Рішення № 90027885, 23.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2020 року м. Київ №640/20893/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

секретаря судових засідань Гарбуз К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурорапрозобов`язання вчинити певні діїза участі представників:

- від позивача - Чорний І.В., Реутов О.Є.;

- від відповідача - Кіцнак П.О.;

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України, в якому, з урахуванням уточнень до позову, просив:

-зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень нарахувати та виплатити звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 премію за період з 01 по 13 квітня 2017 року, одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, компенсацію за невикористані дні основної щорічної відпустки у сумі 199 988,1 грн.;

-зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень здійснити пересилку особової справи звільненого з військової служби у запас військовослужбовця ОСОБА_1 до військового комісаріату, згідно з наказом Міністра оборони України від 13 квітня 2017 року №250 (по особовому складу);

-зобов`язати Генеральну прокуратуру України провести розрахунок та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за затримку повного розрахунку при звільненні з військової служби (премії за відпрацьований період з 01 квітня по 13 квітня 2017 року; одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період з 14 квітня 2017 року по 18 жовтня 2019 року (день звернення до суду) включно в сумі 953 789,40 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України. Наказом Міністра оборони України від 19 листопада 2015 року №926 був відряджений до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі для призначення на відповідну посаду зі штатно-посадовою категорією «полковник юстиції».

Наказом Міністра оборони України від 13 квітня 2017 року №250 (по особовому складу) позивача звільнено з військової служби у запас та згідно з наказом Генерального прокурора від 13 квітня 2017 року №419-ц виключено із списків особового складу військової прокуратури Харківського гарнізону.

Відповідно до наказу Міністра оборони України від 13 квітня 2017 року №250 (по особовому складу) позивач підлягав направленню на військовий облік до Новобаварського об`єднаного районного військового комісаріату.

В подальшому позивачем здано до відділу роботи з кадрами управління забезпечення діяльності військових прокуратур Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України посвідчення офіцера та витяг з наказу Міністра оборони України про звільнення з військової служби.

Водночас, у порушення норм Положення про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора від 12 жовтня 2016 року №357, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 листопада 2016 року №1450/29580 та Положення про Головну військову прокуратуру (на правах Департаменту) Генеральної прокуратури України, відповідачем не підготовлено розрахунку грошового забезпечення позивача та не направлено особову справу останнього до відповідного районного військового комісаріату, визначеного наказом Міністра оборони України від 13 квітня 2017 року №250 (по особовому складу).

Вбачаючи у вказаних обставинах протиправну бездіяльність, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

За клопотанням представника Генеральної прокуратури України, викладеного у заяві від 21 листопада 2019 року, суд ухвалою від 16 грудня 2019 року вирішив здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог останній заперечує з огляду на те, що позивачем не подавалося відповідного рапорту в порядку пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008. Крім іншого, Генеральна прокуратура України не володіє документами, які стали підставою для звільнення позивача з військової служби, що унеможливило направлення особової справи до відповідного військового комісаріату.

Щодо позовних вимог в частині виплати позивачу грошового забезпечення, відповідачем зазначено, що вони не є обґрунтованими, оскільки: обчислення вислуги років позивача не проводилося у зв`язку з поданим ним рапортом про відмову у проведенні підрахунку; премія позивачу виплаті не підлягає, оскільки згідно пункту 4 наказу військової прокуратури сил антитерористичної операції від 21 квітня 2017 року №151к передбачено не виплачувати премію за квітень 2017 року військовому прокурору Харківського гарнізону полковнику юстиції ОСОБА_1 Окрім того, оскільки позивачем не було дотримано процедуру звільнення з військової служби, та враховуючи його відмову у проведенні підрахунку, Генеральною прокуратурою України розрахунок одноразової грошової допомоги та компенсації за невикористану відпустку не проводився, у зв`язку з чим відповідний наказ Генеральної прокуратури України, який є підставою для нарахування коштів, не готувався. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються у строки, установлені пунктами 1, 4 статті 10-1 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Саме у рік звільнення зазначених військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Разом з тим, питання відпусток військовослужбовців в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію регулюються пунктами 17-21 статті 10-1 Закону. При звільненні з військової служби військовослужбовець може отримати грошову компенсацію за невикористану відпустку тільки за рік, в якому він звільняється, при тому, що використати відпустку в умовах особливого періоду, може за два роки. Таким чином, відповідач вважає, що вимоги про виплату компенсації за невикористану щорічну відпустку не грунтуються на нормах законодавства. Що стосується компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій, то відповідно до пункту 8 статті 10-1 Закону військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. Виходячи з положень статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ця відпустка є пільгою, гарантованою державою. Законом України від 14 травня 2015 року №426-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни» Закон України «Про відпустки», КЗпП та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було доповнено новими нормами, згідно з якими учасникам бойових дій та інвалідам війни надається оплачувана відпустка тривалістю 14 календарних днів. На відміну від щорічної відпустки додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни надається незалежно від відпрацьованого в році часу, один раз протягом календарного року на підставі заяви працівника та посвідчення учасника бойових дій або інваліда війни. Вона не переноситься (не подовжується) на дні тимчасової непрацездатності працівника чи святкові і неробочі дні, що припали на її період. Не використана у поточному році така відпустка на наступний рік не переноситься. Зважаючи на вищенаведені норми додаткова відпустка учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» надається за календарний рік незалежно від наявності стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку. При цьому, зважаючи на те, що така відпустка не є щорічною, то і компенсації при звільненні вона не підлягає.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги в цілому є необгрунтованими, а відтак і не підлягають задоволенню судом.

Відповідно до наказу Генерального прокурора від 27 грудня 2019 року №358 «Про окремі питання забезпечення початку роботи Офісу Генерального прокурора» юридичну особу «Генеральна прокуратура України» перейменовано в «Офіс Генерального прокурора» без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. В зв`язку з зазначеним протокольною ухвалою суду у підготовчому судовому засіданні 10 березня 2020 року змінено назву відповідача з Генеральної прокуратури України та Офіс Генерального прокурора.

У листі Офісу Генерального прокурора від 20 лютого 2020 року №05/2/2-55125-19 представником відповідача повідомлено суд, що особову справу ОСОБА_1 11 грудня 2019 року направлено до Новобаварського об`єднаного районного військового комісаріату міста Харкова відповідно до наказу Міністра оборони України від 13 квітня 2017 року №250. В якості доказу доданий супровідний лист Генеральної прокуратури України від 11 грудня 2019 року №10/7-397 вих/дек-19 «Для службового користування (без додатку - відкрита інформація) Прим. №2», адресований Новобаварському об`єднаному районному військовому комісаріату у місті Харкові.

В подальшому, як вбачається із листа Броварського об`єднаного міського військового комісаріату від 11 лютого 2020 року №277, особова справа ОСОБА_1 передана до згаданого комісаріату, так як ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку офіцерів запасу в Броварському об`єднаному міському військовому комісаріаті.

