Рішення № 90026922, 25.06.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3542/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Самойлюк Г.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44) в особі Суворовського районного відділу м. Одеси Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (65069, м. Одеса. вул. Кримська, 62) про визнання протиправною відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Суворовського районного відділу м. Одеси Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якій позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Суворовського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо відмови в оформленні та видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорту громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки;

зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Суворовського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв`язку з викраденням паспорта громадянина України позивач звернулася до органів міграційної служби України. 22.06.2018р. отримала паспорт громадянина України у вигляді пластикової картки типу 1D-1. Суворовським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області позивачу не було повідомлено про можливість оформлення та видачі паспорта зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки. 14 квітня 2020р. позивач звернулася до територіального підрозділу із заявою, в якій просила оформити та видати паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки та зазначила, що паспорт у вигляді пластикової картки буде повернуто у зв`язку із порушенням законодавства. Однак, відповідачем безпідставно відмовлено у видачі паспорту у вигляді книжечки, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 27.04.2020р. відкрито провадження у справі та визначено, що справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

18.05.2020р. (вх. №19034/20) до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування правової позиції зазначено, що 14.04.2020р. до Суворовського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області звернулася ОСОБА_1 із заявою про оформлення і видачу їй паспорта громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і без присвоєння унікального номера запису в ЄДДР (УНЗР), також знищити (анулювати) інформацію персональних даних, яка зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі, у тому числі щодо знищення (анулювання) унікального номеру запису у реєстрі. У поданій заяві ОСОБА_1 вказала, що просить повідомити конкретну відмову та повідомити про це письмово на її адресу. Суворовський РВ м. Одеси у межах строку, визначеного ЗУ "Про звернення громадян” надав позивачу письмову відповідь на її заяву з відповідними роз`ясненнями щодо відсутності можливості видалення УНЗР. Також, Суворовський PC надав позивачу письмову відповідь на її заяву з відповідними роз`ясненнями щодо оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року. У наданій відповіді Суворовський PC зазначив, що у ДМС та її територіальних органів/підрозділів відсутні законні підстави для оформлення та видачі позивачу паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

21.05.2020р. (вх..№19638/20) до суду надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.04.2020 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до Суворовського РВ ГУ ДМС України в Одеській області з приводу видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992, в якій зазначила, що у зв`язку з викраденням паспорта громадянина України, остання зверталася до органів міграційної служби України, де 22.06.2018р. отримала паспорт громадянина України у вигляді пластикової картки типу ID-1. При отриманні вказаного паспорта у вигляді пластикової картки Суворовським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області не було повідомлено про можливість оформлення та видачі паспорта зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки. Крім того, зазначено, що їй не роз`яснено про згоду на збір та обробку персональних даних, вона не надавала згоду на збір та обробку персональних даних, однак її дані були внесені до Єдиного державного демографічного реєстру. Посилаючись на положення про паспорт громадянина України від 26.06.1992р. №2503-ХІІ, рішення Верховного Суду України від 19.09.2018р. ОСОБА_1 , зазначаючи що є православною Християнкою, через свої релігійні переконання просила оформити та видати їй паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки, при цьому паспорт у вигляді пластикової картки зобов`язалась повернути у зв`язку із порушенням законодавства.

Листом №5116-628/5116.1-20 від 18.04.2020р. Суворовським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області повідомлено позивача, з посиланням на нормативні акти, що відсутні підстави для видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки. Повідомлено позивача, що відповідно до п. 1 Розділу IV наказу № 456 обмін паспорта здійснюється в разі: 1) зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження; 2) установлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); 3)непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних / найменуванні органу / штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа. Відповідно до п. 1 Розділу IV наказу № 456 для обміну паспорта заявник подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) паспорт, що підлягає обміну; 4) дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв`язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати; 6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально; 7)довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб). Тобто, згідно п. 1 Розділу IV наказу № 456 для заміни паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки типу ID-1 на паспорт громадянина України зразка 1994 року необхідно надати рішення суду про видачу Вам паспорта громадянина України зразка 1994 року заміть паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки типу ID-1. Крім того, відповідачем зазначено, що законодавчо не передбачено підстави та право особи вимагати видалення будь-яких даних з вищевказаного реєстру та не передбачена можливість відкликання електронного підпису в паспортних документах

Позивач, не погодившись з відмовою в обміні, оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, звернулася до суду з даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Так, правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи, визначаються Законом України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус № 5492-VI .

