Рішення № 90027185, 24.06.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2020 р. Справа № 480/2173/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Воловика С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут до ОСОБА_1 про стягнення витрат,-

В С Т А Н О В И В:

Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут 73631,06 грн., витрат пов`язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону України “Про військовий обов`язок в військову службу”, Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964, відповідач повинен відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у Військовому інституті у розмірі 73631,06 грн., у зв`язку з достроковим розірванням контракту через небажання відповідача продовжувати навчання.

Ухвалою суду від 28.04.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні з 02.06.2020 р. Відповідачу надано 15-денний термін для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що позовні вимоги вважає необгрунтованими, оскільки з 01.10.2013 р. підписав контракт, а 26.08.2015 р. виключений з військової частини А1476. 27.08.2015 р. зарахований курсантом до військового інституту. 21.04.2016 виключений зі списків військового інституту та з 22.04.2016 зарахований до військової частини В1968, з якої звільнений у запас 22.04.2016 р. Вважає, що після відрахування з військового інституту без розриву у службі був переведений до військової частини, а тому позивач не повинен стягувати з нього речове забезпечення. Крім того, при підписанні контракту йому не було роз`яснено чи попереджено про відшкодування витрат за навчання. До того ж відповідач вважає, що на момент вступу до навчального закладу він був учасником бойових дій і позивачем не враховані пільги як учасника АТО, передбачені чинним законодавством.

Також у відзиві просить залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку з пропущенням строку звернення до суду з даним позовом (а.с. 55-58).

У відповіді на відзив позивач не погоджується з позицією відповідача та просить позовні вимоги задовольнити.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом начальника Військового інституту №172 від 27.08.2015 ОСОБА_1 зараховано курсантом першого курсу та поставлено на всі види забезпечення по курсантській формі (а.с.13).

16.09.2016 року між Міністерством оборони України в особі начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут та старшим солдатом ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, відповідно до якого відповідач зобов`язувався сумлінно виконувати вимоги статутів ЗС України, накази командирів та добровільно відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням у вищому військовому закладі, в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість (а.с.23).

21.04.2016 р. наказом начальника Військового інституту № 81 (по стройовій частині) старшого солдата ОСОБА_1 у зв`язку достороковим розірванням контракту через небажання продовжувати навчання вважати таки, що 21.04.2016 р. здав справи та посаду і вибув до нового місця служби м. Київ. Крім цього, 21.04.2016 р. його виключено зі списків особового складу інституту, всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 22.04.2016 р. (а.с. 14).

21.04.2016 р. позивачем складено розрахунок витрат на утримання у вищому навчальному закладі ОСОБА_1 за період з 27.08.2015 р. по 21.04.2016 р. по видам забезпечення на суму 73631,06 грн., з яких: грошове забезпечення - 57149,35 грн., продовольче забезпечення - 10203,78 грн., речове забезпечення - 966,32 грн., медичне забезпечення - 92,16 грн., енергоносії - 5219,45 грн. (а.с.16, 17-20).

Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень позивач звернувся щодо стягнення вищезазначених витрат до Лебединського районного суду Сумської області, рішенням якого від 27.04.2017 р. у справі 580/1885/16-ц вимоги військового інституту телекомунікації та інформатизації до ОСОБА_2 про стягнення витрат повязаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь військового інституту телекомунікації та інформатизації витрати пов`язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі в розмірі 16481 грн. 71 коп. та судові витрати у справі - в розмірі 1378 грн., всього стягнути - 17859 грн. 71 коп.

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 22.06.2017 р. скасовано рішення Лебединського районного суду Сумської області від 27 квітня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення витрат на грошове забезпечення та ухвалено в цій частині нове рішення. Задоволено позов та стягнуто з ОСОБА_3 на користь Військового інституту телекомунікацій та інформатизації витрати на грошове забезпечення в сумі 57149 грн. 35 коп., як витрати, пов`язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі та 1515 грн. 80 коп. на відшкодування судового збору за розгляд справи апеляційним судом. В частині стягнення з ОСОБА_3 на користь Військового інституту телекомунікацій та інформатизації судових витрат у справі в розмірі 1378 грн., рішення суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 09.10.2019 р. рішення Лебединського районного суду Сумської області від 27 квітня 2017 року та рішення Апеляційного суду Сумської області від 22 червня 2017 року скасовано. Провадження у справі за позовом Військового інституту телекомунікацій та інформатизації до ОСОБА_1 про стягнення витрат пов`язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі закрито. Роз`яснено Військовому інституту телекомунікацій та інформатизаціїправо звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.