За таких обставин, у відповідності з пунктом 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження у даній справі щодо позовних вимог зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень здійснити пересилку особової справи звільненого з військової служби у запас військовослужбовця ОСОБА_1 до військового комісаріату, згідно з наказом Міністра оборони України від 13 квітня 2017 року №250 (по особовому складу) - закрито.

Щодо решти позовних вимог судом встановлено наступне.

Як вбачається із трудової книжки позивача НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 27 листопада 2017 року проходив військову службу у військовій прокуратурі Харківського гарнізону сил антитерористичної операції.

Згідно з пунктом 1 наказу Міністра оборони України від 13 квітня 2017 року №250 відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті, нижчепойменованих осіб офіцерського складу звільнено з військової служби у запас за пунктом «г» (у зв`язку з проведенням організаційних заходів): полковника юстиції ОСОБА_1 , військового прокурора Харківського гарнізону військової прокуратури сил антитерористичної операції звільнено в запас, та зазначено, що останній підлягає направленню на військовий облік до Новобаварського об`єднаного районного військового комісаріату м. Харкова.

Наказом Генерального прокурора України від 13 квітня 2017 року №419-ц, керуючись статтею 9 Закону України «Про прокуратуру», звільнено полковника юстиції ОСОБА_1 з посади військового прокурора Харківського гарнізону сил антитерористичної операції та виключено його зі списків особового складу цієї прокуратури, усіх видів забезпечення з 13 квітня 2017 року. Призначено старшого радника юстиції ОСОБА_1 на посаду начальника слідчого відділу управління особливо важливих справ Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України з 14 квітня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 наказу Військової прокуратури сил антитерористичної операції від 21 квітня 2017 року №151к вирішено не виплачувати премію за квітень 2017 року військовому прокурору Харківського гарнізону полковнику юстиції ОСОБА_1

Листом заступника начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України Куликом К.Г. від 04 травня 2017 року №14-509вих17 направлено до відділу роботи з кадрами управління забезпечення діяльності військових прокуратур Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України заяви, зокрема, ОСОБА_1 , щодо передачі до Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України довідок про невикористану ними відпустку та витяги з їх послужних списків, для долучення до особових справ.

Із змісту рапорту заступника начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України Кулика К.Г. від 13 червня 2017 року на ім`я керівника Генеральної інспекції Уварова В.Г. встановлено, що Куликом К.Г. 07 червня 2017 року подано рапорт на ім`я Генерального прокурора щодо проведення службового розслідування за фактом бездіяльності начальника відділу роботи з кадрами управління забезпечення діяльності військових прокуратур Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, яким не направлено до відповідних військових комісаріатів особові справи звільнених з військової служби у запас військових прокурорів, зокрема, ОСОБА_1 . З огляду на викладене, просить повідомити про результати службового розслідування.

У відповідь на рапорт заступника начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України Кулика К.Г. від 13 червня 2017 року керівником Генеральної інспекції листом від 03 липня 2017 року №25/2-1823вн-17 повідомлено, що в наказі Міністра оборони України від 13 квітня 2017 року №250 міститься ряд неточностей, при цьому, відділом роботи з кадрами Головної військової прокуратури не ініціювалося перед керівництвом Міністерства оборони України питання про усунення вказаних у наказі неточностей. Водночас, зазначено, що Генеральним прокурором, за наслідками доповіді, вказано керівництву Головної військової прокуратури на необхідність негайної організації пересилки документів персонального обліку (особових справ) до відповідних військових комісаріатів, а також, нарахування компенсації за невикористані дні відпустки за 2017 рік.

Відповідно до листа Генерального прокурора від 03 липня 2017 року №25/2-1822вн-17, підписаного Генеральним прокурором України 30 червня 2017 року, останній, з метою усунення штучних перешкод для постановлення працівників Генеральної прокуратури України, зокрема, ОСОБА_1 просить ОСОБА_4 негайно організувати виконання дій щодо оформлення документів зі звільнення вказаних працівників з військової служби, зокрема, пересилку документів персонального обліку (особових справ) до відповідних військових комісаріатів та надання до управління планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку, звітності, внутрішнього контролю та аудиту Генеральної прокуратури України інформації про залишок невикористаної відпустки за 2017 рік. Крім того, просить ініціювати перед Міністерством оборони України необхідність уточнення наказу від 13 квітня 2017 року №250.

Відповідно до листа заступника Генерального прокурора від 26 вересня 2017 року №14-35вих-17, адресованому Міністру оборони України генералу армії Полтораку С.Т., останньому повідомлено, що наказ від 13 квітня 2017 року №250 містить описку в частині найменування посад окремих військовослужбовців, найменувань військових комісаріатів до яких направлено останніх, а також строків проходження служби. Враховуючи викладене, просить внести відповідні зміни до вказаного наказу.

Крім того, просить провести розрахунок вислуги років військовослужбовців, зокрема, ОСОБА_1 , з урахуванням положень пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року та направити довідки про проходження військової служби (Ф-5). Копії наказів про звільнення військовослужбовців із внесеними змінами у 4 примірниках та інші документи просить направити на адресу Генеральної прокуратури України нарочним, для подальшої передачі їх до кадрових підрозділів відомства.

Листом Державного секретаря Міністерства оборони України від 07 жовтня 2017 року №220/7289 надіслано Генеральній прокуратурі України витяг із наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 04 жовтня 2017 року №703 щодо внесення змін до наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 13 квітня 2017 року № 250.

Також повідомлено, що обчислення вислуги років для призначення пенсії військовослужбовцям, яких звільнено зазначеним наказом не проводилось у зв`язку з поданими рапортами військовослужбовців про відмову у проведенні підрахунку (лист Генерального прокурора від 14 квітня 2017 року № 14-13віх-17). Особові справи зазначених військовослужбовців для підрахунку вислуги років до Департаменту кадрової політики Міністерства оборони (далі - Департамент) не надавались. Крім того, у зв`язку з тим, що облік особових справ військовослужбовців, яких відряджено до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі, ведеться за місцем проходження служби, надання Департаментом довідки про проходженні військової служби не має можливості. При надходженні особових справ військовослужбовців Департаментом буде проведено відповідний підрахунок вислуги років та сформовано довідки про проходження військової служби.

