Рішення № 90027180, 24.06.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2020 р. Справа №480/745/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області, Державнї податкової служби України про визнання дій протиправними, скасування вимог та рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Сумській області та Державної податкової служби України щодо нарахування йому недоїмки, штрафу та пені, скасувати вимогу ГУ ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-103130-50 від 05.11.2019 р. на суму 5508,36 грн, вимогу ГУ ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-103130-50 від 16.01.2020 р. на суму 26539,26 грн та рішення Конотопського управління ГУ ДПС у Сумській області про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання звітності № 0072275033 від 16.12.2019 р., яким до нього застосовано штрафні санкції в сумі 680 грн, та зобов`язати Конотопське управління ГУ ДПС у Сумській області не проводити нарахування недоїмки, пені та штрафних санкцій за період, не охоплений спірними рішеннями. Позовні вимоги мотивує тим, що він зареєстрований як фізична особа-підприємець, з 29.06.2016 р. проходить військову службу за контрактом. В період з 19.10.2010 р. по теперішній час бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів. У зв`язку з цим на підставі ч. 7 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" він звільнений від сплати за себе єдиного внеску. Спірні рішення відповідач виніс відповідно до ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", не врахувавши, що по відношенню до позивача та інших платників єдиного внеску, призваних на військову службу під час мобілізації або залучених до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їхньої військової служби зупиняється застосування норм статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", якою передбачені заходи впливу та стягнення. Крім того, позивач за відсутності відповідного обов`язку все одно подавав заяви про звільнення його від обов`язку сплати податку та подання звітності. За таких обставин контролюючий орган безпідставно сформував оскаржувані рішення, тому вони підлягають скасуванню. Просив позов задовольнити.

Відповідачі позов не визнали, у наданих суду відзивах на позовну заяву зазначили, що відповідно до облікових даних ІТС "Податковий блок" позивач 10.09.2015 р. взятий на облік як платник єдиного внеску, знаходиться на загальній системі оподаткування, з 03.02.2020 р. знаходиться в стані 11 – припинено, але не знято з обліку. Як фізична особа-підприємець та як платник єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування зобов`язаний щоквартально нараховувати єдиний соціальний внесок. З 30.08.2016 р. позивач перебуває на військовій службі за контрактом.

Відповідно до п. 9-2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", платники єдиного внеску, зокрема, фізичні особи-підприємці, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", якщо вони не є роботодавцями.

Даною нормою не передбачено звільнення від сплати єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, які не були призвані на військову службу під час мобілізації, проте брали безпосередню участь в антитерористичній операції. Вказане стосується, зокрема, позивача, який був прийнятий на військову службу за контрактом.

Так, позивач надав до контролюючого органу довідку від 01.12.2018 р. № 2228 та довідку від 01.04.2019 р. № 337, видані військовою частиною А1376 про проходження військової служби, в яких зазначено, що старший лейтенант Зеленський Д ОСОБА_2 перебував на військовій службі за контрактом у в/ч А1376 з 30.08.2016 по теперішній час.

З положень спеціального законодавства вбачається, що фізичні особи-підприємці, призвані до Збройних Сил України у зв`язку з мобілізацією, на особливий період, на весь строк їх військової служби звільняються від сплати єдиного внеску. Водночас, фізичні особи-підприємці, прийняті на військову службу за контрактом, не звільняються від сплати за себе єдиного внеску. За таких обставин позивач не мав права на пільгу, визначену в п. 9-2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а тому повинен був сплачувати єдиний внесок. Однак свій обов`язок платника єдиного внеску виконував неналежним чином та у встановлені строки єдиний внесок не сплачував. У зв`язку з цим виникла недоїмка, а за неподання та несвоєчасне подання звітності до позивача були застосовані штрафні санкції. Заява позивача про звільнення його на весь період військової служби від обов`язку нарахування, сплати та подання звітності з єдиного внеску була залишена без задоволення. Отже, відповідачем правомірно було винесено оскаржувані вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", відповідно, підстави для їх скасування відсутні. Просили у задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, з 29.06.2016 р. проходить військову службу за контрактом. В період з 19.10.2010 р. по теперішній час бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів (а.с.6-7,11).

05 листопада 2019 року відповідачем сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-103130-50 на суму 5508,36 грн (а.с.12).

16 січня 2020 року відповідачем сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-103130-50 на суму 26539,26 грн (а.с.13).

16.12.2019 р. відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" відповідачем винесене рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", № 0072275033, яким за неподання та несвоєчасне подання звітності до позивача застосовано штраф у розмірі 680,00 грн (а.с.17).

Суд вважає, що вимоги про сплату борги (недоїмки) є протиправними та підлягають скасуванню з огляду на таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі – Закон).

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п. 9-2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", якщо вони не є роботодавцями.

Як вбачається з матеріалів справи, з 29.06.2016 р. позивач проходить військову службу за контрактом. В період з 19.10.2010 р. по теперішній час бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів (а.с.11), отже, на підставі п. 9-2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" він звільняється від сплати за себе єдиного внеску.

