. 50 коп., з яких: 1500 грн. 00 коп. основний борг; 16018 грн. 50 коп. заборгованість за відсотками; 52439 грн. заборгованість за простроченими відсотками.

Покликаючись на вимоги ст. 525-530, 610-612, 631, 1046-1049 ЦК України, просить стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором у сумі 64 201 грн. 50 коп.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися, проте відповідачу було надано строк п`ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.

Відповідно до положень ч. 7ст. 178 ЦПК України відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що не суперечить вимогам ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що ТОВ «Веллфін» є юридичною особою, яка діє на підставі Статуту, та зареєстроване як фінансова установа відповідно до розпорядження від 27.10.2015 № 2606 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Основним видом діяльності ТОВ «ВЕЛЛФІН» є кредитування, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи.

Наказом директора ТОВ «Веллфін» від 27.10.2015 №2-1 затвердженні Правила надання грошових коштів у вигляді позики, які розміщені на офіційному веб-сайті товариства https://creditup.com.ua .

Згідно із пунктами 4.1., 4.2. Правил заявник, що має намір отримати позику, проходить реєстрацію в особистому кабінеті на сайті товариства, оформлює заявку на сайті шляхом заповнення всіх полів заявки, що відмічені як обов`язкові для заповнення.

Відповідно до п. 6.3. Правил у разі прийняття позитивного рішення товариство інформує заявника шляхом відправлення СМС- повідомлення на телефонний номер, зазначений в заявці, розміщенням інформації щодо прийнятого рішення в особистому кабінеті та шляхом надсилання електронного повідомлення на електрону адресу зазначену в заявці. Електронне повідомлення про прийняття позитивного рішення в наданні позики містить гіперактивне посилання. Здійснюючи перехід по гіперактивному посиланню заявник отримує електронну копію договору позики.

У разі отримання договору позики засобами електронного зв`язку, заявник укладає договір позики з товариством в особистому кабінеті - п. 6.3. Правил. Для підписання електронної форми договору позики заявник здійснює вхід на сайт товариства та за допомогою логіну та паролю входить до особистого кабінету - п. 6.7. Правил.

Пунктами 6.10., 6.11., 6.12. Правил визначено, що товариство надає позику у порядку одночасного перерахування суми, зазначеної в договорі позики на рахунок банківської платіжної картки зазначено в заявці, перерахування грошових коштів здійснюється в строки не пізніше 1 (одного) робочого дня з дати підписання договору позики сторонами; датою укладення договору позики між товариством і позичальником є дата перерахування суми позики на банківський рахунок.

Звертаючись до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики, позивач ТОВ «Веллфін» обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач приєднався до Правил надання грошових коштів у вигляді позики, що розміщені на сайті ТОВ «Веллфін», оформив заявку та отримав грошові кошти у вигляді позики на платіжну картку від ТОВ «Веллфін», які не повернув у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підтвердження укладення договору позики, позивач надав копію договору від 25.01.2017 № 126722, який оформлений сторонами в електронній формі, роздруківку заявки з офіційного веб-сайту товариства https://creditup.com.ua., Договір про організацію переказу грошових коштів №ВП-180516-3 про перерахування грошових коштів на платіжну картку відповідача через оператора послуг платіжної інфраструктури WayForPay.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, яка вказує на те, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до положень ст. 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей стаття 1047 ЦК України.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 2ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 цього ж Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «Веллфін» перебувають в загальному доступі, розміщенні на офіційному сайті фінансової установи та у розумінні ст. 641, 644 ЦК України є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

25.01.2017 відповідач ОСОБА_1 у встановленому пунктами 4.1, 4.2. Правил надання грошових коштів у вигляді позики оформив на сайті ТОВ «Веллфін» заявку для отримання позики у розмірі 1500,00 грн. шляхом заповнення всіх полів заявки із зазначенням даних банківської картки, на яку просить перерахувати кошти, що підтверджується роздруківкою заявки з офіційного веб-сайту товариства https://creditup.com.ua.

ТОВ «Веллфін» прийнято позитивне рішення за вказаною заявкою відповідача та 25.01.2017 через ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», з яким у позивача укладено договір про організацію переказу грошових коштів, здійснило переказ грошовий коштів у сумі 1500 грн. 00 коп. на платіжну картку відповідача.

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до укладеного між ТОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 договору позики від 25.01.2017 № 126722 позичальник отримав грошові кошти у розмірі 1500 грн. на умовах строковості, зворотності, платності строком на 30 (тридцять) днів (п.1.1, 1.3 договору).

