Рішення № 90026891, 24.06.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2614/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними матеріалами, у порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Оперативного командування «Південь», Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Оперативного командування «Південь», Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про:

визнання протиправними дії оперативного командування «Південь» (в/ч А 2393) – правонаступника Південного оперативного командування, щодо не здійснення повного розрахунку на день виключення зі списків військової частини А2393 та не виплату належних одноразових виплат, а саме, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення із включенням у її склад щомісячної додаткової грошової винагороди за 2013 рік у встановлений чинним законодавством строк, виходячи з відповідного на той час грошового забезпечення;

визнання протиправними дії Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (правонаступника Одеського обласного військового комісаріату) щодо не здійснення перерахунку та не виплатити належної щомісячної додаткової грошової винагороди, яка не включена у виплачені матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та грошову допомогу на оздоровлення за 2014 рік, у встановлений чинним законодавством строк, виходячи з відповідного у той час грошового забезпечення;

зобов`язання Оперативного командування «Південь» (в/ч А2393) – правонаступника Південного оперативного командування, виплатити належні одноразові виплати, а саме, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та матеріальну допомогу на оздоровлення, із включенням у їх склад щомісячної додаткової грошової винагороди за 2013 рік у встановлений чинним законодавством строк, виходячи з відповідного на той час грошового забезпечення;

зобов`язання Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (правонаступника Одеського обласного військового комісаріату) здійснити перерахунок та виплату належної щомісячної додаткової грошової винагороди, яка не включена у виплачені матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення, за 2014 рік, у встановлений чинним законодавством строк, виходячи з відповідного та той час грошового забезпечення.

Адміністративний позов мотивовано наступним.

ОСОБА_1 зазначив, що на день виключення зі списків Військової частини А2393, йому не виплачено повне грошове забезпечення, а саме, передбачені законодавством щорічні одноразові виплати: грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2013 рік і не у повному обсязі (без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди) грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2014 рік.

ОСОБА_1 наголошував, що щомісячна додаткова грошова винагорода – це реалізації вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року, турботи держави про своїх захисників, створення додаткових умов привабливості військової служби та багатьох інших факторів.

На думку позивача, щомісячна додаткова грошова винагорода, це поетапне, виходячи із можливостей держави, підвищення грошового забезпечення військовослужбовців та інших категорій працівників сектору безпеки.

Для реалізації цих завдань була прийнята постанова Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 року «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, в яку вносилися доповнення і зміни шляхом долучення інших силових відомств.

Постановою для відповідних категорій військовослужбовців установлено щомісячну додаткову грошову винагороду, тобто, на думку позивача, обов`язкову виплату у певному відсотковому значенні від грошового забезпечення, починаючи із певного часу.

Пунктом 2 вказаної Постанови зазначено, що граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди визначаються Міністерством оборони у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Проте, Наказом Міністра оборони України №595 від 15.11.2010 року «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України» відбулося підтасування термінів та штучно розділено щомісячну додаткову винагороду від грошового забезпечення чим, зокрема, поставлено її виплату у залежність від бажань командира. Крім того, щомісячна додаткова винагорода не була включена у щорічні одноразові виплати та одноразові грошові виплати, чим було порушено права військовослужбовців, які мали право на отримання одноразових виплат і тих, які звільнялися з військової служби.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

У встановлений судом строк, відповідачем – Військовою частиною А2393 надано відзив (вх.№22160/20 від 10.06.2020р.) на позовну заяву (а.с.100-103).

Відзив Військової частини А2393 обґрунтований наступним.

Військова частина, як юридична особа у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства оборони України, наказами і директивами Міністра оборони та наказами і директивами начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил, Статутами Збройних Сил України та іншими правовими актами.

Перш за все, керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише у межах фонду грошового забезпечення. Крім того, чинним законодавством визначено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Військовою частиною А2393 наголошується, що у 2013-2014 роках, щомісячні додаткові види грошового забезпечення до грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань не входили.

Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки у встановлений судом п`ятнадцятиденний строк, відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову до суду не надіслано. Ухвала про відкриття провадження по справі отримана нарочно представником Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки – 09 червня 2020 року.

Між тим, у відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Однак, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Станом на 24 червня 2020 року, інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Генерала-майора ОСОБА_1 , головного оперативного чергового-заступника начальника Головного командного центру Об`єднаного оперативного штабу Збройних Сил України, наказом Міністра Оборони України (по особовому складу) №266 від 21 квітня 2017 року, звільнено у запас за пунктом «б» (за станом здоров`я) (а.с.9).

У періоди з 31.12.2014 року по 11.01.2015 року, з 01.03.2015 року по 06.05.2015 року, з 10.05.2015 року по 15.08.2015 року, з 01.02.2016 року пол. 27.04.2016 року, з 11.08.2016 року по 18.11.2016 року, ОСОБА_1 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції, виконував службові (бойові) завдання у складі штабу Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (а.с.13).

Згідно довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової винагороди на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, матеріальної (підйомної допомоги), грошової винагороди за участь в АТО, премії та індексації з яких сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виданої Одеський територіальним центром комплектування та соціальної підтримки від 20.03.2020 року, у вересні 2014 року та у грудні 2014 року, ОСОБА_1 , були виплачені: грошова допомога на оздоровлення у розмірі 6937,20 гривень та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 6937,20 гривень (а.с.25).

26.12.2019 року, ОСОБА_1 звернувся з заявою до Командувача військ Оперативного командування «Південь», щодо проведення перерахунку щомісячної додаткової грошової винагороди, яка не була включена в обмежено виплачені матеріальну допомог для вирішення соціально-побутових питань, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2013-2015 роки з урахуванням індексації у встановлений чинним законодавством строк (а.с.14-17).

Листом №2/438 від 23.01.2020 року, Військова частина А2393 зазначила, що законодавством встановлено, що щомісячна додаткова грошова винагорода до складу місячного грошового забезпечення при обчисленні розміру грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань та розміру грошової допомоги на оздоровлення – не враховується (а.с.22-23).

16.03.2020 року, ОСОБА_1 звернувся з заявою до Військового комісара Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, щодо здійснення перерахунку та виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, яка не була включена в обмежено виплачені матеріальну допомог для вирішення соціально-побутових питань, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2013-2015 роки з урахуванням індексації у встановлений чинним законодавством строк (а.с.18-21).

Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки листом №2805 від 17.03.2020 року, повідомив ОСОБА_1 , що для перерахунку та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення з урахуванням включення до грошового забезпечення додаткової грошової винагороди не має законних підстав (а.с.24).

Вважаючи дії Військової частини А2393 та Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови у проведенні перерахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди – протиправними, а своє право на отримання грошового забезпечення у належному розмірі – порушеним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (ст.1 Закону України №2011-XII від 20 грудня 1991 року «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною першою статті 9 Закону України №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дії Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (правонаступника Одеського обласного військового комісаріату) щодо не здійснення перерахунку та не виплатити належної щомісячної додаткової грошової винагороди, яка не включена у виплачені матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та грошову допомогу на оздоровлення за 2014 рік, у встановлений чинним законодавством строк, виходячи з відповідного у той час грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:

1) посадовий оклад;

2) оклад за військовим званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» №889 від 22 вересня 2010 року (далі – Постанова №889), установлено щомісячну додаткову грошову винагороду:

1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Згідно з пунктом 2 Постанови №889, граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

На виконання Постанови №889, наказом Міністерства оборони України №550 від 24.10.2016 року, затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (набрала чинності 16.12.2016 року, ОСОБА_1 , звільнений у запас – 21.04.2017 року) (далі - Інструкція №550).

Інструкція №550 визначає порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).

Згідно з пунктом 3 Інструкції №550, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений).

Пункт 3 Інструкції №550 містить перелік складових грошового забезпечення, з якого має обраховуватися і виплачуватися винагорода, та який за обсягом є меншим за перелік складових грошового забезпечення, встановлений частиною другою статті 9 Закону України №2011-XII.

Пунктом 5 Інструкції №550 визначено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Пунктом 8 Інструкції №550 встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік (пункт 9 Інструкції №550).

Відповідно до положень пункту 10 Інструкції №550, командир (начальник) військової частини (установи, організації) має право зменшувати розміри винагороди за наявності обставин, передбачених у цьому пункті.

Аналогічні норми містилися і в Наказі Міністерства оборони України №595 від 15.11.2010 року «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України», що був чинним до 16.12.2016 року, тобто до затвердження Інструкції №550 та на час оскаржуваного періоду 2013-2014 років (далі - Інструкція №595).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, у 2013 році ОСОБА_1 виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 40 %, а у 2014 році – 60 % (а.с.25). Таким чином, твердження позивача про не здійснення перерахунку та не виплату належної щомісячної додаткової грошової винагороди, яка не включена у виплачені матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та грошову допомогу на оздоровлення за 2014 рік, у встановлений чинним законодавством строк, виходячи з відповідного у той час грошового забезпечення не знаходять свого підтвердження.

