Рішення № 90031937, 22.06.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/5049/20

Провадження № 2/161/2073/20

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

22 червня 2020 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Пахолюка А.М.

при секретарі – Будько І.Ю.,

розглянувши в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон", ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, вартості матеріального збитку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ "Страхова компанія "Еталон" (далі – відповідач 1), ОСОБА_2 (далі – відповідач 2) про стягнення страхового відшкодування, вартості матеріального збитку.

Свій позов мотивує тим, що 12 листопада 2019 року в м. Луцьку по пр. Волі, 1 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП) за участю транспортних засобів «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Volvo V60», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . В результаті ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.02.2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Вказує на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 перед третіми особами була застрахована ПрАТ «СК «Еталон» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/4615846.

Посилається на те, що ПрАТ «СК «Еталон» сплатило йому страхове відшкодування в розмірі 27580,79 грн.

Однак, згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження транспортного засобу «Volvo V60», д.н.з. НОМЕР_2 від 11 лютого 2020 №168, проведеного на замовлення позивача, вартість матеріального збитку, завданого власникові пошкодженого автомобіля, складає 76467,47 грн.

Вважає, що відповідач 1 занизив вартість матеріального збитку його автомобіля на 48886,68 грн., а тому вказана сума має бути стягнута солідарно з відповідачів.

На підставі наведеного, просить суд стягнути солідарно з відповідачів 48886,68 грн. вартості матеріального збитку та судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 15 квітня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб.

У відзиві на позовну заяву відповідач 1 вказує, що ПрАТ «СК «Еталон» виконало зобов`язання щодо сплати страхового відшкодування в повному обсязі, сплативши суму в розмірі 27580,79 грн. Також, вважає, що відповідачі не можуть солідарно відповідати за шкоду заподіяну внаслідок ДТП, оскільки законодавство України не передбачає такого обов`язку. Разом з тим, у наданому позивачем висновку експерта, суми є суттєво та безпідставно завищені, а сам висновок є неналежним доказом у справі, оскільки, до нього не додано документи, що підтверджують кваліфікацію судового експерта. Просить, в задоволені позовних вимог відмовити.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2, 5 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності), інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Судом встановлено, що 12 листопада 2019 року в м. Луцьку по пр. Волі, 1 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП) за участю транспортних засобів «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Volvo V60», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 (а.с. 9).

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 лютого 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 9).

Зазначена обставина, згідно вимог ч.4 ст. 82 ЦПК України, доказуваню не підлягає.

На час скоєння ДТП транспортний засіб «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить відповідачу 2, був застрахований у ПАТ «Страхова компанія «Еталон» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/4615846 із лімітом відповідальності 130 000 грн. за майнову шкоду та франшизою 2600 грн. (а.с.79).

За змістом ст. 1187, 1188 ЦК України, в їх системному зв`язку, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, зокрема транспортним засобом, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, а шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Зокрема, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV (далі – Закон № 1961-IV).

Згідно зі ст. 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом ст.ст. 9, 22-28, 35 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

При цьому в Законі № 1961-IV визначено порядок розрахунку шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу. Так, відповідно до статті 29 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика).

Вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за Законом № 1961-IV має сплатити страховик як страхове відшкодування.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Саме такий правовий висновок навів Верховний Суд України у своїй постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц.

Судом встановлено, що на замовлення позивача, було складено висновок № 168 експертного автотоварознавчого дослідження від 11 лютого 2020 року автомобіля «Volvo V60», д.н.з. НОМЕР_2 , відповідно до якого вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складає 71556,21 грн., вартість матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля – 76467,47 грн. (а.с. 11-29) (далі - висновок № 168).

Відповідно до висновку №23-D/69/5 від 06 травня 2020 року, виконаного на замовлення відповідача ПАТ «Страхова компанія «Еталон», матеріальний збиток завданий власнику автомобіля «Volvo V60», складає 23024,02 грн., в тому числі 2522,34 грн. ПДВ на вартість матеріалів та складових (а.с.99-124) (далі - висновок №23-D/69/5).

Судом встановлено, що ПАТ «Страхова компанія «Еталон», сплатило страхове відшкодування в розмірі 27580,79 грн., що визнано сторонами в ході розгляду справи.

Визначаючи суму, яка підлягає відшкодуванню на користь позивача, суд виходить з наступного.