Відповідачі зазначають, що оскільки позивач проходить військову службу за контрактом, то він повинен сплачувати єдиний внесок. Однак суд вважає таке твердження відповідачів безпідставним та зазначає, що на осіб, призваних на військову службу під час мобілізації, в особливий період, внаслідок чого вони набули нового юридичного статусу – військовослужбовців, розповсюджуються пільги, передбачені Законами України "Про військовий обов`язок і військову службу", "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їх сімей" та іншими нормативно-правовими актами.

Так, пунктом 9-2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону передбачено звільнення від сплати за себе єдиного внеску, зокрема, для фізичних осіб-підприємців, які призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби.

На підставі ч.ч. 1, 3 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає, зокрема, проходження військової служби.

У свою чергу, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Видами військової служби є, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, та військова служба за контрактом (ч.ч. 1, 6 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу").

Отже, виконання військового обов`язку під час проходження військової служби незалежно від виду такої служби передбачає наявність пільг для військовослужбовців, зокрема, у галузі податкових правовідносин.

Зокрема, з огляду на положення ст. 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом не припиняється державна реєстрація підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців. У разі непровадження ними підприємницької діяльності у період проведення мобілізації нарахування податків і зборів таким фізичним особам-підприємцям не здійснюється.

Таким чином, тимчасово мобілізовані на військову службу підприємці і самозайняті особи звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб або єдиного податку, а також єдиного внеску за себе на весь період такої служби. Разом з тим проходження військової служби за контрактом не створює для таких осіб, зокрема і для позивача, обов`язку нараховувати та сплачувати за себе єдиний внесок, оскільки громадяни України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, мають однакові гарантії правового і соціального захисту, визначені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу", незалежно від того, проходять вони військову службу за контрактом чи військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 р. у справі № 260/117/19, в якій сформулював правовий висновок про поширення на фізичну особу-підприємця, прийнятого на військову службу за контрактом під час виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці чи настання особливого періоду, пільги щодо звільнення від сплати єдиного внеску, передбаченої пунктом 9-2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Таким чином, дії відповідача щодо донарахування ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску на суму 5508,36 та на суму 26539,26 грн є протиправними, відповідно, винесення вимог про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 р. № Ф-103130-50 та від 16.01.2020 р. № Ф-103130-50 не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, перевіривши оскаржувані вимоги на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд вважає дані рішення необгрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Крім того, суд вважає, що рішення Конотопського управління ГУ ДПС у Сумській області про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання звітності № 0072275033 від 16.12.2019 р., яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 680 грн, підлягає частковому скасуванню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.11.2019 р. Конотопським управлінням Головного управління ДПС у Сумській області було проведено перевірку з питання своєчасності подання ФОП ОСОБА_1 звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015-2018 роки, якою встановлено порушення, а саме несвоєчасне подання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік та неподання звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016-2018 роки. За наслідками проведеної перевірки складено Акт № 001577/18-28-50-33/2871319339 від 19.11.2019 р. (а.с.14-15).

На підстав Акту перевірки Головним управлінням ДПС у Сумській області винесено рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", № 0072275033 від 16.12.2019 р., яким за неподання та несвоєчасне подання звітності до позивача застосовано штраф у розмірі 680,00 грн (а.с.17).

Скасовуючи дане рішення в частині, суд виходить з того, що відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" обов`язки платників єдиного внеску у фізичних осіб-підприємців виникають з початку провадження відповідної діяльності.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вказаній нормі кореспондують положення п. 2 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14 квітня 2015 року N 435 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 червня 2018 р. за N 692/32144, відповідно до якого фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік.

Таким чином, звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік повинен був бути поданий до 10.02.2016 р., фактично ж звіт за 2015 рік позивачем подано 11.05.2016 р., тобто з порушенням встановлено строку.

Враховуючи, що позивач звільняється від обов`язку нарахування, сплати та подання звітності з єдиного внеску за себе на весь період служби за контрактом, який він уклав 29.06.2016 р., то невиконання обов`язків платника єдиного внеску до укладення контракту про проходження військової служби тягне за собою відповідальність у порядку, встановленому Законом.

Отже, оскільки спірним рішенням до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 680 грн за несвоєчасне подання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік та неподання звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016-2018 роки, суд вважає, що дане рішення підлягає скасуванню в частині застосування штрафу за неподання звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016-2018 роки в сумі 510 грн. При цьому в частині застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік у розмірі 170 грн дане рішення є обгрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства.

Що стосується вимоги зобов`язати Конотопське управління ГУ ДПС у Сумській області не проводити нарахування недоїмки, пені та штрафних санкцій за період, не охоплений спірними рішеннями, суд зазначає, що суд не вирішує вимоги на майбутнє. Суд вирішує спори щодо вже порушених прав, тому дана вимога задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (1978 р.н. АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 43144399), Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання дій протиправними, скасування вимог та рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Скасувати вимогу Головного управління ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-103130-50 від 05.11.2019 р. на суму 5508,36 грн та вимогу Головного управління ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-103130-50 від 16.01.2020 р. на суму 26539,26 грн.

Скасувати рішення Конотопського управління ГУ ДПС у Сумській області про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", № 0072275033 від 16.12.2019 р., в частині застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 510,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя Л.М. Опімах