Рішення № 9002753, 10.12.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.12.09р.Справа № 17/294-09 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Золотоношам’ясо", м. Золотоноша Черкаської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М’ясокомбінат Дніпро", м. Дніпропетровськ

про стягнення 85 333 грн. 50 коп.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Костальєв О.В., довір. № 117-02/01 від 16.02.09р.;

від відповідача: Вітович О.Я., довір. № 3-р/08/09 від 07.08.09р.

Суть спору:

Відкрите акціонерне товариство "Золотоношам’ясо" (надалі –позивач) звернулося до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М’ясокомбінат Дніпро" (надалі –відповідач) суму 55 000 грн. 04 коп. основного боргу, 16 622 грн. 03 коп. пені, 11 635 грн. 88 коп. інфляційних, 2 075 грн. 55 коп. 3% річних, а всього 85 333 грн. 50 коп. заборгованості за порушення зобов’язань по договорам поставки № 01-09/08 від 01.09.08р. та № 02-01/09 від 02.01.09р.

Відповідач позовні вимоги визнає частково. У відзиві на позов з подальшим уточненням до нього вказує на те, що дійсно у підприємства відповідача існує спірна основна заборгованість, яка підтверджена двохстороннім актом звіряння взаємних розрахунків станом на 10.11.09р. Разом з тим, посилається на безпідставність нарахування позивачем розміру штрафних санкцій, так як спірними договорами передбачена відповідальність у вигляді застосування пені, який до того ж є надмірно великим порівняно із збитками кредитора. Окрім того, стверджує що спірні накладні не можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов’язків у розумінні ст. 11 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 12.11.09р. по 08.12.09р., згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В порядку ст. 85 ГПК України, за згодою представника позивача та відповідача, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

01.09.2008 року між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) було укладено договір поставки № 01-09/08 (далі –Договір І). В подальшому між сторонами по справі 02.01.09р. підписано договір поставки № 02-01/09 (далі –Договір ІІ), у відповідності з умовами яких продавець зобов'язався поставити окремими партіями та передати у власність покупця яловичину І категорії та м’ясо птиці механічної обвалки (далі - товар), а останній, в свою чергу, оплатити вартість отриманого товару на умовах цих угод (п.п. 1.1 Договорів).

На виконання позивачем умов Договору І, згідно наявних в матеріалах товаротранспортних накладних: № 4689 від 24.09.08р.; № 9622 від 03.10.08р.; № 11146 від 12.12.08р.; № 11160 від 15.12.08р., продавець поставив на адресу покупця товар, при цьому умовами названого договору оплата отриманого товару невизначена.

Згідно товаротранспортної накладної № 18 від 05.01.09р. та на виконання зобов’язань за Договором ІІ позивач поставив відповідачу товар, який покупець в силу вимог п. 6.1 цього ж Договору повинен був оплатити на протязі 3-х днів з моменту отримання кожної партії товару..

Встановлено, що за вказаними вище договорами позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 437 754 грн. 31 коп., де підтвердженням його отримання є двосторонні накладні з підписом повноважного представника відповідача за відповідними довіреностями, які є в матеріалах справи.

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов’язань, станом на теперішній час, розрахувався за отриманий товар частково у загальному розмірі 382 754 грн. 27 коп., внаслідок чого, у покупця утворилась основна заборгованість в розмірі 55 000 грн. 00 коп., яка до того ж згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 10.11.09р. визнана відповідачем повністю.

Разом з тим, на виконання приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України позивач надіслав 10.03.09р. на адресу відповідача претензію № 173-02/01 з вимогою сплатити спірну заборгованість, яка була залишена покупцем без відповіді та задоволення. Факт направлення претензії, підтверджується фіскальним чеком № 9311 від 16.03.09р. та поштовим описом вкладення до цінного листа, які додані до матеріалів справи.

Згідно п.п. 8.2 спірних договорів поставки в разі прострочення оплати товару відповідач виплачує відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент прострочення, яка згідно розрахунку позивача складає суму 16 622 грн. 03 коп.

На підставі положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, позивач нарахував відповідачу на суму основного боргу збитки від інфляції в розмірі 11 635 грн. 88 коп., а також суму 2 075 грн. 55 коп. 3% річних, розмір яких відображається у розрахунку позивача.

Відповідач доказів погашення зазначеної заборгованості господарському суду на час розгляду справи не надав.

Суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги з таких підстав.

У відповідності із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно до приписів ст. 525 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Водночас, перевіривши розрахунок позивача в частині нарахованого розміру пені, індексу інфляції та 3% річних, господарський суд вважає його необґрунтованим в частині періоду за який провадились відповідні нарахування, так як Договором І строк оплати товару невизначений, а відповідна претензія відправлена 16.03.09р. та з урахуванням положень п. 4.1.2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 р. N 1149, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2007 р. за N 1383/14650 була отримана відповідачем 19.03.09р., при цьому в силу приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України зобов'язання виникає через 7-м днів з моменту отримання вимоги, тобто зобов'язання відповідача по Договору І виникло саме з 26.03.2009 року. Згідно вимог п. 6.1 Договору ІІ, так як поставка товару здійснена 05.01.09р., зобов'язання по оплаті виникло з 08.01.09р.

Таким чином, суд задовольняє вимоги позивача в частині нарахованого розміру пені та штрафних санкцій у сумі 9 031 грн. 39 коп. пені, 5 564 грн. 90 коп. індексу інфляції, 1 122 грн. 70 коп. 3% річних.

У відповідності з умовами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо примусового стягнення з відповідача суми 55 000 грн. 00 коп. основного боргу, 9 031 грн. 39 коп. пені, 5 564 грн. 90 коп. інфляційних, 1 122 грн. 70 коп. 3% річних, –є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова Компанія "Талісман" (50079, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Ю. Смирнова, 37, ЄДРПОУ 30644142) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Содружество" (52005, смт. Ювілейне Дніпропетровської області, вул. Полтавська, 42, ЄДРПОУ 34245231) суму 55 000 грн. 00 коп. (п’ятдесят п’ять тисяч грн. 00 коп.) основного боргу, 5 564 грн. 90 коп. (п’ять тисяч п’ятсот шістдесят чотири грн. 90 коп.) індексу інфляції, 1 122 грн. 70 коп. (одна тисяча сто двадцять дві грн. 70 коп.) 3% річних, 9 031 грн. 39 коп. (дев’ять тисяч тридцять одна грн. 39 коп.) пені, 707 грн. 19 коп. (сімсот сім грн. 19 коп.) державного мита, 195 грн. 58 коп. (сто дев’яносто п’ять грн. 58 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог –відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано –10.12.09р.