В протоколі огляду транспортного засобу, доданого до висновку №23-D/69/5 при огляді якого були присутні та ознайомлені із результатами аварійний комісар ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_1 , та у відомості огляду транспортного засобу, доданого до висновку № 168, складеного судовим експертом ОСОБА_4 , при огляді якого були присутні та ознайомлені із результатами позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , виявлені пошкодження транспортного засобу «Volvo V60» внаслідок ДТП є ідентичними (а.с. 22, 93).

За змістом п. 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі – Методика), визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив (ла) експертизу (залучив (ла) експерта), у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.

Із матеріалів справи вбачається, що висновок №168, складений при реальному огляді пошкодженого транспортного засобу з врахуванням заміни деталей, що не підлягають ремонту, натомість висновок №23-D/69/5, складений лише на підставі матеріалів страхової справи, без особистого огляду експертом автомобіля, що не може ґрунтуватися на об`єктивному дослідженні пошкоджених внаслідок ДТП складових частин транспортного засобу.

Відтак, суд бере до уваги висновок №168, складений на замовлення позивача, оскільки, він є чітким та конкретним, обґрунтованим та належно мотивованим, виконаний на підставі відповідної Методики при реальному дослідженні пошкодженого транспортного засобу, та з цих же мотивів відхиляє наданий відповідачем 1 висновок №23-D/69/5.

Таким чином, згідно висновку № 168 вартість матеріального збитку, яку за Законом № 1961-IV мав сплатити страховик як страхове відшкодування становить 71556,21 грн., що становить собою суму відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та податку на додану вартість.

Оскільки, пошкоджений автомобіль на час розгляду справи фактично не відремонтовано, то в силу вимог ст.36.2 Законом № 1961-IV, відповідач ПАТ «СК «Еталон» зобов`язаний відшкодувати страхове відшкодування за вирахуванням суми визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість, розмір якого згідно вимог ст.ст. 193, 198, п. 10 Підрозділу 2 "Особливості справляння податку на додану вартість" Розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України на даний час становить 20 %.

Разом з тим, у відповідності до ст. 12 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

В даному випадку розмір франшизи встановлений полісом страхування відповідача 2 складає 2600 грн. (а.с. 79).

Тому, в даному випадку, сума страхового відшкодування, яке має виплатити відповідач ПАТ «СК «Еталон» на користь позивача за вирахуванням ПДВ становить 57030,17 грн. (71556,21(вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу)*1,2 (податок на додану вартість) - 2600 (розмір франшизи)), що не перевищує ліміт відповідальності страховика, встановлений у полісі обов`язкового страхування (а.с. 79).

Отже, в даному випадку, відповідач 1, виплатив позивачу, як потерпілій стороні, страхове відшкодування, сума якого менша, ніж сума коштів, яка підлягає до виплати в порядку виплати коштів відповідно до Закону № 1961-IV.

Оскільки, відповідач 1 сплатив позивачу 27580,79 грн. страхового відшкодування, то до стягнення з ПАТ «СК «Еталон» на користь позивача підлягає 29449,38 грн. майнової шкоди завданої внаслідок вищевказаної ДТП (57030,17 грн. – 27580,79 грн.).

Крім того, оскільки, розмір завданої шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика, то до стягнення з відповідача 2 підлягає лише сума встановленої франшизи в розмірі - 2600 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково на суму 29449,38 грн., які підлягають стягненню з відповідача 1 ПАТ «СК «Еталон» та на суму 2600 грн., які підлягають стягненню з відповідача 2 ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з врахуванням розміру задоволених позовних вимог, з відповідача 1 на користь позивача, слід стягнути 506,52 грн. судового збору, з відповідача 2 - 44,72 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1188, 1192, 1194 Цивільного кодексу України, Закону України ««Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» в користь ОСОБА_1 суму майнової шкоди в розмірі 29449 (двадцять дев`ять тисяч чотириста сорок дев`ять) грн. 38 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 суму майнової шкоди в розмірі 2600 (дві тисячі шістсот) грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 506 (п`ятсот шість) грн. 52 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 44 (сорок чотири) грн. 72 коп.

В решті вимог відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

У відповідності до п.п.15.5) п. 1 Розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон», код ЄДРПОУ – 20080515, адреса місцезнаходження: 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33 Б, 2-й під`їзд.

Відповідач – ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер – невідомо, адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Заочне рішення в повному обсязі складено 25 червня 2020 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області Пахолюк А.М.