Рішення № 90027018, 25.06.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2071/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Мачухівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

17 квітня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Мачухівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення у формі листа від 12.03.2020 року №02-23/672 про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2.00 га, кадастровий номер 5324081300:00:001:0065 для ведення особистого селянського господарства у приватну власність на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, зобов`язати затвердити проект землеустрою.

Підставою для звернення до суду позивач зазначає порушення своїх прав відмовою відповідача у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2.00 га, кадастровий номер 5324081300:00:001:0065 для ведення особистого селянського господарства у приватну власність на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

В матеріалах справи міститься відзив Мачухівської сільської ради на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю, посилаючись на те, що під час розгляду клопотання позивача установлено, що проект землеустрою не містить повного переліку документів, визначених Законом України "Про землеустрій". В проекті землеустрою міститься акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, які не погоджені з суміжними власниками (землекористувачами), про що свідчить відсутність їх підпису та висловленої позиції відносно погодження. До того ж, в проекті землеустрою міститься схема земельної ділянки, на якій зазначені суміжні користувачі, які не є користувачами та власниками вказаних земельних ділянок, оскільки дані особи розробили проекти землеустрою, але не затвердили їх у встановленому земельним законодавством порядку. Вказував на те, що земельна ділянка, яку ОСОБА_1 бажає отримати у власність, є землею запасу, яка обтяжена встановленням земельного сервітуту на користь ПП "Імені Калашника" згідно договору від 08.06.2011. Крім того, всі документи проекту підписано позивачем як власником, що не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 є замовником проекту землеустрою. Зазначені підстави стали підставою для зняття питання про затвердження проекту землеустрою ОСОБА_1 з порядку денного сесії сільської ради. Зазначав про відсутність у суду компетенції на зобов`язання відповідача приймати на сесії будь-яке конкретне рішення, оскільки згідно чинного законодавства України суд не має права перебирати на себе повноваження, віднесені до компетенції органів місцевого самоврядування.

Учасники справи у судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи без їх участі.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 29.11.2016 №9369-СГ гр. ОСОБА_2 наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Войнівської сільської ради Чутівського району Полтавської області за межами населених пунктів /а.с. 23/.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 18.09.2017 №9526-СГ до попереднього наказу внесені зміни в частині зміни в пункті 1 "Войнівської сільської ради Чутівського району" на "Калашниківської сільської ради Полтавського району, в пункті 2 "Чутівському районі" на "Полтавському районі".

За замовленням позивача ФО- ОСОБА_3 ОСОБА_4 у 2018 році розроблений проект землеустрою щодо відведення у власність позивача земельної ділянки /а.с. 15-72/.

На підставі землевпорядної документації проведено державну реєстрацію земельної ділянки з присвоєнням кадастрового номера 5324081300:00:001:0065 /а.с. 73/.

Позивач 24.01.2020 звернувся до Мачухівської сільської ради із заявою (вхідний №258/02-23 від 28 січня 2020 року), у якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки кадастровий номер 5324081300:00:001:0065 у власність із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Мачухівської сільської об`єднаної територіальної громади Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів.

Листом від 12.03.2020 вих.№02-23/672 Мачухівська сільська рада повідомила позивача про те, що заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою розглянуто на засіданні комісії з питань агропромислового комплексу, регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища, будівництва 26.02.2020. Комісія рекомендувала 26 сесії 7 скликання від 28.02.2020 не розглядати дану заяву через те, що зазначена земельна ділянка площею 2,00 га знаходиться в межах сформованої земельної ділянки площею 13,5000 га (кадастровий номер 5324081300:00:001:0029), яка передана в тимчасове користування на праві земельного сервітуту. Письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально не надано.

Позивач вважає, що вказана відмови Мачухівської сільської ради, у формі листа від 12.03.2020 року №02-23/672, порушує його права та інтереси щодо земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту на території Калашниківської сільської ради Полтавського району Полтавської області, в зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Питання щодо одержання громадянами безоплатно у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства врегульовано статтею 118, пунктом "в" частини 3 статті 116, пункту "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України.

Відповідно до пункту "в" частини 3 статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно пункту "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.

Таким чином, приписами вказаних норм встановлено право громадян на отримання в межах норм безоплатної приватизації безоплатно у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.

Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (частина 7 статті 118 Земельного кодексу України).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина 8 статті 118 Земельного кодексу України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина 9 статті 118 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною 10 статті 118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

З аналізу положень частини дев`ятої статті 118 ЗК України слідує, що підставами для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише відсутність погодження такого проекту у порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, та у визначених законом випадках обов`язкової державної експертизи. Інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження та проведення експертизи (у разі необхідності), наведена норма статті 118 Земельного кодексу України не містить.

Водночас у постанові від 20 травня 2020 року у справі №817/69/18 Верховний Суд дійшов правового висновку про те, що підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути відсутність рішення власника земельної ділянки про припинення права постійного користування земельною ділянкою, прийнятого на підставі заяви землекористувача про відмову від права постійного користування земельною ділянкою відповідно до статті 142 Земельного кодексу України.

З матеріалів справи слідує, що даний спір виник у зв`язку з тим, що відповідачем відмовлено позивачу у розгляді питання щодо затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5324081300:00:001:0065 у власність, оскільки комісія з питань агропромислового комплексу, регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища, будівництва рекомендувала 26 сесії 7 скликання від 28.02.2020 не розглядати дану заяву через те, що зазначена земельна ділянка площею 2,00 га знаходиться в межах сформованої земельної ділянки площею 13,5000 га (кадастровий номер 5324081300:00:001:0029), яка передана в тимчасове користування на праві земельного сервітуту.

Суд вказує на те, що згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.

Нормами статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності не рідше ніж один раз на місяць.

Частинами першою та другою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, рішення з питань затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки у власність приймається сільською, селищною, міською радою виключно на пленарному засіданні у формі письмового рішення та не може оформлятися листом у відповідь на клопотання заявника.

Проте, відповідачем відповідного рішення за наслідками розгляду заяви позивача прийнято не було, лише надано з цього питання інформаційний лист.

Зі змісту витягу з протоколу постійно діючої комісії Мачухівської сільської ради з питань агропромислового комплексу, регулювання земельних відносин, охорони навколишнього природного середовища та будівництва від 20 лютого 2020 року слідує, що членом постійної комісії сільської ради запропоновано зняти питання щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га (кадастровий номер 5324081300:00:001:0065) та передачу її у власність гр. ОСОБА_1 з порядку денного у зв`язку з відсутністю письмової згоди землевласника (землекористувача), засвідченої нотаріально, та надати мотивовану відповідь ОСОБА_1 . За вказану пропозицію проголосували: "за" - 4, "проти" - 0, "утрималися" - 0 та рішення прийнято.

Таким чином, питання про затвердження/відмову у затвердженні проекту землеустрою мало розглядатися виключно на пленарному засіданні сесії Мачухівської сільської ради та за результатами його вирішення мало бути прийнято акт у формі рішення, проте у порушення вимог статей 12, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статей 122, 186 Земельного кодексу України відповідачем не розглянуто це питання на пленарному засіданні сесії та не прийнято відповідного рішення.

Отже, має місце протиправна бездіяльність відповідача.

За таких обставин суд доходить висновку, що мала місце не відмова у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га (кадастровий номер 5324081300:00:001:0065) та передачі її у власність, а протиправна бездіяльність Мачухівської сільської ради, яка полягає у не розгляді та не вирішенні питання про затвердження або про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га (кадастровий номер 5324081300:00:001:0065), та передачі її у власність гр. ОСОБА_1 .

Відтак, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення у формі листа Мачухівської сільської ради №02-23/672 від 12 березня 2020 року задоволенню не підлягає.

За викладених обставин, оскільки відповідачем у строки, передбачені частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України, фактично не було прийнято рішення за заявою позивача від 24.01.2020, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Мачухівської сільської ради щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5324081300:00:001:0065 у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Калашниківської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населеного пункту.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 5324081300:00:001:0065 , то суд не вбачає підстав для їх задоволення, з огляду на передчасність таких вимог, враховуючи фактичне не вирішення заяви позивача про затвердження проекту землеустрою відповідачем у встановленому законодавством порядку.

З урахуванням вказаного, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.01.2020 вх.№258/02-23 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5324081300:00:001:0065 у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Калашниківської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населеного пункту, в порядку та у спосіб, передбачений частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України, та з урахуванням висновків суду.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

У прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено клопотання про стягнення на його користь судових витрат, в т.ч. витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частинами першою та третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин другої - п`ятої статті 134 вказаного Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною першою статті 138 КАС України передбачено, що розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Згідно з частинами третьою та дев`ятою статті 139 згаданого Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 28 січня 2020 року та додатки до вказаного договору "Перелік послуг, що зобов`язується надати адвокат" від 28 січня 2020 року та "Попередній розрахунок вартості послуг" від 28 січня 2020 року .

Так, відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 3.1, 4.2 договору про надання правової допомоги від 28 січня 2020 року, укладеного між громадянином ОСОБА_1 та адвокатом Кумечко Мариною Сергіївною, предметом даного договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів (пункт 1.1); адвокат зобов`язується надавати правову допомогу клієнту у кримінальних, адміністративних, цивільних справах, справах про адміністративні правопорушення, які могли би бути пов`язані з клієнтом, незалежно від його процесуального статусу в них (потерпілий, затриманий, підозрюваний, обвинувачений, підсудний, свідок, позивач, відповідач інш.) (підпункт 2.1.3 пункту 2.1); гонорар адвоката визначається обсягом виконаних робіт та погоджується сторонами окремо на підставі складених додатків до цього договору, а також актів виконаних робіт (наданих послуг) (пункт 4.2); цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2020 року (пункт 3.1).

Отже, суду не надано акти виконаних робіт (наданих послуг), а також документи про оплату гонорару адвокату (квитанцію, платіжне доручення тощо). А надані позивачем додатки №1 від 28 січня 2020 року "Перелік послуг, що зобов`язується надати адвокат" та №2 від 28 січня 2020 року "Попередній розрахунок вартості послуг" до договору про надання правової допомоги від 28 січня 2020 року свідчать лише про намір сторін надати /отримати юридичні послуги та їх оплатити, а не про фактичне надання/отримання юридичних послуг та їх оплату.

З огляду на викладене, позивачем не доведено фактичне понесення витрат на правничу допомогу адвоката ОСОБА_5 , у зв`язку з чим сума судових витрат на правничу допомогу розподілу між сторонами не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат зі сплату судового збору на підставі статті 139 КАС України відсутні, оскільки позивач є учасником бойових дій та витрат по сплаті судового збору не поніс.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (с. Долина, Решетилівський район, Полтавська область, 38415, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Мачухівської сільської ради (с. Мачухи, Полтавський район, Полтавська область, 38754, ідентифікаційний код 21046808) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Мачухівської сільської ради, яка полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 від 24 січня 2020 року (вхідний №258/02-23 від 28 січня 2020 року) та у не вирішенні за цією заявою питання про затвердження або про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га (кадастровий номер 5324081300:00:001:0065) та передачі її у власність гр. ОСОБА_1 на пленарному засіданні сесії.

Зобов`язати Мачухівську сільську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 січня 2020 року (вхідний №258/02-23 від 28 січня 2020 року) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (кадастровий номер 5324081300:00:001:0065) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Мачухівської сільської об`єднаної територіальної громади Полтавського району Полтавської області за межами населеного пункту та передання її у власність ОСОБА_1 , в порядку та у спосіб, передбачений частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України, та з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва