Рішення № 90026974, 25.06.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/666/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Холдинг іновацій” (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1-е) до Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-А) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До суду надійшов адміністративний позов ТОВ “Холдинг іновацій” до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 06.12.2019 року № UA500010/2019/000163/2.

Виклад позиції позивача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Відповідач не зазначив конкретних підстав для витребування документів, а саме: розбіжностей, підробки чи не підтвердження даних щодо ціни товару.

Твердження митного органу щодо неможливості перевірки складових митної вартості через відсутність інформації про вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів не ґрунтується на документах, поданих до митного оформлення. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.09.2019 року у справі № 807/1131/13-а.

Позивачем подані всі документи, які встановлені ст. 53 МК України для визначення митної вартості товару та Відповідачем не доведено, що в них є розбіжності, ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тобто ті обставини, які можуть бути підставою для витребування додаткових документів щодо митної вартості товару.

Отже, відомості зазначені у митній декларації не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених у митній декларації та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом або є факти підробки цих документів.

16.03.2020 року, Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву вхід. № 12125/20, в якому зазначено, що оскільки документи, які подані до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією (МД) № UA500010/2019/03513 містили розбіжність та були відсутні всі відомості, що підвереджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларантом та його уповноваженою особою не було надано до митниці витребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Заяви, клопотання учасників справи.

02.06.2020 року, від представника Позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Інших заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило.

Процесуальні дії вчинені судом.

31.03.2020 року, судом зупинено провадження у справі до 02.06.2020 року, в зв`язку з запровадженням на території України карантину (коронавірус COVID-19).

02.06.2020 року, ухвалою суду, поновлено провадження у справі.

Інші процесуальні дії судом не вчинялись.

02.06.2020 року, сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Таким чином, згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

Обставини справи.

15.02.2019 року між BTS TRADING (HK) CO., LIMITED (продавець) та ТОВ «Холдинг іновацій» (покупець) укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № BTS 15/09/2019, за умовами якого продавець зобов`язаний передати, а покупець прийняти товар в кількості, асортименті і за ціною, вказаною в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього договору (п.1.1 Договору). Пунктом 3.1 договору передбачено, що поставка здійснюється на умовах, вказаних в інвойсі чи проформі-інвойсі, які є невід`ємною частиною цього договору.

05.12.2019 року до митного органу додано митну декларацію UA500010/2019/035132 для митного оформлення товару – кабелі ізольовані для напруги не більше як 80В, який використовується для Інтернет комунікацій, без з`єднувальних деталей, у бухтах з маркуванням «TRINEX». Країна виробництва – Китай. Торгівельна марка - «TRINEX».

Під час митного оформлення товару, його митна вартість у декларації була заявлена у сумі 38808,20 доларів США, яка визначена за основним методом, за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № UA500010/2019/035132 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані Позивачем документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зі змісту рішення про коригування митної вартості товарів № UA500010/2019/000163/2 від 06.12.2019 року, вбачається, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

згідно п. 4.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 15.09.2019 № ВТS15/09/2019 в вартість товару входить вартість упаковки на навантаження. Проте, у наданих документах до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

відповідно до наданого інвойсу поставка товарів здійснюється на умовах CFR Одеса, тобто вартість страхування не включена у вартість товару. У наданих до митного оформлення документах (контракті, комерційному інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.

Декларанту було запропоновано надати переклад копії митної декларації країни відправлення на українську мову та листом від 05.12.2019 року № б/н декларантом було надано Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 05.12.2019 року № 20-18/12-2019, прайс-лист від 05.09.2019 року № ВТS15/09/2019 та повідомлено про неможливість надання додаткових документів.

При розгляді документів, які були надані додатково, було встановлено, що в наданому до митного оформлення прайс-листі від 05.12.2019 б/н не зазначена який період та на яких умовах поставка дійсна дана цінова пропозиція.

Відповідачем було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, є більшим: по товару № 1 МД від 09.09.2019 № UA500010/2019/024869 становить – 3,3392 дол. США/кг, ніж заявлено декларантом (1,9412 дол. США/кг).

Отже, відповідач дійшов висновку, що декларантом не було надано до митниці витребувані додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме не було надано: 1) виписки з бухгалтерської документації; 2) копії митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову.

Одеською митницею ДФС було прийнято рішення № UA500010/2019/000163/2 від 06.12.2019 року про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів та зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями Відповідача, позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.

До митної справи відповідно до ст. 7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, 24 ст. 4 МК України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно з положеннями Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 2 ст. 53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частинами 4 та 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з приписами пункту 6 Розділу II вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу II Методичних рекомендацій).

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

- основний - за ціною договору, (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

- другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною контракту (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

- немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

- щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

- жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

- покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Висновки суду.

Надаючи оцінку правомірності дій суб`єкта владних повноважень, суд з урахуванням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Суд зазначає, що Відповідач, приймаючи спірне рішення, не зазначив про наявність жодної розбіжності у числових показниках сплачених декларантом сум, які підлягають обрахуванню при визначенні митної вартості, оскільки вартість упаковки включено до ціни товару (п. 4.1 контракту), а відсутність у документах інформації щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення може лише свідчити про відсутність такого страхування.

Таким чином, з формулювання причин ухвалення спірного рішення не можливо встановити, як зазначені відповідачем розбіжності можуть вплинути на числові показники митної вартості імпортованого товару, яких необхідних документів на підтвердження сплачених декларантом сум недостатньо для підтвердження вартості ввезеного товару, отже відсутні підстави, за яких митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості.

Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 МК України.

На думку суду, декларантом були надані до митного органу документи у повному обсязі, про що не зазначено в оскаржуваному рішенні та не враховано із наданням переваги іншій інформації.

Таким чином, суд вважає, що документи, подані Позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 3 статті 53 МК України та є достатніми для підтвердження митної вартості за основним методом.

Суд зазначає, що митний орган має право відійти від положень ч. 3 статті 53, частин 2, 4-6 статті 54, статті 58 МК України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Відповідач, не погоджуючись з обраним декларантом основним методом визначення митної вартості прийняв рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом, лише на підставі спрацювання автоматизованої системи, а розбіжностями Відповідач вважає відсутність додаткових відомостей, які жодним чином не впливають на зміну числових показників, які відображають митну вартість імпортованого товару.

Той факт, що в ЄАІС ДФС наявна інформація про те, що оцінювані товари розмитнювалися іншими особами за вищою митною вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митними органами контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості товарів за основним методом та її коригування митним органом за другорядним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору. При цьому будь-які обставини можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови та обсяг поставок тощо).

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598, що визначає обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- не проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Суд зазначає, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС України, закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість.

З цього питання, Верховний Суд також сформував правову позицію, зазначивши, що “формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено (постанови від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17).

За таких обставин, суд вважає, що подані Позивачем документи, необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару, а висновок Відповідача про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а застосування резервного методу неправомірним.

Частиною 5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду від 26.02.2019 року по справі №815/5988/15, від 14.05.2019 року по справі №820/2474/16 висновками щодо застосування норм права у спірних правовідносинах є наступне: митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA500010/2019/000163/2 від 06.12.2019 року Одеською митницею ДФС не дотримано вимог законодавства, тому позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Холдинг іновацій” (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1-е) до Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-А) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500010/2019/000163/2 від 06.12.2019 року – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 06.12.2019 року № UA500010/2019/000163/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Холдинг іновацій” (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1-е, код ЄДРПОУ 41319909) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459, 65078, 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-А), сплачений судовий збір у розмірі 2102,00 (дві тисячі сто дві гривні).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бутенко А.В.

.