Щодо клопотання відповідача про залишення без розгляду даної позовної заяви суд зазначає наступне.

На підставі постанови Верховного Суду від 09.10.2019 р. державним виконавцем Лебединського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) 26.02.2020 р. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №580/1885/16-ц, виданого Лебединським районним судом, про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь Військового інституту (а.с. 33, 35, 37).

Частиною 2 статті 122 КАС України перебачено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Дана позовна заява подана до суду 06.04.2020 р., а тому суд вважає, що строк звернення до суду позивачем не пропущено.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались у даному випадку між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 723/18/17 (провадження № 14-563цс18) зробила висновок, що спори, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат, відбувається після її звільнення з державної служби,підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З врахування позиції Верховного Суду, дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до норм статті 3 "Про Збройні Сили України" - організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Згідно з частиною 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів "д", "е", "є", з", "и" пункту 1 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Пунктами 3-4 "Порядку відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.

На виконання пункту 3 вищевказаного нормативно-правового акту Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв`язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони України, Службою безпеки України видано спільний наказ "Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах" від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534, яким врегульовано механізм відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, у тому числі у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) через недисциплінованість.

Відповідно до п. 1 Контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, курсант ОСОБА_1 зобов`язаний відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу (а.с. 23).

Як було встановлено судом, утримання відповідача у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут здійснювалось шляхом здійснення грошового та продовольчого забезпечення.

Відповідно до пункту 2.3 Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки - розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ.

У ході розгляду справи судом встановлено, що згідно з розрахунком позивача від 21.04.2016 витрати на утримання відповідача становлять 73631,06 грн. (а.с.16).

Суд наголошує, що курсанти, які навчаються у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут перебувають на повному державному забезпечені. Кошти, які витрачаються на їх навчання є державними (бюджетними).

Разом з тим, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, відповідач на даний час зазначену вище суму коштів в повному обсязі не відшкодував, що є підставою для задоволення позову повністю.

Щодо незгоди відповідача із відшкодуванням грошового забезпечення суд зазначає, що відповідно до пункту 3 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 12 липня 2006 р. №964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Таким чином, все грошове забезпечення, отримане ОСОБА_1 після вступу до військового інституту та до моменту відрахування через небажання продовжувати навчання підлягає відшкодуванню. Посилання відповідача на те, що він проходив раніше військову службу не стосується предмету позову, оскільки стосується періоду дії іншого Контракту із Збройними Силами. Вступивши на навчання до інституту, відповідач уклав новий Контракт на навчання на період з 27.08.2015 року на 5 років, який розірвав в односторонньому порядку 21.04.2016 року. Посилання відповідача на Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, затвердженої наказом МОУ від 260 від 11.06.2008 року є неактуальним, оскільки вказаний документ втратив чинність.

Щодо не погодження відповідача із відшкодуванням речового забезпечення суд зазначає, що речове забезпечення ОСОБА_1 проводилося за нормами забезпечення згідно Постанови КМ України від 28.10.04р. №1444 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час», оголошено Наказом Міністра оборони України від 31.01.06р. № 45 «Про заходи щодо виконання постанови КМ України від 28.10.04р. №1444, та порядок відпуску речового майна військовим частинам та застосування норм забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України речовим майном у мирний час». Речове забезпечення курсантів для навчання відрізняється за нормами від забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу та обмежуються періодом дії Контракту на навчання. В даному випадку з 27.08.2015 року по 21.04.2016 року. До того ж речове забезпечення курсантів так само підлягає відшкодуванню відповідно до пункту 3 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 12 липня 2006 р. №964.

Щодо неврахування пільг відповідача як учасника бойових дій суд зазначає, що відповідач має статус учасника бойових дій, але враховуючи вимоги чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» законодавцем не передбачено пільги для вказаної категорії осіб щодо відшкодування витрат, пов`язаних із утриманням у вищому навчальному закладі при розриві контракту за підставою відповідача через небажання продовжувати навчання.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Станом на час розгляду справи, відповідач не надав доказів про відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведена правомірність та обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача сум витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі, натомість відповідачем не було надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому позові, та доказів добровільної сплати зазначеної суми боргу на момент розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи вищевикладене, підстави для стягнення судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут до ОСОБА_1 про стягнення витрат – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут (01011, м. Київ, вул. Московська, 45/1, код ЄДРПОУ 24978555) 73631 (сімдесят три тисячі шістсот тридцять одну) грн. 06 коп. на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя С.В. Воловик