Листом від 12 жовтня 2017 року №14/2-470ви-17, адресованим заступнику Генерального прокурора - Головному військовому прокурору Матіосу А.В., заступник Генерального прокурора Єнін Є. направив адресату за належністю для організації виконання отриманий із супровідним листом Міністерства оборони України від 07 жовтня 2017 року №220/7289 витяг із наказу Міністра оборони України від 4 жовтня 2017 року №703 (по особовому складу) щодо внесення уточнень до наказу Міністра оборони України від 13 квітня 2017 року №250 (по особовому складу), яким військовослужбовців військової прокуратури сил антитерористичної операції, зокрема ОСОБА_1 , звільнено з військової служби у запас за пунктом «г» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». При цьому висловлено прохання, враховуючи відсутність перешкод для подальшого проведення розрахунків, пов`язаних із звільненням вказаних осіб з військової служби та направленням їх на військовий облік, дати відповідне доручення відділу роботи з кадрами управління забезпечення діяльності військових прокуратур Головної військової прокуратури. Крім того в листі вказано, що враховуючи, що облік особових справ військовослужбовців, які відряджені до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі, ведеться за місцем проходження служби та те, що пересилка особових справ до відповідних військкоматів не проведена, просив доручити вказаному відділу роботи з кадрами провести розрахунок вислуги років зазначених осіб, з урахуванням положень пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 та підготувати довідки про проходження ними військової служби (Ф-5), які направити до Департаменту міжнародно-правового співробітництва.

У відповідь на вказане звернення Заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор Матіос А.В. листом від 10 листопада 2017 року №10/5/-460вн повідомив, що правових підстав для надання відповідних вказівок відділу роботи з кадрами Головної військової прокуратури немає, з тих підстав, що зокрема відповідно до пункту 234 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, перед звільненням військовослужбовців, а не після нього уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби.

З огляду на те, що на момент подання позовної заяви до суду відділом роботи з кадрами управління забезпечення діяльності військових прокуратур Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України особову справу позивача до відповідного військового комісаріату не направлено та не підготовлено розрахунку грошового забезпечення, позивач вбачав у такій бездіяльності відповідача протиправність, та звернувся до суду за захистом своїх прав.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Спірні правовідносини врегулювано Законом України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (із змінами і доповненнями), Законом України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (із змінами і доповненнями), Інструкцією з обліку кадрів в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 02 лютого 2017 року №27, Інструкцією з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 26 травня 2014 року № 333, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 червня 2014 року за № 611/25388, Положенням про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України, затвердженим наказом Генерального прокурора України 12 жовтня 2016 року №357, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 листопада 2016 року за №1450/29580.

Суд звертає увагу, що до спірних правовідносин нормативно-правові акти застосовуються у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої, частини другої статті 7 Закону України «Про прокуратуру» систему прокуратури України становлять: Генеральна прокуратура України; військові прокуратури.

До військових прокуратур належать Головна військова прокуратура (на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України), військові прокуратури регіонів (на правах регіональних), військові прокуратури гарнізонів та інші військові прокуратури (на правах місцевих), перелік яких визначається в Додатку до цього Закону.

У разі якщо в силу виключних обставин у певних адміністративно-територіальних одиницях не діють органи прокуратури України, які мають здійснювати там нагляд, за рішенням Генерального прокурора виконання їх функцій може покладатися на військові прокуратури.

Утворення, реорганізація та ліквідація військових прокуратур, визначення їх статусу, компетенції, структури і штатів здійснюються Генеральним прокурором.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 8 Закону України «Про прокуратуру» Генеральна прокуратура України організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури.

Генеральну прокуратуру України очолює Генеральний прокурор, який має першого заступника та чотирьох заступників, а також заступника Генерального прокурора - Головного військового прокурора.

У Генеральній прокуратурі України утворюється (на правах самостійного структурного підрозділу) Головна військова прокуратура, яку очолює заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор. На нього наказом Генерального прокурора може також покладатися виконання інших службових обов`язків.

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 Положення про Головну військову прокуратуру Генеральної прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 06 жовтня 2015 року №249 (далі також - Положення №249) Головна військова прокуратура Генеральної прокуратури України (далі - Головна військова прокуратура) є самостійним структурним підрозділом Генеральної прокуратури України на правах Департаменту і вищим органом військової прокуратури, підпорядкованим заступнику Генерального прокурора України - Головному військовому прокурору.

У своїй діяльності Головна військова прокуратура керується Конституцією України, Законами України «Про прокуратуру», «Про військовий обов`язок і військову службу», іншими актами законодавства, наказами та вказівками Генерального прокурора України, Головного військового прокурора, Регламентом Генеральної прокуратури України, а також цим Положенням.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2.1 Положення №249 до складу Головної військової прокуратури входять: управління забезпечення діяльності військових прокуратур у складі: відділу роботи з кадрами.

Відповідно до частини четвертої статті 27 Закону України «Про прокуратуру» військовими прокурорами призначаються громадяни з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту, за умови укладення ними контракту про проходження служби осіб офіцерського складу у військовій прокуратурі.

Порядок проходження військової служби громадянами України у військовій прокуратурі визначається відповідним положенням, яке затверджується Президентом України.

В окремих випадках за наказом Генерального прокурора на посади прокурорів та слідчих військової прокуратури можуть бути призначені особи, які не є військовослужбовцями і не перебувають у запасі та відповідають вимогам частин першої та п`ятої цієї статті.

Військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру» і проходять військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.

Військові звання вищого офіцерського складу військовослужбовцям військової прокуратури присвоюються Президентом України, інші військові звання - відповідно до встановленого законодавством порядку проходження військової служби.

Посади військових прокурорів та відповідні їм військові звання включаються в переліки військових посад.

Військові звання офіцерського складу військової прокуратури відповідають класним чинам працівників прокуратури. При звільненні офіцерів військової прокуратури (до полковника включно) з військової служби і призначенні на посади прокурорів в територіальні чи спеціалізовані прокуратури їм присвоюються відповідні їх військовим званням класні чини, а при прийнятті на військову службу у військову прокуратуру прокурорів, які мають класні чини (до старшого радника юстиції включно), їм присвоюються відповідні військові звання згідно із законодавством.

Згідно з пунктами 2, 3 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» військові прокуратури гарнізонів розташовуються в межах відповідних військових гарнізонів. У разі потреби з метою організації їх діяльності їм виділяються необхідні приміщення з фондів Міністерства оборони України.

В умовах особливого періоду, запровадження надзвичайного, воєнного стану або проведення антитерористичної операції із залученням з`єднань, військових частин та підрозділів Збройних Сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, інших військових формувань, місцем постійної дислокації яких є територія в межах військового гарнізону, особовий склад військових прокуратур (прокурори, слідчі) гарнізону може відряджатися до районів розташування цих з`єднань, військових частин та підрозділів на період виконання цими з`єднаннями, військовими частинами та підрозділами завдань за призначенням.

Установлено, що на прокурорів та слідчих військової прокуратури, які не є військовослужбовцями, у разі виконання ними повноважень у районах проведення антитерористичних операцій поширюються соціальні гарантії, передбачені для військовослужбовців військової прокуратури.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пункту «г» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби: у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі.

Згідно з частиною п`ятою статті 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий облік призовників і військовозобов`язаних ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1.1, 1.3, 1.4 розділу І Інструкція з обліку кадрів в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 02 лютого 2017 року №27 (далі також - Інструкція №27) визначено порядок організації ведення персонального, штатно-посадового, військового та статистичного обліку кадрів (прокурорів, слідчих, державних службовців, службовців, працівників, що виконують функції з обслуговування, та робітників) в органах прокуратури, формування, ведення і зберігання особових справ та трудових книжок працівників.

Облік кадрів у військових прокуратурах здійснюється в порядку, визначеному цією Інструкцією, з урахуванням особливостей ведення особових справ, встановлених для військовослужбовців.

Організація виконання вимог Інструкції покладається на кадрові підрозділи органів прокуратури, керівників місцевих прокуратур та військових прокурорів гарнізонів.

Згідно з пунктом 2.1 розділу ІІ Інструкції №27 у Генеральній прокуратурі України персональному обліку підлягають її працівники, а також працівники регіональних, місцевих і військових прокуратур, які призначаються на посади Генеральним прокурором.

Відповідно до пункту 11 розділу ІІ Положення про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 12 жовтня 2016 року №357, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 07 листопада 2016 року за №1450/29580 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) при призначенні Генеральним прокурором України осіб на посади заступників Генерального прокурора України, керівників, заступників керівників структурних підрозділів та прокурорів Генеральної прокуратури України, керівників регіональних прокуратур (військових прокурорів регіонів), ректора Національної академії прокуратури України підготовку необхідних документів забезпечує кадровий підрозділ Генеральної прокуратури України (Головної військової прокуратури).

Згідно з підпунктом 4.5.1 пункту 4.5 Положення №249 до повноважень відділу роботи з кадрами належить: організація роботи з добору, розстановки, професійної підготовки та виховання кадрів військових прокуратур; взаємодія з кадровими підрозділами Генеральної прокуратури України, Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України та інших військових формувань; організація роботи з добору та підготовки кадрів для військових прокуратур у відповідних навчальних закладах та взаємодія з ними з цих питань; внесення пропозицій щодо удосконалення структури і штатної чисельності військових прокуратур, підготовка проектів наказів з цих питань; створення резерву для заміщення посад у структурних підрозділах Головної військової прокуратури, посад військових прокурорів регіонів та їх заступників, а також контроль за створенням відповідного резерву у військових прокуратурах регіонів; внесення пропозицій щодо кандидатур для призначення на посади номенклатури Генерального прокурора України; організація та проведення роботи щодо присвоєння військових звань, класних чинів прокурорсько-слідчим працівникам військових прокуратур та рангів державним службовцям; вивчення та узагальнення стану роботи з добору, розстановки, професійної підготовки та виховання кадрів в органах військової прокуратури; забезпечення обліку особового складу органів військової прокуратури; організація роботи щодо своєчасного подання працівниками Головної військової прокуратури декларацій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру; ведення обліку забезпеченості житлом прокурорсько-слідчих працівників Головної військової прокуратури, здійснення контролю та узагальнення стану організації цієї роботи у прокуратурах; ведення особових справ, послужної картотеки та інших облікових документів військовослужбовців Головної військової прокуратури; складання та ведення списків працівників військових прокуратур з метою заохочення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач обіймав посаду військового прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону, яка є самостійним структурним підрозділом Генеральної прокуратури України.

На вказану посаду полковника юстиції ОСОБА_1 призначено Генеральним прокурором України наказом від 27 листопада 2015 року №580-вк.

Отже, слід дійти висновку, що персональному обліку позивач підлягав у Генеральній прокуратурі України, особову справу позивача під час проходження ним військової служби на посадах у військовій прокуратурі має вести відділ роботи з кадрами Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.3, 3.7.1. Розділу 3 Інструкції №27 для персонального обліку працівників, які перебувають на посадах, зазначених у пунктах 2.1, 2.2 Інструкції №27, у відповідних прокуратурах ведуться: - особові справи.

Ведення особових справ військовослужбовців військових прокуратур здійснюється відповідно до Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 26 травня 2014 року №333, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 червня 2014 року за №611/25388 (далі також - Інструкція №333).

Згідно з пунктом 3.15 розділу 3 Інструкції №333 перші примірники особових справ офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу перед звільненням із військової служби направляються до кадрових органів за підпорядкованістю для підготовки їх до проведення розрахунку вислуги років військової служби.

За рішенням начальників кадрових органів для розрахунку вислуги років військової служби офіцера використовується другий примірник особової справи.

Перед відправленням особових справ до фінансових органів усі періоди військової служби у рядках 8, 9 послужного списку повинні бути ретельно перевірені та звірені з відомостями автобіографій, атестаційних та додаткових документів, підтверджені наказами або відповідними документами.

Усі оригінали документів та їх копії обов`язково підшиваються до особової справи.

У рядку 9, у відомостях про службу на посадах, які входять до складу льотного екіпажу, вказується про виконання встановлених норм нальоту годин.

Після уточнення та підтвердження відомостей про проходження військової служби записи в рядках 8 та 9 послужного списку засвідчуються підписом начальника кадрового органу та гербовою печаткою.

Після складення фінансовим органом розрахунку вислуги років військовослужбовця на пенсію особові справи з розрахунком повертаються до військових частин за місцем служби.

Перед звільненням із військової служби військовослужбовець повинен бути ознайомлений із записами в послужному списку та з розрахунком вислуги років військовослужбовця на пенсію.

Після видання наказу по особовому складу про звільнення військовослужбовця в рядок 8 записуються формулювання наказу про звільнення, у тому числі за якою статтею Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", про право носіння військової форми одягу (якщо це було вказано в наказі про звільнення), вислугу років у календарному та пільговому обчисленнях, військовий комісаріат, куди підлягає направленню для постановки на військовий облік, вид заохочення, номер і дата наказу по стройовій частині про виключення зі списків особового складу частини. У цьому самому рядку зазначається, на яких посадах можна використовувати військовослужбовця в особливий період. У послужних списках других примірників особових справ офіцерів зазначаються номери військово-облікових спеціальностей, за якими доцільно їх обліковувати в запасі. До перших примірників особових справ військовослужбовців, звільнених із правом на пенсійне забезпечення, залучаються: розрахунок вислуги років (страховий стаж) військовослужбовця на пенсію, свідоцтва про хворобу, витяги з наказів по особовому складу про звільнення та виключення зі списків військової частини та всіх видів забезпечення.

У приписах (відпускних квитках) офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, звільнених з військової служби, зазначається, коли і в який військовий комісаріат вислано їхні особові справи або куди вони будуть вислані.

Відповідно до пункту 9.4. глави 9 розділу ІІ Інструкції №333 ведення особових справ військовослужбовців (своєчасне поповнення необхідними матеріалами, документами, фотокартками та іншими даними), які характеризують їх, уточнення записів, що містяться в них, звірка з першими примірниками, а також контроль за своєчасним пересиланням особових справ покладаються на офіцерів кадрових органів, які займаються вивченням і добором кадрів відповідного напряму.

Підшивка документів, облік, зберігання і пересилка особових справ, ведення послужних картотек, контроль за своєчасним отриманням і висилкою послужних карток покладаються на осіб, які займаються обліком особового складу.

Згідно з абзацами 1, 4, 5 пункту 1.6 глави 1 розділу IV Інструкції №333 пересилка документів персонального обліку ведеться тільки із супровідними листами із зазначенням причин пересилки в установлені строки: із кадрових органів - не пізніше семи днів після одержання наказу (витягу з наказу) про нове призначення (звільнення, виключення зі списків).

Відповідно до пункту 4.4. розділу 4 Інструкції 27 при зміні облікових даних працівник зобов`язаний своєчасно надати до кадрового підрозділу, керівнику місцевої прокуратури відповідні документи, які долучаються до особової справи.

Про зміни в облікових даних осіб, призначених Генеральним прокурором на адміністративну посаду в регіональній, місцевій чи військовій прокуратурі, кадрові підрозділи відповідних прокуратур повідомляють кадрові підрозділи Генеральної прокуратури України з долученням належним чином засвідчених копій відповідних документів.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з пунктом 1 наказу Міністра оборони України від 13 квітня 2017 року №250 відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті, нижчепойменованих осіб офіцерського складу звільнено з військової служби у запас за пунктом «г» (у зв`язку з проведенням організаційних заходів): полковника юстиції ОСОБА_1 , військового прокурора Харківського гарнізону військової прокуратури сил антитерористичної операції, який підлягає направленню на військовий облік до Новобаварського об`єднаного районного військового комісаріату м. Харкова.

Наказом Генерального прокурора від 13 квітня 2017 року №419-ц, керуючись статтею 9 Закону України «Про прокуратуру», звільнено полковника юстиції ОСОБА_1 з посади військового прокурора Харківського гарнізону сил антитерористичної операції та виключено його зі списків особового складу цієї прокуратури, усіх видів забезпечення з 13 квітня 2017 року.

З аналізу вищевказаних норм законодавства слід дійти висновку, що відділом роботи з кадрами управління забезпечення діяльності військових прокуратур Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України у семиденний строк після отримання наказу Міністра оборони України (витягу з наказу) від 13 квітня 2017 року №250 та наказу Генерального прокурора від 13 квітня 2017 року №419-ц мало б бути підготовлено та направлено до Новобаварського об`єднаного районного військового комісаріату м. Харкова один примірник особової справи ОСОБА_1 з метою взяття останнього на військовий облік, водночас, таких дій відповідачем у встановлений строк вчинено не було.

Щодо твердження відповідача, що позивачем не подано рапорту про бажання звільнитися з військової служби відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, з огляду на що, Генеральна прокуратура України не володіла документами, які стали підставою для звільнення з військової служби, та, що унеможливило оформлення та направлення особової справи ОСОБА_1 до військового комісаріату, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до пункту 233 вказаного Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) військовий комісаріат, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що листом від 12 квітня 2017 року №14-13вих-17 Генеральним прокурором повідомлено Міністра оборони України генерала армії України Полторака С.Т. , що на теперішній час в органах Генеральної прокуратури України провадяться організаційні заходи, в результаті проведення яких підлягають звільненню з військової служби наступні військовослужбовці, зокрема, полковник юстиції ОСОБА_1 , військовий прокурор Харківського гарнізону сил антитерористичної операції. Можливості розміщення зазначених військовослужбовців в органах військової прокуратури Генеральної прокуратури України немає. Військовослужбовці наполягають на звільненні з військової служби у зв`язку з проведенням оргзаходів. Відповідно до пункту «г» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з урахуванням випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, підлягають звільненню з військової служби у зв`язку зі скороченням штату або проведення організаційних заходів. Долучивши рапорти та подання про звільнення в 4 примірниках (відповідно до кількості вказаних у листі військовослужбовців), Генеральний прокурор Ю. Луценко просить рішення Міністра оборони України щодо звільнення офіцерів у найкоротший час.

Відповідно до абзацу 7 підпункту 2 пункту 255 Положення під час дії особливого періоду (крім строку проведення мобілізації) звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: до введення воєнного стану - на підставах, передбачених частинами другою, третьою, пунктом 1 частини четвертої, пунктом 2 частин п`ятої і шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу": у військових званнях до генерал-полковника (адмірала) включно за всіма підставами - Міністром оборони України.

Згідно з пунктом 1 наказу Міністра оборони України від 13 квітня 2017 року №250 відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті, нижчепойменованих осіб офіцерського складу звільнено з військової служби у запас за пунктом «г» (у зв`язку з проведенням організаційних заходів): полковника юстиції ОСОБА_1 , військового прокурора Харківського гарнізону військової прокуратури сил антитерористичної операції, який підлягає направленню на військовий облік до Новобаварського об`єднаного районного військового комісаріату м. Харкова.

Отже, з огляду на те, що Міністром оборони України прийнято наказ про звільнення військовослужбовців, зокрема, ОСОБА_1 , слід дійти висновку, що відповідний рапорт у порядку пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 полковником юстиції ОСОБА_1 складено та подано відповідачу, що останнім не спростовано, а відсутність такого рапорту у особовій справі ОСОБА_1 свідчить лише про недбале ставлення до службових обов`язків відповідної посадової особи відділу роботи з кадрами Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України в частині ведення особової справи військовослужбовця.

Крім того, обов`язок формування та направлення особової справи ОСОБА_1 до відповідного комісаріату, визначеного наказом Міністра оборони України від 13 квітня 2017 року №250, та його не виконання підтверджується доказами, долученими до матеріалів справи, а саме, рапортом заступника начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Кулика К.Г. від 13 червня 2017 року, дорученням Генерального прокурора від 03 липня 2017 року №25/2-1822вн-17, підписаного Генеральним прокурором України 30 червня 2017 року, листом заступника Генерального прокурора від 12 жовтня 2017 року №14/2-470вн-17 та відкритим службовим розслідуванням за фактом бездіяльності начальника відділу роботи з кадрами управління забезпечення діяльності військових прокуратур Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України щодо не направлення до відповідних військових комісаріатів особових справи звільнених з військової служби у запас військових прокурорів, зокрема, ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу, що відповідач не заперечує та не спростовує докази, які містяться у матеріалах справи, що підтверджують не виконання встановленого обов`язку оформити та направити особову справу ОСОБА_1 у встановлені законодавством строки.

Враховуючи встановлені судом обставини, проаналізувавши норми законодавства України, суд дійшов висновку, що структурним підрозділом Генеральної прокуратури України допущено протиправну бездіяльність в частині не пересилання у встановлений законодавством строк особової справи звільненого з військової служби у запас ОСОБА_1 до Новобаварського об`єднаного районного військового комісаріату, визначеного наказом Міністра оборони України від 13 квітня 2017 року №250 (по особовому складу).

Утім, як було зауважено вище, у листі Офісу Генерального прокурора від 20 лютого 2020 року №05/2/2-55125-19 представником відповідача повідомлено суд, що особову справу ОСОБА_1 11 грудня 2019 року направлено до Новобаварського об`єднаного районного військового комісаріату міста Харкова відповідно до наказу Міністра оборони України від 13 квітня 2017 року №250. В якості доказу доданий супровідний лист Генеральної прокуратури України від 11 грудня 2019 року №10/7-397 вих/дек-19 «Для службового користування (без додатку - відкрита інформація) Прим. №2», адресований Новобаварському об`єднаному районному військовому комісаріату у місті Харкові.

В подальшому, як вбачається із листа Броварського об`єднаного міського військового комісаріату від 11 лютого 2020 року №277, особова справа ОСОБА_1 передана до згаданого комісаріату, так як ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку офіцерів запасу в Броварському об`єднаному міському військовому комісаріаті.

За наведених обставин, ухвалою суду від 23 червня 2020 року провадження у даній справі щодо позовних вимог зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень здійснити пересилку особової справи звільненого з військової служби у запас військовослужбовця ОСОБА_1 до військового комісаріату, згідно з наказом Міністра оборони України від 13 квітня 2017 року №250 (по особовому складу) - закрито.

Щодо не нарахування та невиплати відповідачем позивачу грошового забезпечення, а саме, премії за період з 01 по 13 квітня 2017 року, одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби, компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки у розмірі 184 604,40 грн., а з урахуванням додаткових пояснень у подальшому уточнено суму до стягнення, а саме 199 988,1 грн., суд вбачає за доцільне звернути увагу на наступне.

Як вже зазначено судом вище, відповідно до положень пункту 3.15 розділу 3 Інструкції №333 перші примірники особових справ офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу перед звільненням із військової служби направляються до кадрових органів за підпорядкованістю для підготовки їх до проведення розрахунку вислуги років військової служби.

Перед відправленням особових справ до фінансових органів усі періоди військової служби у рядках 8, 9 послужного списку повинні бути ретельно перевірені та звірені з відомостями автобіографій, атестаційних та додаткових документів, підтверджені наказами або відповідними документами.

Усі оригінали документів та їх копії обов`язково підшиваються до особової справи.

Після складення фінансовим органом розрахунку вислуги років військовослужбовця на пенсію особові справи з розрахунком повертаються до військових частин за місцем служби.

Перед звільненням із військової служби військовослужбовець повинен бути ознайомлений із записами в послужному списку та з розрахунком вислуги років військовослужбовця на пенсію.

Пунктом 3 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» установлено, що на прокурорів та слідчих військової прокуратури, які не є військовослужбовцями, у разі виконання ними повноважень у районах проведення антитерористичних операцій поширюються соціальні гарантії, передбачені для військовослужбовців військової прокуратури.

Згідно з абзацами 1-5 пункту 234 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.

Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення.

Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги років військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.

Заперечення військовослужбовців щодо розрахунку вислуги років військової служби розглядаються командирами (начальниками) військових частин перед оформленням документів для звільнення з військової служби. Спірні питання щодо заліку вислуги років окремих періодів служби для призначення пенсії розглядаються спеціальною комісією Міністерства оборони України.

Порядок проведення розрахунку вислуги років визначається Міністерством оборони України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.

Отже, з норм законодавства встановлено, що розрахунок грошового забезпечення має бути підготовлений відповідним відділом кадрів перед звільненням військовослужбовця з військової служби, з яким останнього має бути ознайомлено під підпис, після чого, розрахунок має бути направлено до відповідного фінансового органу.

Водночас, станом на час звільнення ОСОБА_1 згідно наказу Міністра оборони України від 13 квітня 2017 року №250, відповідачем не розраховано вислугу років позивача та не здійснено відповідного розрахунку грошового забезпечення з причин подання останнім рапорту про відмову у проведенні перерахунку, про що, як вказано відповідачем, зазначено у листі Міністерства оборони України від 07 жовтня 2017 року.

З огляду на лист Міністерства оборони України від 07 жовтня 2017 року №220/7289 судом встановлено, що зокрема позивачем подано рапорт про відмову у проведенні обчислення вислуги років для призначення пенсії, проте, у позовних вимогах позивач не просить суд зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити надбавку за вислугу років.

Крім іншого, у зібраних матеріалах справи відсутній такий рапорт позивача, а інших доказів, окрім вказаного листа відповідачем не долучено.

Так, відповідачем зазначено, що оскільки позивачем подано вказаний рапорт про відмову у проведенні підрахунку, Генеральною прокуратурою України розрахунок одноразової грошової допомоги та компенсації за невикористану відпустку не проведено, у зв`язку з чим, відповідний наказ Генеральної прокуратури України, який є підставою для нарахування коштів, не готувався.

Водночас, суд зауважує, що законодавством України не передбачено можливості відмови військовослужбовця від розрахунку пенсії та вислуги років, оскільки проведення відповідного розрахунку є обов`язковим перед звільненням військовослужбовця з військової служби.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність, допущену в частині не нарахування та не виплати грошового забезпечення позивачу на час звільнення.

В цій частині суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення, а саме: премії за відпрацьований період з 01 квітня по 13 квітня 2017 року на посаді військового прокурора Харківського гарнізону військової прокуратури сил антитерористичної операції, одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки.

В ході розгляду справи відповідач надав довідку від 26 березня 2020 року №21-555зп про те, що середнє грошове забезпечення ОСОБА_1 , яке обчислене виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці служби, що передували звільненню 14 квітня 2017 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», складає 30254,61 грн. (із розрахунку середньоденного грошового забезпечення в розмірі 1025,58 грн.). Згідно наведеної в цій довідці таблиці: у лютому 2017 року кількість днів служби 28, сума грошового забезпечення, що включається у розрахунок середньоденного грошового забезпечення складає 29311,61 грн.; у березні 2017 року кількість днів служби 31, сума грошового забезпечення, що включається у розрахунок середньоденного грошового забезпечення складає 31197,83 грн. Всього 59 днів служби і сума 60509,44 грн. Відповідачем зазначено: сума середнього грошового забезпечення складає 1025,58 грн. (60509,44 грн. : 59 днів служби). Сума середнього грошового забезпечення складає 30254,61 грн. (1025,58 грн. х 29,5 середня планова кількість днів служби за лютий-березень 2017 року).

Позивач, звертаючись із позовними вимогами, наводив розрахунок, за яким розмір середньоденного грошового забезпечення також становить 1025,58 грн. Утім середньомісячне грошове забезпечення позивач розраховував наступним чином, а саме 1025,58 грн. (середньоденне грошове забезпечення) х 30 (середньомісячне число днів) = 30 767,40 грн.

Крім того, відповідачем наданий Розрахунок вислуги років військовослужбовця на пенсію полковника юстиції ОСОБА_1 , складений 24 березня 2020 року станом на 13 квітня 2017 року, за яким загальна вислуга становить 13 років, 05 місяців, 06 днів, кількість повних років на вислугу 13.

