Рішення № 90027279, 25.06.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2020 р. № 520/6632/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ВЕГА+" (61010, м. Харків, вул Нетіченська, буд. 34, оф. 9) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46), Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Приватне підприємство "ВЕГА+", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 29.04.2020 р. №1542839/32236398.

2. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати таблицю даних платника податку на додану вартість від 23.04.2020, яку було подано ПП "Вега+".

3. Стягнути на користь ПП "Вега+" понесені судові витрати солідарно за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Харківській області.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржуване рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 29.04.2020 р. №1542839/32236398 є протиправним та таким, що винесено в межах чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 27.05.2020 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представником відповідача - Головного управління ДПС у Харківській області, 18.06.2020 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що у рішенні від 29.04.2020 №1542839/32236398 зазначено, що за результатами розгляду таблиці даних платника податку, зареєстрованої у контролюючому органі 23.04.2020 за № 9086989943, відповідно до пункту 16 Порядку, прийнято рішення про її неврахування з підстав наявності в контролюючому органі податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій, а отже оскаржуване рішення є законним та таким, що винесено в межах чинного законодавства України.

Згідно ч. 4 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Від відповідача, Державної податкової служби України, відзив на адміністративний позов не надходив, отже, своїм правом на подання відзиву по адміністративній справі відповідач не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 23 квітня 2020 року позивачем - приватним підприємством “Вега+” було подано до Державної податкової служби України таблицю даних платника податку на додану вартість за встановленою формою, відповідно до п. 12 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1165.

Разом з вказаною таблицею позивачем було надіслано пояснення б/н від 23.04.2020, відповідно до п. 14 Порядку, де було зазначено вид діяльності, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку, інформація про складські приміщення, працівників, види товару та основних постачальників.

Також під час розгляду справи судом було встановлено, що згідно квитанції № 2 від 23.04.2020 документ було прийнято, але таблицю не враховано. У вказаній квитанції зазначено: “виявлено помилки/зауваження: інформацію Таблиці даних платника на додану вартість, зареєстрованої у контролюючому органі 23.04.2020 за № 9086989943 не враховано автоматично через невиконання вимог ч.1 абз.3 п. 18 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165. Таблицю даних платника податку на додану вартість прийнято до розгляду”.

За результатами розгляду таблиці комісією регіонального рівня було прийнято рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 29.04.2020 р. № 1542839/32236398 на підставі наявність в контролюючих органах податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податків ризикових операцій.

Суд зазначає, що в даному випадку предметом спору є не відмова в реєстрація ПН/ РК в Єдиному реєстрі податкових накладних (доказів відмови позивачем надано не було), а відмова в реєстрації таблиці даних платника податку на додану вартість.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Суд а зазначає, що механізм зупинення реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування визначено п. 201.16 Податкового кодексу України (далі – ПКУ). Цим пунктом передбачено, що реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) може бути зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цього пункту ПКУ постановою КМУ від 21 лютого 2018 року № 117 (далі – Постанова № 117) затверджено Порядки з питань зупинення реєстрації ПН/ РК в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Постановою № 117 передбачено право платника податку подати до ДФС таблицю даних платника податку за встановленою формою згідно з додатком 3 до Постанови № 117 (далі – Таблиця).

Аналізуючи вище зазначені положення суд приходить до висновку, що цією Таблицею платник ПДВ повідомляє податковий орган про вхідні коди УКТЗЕД і ДКПП у разі придбання товарів (послуг), які зазвичай придбаваються й відрізняються від вихідних.

Також згідно роз`яснення щодо заповнення граф Таблиці даних платника податків надала ДФС України в листі від 06.09.2017 р. № 2723/99-99-07-05-01-18 суд робить висновок, що :

· Таблиця потрібна платникам, у яких податкові накладні потрапляють до системи моніторингу та в яких не співпадають вхідні й вихідні коди УКТЗЕД (ДКПП);

· Таблиця як в даному випадку, подається ДО реєстрації податкової накладної з метою запобігання зупинення її реєстрації;

· Таблиця розглядається Комісіями протягом 5 днів із дня її отримання, а для окремих категорій платників ПДВ передбачено її прийняття в автоматичному режимі;

· рішення Комісій про прийняття Таблиці може бути переглянуто в разі виявлення органами ДФС недостовірності інформації, указаної в Таблиці.

Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку, що таблиця даних платника податку на додану вартість (далі — Таблиця даних) — це документ, який подається з метою запобігання зупиненню реєстрації податкових накладних у майбутньому та має на меті скоротити кількість заблокованих ПН/РК. Подання Таблиці даних спрямоване на те, щоб усунути невідповідність між товарами/послугами «на вході» та товарами/послугами «на виході» у разі постачання платниками ПДВ самостійно виготовленої продукції, послуг, комплектів (наборів) із покупних товарів, залишків товарів тощо.

Таким чином суд вважає, що оскаржене рішення відповідача не порушує жодних прав позивача так як не призводить до зміни, припинення якихось майнових прав позивача та носить лише інформативний характер, на відміну від відмови, заблокування відповідачем реєстрації ПН/РК.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб віт порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суд.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Аналізуючи позовні вимоги судом встановлено, що вимога скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 29.04.2020 р. №1542839/32236398 не містить конкретних посилань та доказів, саме порушення яких прав позивача тягне за собою не реєтсрація таблиці даних платника податку на додану вартість.

Також суд зазначає, що порушення вимог Закону діями/бездіяльністю суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями/бездіяльністю.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №802/2678/15-а (провадження №К/9901/1141/18), від 03.08.2018 у справі №808/967/17 (адміністративне провадження №К/9901/992/17), від 28.02.2019 у справі №683/182/17 (провадження №К/9901/21182/18), від 24.04.2019 у справі №803/1184/17 (адміністративне провадження №К/9901/29206/18, №К/9901/26536/18).

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "ВЕГА+" (61010, м. Харків, вул Нетіченська, буд. 34, оф. 9) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46), Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) про скасування рішення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.