Розміри виплаченої ОСОБА_1 , щомісячної додаткової винагороди відповідали вимогам законодавства чинного на той час, зокрема, Постанови №889.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дії оперативного командування «Південь» (в/ч А2393) щодо не здійснення повного розрахунку на день виключення зі списків Військової частини А2393 та не виплати належних одноразових виплат, а саме: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення, із включенням у її склад щомісячної додаткової грошової винагороди за 2013 рік у встановлений чинним законодавством строк, виходячи з відповідного на той час грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 року «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №1294), грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи) (пункт 2 Постанови №1294).

Відповідно до пункту 38.6. Наказу Міністерства оборони України №260 від 11.06.2008 року «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі - Інструкція №260), військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.2 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються, зокрема, звільненим з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).

Відповідно до пункту 38.1. Інструкції №260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Суд звертає увагу, що даний спір виник у зв`язку з відмовою відповідачів включити щомісячну додаткову грошову винагороду, яка передбачена Постановою №889 та Інструкцією №550, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюються одноразові грошові допомоги: допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошова допомога на оздоровлення, у зв`язку з чим, позивач наголошує на не здійсненні з ним повного розрахунку на день виключення зі списків військової частини А2393.

На думку ОСОБА_1 , щомісячна додаткова грошова винагорода повинна була бути врахована при обчисленні розміру грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань та розміру грошової допомоги на оздоровлення у 2013 та 2014 роках.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає наступне.

На час виникнення спірних правовідносин (2013-2014 роки), відповідно до інструкції №260 від 11.06.2008 року «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (розділ ХХХ), особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, у разі вибуття в щорічну основну відпустку виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Грошова допомога для оздоровлення підлягає виплаті військовослужбовцям, яким надана щорічна основна відпустка, тривалість якої визначена відповідно до законодавства України.

Військовослужбовцям, яким на їх бажання щорічна основна відпустка надається частинами, грошова допомога на оздоровлення надається на їх бажання під час вибуття у першу чи другу частину відпустки.

Виплата грошової допомоги військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Розмір грошової допомоги визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день вибуття в щорічну основну відпустку.

Відповідно до розділу ХХХІІІ Інструкції №260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Суд наголошує, що Інструкція №260 визначала порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Відповідно до Інструкцій №260, грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Крім того, пунктом 8 Інструкції №550 встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Однак, суд зазначає, що відмовляючи у включенні щомісячної додаткової грошової винагороди в обчислення розміру грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань та розміру грошової допомоги на оздоровлення, застосовуючи вищевказані інструкції як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру і склад грошового забезпечення, відповідачами не було враховано пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку і розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Так, частиною четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та можуть бути змінені лише законодавцем.

Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17 від 06 лютого 2019 року.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць.

Оскільки, на підставі Постанови №889, додаткова грошова винагорода нараховувалася і виплачувалася ОСОБА_1 щомісяця, підстави вважати такі винагороди одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

Крім того, судом враховано висновок Верховного Суду, викладений зокрема у постановах від 16 травня 2019 року по справі №826/11679/17, від 31 липня 2019 року по справі №826/3398/17, від 22 жовтня 2019 року по справі №826/2447/18 та №520/3505/19, від 31 жовтня 2019 року по справі №826/3397/17.

Враховуючи вищевикладене, з аналізу вищенаведених норм законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для включення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого має бути розрахований розмір грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Слід зазначити, що до винагород які не включалися до розрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відповідно до інструкцій №260 та №550, можливо віднести, зокрема, морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування, тощо.

У свою чергу, щомісячна додаткова грошова винагорода була встановлена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №299 від 19 квітня 2005 року з метою підвищення престижу військової служби за контрактом і залучення на військову службу за контрактом найбільш освічених і підготовлених громадян України.

Вказана виплата, відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової винагороди на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, матеріальної (підйомної допомоги), грошової винагороди за участь в АТО, премії та індексації з яких сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виданої Одеський територіальним центром комплектування та соціальної підтримки 20.03.2020 року, протягом 2013 року та 2014 року виплачувалася ОСОБА_1 , на постійній основі, не мала разового характеру та відповідно, відносилась до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які повинні бути враховані під час розрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дії Оперативного командування «Південь» та Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди у розрахунок грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2013 – 2014 роках.

Щодо посилань Оперативного командування «Південь» на пропуск ОСОБА_1 строку звернення з позовною заявою до адміністративного суду, суд зазначає наступне.

У Рішенні Конституційного Суду України № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року, у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другої статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду, з якими не обмежується будь яким-строком.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другої статті 233 Кодексу, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Отже, аналіз наведених норм чинного законодавства з урахуванням положень Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року дає підстави для висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, працівник не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, яка включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Суд зазначає, що перебування особи на публічній службі, у тому числі військовій службі за контрактом, є однією із форм реалізації закріпленого в статті 43 Конституції України права на працю.

Отже, в аспекті спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що поняття «грошове забезпечення», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «заробітна плата», які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому даний спір охоплюється застосованим у частині 2 статті 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці».

Подібну правову позицію було неодноразово висловлено Верховним Судом у постановах від 25 вересня 2018 року по справі №815/4421/15, від 13 березня 2019 року по справі №807/363/18, від 25 квітня 2019 року по справі №804/496/18, від 26 червня 2019 року по справі №820/4748/17 та інших.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не надали суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довели правомірності своїх дій щодо не включення у склад матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди у 2013 та 2014 році.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутні витрати на виклик свідків та призначення експертизи, жодні витрати не належать до компенсації за рахунок коштів Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Оперативного командування «Південь» (65012, м. Одеса, пров. Штабний 1, код ЄДРПОУ 07966906), Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (65044, м. Одеса, вул. Пироговська 6, код ЄДРПОУ 08402040) про визнання протиправними дії оперативного командування «Південь» (в/ч А 2393) – правонаступника Південного оперативного командування, щодо не здійснення повного розрахунку на день виключення зі списків військової частини А2393 та не виплату належних одноразових виплат, а саме, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення із включенням у її склад щомісячної додаткової грошової винагороди за 2013 рік у встановлений чинним законодавством строк, виходячи з відповідного на той час грошового забезпечення; визнання протиправними дії Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (правонаступника Одеського обласного військового комісаріату) щодо не здійснення перерахунку та не виплатити належну щомісячної додаткової грошової винагороди, яка не включена в виплачені матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та грошову допомогу на оздоровлення за 2014 рік, у встановлений чинним законодавством строк, виходячи з відповідного у той час грошового забезпечення; зобов`язання Оперативного командування «Південь» (в/ч А2393) – правонаступника Південного оперативного командування, виплатити належні одноразові виплати, а саме, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та матеріальну допомогу на оздоровлення, із включенням у їх склад щомісячної додаткової грошової винагороди за 2013 рік у встановлений чинним законодавством строк, виходячи з відповідного на той час грошового забезпечення; зобов`язання Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (правонаступника Одеського обласного військового комісаріату) здійснити перерахунок та виплату належної щомісячної додаткової грошової винагороди, яка не включена в виплачені матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення, за 2014 рік, у встановлений чинним законодавством строк, виходячи з відповідного та той час грошового забезпечення – задовольнити частково.

Дії Оперативного командування «Південь» щодо не виплати належних ОСОБА_1 одноразових виплат, а саме: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення, із включенням у їх склад щомісячної додаткової грошової винагороди за 2013 рік у встановлений чинним законодавством строк, виходячи з відповідного на той час грошового забезпечення – визнати протиправними.

Зобов`язати Оперативне командування «Південь» (код ЄДРПОУ 07966906) виплатити належні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразові виплати, а саме: матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та матеріальну допомогу на оздоровлення, із включенням у їх склад щомісячної додаткової грошової винагороди за 2013 рік у встановлений чинним законодавством строк, виходячи з відповідного на той час грошового забезпечення.

Дії Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не виплати належних ОСОБА_1 одноразових виплат, а саме: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення, із включенням у їх склад щомісячної додаткової грошової винагороди за 2014 рік у встановлений чинним законодавством строк, виходячи з відповідного на той час грошового забезпечення – визнати протиправними.

Зобов`язати Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 08402040) виплатити належні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразові виплати, а саме: матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та матеріальну допомогу на оздоровлення, із включенням у їх склад щомісячної додаткової грошової винагороди за 2014 рік у встановлений чинним законодавством строк, виходячи з відповідного на той час грошового забезпечення.

У решті задоволення позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.

Суддя Балан Я.В.

.