Рішення № 90026649, 24.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/3965/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №134950007214 від 23.04.2020 «Про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України від 14.10.2014 №1679 «Про прокуратуру» позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування (не включення) позивачу періоду навчання на підготовчому відділенні Львівського державного університету імені Івана Франка з 30.11.1983 по 31.07.1984 – денна форма навчання, та весь період навчання у Львівському державному університеті імені ОСОБА_2 на геологічному факультеті денної форми навчання за спеціальністю «Геологічна зйомка, пошуки та розвідка корисних копалин» з 01.08.1984 по 21.06.1989, при розрахунку загального (страхового) стажу при призначенні пенсії за вислугу років та зарахувати (включити) до загального (страхового) стажу для обчислення пенсії за вислугу років позивачу періоди навчання у Львівському національному університеті імені ОСОБА_2 з 30.11.1983 по 31.07.1984 та з 01.08.1984 по 21.06.1989;

- зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до ч. 5 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697, з 15.04.2020, у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60% місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену ч. 1 ст. 86 Закону №1697.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що не погоджується з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області «Про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України від 14.10.2014 №1679 «Про прокуратуру» №134950007214 від 23.04.2020». Позивач вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до загального трудового стажу час його навчання на підготовчому відділенні Львівського державного університету імені Івана Франка з 30.11.1983 по 31.07.1984, а також з 17.06.1989 по 21.06.1989 у Львівському державному університеті імені ОСОБА_2 на геологічному факультеті денної форми навчання за спеціальністю «Геологічна зйомка, пошуки та розвідка корисних копалин», що зумовило протиправну відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ч. 5 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697.

Ухвалою суду від 28.05.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

16.06.2020 за вх. № 30011 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач зазначив, що загальний страховий стаж позивача на момент звернення за призначенням пенсії становив 34 роки 6 місяців 08 днів, що є не достатнім для призначення пенсії за вислугу років відповідно до ч. 5 ст. 86 Закону №1697. При цьому, ОСОБА_1 зараховано до загального трудового стажу навчання у Львівському державному університеті імені ОСОБА_2 на геологічному факультеті денної форми навчання за спеціальністю «Геологічна зйомка, пошуки та розвідка корисних копалин» з 01.09.1984 по 16.06.1989, а не з 01.08.1984 по 21.06.1989, оскільки, як з`ясовано з архівної довідки №85-А від 14.02.2020, рішенням Державної екзаменаційної комісії від 16.06.1989 ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію інженера-геолога (диплом серії РВ №806953 від 21.06.1989). Більше того відсутні законні підстави для зарахування ОСОБА_1 до загального трудового стажу період його навчання на підготовчому відділенні Львівського державного університету імені Івана Франка з 30.11.1983 по 31.07.1984, оскільки підготовчі курси у вищому навчальному закладі не є рівноцінними навчанню у вищому навчальному закладі. Враховуючи викладене відповідач просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Ухвалою суду від 24.06.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд на підставі позовної заяви, відзиву на позовну заяву, а також долучених письмових доказів, -

в с т а н о в и в :

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15.04.2020 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ч. 5 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697.

Рішенням про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України від 14.10.2014 №1679 «Про прокуратуру» №134950007214 від 23.04.2020, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ч. 5 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697.

Рішення мотивовано тим, що до страхового стажу заявника зараховано наступні періоди: з 17.12.1980 по 17.04.1981; з 04.05.1981 по 23.05.1983 (військова служба); з 17.08.1983 по 25.11.1983; з 01.09.1984 по 16.06.1989 (навчання); з 09.08.1989 по 19.10.1989; 31.10.1989 по 03.01.1990; з 12.01.1990 по 20.08.1997; з 03.05.1999 по 21.05.1999; з 22.01.2001 по 31.03.2020 (робота на прокурорських посадах). Загальний (страховий) стаж становить 34 роки 06 місяців 08 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років відповідно до ч. 5 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697. Відповідач вважає, що відсутні підстави для зарахування ОСОБА_1 до загального трудового стажу період його навчання на підготовчому відділенні Львівського державного університету імені Івана Франка з 30.11.1983 по 31.07.1984, оскільки підготовчі курси у вищому навчальному закладі не є рівноцінними навчанню у вищому навчальному закладі. Крім цього, відповідач не включив до загального трудового стажу період навчання у Львівському державному університеті імені ОСОБА_2 на геологічному факультеті денної форми навчання за спеціальністю «Геологічна зйомка, пошуки та розвідка корисних копалин» з 01.08.1984 по 31.08.1984 та з 17.06.1989 по 21.06.1989.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України).

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697 (далі – Закон №1697) прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців.

Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

За вимогами ч. 6 ст. 86 Закону №1697, до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Згідно із вимогами ч. 5 ст. 86 Закону №1697, працівникам, які не мають вислуги років, передбаченої частиною першою цієї статті, за наявності необхідного стажу роботи на посадах прокурорів, а також страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», після досягнення чоловіками 57 років, а жінками віку, що на п`ять років менше, ніж пенсійний вік, установлений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною першою цієї статті. Передбачене цією частиною зниження віку для жінок застосовується також до завершення періоду підвищення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.

До вислуги років, яка дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 86 Закону №1697, відповідачем зараховано період проходження військової служби – 2 роки 20 днів (з 04.05.1981 по 23.05.1983) та період роботи на прокурорських посадах – 19 років 10 днів (з 22.03.2001 по 31.03.2020). Вислуга років, яка дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 86 Закону №1697, становить 21 рік 1 місяць. Вказане не заперечується позивачем.

Таким чином, для призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до ч. 5 ст. 86 Закону №1697 необхідна сукупність трьох умов, які повинні виконуватись одночасно: 1) наявність необхідного стажу роботи на посадах прокурорів (14 років 06 місяців); 2) наявність у чоловіків страхового стажу не менше 35 років; 3) досягнення чоловіками віку 57 років.

Фактично, позивачем оспорюється не зарахування відповідачем до загального (страхового) стажу всього періоду навчання у Львівському державному університеті імені ОСОБА_2 на геологічному факультеті денної форми навчання за спеціальністю «Геологічна зйомка, пошуки та розвідка корисних копалин» з 01.08.1984 по 21.06.1989 (як зазначено у трудовій книжці), та періоду його навчання на підготовчому відділенні Львівського державного університету імені Івана Франка з 30.11.1983 по 31.07.1984.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Однак частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема у Законі України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «страховий стаж», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.

Згідно з п. «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.

Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110; далі Інструкція), до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, запис про час навчання у вищих навчальних закладах.

Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів (пункт 2.16 Інструкції).

Статтею 53 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що студент (слухач) особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 02.06.1993 № 161 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.11.1993 за № 173, студенту, який захистив дипломний проект (роботу), склав державні екзамени відповідно до вимог освітньо-професійної програми підготовки, рішенням державної комісії присвоюється відповідно освітній рівень (кваліфікація) та видається державний документ про освіту (кваліфікацію).

Із змісту наведених норм видно, що навчанням у вищому навчальному закладі є період з дня зарахування особи до вищого навчального закладу на денну, вечірню або заочну форму навчання до дня її відрахування у зв`язку із завершенням навчання та отриманням відповідного документа про вищу освіту державного зразка.

Згідно з записами в трудовій книжці позивача, він з 30.11.1983 по 31.07.1984 навчався на підготовчому відділенні Львівського державного університету імені Івана Франка денної форми навчання. З 01.08.1984 зарахований студентом першого курсу геологічного факультету денної форми навчання за спеціальністю Геологічна зйомка, пошуки та розвідка корисних копалин» (наказ ректора №404 від 31.07.1984). Завершив навчання 21.06.1989 (наказ ректора №355 від 21.06.1989). Вказане підтверджується також архівною довідкою №85-А від 14.02.2020.

Згідно з Положенням про підготовче відділення при вищому навчальному закладі, затвердженим наказом Міністерства вищої та середньої освіти СРСР від 14.07.1987 №504, підготовчі відділення, як і підготовчі курси, створюються для загальноосвітньої підготовки для вступу до вищого навчального закладу, навчання на яких дає право вступу до цих навчальних закладів без вступних іспитів.

Навчання на підготовчих відділеннях (курсах) є додатковою послугою навчального закладу, мета якої підготовка до вступу до навчального закладу.

Оскільки після навчання на підготовчих відділеннях (курсах) особа не здобуває певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів, до стажу роботи зараховується лише період з дня зарахування студентом першого курсу вищого навчального закладу до закінчення чи відрахування.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що підготовчі курси (підготовчі відділення) при вищому навчальному закладі не є рівноцінними самим вищим навчальним закладам, перелік яких наведено в статті 25 Закону України «Про вищу освіту», а навчання на підготовчому відділенні (курсах) не є складовою навчання у вищому навчальному закладі, оскільки у випадку, якщо особа не вступить до останнього з будь-якої причини (відмова від вступу, нездача іспитів тощо), період навчання на підготовчих курсах (відділеннях) не можна вважати здобуттям вищої освіти.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного суду викладеною у постанові від 21.02.2020 у справі №456/2503/16-а (адміністративне провадження №К/9901/45549/18).

Отже відповідачем правомірно відмовлено ОСОБА_1 у зарахуванні до трудового стажу час навчання з 30.11.1983 по 31.07.1984 на підготовчому відділенні Львівського державного університету імені Івана Франка денної форми навчання.

Своєю чергою відповідачем жодним чином не аргументовано не зарахування позивачу періоду в повному обсязі навчання у Львівському державному університеті імені ОСОБА_2 на геологічному факультеті денної форми навчання за спеціальністю «Геологічна зйомка, пошуки та розвідка корисних копалин» з 01.08.1984 по 21.06.1989 (згідно з відомостями трудової книжки 31.07.1984 зарахований студентом, а 21.06.1989 відрахований з університету у зв`язку з завершенням навчання), а лише 01.09.1984 по 16.06.1989, що, з огляду на проаналізовані вище норми законодавства, є протиправним.

Разом з тим, навіть за умови часткового задоволення вимог про зарахування до страхового стажу періоду всього навчання позивача з 01.08.1984 по 21.06.1984 у позивача відсутній страховий стаж не менше 35 років, а тому відсутні підстави для призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до ч. 5 ст. 86 Закону №1697.

Оскільки вимога про зобов`язання відповідача призначити та виплатити пенсії за вислугу років відповідно до ч. 5 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697, з 15.04.2020, у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60% місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену ч. 1 ст. 86 Закону №1697 є похідною від попередньої, за умови відсутності достатнього загального (страхового) стажу при зверненні до відповідача про призначення відповідної пенсії, у задоволенні такої позовної вимоги слід відмовити.

Відповідно до вимога ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З врахуванням викладеного, оскільки всі доводи відповідача про правомірність своїх дій частково спростовуються дослідженими судом письмовими доказами та нормами проаналізованого законодавства України, позивачем належним чином частково доведено протиправність дій відповідача, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

З рахуванням приписів ч. 3 ст. 139 КАС України на користь позивача слід стягнути судові витрати у виді судового збору в сумі 420,40 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування (не включення) ОСОБА_1 всього періоду навчання у Львівському державному університеті імені Івана Франка на геологічному факультеті денної форми навчання за спеціальністю «Геологічна зйомка, пошуки та розвідка корисних копалин» з 01.08.1984 по 21.06.1989 до загального (страхового) стажу роботи.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ 13814885) зарахувати (включити) до загального (страхового) стажу для обчислення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 весь період навчання у Львівському державному університеті імені ОСОБА_2 на геологічному факультеті денної форми навчання за спеціальністю «Геологічна зйомка, пошуки та розвідка корисних копалин» з 01.08.1984 по 21.06.1989.

4. У задоволенні інших вимог позовної заяви - відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ 13814885) судові витрати у виді судового збору в сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 24.06.2020.

Суддя Кравців О.Р.