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону Єдиний державний демографічний реєстр (далі Реєстр) це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Крім того, абзацами першим та другим частини 1 статті 10 Закону, зокрема, визначено, що внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України Про захист персональних даних.

У разі, якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Відповідно до частини 3 статті 10 Закону для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 листопада 2014 року № 1279.

Унікальний номер запису в Реєстрі формується автоматично відповідно до додатка до заяви-анкети для внесення інформації до Реєстру, затвердженого згаданим наказом.

Відповідно до Закону документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, є документами, які забезпечують ідентифікацію особи та підтверджують її статус. Належна ідентифікація особи захищає права та свободи інших осіб, які вступають з такою особою в правові відносини. Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним, який формується автоматично після проведення ідентифікації особи у разі, якщо інформацію про особу вносять до Реєстру вперше.

Закон не передбачає підстав для видалення даних з Реєстру. Унікальний номер запису в Реєстрі не може бути видалено з Реєстру, якщо особа отримувала документи, що посвідчують особу чи її спеціальний статус, із застосуванням засобів Реєстру.

Водночас, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.

За змістом п. 2 цієї Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

- з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року

- з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

До завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється (п. 3 Постанови № 302).

Пунктом 131 Постанови № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: (…) біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.

Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи .

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» (далі - Закон №2297-VI) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст. 2 Закону №2297-VI).

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 5, 6 ст. 6 вказаного Закону).

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач бажання мати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992р. № 2503-XII, аргументує тим, що вона не надавала згоди на збір і обробку його персональних даних та передачі таких даних до Єдиного державного демографічного реєстру, що в свою чергу є необхідною умовою для видачі паспорта у формі картки.

Судом не беруться до уваги твердження позивача щодо ненадання нею згоди на оброблення персональних даних при зверненні до відповідача із заявою щодо оформлення паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, оскільки дії відповідача щодо оформлення ним такого паспорту та внесення персональних даних позивача до Єдиного державного демографічного реєстру не є предметом спору у даній справі.

Згідно Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» інформація про позивача внесена до Реєстру при зверненні за отриманням паспорту вперше, проведена ідентифікація особи, після завершення якої автоматично сформувався унікальний номер запису в реєстрі з фіксуванням часу, дати та відомостей про особу, яка оформила заяву - анкету (в електронній формі). При цьому, унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

При цьому, Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр» не передбачено підстав видалення з Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних.

Відтак, на думку суду, висновки суду у цій справі не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, що викладені у рішенні від 19 вересня 2018 року у зразковій справі №806/3265/17. Обставини справи, що розглядає суд, не є подібними обставинам, які були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у зазначеній зразковій справі.

Так, при вирішенні справи №806/3265/17 Велика Палата дійшла висновку, що чинне законодавство не передбачає альтернативу вибору паспорта громадянина України, у разі, якщо особа не надає згоду на обробку її персональних даних і у разі ненадання особою згоди на обробку персональних даних, така особа має право на отримання паспортного документа у формі книжечки зразка 1994 року.

Також з матеріалів справи вбачається, у ОСОБА_1 наявний реєстраційний номер облікової картки платника податків (а.с.13).

Крім того, суд звертає увагу, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держави щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження «нагальній суспільній потребі», тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine» від 14 червня 2007 року). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі «GropperaAG and Others v. Switzerland» від 28 березня 1990 року).

Беручи до уваги наведене, враховуючи встановлені судом обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992р., відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в зв`язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44, код ЄДРПОУ 37811384) в особі Суворовського районного відділу м. Одеси Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (65069, м. Одеса. вул. Кримська, 62) про визнання протиправною відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки та зобов`язання вчинити певні дії,- відмовити.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.П. Самойлюк

.