Рішення № 90027537, 24.06.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року справа № 580/1627/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)” до Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про скасування постанови, зняття арешту,

ВСТАНОВИВ:

13.05.2020 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось державне підприємство “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)” (далі – позивач) з позовною заявою до Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (далі – відповідач), в якій просить:

- скасувати постанову від 14.04.2020 №61810253 з подальшою забороною накладення арешту на кошти та майно державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)”;

- зняти арешт з відкритих рахунків державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)”.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14.04.2020 старшим державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) винесено постанову про арешт коштів боржника ВП №61810253, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках АТ КБ «Приватбанк». Позивач зазначає, що вказана постанова відповідача підлягає скасуванню, з огляду на те, що звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я не допускається.

Ухвалою суду від 29.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами, передбаченими ст.287 КАС України.

18.06.2020 до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що норми Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» стосуються заборони звернення стягнення на майно державного підприємства, а не на кошти, що знаходяться на його рахунках. Рахунки позивача в АТ КБ «Приватбанк», на які накладено арешт, не мають спеціального режиму використання як рахунки для загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідач також зазначає, що стаття 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачає виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи в поряду, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Представник позивача в судовому засіданні 24.06.2020 не з`явився, до суду надіслав заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явився, до суду надіслав заяву про розгляд справи без участі представника відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з такого.

26.03.2020 старшим державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Теліженко В.О. (далі – державний виконавець) винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №61654300 з примусового виконання постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЧК 561/361/АВ-ЧК 639/П/361/ЗБ/ІП-ФС-2 від 09.01.2020, прийнятої Управлінням Держпраці у Черкаській області, про стягнення з ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)» на користь держави штрафу 12519,00 грн.

03.04.2020 державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП №61654278 з примусового виконання постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЧК 561/361/АВ-ЧК 639/П/361/ЗБ/ІП-ФС-3 від 09.01.2020, прийнятої Управлінням Держпраці у Черкаській області, про стягнення з ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)» на користь держави штрафу в сумі 4723,00 грн.

14.04.2020 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №61810253 з примусового виконання наказу №925/214/13-г, виданого 15.05.2015 Господарським судом Черкаської області, про стягнення з ДП «Підприємство Черкаської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області (№62)» на користь ТОВ «Акант+К» грошових коштів в сумі 1471544,00 грн.

14.04.2020 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника ВП №61810253 (а.с. 136-137, т. 1), якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника в АТ КБ «Приватбанк», всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору / основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 548055,44 грн.

Постановою державного виконавця від 14.04.2020 об`єднано виконавчі провадження №61654300, №61810253 у зведене виконавче провадження №61824829.

Згідно постанови відповідача від 05.05.2020 ВП №61654278 приєднано виконавче провадження №61654278 з примусового виконання постанови №ЧК561/361/АВ-ЧК 639/П/361/ЗБ/ІП-ФС-3, виданої 09.01.2020 Управлінням Держпраці у Черкаській області, до зведеного виконавчого провадження ВП №61824829.

Не погоджуючись з постановою державного виконавця від 14.04.2020 про арешт коштів боржника ВП №61810253, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника в АТ КБ «Приватбанк», позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII).

Статтею 10 Закону № 1404-VIII встановлено, що заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 52 Закону № 1404-VIII виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Порядок накладення арешт і вилучення майна (коштів) боржника регламентується статтею 56 Закону № 1404-VIII.

Відповідно до ст. 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Із зазначеного слідує, що накладення арешту є складовою частиною звернення стягнення на майно боржника.

Відповідно до ст. 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначені Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713-IV (далі – Закон № 2713-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 2713-IV підприємства установ виконання покарань є державними підприємствами, які здійснюють господарську діяльність та професійно-технічне навчання засуджених.

Частиною 1 статті 24 Закону № 2713-IV встановлено, що фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до ст. 26 Закону № 2713-IV майно Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває в державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань.

Управління майном здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, який закріплює його за органами і установами виконання покарань, слідчими ізоляторами, навчальними закладами, закладами охорони здоров`я, підприємствами установ виконання покарань, іншими підприємствами, установами і організаціями, створеними для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, збереження та раціональне використання цього майна.

Майно органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, належить їм на правах оперативного управління або повного господарського відання і не може бути об`єктом застави.

Підприємства, створені для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, використовують майно в порядку, передбаченому законодавством.

Звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я не допускається.

Відповідно до п. 1.1 Статуту державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 06.12.2016 №3501/5 (далі – Статут) (а.с. 6-18, т. 1), державне підприємство (далі- Підприємство) засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства юстиції України.

Згідно з п. 4.1. Статуту майно Підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Майно Підприємства становлять виробничі і невиробничі засоби, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Підприємства (п. 4.2 Статуту).

Пункт 3 Статуту визначає, що джерелами формування майна підприємства є:

державне майно, передане підприємству Уповноваженим органом управління;

доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності Підприємства;

доходи від цінних паперів;

кредити банків та інших кредиторів, отримані із дотриманням порядку передбаченого законодавством;

капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

майно, придбане в інших суб`єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку;

інші джерела, не заборонені законодавством.

Майно Підприємства не може бути передано в заставу (п. 4.13 Статуту).

Звернення стягнення на майно Підприємства не допускається (п. 4.16 Статуту).

При цьому, Закон №2713-IV не розділяє окремо майно у вигляді товарно-матеріальних цінностей, рухомого, нерухомого майна чи грошових коштів, а статут позивача включає до майна доходи у вигляду грошових коштів, що можуть міститися, в тому числі і на рахунках у банківських установах.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Господарського кодексу України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Господарського кодексу України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів.

Коштами у складі майна суб`єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб`єктів з іншими суб`єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства (ч. 5 ст. 139 ГК України).

Виходячи із аналізу вищенаведених правових норм, суд зазначає, що законом передбачена пряма заборона звернення стягнення на майно органів, установ і підприємств виконання покарань, яке може бути як у вигляді певного рухомого чи нерухомого майна, так і у вигляді коштів готівкових чи на рахунках у банківських установах.

Згідно з п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника ВП №61810253, винесену 14.04.2020 старшим державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Теліженко В.О., якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника в АТ КБ «Приватбанк».

Стосовно позовних вимог про встановлення подальшої заборони накладення арешту на кошти та майно державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)”, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Враховуючи положення ст. 5 КАС України, суд вважає, що позовні вимоги про встановлення подальшої заборони накладення арешту на кошти та майно державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)” є передчасними, а суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому.

Щодо позовних вимог про зняття арешту з відкритих рахунків позивача, суд зазначає таке.

Зі змісту ст. 59 Закону № 1404-VIII арешт з майна (коштів) боржника знімається державним виконавцем. За вказаних обставин, для належного захисту прав позивача, суд дійшов висновку зобов`язати відповідача вчинити дії щодо зняття арешту з коштів ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)», накладеного згідно з постановою від 14.04.2020 ВП №61810253 на рахунки боржника в АТ КБ «Приватбанк».

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, і такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 14, 77, 90, 139, 242-246, 255, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника ВП №61810253, винесену 14.04.2020 старшим державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Теліженко В.О., якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)” в АТ КБ «Приватбанк».

Зобов`язати Придніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) вчинити дії щодо зняття арешту з коштів, накладеного згідно з постановою від 14.04.2020 ВП №61810253 на рахунки державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)» в АТ КБ «Приватбанк».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на користь державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)” судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) гривня 00 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення, з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач – державне підприємство “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)” (вул. Сурікова, 30, м. Черкаси, 18013, код ЄДРПОУ 08681057);

2) відповідач - Придніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (проспект Хіміків, 50, м. Черкаси, 18028, код ЄДРПОУ 34998092).

Повний текст рішення складено 24.06.2020.

Суддя О.А. Рідзель