Рішення № 90022820, 22.06.2020, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/3315/19

Справа № 226/3315/19

Провадження № 2/226/44/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2020 року м. Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Попенко І.І.,

за участю представника позивача Базелюк Т.В ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 В ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні справу за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомунерерго» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за теплову енергію,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомунерерго» (далі за текстом ОКП «ДТКЕ») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за теплову енергію, в обґрунтування якого вказав, що, відокремлений підрозділ позивача – «Виробнича одиниця обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомунерерго» «Мирноградтепломережа» (далі за текстом «ВО ОКП «ДТКЕ» «Мирноградтепломережа»), здійснюючи свою діяльність з виробництва теплової енергії та постачання її споживачам, надав в опалювальні періоди 2016-2019 роки теплову енергію у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . За цією адресою на ім`я ОСОБА_4 відкрито особовий рахунок № 8509, на підставі якого між ОКП «ДТКЕ» та відповідачем встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання теплової енергії. Відповідач є власником вказаної квартири, яка знаходиться у багатоквартирному будинку, який приєднано до системи централізованого теплопостачання, тому є споживачем житлово-комунальних послуг. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасної оплати за спожиту теплову енергію, позивач просить суд стягнути з відповідача виниклу заборгованість за надану теплову енергію у період з 01.10.2016 до 01.10.2019 в сумі 12327 грн 32 коп., 3% річних в сумі 616 грн 12 коп., інфляційні збитки в сумі 1499 грн 03 коп. за період з 21.11.2016 по 20.10.2019, а також понесені ним судові витрати в сумі 1921 грн.

Позивачем ОКП «ДТКЕ» були внесені зміни до позовних вимог з огляду на отримані від відповідача ОСОБА_4 відомості про те, що квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 (1/4 частка), ОСОБА_6 (2/4 частки) та ОСОБА_5 (1/4 частка). Тому позивач просить суд стягнути з відповідачів виниклу заборгованість за надану теплову енергію у період з 01.10.2016 до 01.10.2019 та 3% річних і інфляційні збитки за період з 21.11.2016 по 20.10.2019 в таких розмірах: з ОСОБА_4 заборгованість за теплову енергію в сумі 3081 грн 83 коп., інфляційні в сумі 374 грн 76 коп., 3% річних в сумі 154 грн 03 коп.; з ОСОБА_5 заборгованість за теплову енергію в сумі 3081 грн 83 коп., інфляційні в сумі 374 грн 76 коп., 3% річних в сумі 154 грн 03 коп.; з ОСОБА_6 заборгованість за теплову енергію в сумі 6163 грн 66 коп., інфляційні в сумі 749 грн 51 коп., 3% річних в сумі 308 грн 06 коп., а також понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1921 грн по 640 грн 33 коп. з кожного.

Представник позивач ОКП «ДТКЕ» Базелюк Т.В. у судовому засіданні підтримала змінені позовні вимоги, обґрунтовуючи їх обставинами, викладеними в заявах позивача по суті справи, просила їх задовольнити.

Відповідачіу судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. ВідповідачіОСОБА_5 та ОСОБА_6 відзивів на позов не надали.

Відповідач ОСОБА_4 письмово сповістив суд про розгляд справи у його відсутність, надав відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги не визнав, вказав, що у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , він ніколи не проживав, оскільки ця квартира знаходиться у непридатному для проживання стані, в ній відсутні прилади центрального опалення, які були демонтовані у 1996 році житлово-експлуатаційною організацією через непридатність до використання і зношеність та після цього ніколи не встановлювались. Договір постачання теплової енергії між ним та позивачем не укладався. Також вказана квартира у 1993 році була приватизована та перейшла у приватну сумісну власність ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , які можуть бути визнані споживачами житлово-комунальних послуг та несуть відповідні обов`язки по сплаті за житлово-комунальні послуги. Плата за теплову енергію здійснена із розрахунку опалювальної площі 29,8 кв.м, тоді як загальна площа квартири складає 28,6 кв.м. Тому, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримав позицію свого довірителя.

Представник позивача ОСОБА_9 у відповіді на відзив вказала, що між позивачем та власником квартири ОСОБА_4 існують фактичні договірні відносини на підставі відкритого особового рахунку на ім`я відповідача. Відсутність письмового договору не звільняє власника квартири від взаємних прав та обов`язків, оскільки теплова енергія подається у багатоквартирний житловий будинок, в якому знаходиться квартира відповідача. Виробники послуг з централізованого опалення несуть витрати із забезпечення нормативної температури повітря у приміщенні незалежно від факту проживання у квартирі споживачів. Споживач також не звільняється від оплати послуги в разі самовільного відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків. Питання такого відключення повинно вирішуватися за згодою всіх співвласників багатоквартирного будинку, з урахуванням затвердженої схеми теплопостачання міста та стану інженерних мереж. Обов`язок підтримувати систему централізованого опалення в квартирі у належному стані покладається на споживача. Відповідач самовільно відключився від мережі централізованого опалення без дотримання встановленого порядку, що не може бути підставою для звільнення або зменшення плати за надану теплову енергію. Оскільки самовільне відключення від системи централізованого опалення заборонено, складені житловими організаціями акти не зобов`язують позивача до будь-яких дій. Щодо нарахування платежів за опалення з опалювальної площі 28,6 кв.м відповідачем не було надано підприємству відповідних документів (технічного паспорту на квартиру) для внесення змін до особового рахунку № 8509, що відповідає квартирі за адресою АДРЕСА_1 , тому нарахування проводилися з площі 29,8 кв.м.

Відповідач ОСОБА_4 у своєму запереченні на відповідь позивача зазначив, що він не є споживачем теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , з 1996 року через непридатність квартири для проживання: протікання даху, відсутність приладів опалення. Підприємство-позивач як юридична особа утворилося лише 23.02.2001. Позивачем не надано будь-яких доказів того, що з дати утворення підприємства між ним та позивачем існували будь-яких договірні відносини. З 2013 року він неодноразово звертався до позивача із заявами про відсутність підстав щодо нарахування плати за теплову енергію із зазначенням вищевказаних причин, які залишилися без реагування. Також він неодноразово викликав представників позивача для обстеження квартири з метою фіксації відхилення температури повітря від санітарної норми +18 градусів, які жодного разу для обстеження не з`явились. При цьому, ним разом з двома іншими споживачами в листопаді, грудні 2016, січні, лютому (двічі), квітні, листопаді, грудні 2017 січні (двічі), лютому (двічі), березні (двічі), листопаді, (двічі), грудні, (двічі) 2018, січні (двічі), лютому (двічі), березні 2019 складалися акти, в яких було зафіксовано факти ненадання послуг позивачем у повному обсязі, відхилення від кількісних та якісних показників від нормативних. Такі акти є підставою для виконання перерахунку розміру плати за ненадання або надання неякісної послуги, що залишилося поза увагою позивача. У 1996 році, коли відбулося відключення квартири від системи теплопостачання, не заборонялося в індивідуальному порядку здійснювати відключення від мереж теплопостачання. Власники і наймачі жилих приміщень мали право на відмову від користування послугами з водо-, теплопостачання та водовідведення і розірвання договору про надання цих послуг та вимагати відключення відповідних мереж. У 1996 році він скористався своїм правом відмови від надання йому послуг теплопостачання з боку житлово-експлуатаційної організації, на балансі якої перебував будинок (КПП-7), представники якої й демонтували радіатори опалення, що прийшли у непридатність до експлуатації. А тому, свої дії не вважає самовільним відключенням від системи теплопостачання. У такому разі у особи, яка у встановленому законом порядку від`єднались від централізованої мережі опалення, виникає обов`язок по оплаті обігріву місць загального користування, а не сплати за послуги теплопостачання, що не було враховано позивачем при поданні позову.

Відповідно до ухвали суду від 05.11.2019 по справі відкрито спрощене позовне провадження із викликом сторін.

Відповідно до ухвали суду від 26.12.2019 від позивача прийнята заява про зміну позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на житло № 1/24-703 від 09.11.1993, свідоцтва про право на спадщину від 14.09.2016 належить на праві приватної спільної часткової власності відповідачам ОСОБА_4 – у розмірі ј частки, ОСОБА_5 – у розмірі ј частки та ОСОБА_6 – у розмірі 2/4 частки (а.с.134-135).

Ця квартира складається з однієї жилої кімнати площею 15 кв.м, розташована на п`ятому поверсі п`ятиповерховому будинку, підключена до об`єднаної системи централізованого опалення, її загальна площа без площі балкону становить 28,6 кв.м, з площею балкону – 29,4 кв.м, що підтверджується довідкою виконкому Мирноградської міської ради від 22.07.2019, технічним паспортом на квартиру, довідкою КП «Бюро технічної інвентаризації» Мирноградської міської ради» від 02.12.2019 (а.с.13, 136-137, 138).

Згідно за розрахунками позивача загальна сума заборгованості відповідачів за відпущену теплову енергію за вищевказаною адресою перед позивачем за період з 01.10.2016 до 01.10.2019 склала 12393 грн 30 коп., 3% річних - 616 грн 12 коп. та інфляційні збитки - 1499 грн 03 коп. за період з 21.11.2016 по 20.10.2019. Наведені розрахунки здійснені з урахуванням загальної площі квартири 29,8 кв.м (а.с.10, 11, 83, 84).

Також з наданих до суду розрахунків позивача вбачається, що нарахування платежів за послуги теплопостачання за адресою: АДРЕСА_2 , провадяться по особовому рахунку № 8509, відкритому на ім`я власника квартири ОСОБА_4 (а.с.11)

Ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 06.09.2018 скасовано судовий наказ, виданий Димитровським міським судом 07.05.2018 за заявою ОКП «ДТКЕ» про солідарне стягнення з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 заборгованості за надану теплову енергію за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.10.2016 по 01.04.2018 в сумі 7945,87 грн, інфляційних збитків в сумі 651,41 грн і 3% річних в сумі 167,95 грн за період з 21.11.2016 по 20.03.2018, а всього у сумі 8765,23 грн, судового збору в сумі 58,73 грн. з кожного (а.с.14).

Нарахування плати відповідачам за відпущену теплову енергію проводилося за затвердженим в установленому порядку тарифом відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України, від 09.06.2016 № 1101 у розмірі 1433,30 грн. з ПДВ за 1Гкал (36,11 грн за 1 кв.м), який введено в дію з 01.07.2016 та на даний час є діючий; на підставі актів включення (відключення) жилого будинку АДРЕСА_3 до системи центрального теплопостачання від 15.10.2016, 04.04.2017, 17.10.2017, 18.10.2017, 19.10.2017, 05.04.2018, 25.10.2018, 09.04.2019; рішень виконавчого комітету Мирноградської міської ради № 290 від 21.09.2016, № 116 від 30.03.2017, № 307 від 02.10.2017, № 100 від 04.04.2018, № 335 від 19.09.2018, № 376 від 17.10.2018, № 118 від 08.04.2019, про початок та закінчення опалювальних періодів 2016-2019 років (а.с.11, 15-18, 19-25).

В суді представник позивача ОСОБА_9 суду пояснила, що плата за надану теплову енергію здійснювалась відповідно до показників приладу обліку, який було встановлено на будинок 15.01.2010. Проти даного факту учасники справи не заперечували. Ця обставина також підтверджується розрахунками позивача (а.с.10, 11).

Актом від 01.03.2013, складеним майстром ПП «ПЖФ Гарант-Сервіс», зафіксовано, що в однокімнатній квартирі АДРЕСА_4 , яка розташована на п`ятому поверсі п`ятиповерхового будинку, наявні сліди затікання внаслідок протікання покрівлі, що викликає необхідність здійснити ремонт покрівлі та балконного козирку (а.с.103).

Відповідно до заяв від 19.01.2017, від 28.02.2017, від 22.03.2017, які отримані позивачем, відповідач ОСОБА_4 звертався до позивача з проханням скасувати нараховану плату за ненадані послуги з теплопостачання в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , та не нараховувати в подальшому плату за неотримані послуги, оскільки в квартирі відсутні прилади опалення, водопостачання, електроенергія, квартира знаходиться в аварійному стані, покрівля протікає (а.с.100-102).

Актом від 17.08.2017, складеним головою ОСББ «Світлий-17» у присутності сусідів, та актом від 28.11.2019, складеним ОСОБА_4 за участю сусідів, зафіксовано, що у квартирі АДРЕСА_4 з 1996 року ніхто не мешкає, прибори центрального опалення відсутні, як і відсутнє індивідуальне опалення, наявні сліди затікання внаслідок протікання покрівлі (а.с.104, 105).

Відповідачі зареєстровані та мешкають у квартирі за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується довідкою виконкому Мирноградської міської ради від 22.07.2019 (а.с.12).

Актами від 30.11.2016, від 21.12.2016, від 23.01.2017, від 03.02.2017, від 28.02.2017, від 03.04.2017, від 14.11.2017, від 14.12.2017, від 10.01.2018, від 23.01.2018, від 12.02.2018, від 21.02.2018, від 02.03.2018, від 27.03.2018, від 07.11.2018, від 29.11.2018, від 05.12.2018, від 28.12.2018, від 10.01.2019, від 24.01.2019, 06.02.2019, від 26.02.2019, від 12.03.2019 відповідачами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у належній їм квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , без представника тепломережі зафіксована середня температура повітря, нижча за нормативну (+180С), а саме: від +2 0Сдо +130С(а.с.110-119, 121-133).

Згідно з заявою від 12.02.2018 відповідач ОСОБА_4 звертався до директора Димитровської тепломережі з проханням прийняти участь в огляді його квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.120).

В суді представник позивача ОСОБА_9 пояснила, що акти відповідачів про фіксування температури повітря та заяву від 12.02.2018 позивач до звернення до суду з цим позовом не отримував, про їх існування підприємству стало відомо після отримання цих документів в суді. Натомість, ці документи не мають ніякого значення для перерахування розміру плати за надані послуги з теплопостачання, оскільки відповідачі самовільно відключилися від системи централізованого опалення, що неприпустимо, та на будинку встановлено прилад обліку.

Доказів отримання позивачем цих документів суду не надано.

Відповідно до акту від 27.12.2019, складеному представником ОКП «ДТКЕ» у присутності ОСОБА_4 , квартира за адресою: АДРЕСА_1 , підключена до системи центрального опалення, теплоносій циркулює по пластиковій (ізольованій) трубі, яка проходить під вікном та по підлозі з однієї кімнати в другу, регістри відсутні (а.с.153).

Згідно з актом від 27.12.2019 представниками тепломережі проведено замір температури у вказаній квартирі, середня температура складає +14 0С, причиною порушення температурного режиму у приміщенні зазначено самовільний демонтаж приладів опалення(а.с.154).

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

До комунальних послуг згідно з ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004, п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.07.2017 (набув чинності з 01.05.2019) відносяться в тому числі послуги з центрального опалення, постачання гарячої води.

За приписами ст.162 ЖК України, ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004, п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.07.2017 (набув чинності з 01.05.2019) Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992, в редакції, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 24.01.2006, власник зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, згідно якої цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, і із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Письмовий договір на постачання теплової енергії у квартиру відповідачів, як встановлено судом, між сторонами не укладався.

Суд вважає, що відкриття особового рахунку № 8509 за адресою розташування належної відповідачам квартири, відповідно до якого нараховується плата за послуги з теплопостачання, що надавалися позивачем будинку АДРЕСА_3 до точки розподілу в межах балансової належності та відсутність відмови від отримання послуги у передбаченому законом порядку, свідчать про фактичне укладення договору між сторонами.

Про існування між сторонами цивільних прав та обов`язків також свідчать звернення відповідача до позивача з заявами з метою здійснення перерахунку вартості наданої послуги з теплопостачання через відсутність приборів опалення, використання відповідачем наданої послуги для задоволення власних потреб до зняття приборів опалення і оплата цієї послуги .

Крім того, наявність договірних відносин між сторонами підтверджується судовим рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 04.09.2017, відповідно до якого з відповідачів на користь ОКП «ДТКЕ» стягнуто заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.04.2013 по 20.04.2016 в сумі 4544,65 грн, інфляційні витрати в сумі 1070,42грн, 3% річних в сумі 117,34 грн. (а.с.155-157).

В суді представники сторін пояснили, що стягнуті за судовим рішенням суми сплачені відповідачами у повному обсязі.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від сплати за фактично надані послуги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.12.2018 у справі № 638/11034/15-ц, від 19.08.2019 у справі № 226/1437/16-ц.

Згідно зі ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно зі ст.67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно зі ст.68 ЖК України, п.18, п.20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі за текстом Правила), плата за надання цих послуг повинна вноситися споживачем не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до показань засобів обліку або затверджених норм споживання на підставі платіжного документу.

Відповідно до п.23, п.29 Правил перерахунок розміру плати за послуги з теплопостачання проводиться лише у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їх якості.

Відповідно до п.п.24, 25 Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2005, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2007 за № 1320/14587 (набув чинності з 09.12.2007) встановлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, допускається відключення житлового будинку лише в цілому, можливість відключення окремої квартири виключена.

До того ж, п.п.18, 19 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992, станом на 1996-1998 роки передбачено, що власники квартир, наймачі та орендарі зобов`язані використовувати приміщення житлових будинків за призначенням, забезпечувати збереження жилих і підсобних приміщень квартир та технічного обладнання будинків, дотримувати правил пожежної безпеки. При появі несправностей у квартирі вживати заходів до їх усунення власними силами або силами підприємств по обслуговуванню житла. Переобладнання і перепланування жилих і підсобних приміщень, балконів і лоджій власниками квартир, наймачами і орендарями може провадитися лише з метою поліпшення благоустрою квартири за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку. Наймачі та орендарі квартир можуть виконувати вказані роботи тільки з дозволу власника будинку (квартири).

Судом не встановлено будь-яких доказів щодо отримання дозволу на відключення квартири відповідачів, яка за технічною характеристикою обладнана системою централізованого опалення, від цієї системи.

Крім того, факт самовільного відключення відповідачів від мереж централізованого опалення вже встановлений і доведений у рішенні Димитровського міського суду Донецької області від 04.09.2017, що набрало законної сили.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про теплопостачання» місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири відповідачів свідчить про виконання послуг ОКП «ДТКЕ». Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг з централізованого опалення, а відповідачі, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання, зобов`язані оплатити надані послуги. У разі наміру споживача не отримувати відповідні послуги він не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мережі теплопостачання. Самовільне відключення від вказаної мережі не є підставою для звільнення від оплати за послуги з теплопостачання.

Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах від 11.11.2015 у справах № 6-1192цс15 та № 6-1706цс15, та Верховного Суду, наведеного у постанові від 19.08.2019 у справі № 226/1437/16-ц.

З огляду на приведене доводи відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем оплати за послуги з теплопостачання через фактичне невикористання цих послуг у зв`язку з відсутністю приборів опалення у квартирі не заслуговують на увагу, оскільки ним порушено встановлений порядок відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.

Крім того, не можуть бути взяті до уваги як підстава для виконання перерахунку розміру плати за ненадання або надання неякісної послуги складені відповідачами акти щодо замірів температурного режиму в їх квартирі, оскільки відповідно до п.12 Правил та п.5 Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 № 151, перерахунок за надання послуг з централізованого опалення у разі невідповідності фактичної температури в житлових приміщеннях нормативній проводиться лише за відсутності квартирних та будинкових засобів обліку теплової енергії. У разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири.