Доказом підтвердження отримання коштів є інформаційна довідка від ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 30.01.2020, в якій зазначається сума коштів, номер картки, банк-емітент, номер транзакції, опис, код авторизації.

Відповідно до п. 1.5 зазначеного договору за користування позикою позичальник зобов`язався сплачувати 0,95 процента від суми позики, але не менше, ніж 30 гривень за перший день користування позикою; 0,95 процента від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, визначеного у п. 1.3 договору; 2,85 процента додатково до основних процентів, від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк, зазначений у п.1.3 цього договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань.

Сторони досягли згоди, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься у відповідності до графіку розрахунків - пункт 3.1. договору.

Згідно умов договору позики, повернення позики та сплата процентів здійснюється позичальником одним платежем 24.02.2017.

Із наданої позивачем довідки про заборгованість вбачається, що станом на 21 лютого 2020 року утворилася заборгованість за позикою у сумі 64 201 грн. 50 коп., з яких: 1500 грн. 00 коп. основний борг; 16018 грн. 50 коп. заборгованість за відсотками; 52439 грн. заборгованість за простроченими відсотками.

Разом з тим суд не може визнати обґрунтованим розрахунок заборгованості процентів за 30 днів користування позикою відповідачем в сумі 48556 грн. 80 коп. грн. з наступних підстав.

Як вбачається з графіку розрахунків за договором позики, довідки щодо заборгованості, датою повернення позики згідно умов договору є 24.02.2017.

Згідно розрахунку проведеного судом вбачається, що 30 днів користування позикою позивачем мають бути сплачені проценти в розмірі 427,50 грн. (1500 грн. х 30 днів 0,95 %).

Таким чином, заборгованість відповідача за період 25.01.2017 по 24.02.2017 складає 1927,50 грн. (1500 грн. + 427,50 грн.).

Згідно зі ст. 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позичальник ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму позики) та нараховані проценти за користування позикою не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов`язанням, яка складається із суми позики - 1500,00 грн. та процентів за користування позикою в межах строку кредитування за період із 25.01.2017 по 24.02.2017 в сумі 1927,50 гривень.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені ст. 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за основним зобов`язанням, яка складається із суми позики - 1500 грн. та процентів за користування позикою в межах строку кредитування за період із 25.01.2017 по 24.02.2017 в сумі 1927,50 грн. є доведеними та підлягають задоволенню.

Разом з тим, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками в період із 25.01.2017 по 21.02.2020 ( за 1092 прострочених дні) на загальну суму 46683,00 грн. задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Статтями 1046, 1049 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1048,та ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини 1статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження №4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного сторонами договору позики від 25.01.2017 № 126722 ТОВ «Веллфін», як фінансова установа, надало позичальнику суму позики, а останній зобов`язувався повернути надану позику у повному обсязі до 24.02.2017 року.

Таким чином, позикодавець ТОВ «ВЕЛЛФІН» відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 24.02.2017 року. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Досліджений судом розрахунок заборгованості свідчить про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою в сумі 46683,00 грн. включає період із 22.02.2017 по 21.02.2020, який виходить за межі строку кредитування.

Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, тому заявлена позикодавцем ТОВ «Веллфін» вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками за користування позикою за період з 22.02.2017 по 21.02.2020, є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, і тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1927,50 грн. боргу за договором позики (1500,00 грн. + 427,50 грн.).

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, зокрема вони підлягають стягненню з обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог 64201,50 х 100 : 1927,50 = 33,3 %, тобто позов задоволено на 33,3 %. Позивачем сплачено судовий збір у сумі 2102 грн., тому при визначенні розміру судового збору, що підлягає стягненню з відповідача, суд наводить наступний розрахунок: 2102 грн. х 33,3 : 100% = 699 грн., тобто з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 699 грн. судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 509, 526, 527, 530, 532, 599, 610- 612, 615, 629, 631, 634, 638, 1046,1050ЦКУкраїни ст. 2, 3,13, 19, 81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України,

в и р і ш и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48, код ЄДРПОУ 39952398, рах. № IBAN- НОМЕР_2 в ПАТ «Альфа-банк», МФО 300346, заборгованість за договором позики №126722 від 25 січня 2017 року станом на 21.02.2020 в сумі 1927,50 (одна тисяча дев`ятсот двадцять сім) грн. 50 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 699 (шістсот дев`яносто дев`ять) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі через суд першої інстанції апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.М.Ковалевська