Ухвала суду № 90026704, 25.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/4237/20

У Х В А Л А

25 червня 2020 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Брильовський Роман Михайлович, розглянувши у письмовому провадженні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зменшення розміру судового збору та продовження строку для усунення недоліків позовної заяви у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відокремленого підрозділу "Галременерго" Акціонерне товариство "ДТЕК "Західенерго" про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відокремленого підрозділу "Галременерго" Акціонерне товариство "ДТЕК "Західенерго" про стягнення заборгованості у розмірі 1 433 728, 92 грн.

Ухвалою суду від 04.06.2020 залишено позовну заяву без руху та надано строк для усунення недоліків.

25.06.2020 ухвалою Львівського окружного адміністративного суду повернуто без розгляду заяву про уточнення позовних вимог.

19.06.2020 клопотання про зменшення розміру судового збору на підставі ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та продовження строку для усунення недоліків позовної заяви.

Розглянувши відповідне клопотання, суд зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України “Про судовий збір”.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Аналогічно, відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Законом України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” № 2147-VIII від 03.10.2017 внесено зміни до Закону України “Про судовий збір”, що набрали чинності 15.12.2017.

З врахуванням змін, внесених відповідно до Закону № 2147-VIII, Пенсійний фонд України та його територіальні органи з 15.12.2017 виключені з переліку осіб, що звільнені від сплати судового збору, передбачених ст. 5 Закону № 3674-VI.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги закону та з`ясовані обставини позивачу за подання позовної заяви необхідно було сплатити судовий збір.

Пленум Вищого адміністративного суду України у Постанові від 23.01.2015 року № 2 “Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI “Про судовий збір” зазначив, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас, якщо ці бюджетні установи діють як суб`єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Зокрема, звільнення від сплати судового збору відповідних органів не узгоджується з п. 1 ч. 1 ст. 129 Конституції України, яким передбачено, що однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Ця норма Конституції України знайшла своє закріплення також і в Законі України “Про судоустрій і статус суддів” та у процесуальних кодексах України.

Рівність учасників судового процесу, зокрема, перед законом є похідною від інших норм Конституції України, які визначають рівність конституційних прав і свобод громадян та рівність їх перед законом (стаття 24), а також компетенцію органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19).

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом передбачає єдиний правовий режим судочинства, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав, тобто є конкретизацією загального принципу рівності громадян перед законом і судом стосовно сфери здійснення судової влади і судочинства.

Тому, звільнення від сплати судового збору відповідних органів як сторін в окремих категоріях справ може розцінюватися як надання їм певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу, зокрема, юридичними та фізичними особами, які, безперечно, зобов`язані сплачувати відповідний збір.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 22.02.2018 у справі № №552/6814/17 (К/9901/23570/18).

Окрім того, позивачем до клопотання не долучено жодного доказу на підтвердження обставин, якими обґрунтовано таке клопотання.

Враховуючи те, що вказані обставини не свідчать про неможливість сплати судового збору, а інших доказів суду не надано, підстави для задоволення відповідного клопотання відсутні.

У поданому клопотанні представник позивача також просив продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви.

Відповідно до частини 2 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Згідно з частиною 6 статті 121 КАС України про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

З огляду на те, що вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху від 04.06.2020 станом на 25.06.2020 не виконані, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку залишення позовної заяви без руху до завершення карантину.

Керуючись ст.ст. 121, 133, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у частині зменшення розміру судового збору у справі №380/4237/20 – відмовити.

Клопотання у частині продовження строку для усунення недоліків позовної заяви у справі №380/4237/20 – задовольнити.

Продовжити процесуальний строк, встановлений ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків позовної заяви до завершення карантину.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала в апеляційному порядку окремо не оскаржується.

Відповідно до п. 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені цією ухвалою, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Р.М. Брильовський