Як встановлено вище, нарахування плати за постачання теплової енергії у квартиру відповідачів АДРЕСА_6 29 здійснюється на підставі показань засобу обліку теплової енергії, встановленого в будинку АДРЕСА_3 , що виключає здійснення перерахунків на підставі складених відповідачами актів про температурний режим в їх квартирі, оскільки це не ґрунтується на законі.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачами в односторонньому порядку порушені умови договору, який фактично був укладений згідно відкритого особового рахунку, відповідно до якого позивачем, як було встановлено, надавалася послуга з теплопостачання у будинок АДРЕСА_3 .

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов згідно зі ст.525 ЦК України не допускається, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Тому позивач мав право проводити нарахування, навіть, за умови фактичного неотримання відповідачами послуг з теплопостачання при самовільному відключенні від мереж центрального теплопостачання, тобто в разі неотримання послуги споживачем з його вини.

Згідно за ст.625 ЦК України та п.20 Правил, положення яких носять обов`язковий характер і застосовуються незалежно від того, включені вони до конкретного договору чи ні, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена ч.2 ст.625 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями із спільним майном.

Таким чином, з відповідачів необхідно стягнути заборгованість за надану теплову енергію за період з 01.10.2016 до 01.10.2019, загальна сума якої із розрахунку опалювальної загальної площі квартири 28,6 кв.м складає 11830,93 грн; 3% річних, загальна сума яких складає 591,52 грн, та інфляційні збитки, загальна сума яких складає 1410,01 грн, розраховані за період невиконання грошового зобов`язання з 21.11.2016 по 20.10.2019.

Відповідно до частки відповідачів у праві спільної часткової власності на квартиру з відповідачів ОСОБА_4 (1/4 частка) та ОСОБА_5 (1/4 частка) необхідно стягнути по 2957,73 грн заборгованості за надану теплову енергію, по 147,88 грн 3% річних та по 352,50 грн інфляційних збитків; з ОСОБА_6 (2/4 частки) - 5915,47 грн заборгованості за надану теплову енергію, 295,76 грн 3% річних та 705,01 грн інфляційних збитків.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1921 грн відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимогу: з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 462 грн, з відповідача ОСОБА_6 – 924 грн.

На підставі ст.ст.64, 67, 68, 162 ЖК України, 509, 525, 625 ЦК України, законів України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 та № 45 від 24.01.2006, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 21.07.2005 № 630, керуючись ст.ст.12, 81, 89, 130, 141, 263-265, 268, 279, 280, 284 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомунерерго» (юридична адреса: м.Краматорськ Донецької області, пров.Земляний, б.2, ЄДРПОУ 03337119) до ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_6 (місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості за теплову енергію задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомунерерго» заборгованість за теплову енергію за період з 01.10.2016 до 01.10.2019 в сумі 2957 грн 73 коп., 3% річних в сумі 147 грн 88 коп. та інфляційні витрати в сумі 352 грн 50 коп. за період з 21.11.2016 по 20.10.2019, понесені судові витрати в сумі 462 грн 00 коп., а всього 3920 (три тисячі дев`ятсот двадцять) грн 11 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомунерерго» заборгованість за теплову енергію за період з 01.10.2016 до 01.10.2019 в сумі 2957 грн 73 коп., 3% річних в сумі 147 грн 88 коп. та інфляційні витрати в сумі 352 грн 50 коп. за період з 21.11.2016 по 20.10.2019, понесені судові витрати в сумі 462 грн 00 коп., а всього 3920 (три тисячі дев`ятсот двадцять) грн 11 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомунерерго» заборгованість за теплову енергію за період з 01.10.2016 до 01.10.2019 в сумі 5915 грн 47 коп., 3% річних в сумі 295 грн 76 коп. та інфляційні витрати в сумі 705 грн 01 коп. за період з 21.11.2016 по 20.10.2019, понесені судові витрати в сумі 924 грн 00 коп., а всього 7840 (сім тисяч вісімсот сорок) грн 24 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення, але не пізніше строку закінчення карантину.

Повний текст рішення виготовлено 22.06.2020.

Суддя Ж.Є.Редько