Рішення № 90026781, 25.06.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2020 р. № 400/1143/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., роглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Міністерства освіти і науки України, пр-т Перемоги, 10, м. Київ, 01135 про:визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач), в якій просить суд визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо повідомлення позивачу мотивів відмови повідомити йому, якому освітньому рівню, встановленому чиним Законом України «Про вищу освіту» відповідає його кваліфікація, здобута у 1981 році в педагогічному інституті з терміном навчання 4 роки при розгляді звернення позивача від 17.12.2019 № ІЛ-10032805; зобов`язати Міністерство освіти і науки України повідомити позивачу мотиви відмови повідомити позивачу, якому освітньому рівню, встановленому чиним Законом України «Про вищу освіту», відповідає кваліфікація позивача, здобута у 1981 році в педагогічному інституті з терміном навчання 4 роки при розгляді звернення від 17.12.2019 № ІЛ-10032805.

В обґрунтування позовних вимог, посилаючись на статтю 15 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР), позивач зазначає про неповідомлення йому відповідачем мотивів відмови у задоволенні вимог, викладених у заяві, а, відтак, незадоволення вимог звернення позивача. Позивач також зазначає про ненаправлення відповідачем відповіді на звернення позивача.

Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, з посиланням лист відповідача від 10.01.2020, яким позивача повідомлено, що Міністерство освіти і науки України листом від 30.10.2019 № 1/11-9517 надало обгрунтовану відповідь щодо питань видачі дубліката документа про вищу освіту та додатка до нього Миколаївським національним університетом імені В.О. Сухомлинського, у зв`язку з чим відповідач прийняв рішення про припинення розгляду звернень позивача. щодо питань, пов`язаних з можливістю, підставами, процедурою, законністю отримання диплома (дубліката диплома) про вищу освіту (бакалавра, або спеціаліста, або магістра), здобуту позивачем у 1981 році.

Відповідно до частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

17.12.2019 позивач через урядову гарячу лінію звернувся до відповідача і просив повідомити, якому освітньому рівню, встановленому чинним Законом України «Про вищу освіту», відповідає кваліфікація, здобута позивачем у 1981 році в педагогічному інституті з терміном навчання 4 роки.

У відзиві, що надійшов від Міністерства освіти і науки України, містяться:

- лист від 10.01.2020 № 3/70-20, яким позивача повідомлено, що звернення позивача, що надійшли до Міністерства освіти і науки України, адресовані на Урядову гарячу лінію, серед яких, зокрема, і звернення від 17.12.2019 № ІЛ-10032805, щодо питань, що стосуються видачі дубліката документа про вищу та додатка до нього Миколаївським національним університетом імені В.О. Сухомлинського, листом МОН від 30.10.2019 № 1/11-9517 позивачу було надано обгрунтовану відповідь, порушені питання вирішені по суті, а тому Міністерством прийняло рішення про припинення розгляду звернень позивача щодо питань, пов`язаних з можливістю, підставами, процедурою, законністю отримання диплома (дубліката диплома) про вищу освіту (бакалавра, або спеціаліста, або магістра), здобуту позивачем у 1981 році;

- лист Міністерства освіти і науки України від 30.10.2019 № 1/11-9517, яким надано відповідь на звернення позивача від 01.10.2019 № ІЛ-9742434, від 09.10.2019 № ІЛ-9772246, від 09.10.2019 № ІЛ-9772299, від 13.10.2019 № ІЛ-9784973, від 13.10.2019 № ІЛ-9784976, від 13.10.2019 № ІЛ-9784984, від 24.09.2019 № ІЛ-9719790, від 19.10.2019 № ІЛ-9804416, від 19.10.2019 № ІЛ-9804420, від 19.10.2019 № 9804411, від 19.10.2019 № ІЛ-9804408 з питань щодо видачі дубліката документа про отриману позивачем вищу освіту у Миколаївському національному університеті імені В.О. Сухомлинського, який є правонаступником Миколаївського державного педагогічного інституту В.Г. Бєлінського, та повідомлено позивача що порушені ним питання вирішені по суті, відповідно до статті 8 Закону України “Про звернення громадян”, Міністерством освіти і науки України прийнято рішення про припинення розгляду звернень позивача щодо питань, пов`язаних з можливістю, підставами, процедурою, законністю отримання диплома (дубліката диплома) про вищу освіту (бакалавра, або спеціаліста, або магістра), здобуту позивачем у 1981 році.

Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону № 393/96-ВР, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з частинами першою, третьою статті 3 Закону № 393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Згідно зі статтею 15 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання (стаття 20 Закону № 393/96-ВР).

Частина восьма статті Закону № 393/96-ВР встановлює, що не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Відтак звернення позивача відповідач розглянув у строк, що встановлений Законом № 393/96-ВР, та правомірно повідомив про припинення розгляду звернення, оскільки питання, які ставилися позивачем у зверненні, вже розглянуто та на них надана відповідь.

Суд визнав лист відповідача від 10.01.2020 № 3/70-20 належною реакцією на звернення позивача від 17.12.2019 та установив відсутність порушень з боку Міністерства освіти і науки України під час його розгляду.

Відповідач повідомив позивачу мотиви ненадання відповіді по суті його звернення.

Оскільки відповідач раніще прийняв рішення про припинення розгляду звернень позивача щодо питань, пов`язаних з можливістю, підставами, процедурою, законністю отримання диплома (дубліката диплома) про вищу освіту (бакалавра, або спеціаліста, або магістра), здобуту позивачем у 1981 році, то жодних обов`язків щодо розгляду спірного звернення не виникло.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин у позові належить відмовити.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків відсутній, паспорт НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти і науки України (пр-т Перемоги, 10, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 38621185) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна