Рішення № 90025057, 24.06.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року м. Черкаси справа № 925/354/20

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Романенко Л.В., у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження розглянув справу за позовом фізичної особи-підприємця Юскевич-Красковський О.Ю., АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекстранс Груп" м. Черкаси, вул. Чехова, 41 (поштова адреса: 18006, м. Черкаси, а/с 1107),

про стягнення 20282,80 грн заборгованості за надані послуги,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: участі не брав;

від відповідача: участі не брав.

Фізична особа-підприємець Юскевич -Красковський О.Ю. звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекстранс Груп" про стягнення грошової заборгованості та 3% річних за договором про замовлення послуги експедирування вантажів від 03.10.2019р. №97 - в розмірі 20 282,80 грн, з яких:

20000,00 грн основного боргу,

282,80 грн - 3% річних,

та відшкодування судових витрат.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 24.03.2020 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 23.04.2020.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 23 квітня 2020 року розгляд справи у судовому засіданні відкладено на 16:00 год. 12 травня 2020 року. Ухвалою суду від 12 травня розгляд справи відкладено на 10:30 год. 24 червня 2020.

Представник позивача подав додаткові пояснення №26 від 01.04.2020 року, в якій зазначає, що надіслана ним претензія на адресу ТОВ " Імпекстранс Груп" з метою досудового врегулювання спору - залишена відповідачем без відповідного реагування.

Позивач надав суду заяву про розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представника позивача. Позивачем надано витяг з ЄДРПОУ на відповідача та оригінали документів для огляду судом.

Для забезпечення дотримання прав відповідача бути поінформованим про час і дату призначення наступного судового засідання, інформацію було розміщено на офіційній сторінці господарського суду Черкаської області веб-порталу судової влади України.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, участь свого представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив.

12.05.2020 представник відповідача подав суду заяву про відкладення судового розгляду справи на іншу дату, у зв`язку тим, що адвокатське бюро, яке здійснює представництво інтересів відповідача - відновить свою роботу лише після 12.05.2020. Проте жодних доказів на підтвердження повноважень представника здійснювати представництво інтересів відповідача до заяви не додано.

Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання заперечень, відзиву чи пропозицій суду та позивачу - для врегулювання спору. Письмового відзиву на позов відповідач не надав. Відповідач не скористався правом на участь представників в засіданні суду. Суд вважає, що відповідач обізнаний з позовними вимогами та суттю спору та не реалізував своє право на самозахист.

02.06.2020 від позивача надійшли документи на підтвердження надсилання відповідачу оригіналів документів для оплати послуг за договором. Позивач просить провести розгляд справи без участі його представника. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

У разі неподання відповідачем відзиву на позов у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними в ній доказами та матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України. Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами та матеріалами.

У засіданні суду 24 червня 2020 року були підписані вступна та резолютивна частини рішення суду без їх проголошення в порядку ч. 4 ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені та перевірені доказами такі взаємовідносини сторін та обставини.

03.10.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпекстранс Груп" (Експедитор-1, відповідач у справі) та фізичною особою-підприємцем Юскевич-Красковським О.Ю. (Експедитор-2 за договором, позивач у справі) укладено Договір №97 про замовлення послуги експедирування вантажів (далі - Договір), за умовами якого Експедитор-2 бере на себе зобов`язання організувати доставлення або прийняти і доставити погоджений із Експедитором-1 вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій особі, а Експедитор-1 зобов`язується сплатити за експедирування перевезення вантажу погоджену плату (п.1.1 Договору).

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками. Копія Договору знаходиться в матеріалах справи (а.с. 3-9).

Відповідно до п.п. 1.2 Договору вартість перевезення, порядок розрахунків, форма оплати та інші істотні умови Договору погоджується сторонами і вказується в заявці на перевезення вантажу (додаток №1 до Договору).

Згідно з п.п. 1.5 Договору факт організації/виконання кожного автомобільного перевезення підтверджується шляхом підписання сторонами відповідних актів виконаних робіт (надання послуг).

На виконання умов Договору 03.10.2019 сторонами погоджено заявку на перевезення вантажу міжнародного сполучення №373-2.

Відповідно до цієї заявки Експедитор-2 (позивач) зобов`язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом «Польща-Україна», термін доставки вантажу - 11.10.2019, ставка за перевезення 34758,00 грн. Умови оплати: безготівковий розрахунок на протязі 7 днів при отриманні оригіналів документів.

Заявка підписана представниками обох сторін та скріплена їх печатками, копія знаходиться в матеріалах справи (а.с. 12).

На виконання умов Договору позивачем надано відповідачу комплекс транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу відповідача, а саме: організація міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом: 15-399 Bialystok (Польща) - митний перехід Ягодин - м. Бердичів (Житомирська область, Україна), загальна вартість послуг 34758,00 грн.

11.10.2019 сторонами підписано Акт №216 здачі-прийняття автотранспортних послуг згідно з Договором про замовлення послуги експедирування вантажів №97 від 03.10.2019. Загальна вартість послуг становить 34758,00 грн (в тому числі ПДВ 20% - 471,74 грн).

Копія Акта міститься в матеріалах справи (а.с. 13).

11.10.2019 відповідачу виставлено рахунок №216 на оплату послуг на суму 34758,00 грн (а.с.11).

16.10.2019 на адресу відповідача були направлені оригінали документів, які відповідач отримав 21.10.2019. Вказані обставини підтверджуються експрес-накладною №59000455441049 від 16.10.2019, копія якої знаходиться в матеріалах справи (а.с. 49-50).

Відповідач на виконання умов договору сторін здійснив часткову оплату за отримані ним послуги в розмірі 14758,00 грн.

Станом на час звернення позивачем до суду заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 20000,00 грн.

Вказане підтверджується, зокрема, і листом відповідача №б/н від 16.12.2019 (а.с. 18), в якому відповідач підтверджує вказану обставину та зазначає, що буде здійснювати оплату частинами раз на тиждень, фактично визнавши заборгованість своїми діями.

Проте на момент судового розгляду справи надані та прийняті послуги Відповідачем за рахунком від №216 від 11.10.2019 та актом здачі-прийняття автотранспортних послуг не оплачені. Строк оплати відповідачем прийнятих та спожитих послуг є таким, що настав.

У зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань по договору, Позивач звернувся до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення боргу.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Сторони за договором є суб`єктами господарювання та самостійними юридичною особою та фізичною особою-підприємцем, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст. 93 ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За своєю правовою природою договір про замовлення послуги експедирування вантажів №97 від 03.10.2019, укладений сторонами, є договором на перевезення вантажу, що регламентовано приписами гл. 64 ЦК України.

Як встановлено судом та підтверджується поданими Позивачем доказами, між сторонами дійсно виникли господарські відносини, які за своєю правовою природою охоплюються визначенням договору транспортного експедирування (в даному випадку - змішані послуги перевезення вантажу автомобільним транспортом) на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.

Згідно зі ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

В ст. 931 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

На виконання умов Договору Позивачем було надано транспортно-експедиційні послуги, які оплачені Відповідачем частково, на загальну суму 14758,00 грн. Опосередковано відповідач визнав наявність заборгованості за зобов`язанням в розмірі 20000,00 грн.

Проте Відповідач свої зобов`язання в частині оплати наданих Позивачем послуг за рахунком №216 від 11.10.2019 на загальну суму 20000,00 грн належним чином не виконав, станом на час розгляду справи судом надані послуги не оплатив.

Згідно частини 1 статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору від 03.10.2019 №97. Договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним, не розірваний сторонами та є дійсним. Суд враховує презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Згідно з положеннями ст.ст. 908, 910 ЦК України (Глава 64 ПЕРЕВЕЗЕННЯ) послуги та робота, виконана перевізником, має відповідати умовам договору послуг з перевезення, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру; виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовнику.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується договором, актом здачі-приймання робіт (надання послуг), розрахунком вартості наданих послуг, листуванням відповідача та відсутністю претензій відповідача.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України встановлено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, Відповідач не може бути звільнений від виконання зобов`язання щодо оплати наданих транспортно-експедиційних послуг згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 11.10.2019 №216 на суму 20000,00 грн., строк виконання якого вже настав. Вказана сума боргу є предметом спору в даній справі та не спростована відповідачем в належний спосіб.

Згідно приписів п.2 ст. 916 ЦК України замовник зобов`язаний сплатити перевізнику обумовлену плату за послугу за домовленістю.

Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано належний, в розумінні вимог ст. 16 ЦК України, спосіб захисту його порушеного права.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 20000,00 грн заборгованості підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.

На підставі вказаних вимог Позивачем нараховано Відповідачу 282,80 грн - 3% річних за період прострочення з 29.10.2019 по 14.03.2020, які просить стягнути з відповідача.

Розрахунок 3% річних перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга-Закон».

Виконаний Позивачем розрахунок вимоги виконано вірно та не перевищує сум можливого нарахування, а тому 282,80 грн - 3% річних підлягають до стягнення з Відповідача на користь Позивача.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Відповідач не спростував доводи позивача та не подавав свого розрахунку вимоги. Суд вважає, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом.

Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання доказів про проведення розрахунку. Відповідач не надав доказів об`єктивної неможливості заперечення вимог по суті позову, чи погашення боргу.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення «Агрокомплекс проти України» nо.23465/03 від 08.03.2012р.);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення «Серявін проти України» nо. 4909/04 від 10.02.2010р., рішення «Трофімчук проти України» nо. 4241/03 від 28.10.2010р.);

- принцип повноти та межі обгрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994р., серія А, N 303-А, п. 29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення «Желтяков проти України» nо. 4994/04 від 09.09.2011р.).

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача повністю та стягнути на користь Позивача 2102,00 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекстранс Груп», м. Черкаси, вул. Чехова, 41, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39505251, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: фізичної особи-підприємця Юскевич-Красковського Олега Юрійовича, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер ЄДРПОУ НОМЕР_1 , номер рахунку в банку невідомий

20000,00 грн основного боргу, 282,80 грн - 3% річних, та 2102,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення, або через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 24.06.2020

Суддя Г.М. Скиба