Рішення № 90026934, 25.06.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4176/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Бутенка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язати вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду Україну в Одеській області щодо не складення подання до Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області про повернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 19008,30 грн.

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України подання про повернення з державного бюджету помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування для проведення реєстрації права власності на житло в сумі 19008,30 грн. згідно квитанції №13-3314068/С від 13.03.2020 р. на особовий рахунок ОСОБА_1 - НОМЕР_1 (monobank).

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 13 березня 2020 р., позивач придбала у власність квартиру. При реєстрації договору купівлі-продажу позивач сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості майна в сумі 19 008,30 грн. (дев`ятнадцять тисяч вісім гривень, 30 коп.), який був сплачений на рахунок UA 19899998031305015600001500. Позивач зазначає, що оскільки вона придбала (купила) квартиру вперше, тому у відповідності до ч.9 ст.1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» має право на повернення сплаченого збору в розмірі 1 % від вартості придбаної квартири. Так, 18.03.2020 року позивач звернулась до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області з проханням повернути безпідставно сплачений збір на обов`язкове пенсійне страхування. 02.04.2020 р. від ГУ ПФУ в Одеській області отримала відмову у поверненні коштів.

Не погоджуючись із вказаною відмовою Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області позивач звернулась до суду з даним позовом.

10.06.2020 року за вх. № 22090/20 від Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач з позовними вимоги не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до пункту 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року № 400 платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Відтак, цим Законом визначено конкретні обставини звільнення громадян від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування якими є:

- придбавання житла і перебування у черзі на отримання житла (виключно у сукупності цих обставин);

- придбавання житла вперше.

Проте, позивачем не надано жодних доказів того, що він придбав житло і перебував у черзі на одержання житла або придбав житло вперше.

З огляду на вищезазначене дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області є правомірними та повністю відповідають вимогам чинного законодавства України.

10.06.2020 року за вх. № 22026/20 від позивача надійшла відповідь на відзив, в обґрунтування якого зазначено, що відповідачу надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Неможливість перевірити відповідачем інформацію про факт придбання позивачем нерухомості вперше є не обґрунтованою та не вмотивованою підставою для відмови у поверненні сплаченого збору.

Заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило.

Процесуальні дії судом не вчинялись.

Обставини справи.

Судом встановлено, що 13.03.2020 року між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Оддеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. та зареєстрований в реєстрі за № 203.

Відповідно до умов вищевказаного договору Продавець передає у власність (продає), а Покупець приймає у власність (купує) квартиру під АДРЕСА_2 211 (Двісті одинадцятим) в будинку АДРЕСА_3 , загальною площею - 63,0 кв.м., житловою площею 18,7 кв.м., далі - «квартира».

Відповідно до п.3 Договору загальна вартість квартири, яка відчужується, згідно Звіту про незалежну оцінку, виконаного 02 березня 2020 року суб`єктом оціночної вартості - ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПЕРСПЕКТИВА ЕКСПЕРТ», складає 1 900 832,00 (Один мільйон дев`ятсот тисяч вісімсот тридцять дві) гривні.

Інформація про купівлю-продаж позивачем вищевказаної квартири внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідним Витягом про реєстрацію права власності від 13.03.2020 № 204048914.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 19008,30 грн., що підтверджується квитанцією від № 13-3314068/С від 13.03.2020 року.

18.03.2020 року позивач звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 19 008,30 грн.

Листом від 02.04.2020 року № 1500-0502-8/14172 ГУ ПФУ в Одеській області відмовило у поверненні сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зазначивши, що Управління не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно і не має повноважень запитувати вказану інформацію в компетентних органів. Перевірити достовірність даних щодо придбання позивачем нерухомого майна вперше немає можливості

Вважаючи протиправними дії щодо відмови у поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири, позивач звернулась до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України від 26.06.1997 №400/97-ВР «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №400/97-ВР).

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками цього збору за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса. Нотаріуси щокварталу, до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають до органів Пенсійного фонду України за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса звіт про укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна, включаючи інформацію про вартість такого майна та суму сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в порядку та за формою, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на запит Пенсійного фонду України та його територіальних органів, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, нотаріусів, адвокатів надається у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 2 Закону №400/97-ВР, об`єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 частини 1 статті 1 цього Закону, є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Ставки збору на обов`язкове державне пенсійне страхування для таких суб`єктів встановлюються у розмірі 1 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного пунктом 8 статті 2 цього Закону (пункт 10 частини 1 статті 4 Закону №400/97-ВР).

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовано також Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740).

Відповідно до пункту 15-1 Порядку №1740, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 15-3 Порядку №1740 визначено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.

Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

Умови, підстави та процедуру надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) про зареєстровані речові права, обтяження речових прав, об`єкти та суб`єктів таких прав/обтяжень (далі -зареєстровані речові права) та про осіб, що отримували інформацію з Державного реєстру прав (далі - користувачі інформації), права та обов`язки суб`єктів, що є учасниками зазначеної процедури, визначено Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 №599) (далі - Порядок №1127).

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку №1127, інформація з Державного реєстру прав у паперовій формі надається надавачем інформації з Державного реєстру прав. Інформація з Державного реєстру прав в електронній формі надається автоматично програмними засобами ведення Реєстру через веб-портал Мін`юсту, у тому числі з використанням сервісної послуги у формі прикладного програмного інтерфейсу Реєстру.

Інформація з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, їх обтяження, наявні в Державному реєстрі прав, а також відповідні відомості з його невід`ємної архівної складової частини або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень.

За бажанням особи інформація з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права, крім відомостей, передбачених абзацом першим цього пункту, може додатково містити відомості про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень, а також про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру прав та його невід`ємної архівної складової частини у хронологічному порядку.

Пошук відомостей про зареєстровані речові права здійснюється за одним або декількома з таких ідентифікаторів: 1) щодо об`єкта нерухомого майна: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна; кадастровий номер земельної ділянки; адреса об`єкта нерухомого майна; 2) щодо суб`єкта речового права, обтяження - фізичної особи: прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові; номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі; номер та за наявності серія документа, що посвідчує таку особу; реєстраційний номер облікової картки платника податків; 3) щодо суб`єкта речового права, обтяження - юридичної особи: повне найменування юридичної особи; ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ.

За зазначеними особою параметрами пошуку щодо об`єкта нерухомого майна надаються відомості про зареєстровані речові права щодо такого об`єкта нерухомого майна.

Для ознайомлення особи за зазначеними нею параметрами пошуку щодо суб`єкта речового права, обтяження з використанням програмних засобів ведення Державного реєстру прав формуються перелік записів про об`єкти нерухомого майна із зазначенням їх адрес чи (щодо земельних ділянок) кадастрових номерів та окремо записи, що не містять відомості про адресу/кадастровий номер, або повідомлення про відсутність інформації за зазначеними особою параметрами пошуку.

Після ознайомлення з відповідним переліком особа може отримати окремо щодо кожного з об`єктів нерухомого майна, що міститься в ньому, інформацію з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права або інформацію з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права в цілому щодо суб`єкта речового права, обтяження.

Згідно з пунктом 10 Порядку №1127 для отримання інформації з Державного реєстру прав у паперовій формі особа, яка бажає отримати таку інформацію, звертається до будь-якого надавача інформації з Державного реєстру прав.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону №400/97-ВР платники збору, визначені пунктами 6, 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачують на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Частиною 2 статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

У свою чергу, процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182 (далі - Порядок №787).

Пунктом 3 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Висновки суду.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку, що громадяни, які придобавають нерухоме майно, зокрема, квартиру вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1% від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.

При цьому важливою обставиною для правильного вирішення питання про необхідність сплати фізичною особою збору на обов`язкове державне пенсійне страхування від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, є встановлення факту придбання особою житла вперше.

Так, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.03.2020 № 204048914., квартира за адресою: АДРЕСА_4 є приватною власністю ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 13.03.2020 року.

Суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, про те, що в органів Пенсійного фонду України відсутня можливість встановити придбання житла конкретною особою вперше, оскільки відповідач не позбавлений можливості подати, у встановленому законом порядку, запит на отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, навпаки, таке право передбачено законом та порядком.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміну «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Отже суд відхиляє посилання відповідача на те, що обов`язок доказування придбавання нерухомого майна вперше лежить виключно на позивачеві.

При цьому будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна, придбаного раніше, та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано до суду, що свідчить про недоведеність ним суду правомірності своїх дій.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у спірних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Таким чином суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

За таких обставин суд дійшов висновку, що сплачений позивачем збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості в сумі 19008,30 грн. підлягає поверненню, оскільки, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 1 Закону №400/97-ВР, позивач не є платником зазначеного збору.

Враховуючи те, що повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, від 30.01.2018 (справа № 819/1498/17), 31.01.2018 (справа № 819/1667/17), 20.03.2018 (справа № 819/1249/17), 19.06.2018 (справа № 819/1554/16) та 23.06.2018 (справа № 819/1361/17), висновки якого, в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З огляду на наведене, на переконання суду, відмова відповідача у поверненні позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є протиправною, оскільки саме органи Пенсійного фонду України, які контролюють справляння надходжень бюджету по цьому збору, мають за ініціативою платника скласти та подати відповідне подання до органів державної казначейської служби, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду Україну в Одеській області щодо не складення подання до Головного управління Державнрї казначейської служби у Одеській області про повернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 19008,30 грн. та зобов`язання Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України подання про повернення з державного бюджету помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування для проведення реєстрації права власності на житло в сумі 19008,30 грн. згідно квитанції №13-3314068/С від 13.03.2020 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати ОСОБА_1 в загальній сумі 840,80 грн., сплачені згідно квитанції № 0.0.1683857467.1 від 21.04.2020 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ПФУ в Одеській області.

Керуючись статтями 9, 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду Україну в Одеській області щодо не складення подання до Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області про повернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 19008,30 грн.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України подання про повернення з державного бюджету помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 19008,30 грн. згідно квитанції №13-3314068/С від 13.03.2020р.на особовий рахунок ОСОБА_1 - НОМЕР_1 (monobank).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок гривень) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бутенко А.В.

.