З урахуванням наданого відповідачем розрахунку вислуги років позивач просив виплати йому вихідну допомогу у розмірі 199 988,1 грн.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу премію за період з 01 квітня 2017 року по 13 квітня 2017 року суд вказує на таке.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі також - Постанова №505) визначено, що керівники органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці мають право здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також з нагоди державних, професійних свят та ювілейних дат у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання.

Наказом Генерального прокурора України від 18 червня 2015 року № 84 затверджено Положення про преміювання працівників органів прокуратури України, яке діяло до 08 вересня 2017 року (далі - Положення № 84).

Положенням №84 визначено умови та порядок преміювання та позбавлення премії прокурорсько-слідчих працівників, військовослужбовців, державних службовців, службовців та робітників прокуратури України.

Відповідно до пункту 1.3 Положення №84 преміювання працівників органів прокуратури здійснюється щомісячно пропорційно відпрацьованому часу в межах фонду преміювання, затвердженого у кошторисах та економії фонду оплати праці.

Згідно пункту 1.5 Положення №84 розмір премії визначається відповідно до об`єктивної оцінки роботи працівника та його особистого вкладу в загальні результати роботи у відсотках до місячної заробітної плати працівника та грошового забезпечення військовослужбовця без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами.

Пунктом 1.9 Положення № 84 передбачено, що премія не виплачується працівникам за час відпусток, тимчасової непрацездатності, а також в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться із середньої заробітної плати (службові відрядження, звільнення працівників-донорів від роботи тощо), звільненим з роботи в місяці, за який здійснюється преміювання, за винятком тих, які вийшли на пенсію, звільнилися у зв`язку зі вступом на денну форму навчання до аспірантури Національної академії прокуратури України, за станом здоров`я або у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників (пункт 1 статті 740 КзпП України), з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади» (пункт 7-2 статті 36 КзпП України), чи перешли в порядку переведення на іншу роботу.

Отже, з аналізу Положення №84 слід дійти висновку, що у разі звільнення працівника прокуратури у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, останньому має бути здійснено нарахування премії, яка є щомісячною, пропорційно відпрацьованому часу у межах фонду преміювання, у разі відсутності підстав для такої невиплати.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Міністра оборони України від 13 квітня 2017 року №250 відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті, нижчепойменованих осіб офіцерського складу звільнено з військової служби у запас за пунктом «г» (у зв`язку з проведенням організаційних заходів): полковника юстиції ОСОБА_1 , військового прокурора Харківського гарнізону військової прокуратури сил антитерористичної операції, який підлягає направленню на військовий облік до Новобаварського об`єднаного районного військового комісаріату м. Харкова.

Наказом Генерального прокурора від 13 квітня 2017 року №419-ц, керуючись статтею 9 Закону України «Про прокуратуру», звільнено полковника юстиції ОСОБА_1 з посади військового прокурора Харківського гарнізону військової прокуратури сил антитерористичної операції та виключено його зі списків особового складу цієї прокуратури, усіх видів забезпечення з 13 квітня 2017 року. Призначено старшого радника юстиції ОСОБА_1 на посаду начальника слідчого відділу управління особливо важливих справ Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України з 14 квітня 2017 року.

Отже, слід дійти висновку, що у період з 01 по 13 квітня 2017 року позивач працював на посаді військового прокурора Харківського гарнізону військової прокуратури сил антитерористичної операції до звільнення з неї та призначення на іншу посаду, з огляду на що має право на призначення та виплату йому премії за фактично відпрацьований час на посаді включно до дня звільнення.

Враховуючи викладене, позивачу мало б бути призначено премію з розрахунку фактично відпрацьованого періоду з 01 квітня по 13 квітня 2017 року, в той час, як відповідачем взагалі не включено ОСОБА_1 у відповідний наказ про преміювання, що суперечить Положенню №84 та звужує права звільненого військового прокурора у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці.

З огляду на те, що відповідачем не наведено законодавчо визначених підстав не нарахування премії позивачу за період з 01 квітня по 13 квітня 2017 року, слід дійти висновку, що позивач має право на її нарахування та виплату згідно з порядком, визначеним Положенням №84.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовано Кодексом законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII (із змінами і доповненнями) (далі також - КЗпП України), Законом України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №504/96), Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №2011).

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Аналогічні положення містить статті 24 Закону №504/96, яким встановлено державні гарантії права на відпустки, визначено умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Відповідно до абзаців 1-3 пункту 14 статті 101 Закону №2011 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до пункту 3 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі також - Порядок №260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, з аналізу положень законодавства судом встановлено право позивача, як військовослужбовця, звільненого у запас у зв`язку із проведенням організаційних заходів, на грошову компенсацію за невикористані дні відпустки на момент звільнення з посади.

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність в цій частині, а відтак і про задоволення позовної вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, суд зазначає наступне.

Позивач має посвідчення серії АБ № НОМЕР_3 , згідно якого має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Відповідно до пункту 41 Постанови №505 грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, установлених цією постановою, а також окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років у розмірі і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців.

Для обчислення розміру складових грошового забезпечення замість надбавки за класний чин застосовується розмір окладу за військовим званням.

На військовослужбовців військових прокуратур у разі здійснення ними повноважень у районах проведення антитерористичної операції поширюється дія пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 р. № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» (Офіційний вісник України, 2015 р., № 9, ст. 238) у порядку та на умовах, визначених Генеральною прокуратурою України, у межах коштів, передбачених у державному бюджеті для Генеральної прокуратури України.

На момент виникнення спірних правовідносин особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій визначено постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року №24 (втрата чинності 20 січня 2016 року) (далі також - Постанова №24).

Відповідно до пункту 1 Постанови №24 установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.

Винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).

Вказані положення Постанов №505 та №24 кореспондуються із пунктами 1, 2 розділу XXXII Порядку №260, відповідно до якого військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.

Згідно з пунктом 1, абзацом 1 пункту 2 статі 15 Закону №2011 пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Як було наголошено вище, згідно наданого відповідачем Розрахунку вислуги років військовослужбовця на пенсію полковника юстиції ОСОБА_1 , складеного 24 березня 2020 року станом на 13 квітня 2017 року, за яким загальна вислуга становить 13 років, 05 місяців, 06 днів, кількість повних років на вислугу 13.

Отже, слід дійти висновку, що позивачу підлягає нарахуванню одноразова грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Наведені правові висновки узгоджуються з усталеною судовою практикою, сформованою, зокрема Шостим апеляційним адміністративним судом під час розгляду справи №826/15594/17.

Щодо обрахунку суми одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, суд зазначає про таке.

Відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: а) надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки; б) надання працівникам творчої відпустки; в) виконання працівниками державних і громадських обов`язків у робочий час; г) переведення працівників на іншу легшу нижчеоплачувану роботу за станом здоров`я; д) переведення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу легшу роботу; е) надання жінкам додаткових перерв для годування дитини; є) виплати вихідної допомоги; ж) службових відряджень; з) вимушеного прогулу; и) направлення працівників на обстеження до медичних закладів; і) звільнення працівників-донорів від роботи; ї) залучення працівників до виконання військових обов`язків; й) тимчасового переведення працівника у разі виробничої потреби на іншу нижчеоплачувану роботу; л) інших випадках, коли згідно з чинним законодавством

виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки

провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на

підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Пунктом 4 Порядку передбачено, зокрема, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства

Згідно наданої відповідачем довідки від 26 березня 2020 року №21-555зп середнє грошове забезпечення ОСОБА_1 , яке обчислене виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці служби, що передували звільненню 14 квітня 2017 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», складає 30254,61 грн. (із розрахунку середньоденного грошового забезпечення в розмірі 1025,58 грн.). Згідно наведеної в цій довідці таблиці: у лютому 2017 року кількість днів служби 28, сума грошового забезпечення, що включається у розрахунок середньоденного грошового забезпечення складає 29311,61 грн.; у березні 2017 року кількість днів служби 31, сума грошового забезпечення, що включається у розрахунок середньоденного грошового забезпечення складає 31197,83 грн. Всього 59 днів служби і загальна сума заробітної плати за лютий - березень 2017 року становить 60509,44 грн. Відповідачем зазначено: сума середнього грошового забезпечення складає 1025,58 грн. (60509,44 грн. : 59 днів служби). Сума середнього грошового забезпечення складає 30254,61 грн. (1025,58 грн. х 29,5 середня планова кількість днів служби за лютий-березень 2017 року).

Позивач, у свою чергу, іншим чином розрахував суму середньоденного грошового забезпечення, а саме позивач виходив не із середньої кількості днів служби за лютий березень 2017 року - 29,5, як у довідці відповідача, а із середньої кількості днів - 30. Відповідно, позивач вважає, що середньомісячне грошове забезпечення становить 30 767,40 грн. Тому 50 відсотків середньомісячного грошового забезпечення, на переконання позивача, становить 15 387,7 грн. (30767,40 - 50% = 15383,7 грн.).

З урахуванням зазначеного, у відповідності з абзацом 1 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», позивач просив стягнути грошову допомогу при звільненні у розмірі 199 988,1 грн., (де 15387,7 грн. - середньомісячне грошове забезпечення х 13 (повних календарних років служби) = 199 988,1 грн.

Однак суд звертає увагу, що необхідно враховувати саме робочі дні при обрахунку середньоденної заробітної плати, оскільки законодавчо в даному випадку не передбачено винятків щодо застосування календарних днів. У період з 01 лютого 2017 року по 31 березня 2017 року такий показник становив 42 робочі дні.

Відтак, середньоденне грошове забезпечення становить 1440,7 грн., а саме: заробітну плату за лютий і березень у розмірі 60509,44 грн. : 42 робочі дні = 1440,7 грн. - середньоденне грошове забезпечення.

У відповідності із пунктом 8 Порядку середньомісячне число робочих днів становитиме 21 (42 : 2 = 21).

Відповідно середньомісячне грошове забезпечення становить 30 254,7 грн. (1440,7 х 21 = 30 254,7 грн.), а 50 % середньомісячного грошового забезпечення - 15 127,35 грн.

Таким чином сума вихідної допомоги згідно з абзацом 1 пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII становить 196 655,55 грн. (15 127,35 х 13 = 196 655,55 грн.

Отже, на момент звільнення позивача йому підлягала до виплати вихідна допомога у розмірі 196 655,55 грн., а не 199 988,1 грн., як то розрахував позивач.

Відповідно до вимог статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, якщо спір вирішено на користь працівника частково то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином оскільки станом на день прийняття даного рішення відповідачем не були виплачені належні позивачу суми, вбачається, що строк такої невиплати складає 794 робочих дні (з 14 квітня 2017 року по 23 червня 2020 року). Відповідно, сума компенсації позивачу за затримку розрахунку при звільненні складає 1 143 915,8 грн. (1440,7 грн. х 794 робочі дні).

Позивач та відповідач здійснювали розрахунок суми компенсації за затримку при звільненні з 14 квітня 2017 року по дату звернення до суду. Однак суд не погоджується з такими розрахунками з огляду на вище викладене. До того ж, в судових дебатах представники позивача також вказували на необхідність розрахунку компенсації за затримку при звільненні станом на де ухвалення судового рішення.

Згідно із статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. " від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на суть та межі позовних вимог, зважаючи лише на помилковість позивача у розрахунках сум вихідної допомоги та сум за затримку у виплаті при звільненні, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо доводів відповідача стосовно пропуску, на його думку, строків звернення позивача із заявленим позовом, то слід вказати на таке.

Дійсно, положеннями статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 Кодексу).

У відповідності з частиною п`ятою статті 122 Кодексу для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Як вірно зауважив позивач питання відповідальності за затримку виплати грошового забезпечення при звільненні військовослужбовців не врегульовані спеціальним законодавством. В такому разі до правовідносин щодо не нарахування та невиплати при звільненні військовослужбовців всіх сум грошового забезпечення у повному обсязі необхідно застосовувати норми Кодексу законів про працю України, зокрема статті 233. Тобто строки звернення до суду у цій категорії спорів не застосовуються.

Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі №1-13/2013 зазначив, що у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Оскільки позивач має пільги учасника бойових дій, то звільнений від сплати судового збору.

Таким чином витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 241- 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, а саме премії за відпрацьований період з 01 квітня по 13 квітня 2017 року на посаді військового прокурора Харківського гарнізону військової прокуратури сил антитерористичної операції; одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки.

3. Зобов`язати Офіс Генерального прокурора нарахувати та виплатити полковнику юстиції ОСОБА_1 , звільненому у запас, премію за відпрацьований період з 01 квітня по 13 квітня 2017 року на посаді військового прокурора Харківського гарнізону військової прокуратури сил антитерористичної операції в порядку, передбаченому Положенням про преміювання працівників органів прокуратури України, затвердженим наказом Генерального прокурора України від 18 червня 2015 року № 84; компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки; одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у сумі 196 655,55 грн. (сто дев`яносто шість тисяч шістсот п`ятдесят п`ять грн. 55 коп.)

4. Зобов`язати Офіс Генерального прокурора виплатити полковнику юстиції ОСОБА_1 , звільненому у запас, компенсацію за затримку повного розрахунку при звільненні з військової служби за період з 14 квітня 2017 року по 23 червня 2020 року включно, а саме: премії за відпрацьований період з 01 квітня по 13 квітня 2017 року на посаді військового прокурора Харківського гарнізону військової прокуратури сил антитерористичної операції; компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки; одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, - в сумі 1 143 915,8 грн. (один мільйон сто сорок три тисячі дев`ятсот п`ятнадцять грн. 80 коп.).

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: Офіс Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко

Повний текст рішення виготовлено 24 червня 2020 року.