Рішення № 90022817, 22.06.2020, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/463/20

Провадження №2/226/304/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

16.06.2020 Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Салькової В.С.,

за участю секретаря судового засідання Козлової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мирнограді у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом про стягнення суми заборгованості за кредитним договором до ОСОБА_1 і в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що відповідно до укладеного договору б/н від 05.05.2006 ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 6000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідно до ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Але у порушення наведених норм закону та умов укладеного договору відповідач зобов`язання, взяті на себе, належним чином не виконала. Станом на 30.11.2019 заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 443861,13 грн, але позивач зменшив її і заявив вимогу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 131880,65 грн, яка складається з: 5948,28 грн – заборгованість за кредитом; 125932,37 грн – заборгованість за нарахованими процентами з 05.05.2006 по 29.06.2018. Дану суму заборгованості, а також витрати зі сплати судового збору у сумі 2102 грн позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

ІІ. Позиції та заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, позивач про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, письмово повідомив суд про розгляд справи у відсутність представника та про те, що він наполягає на позові і не заперечує проти розгляду справи заочно у разі неявки відповідача до суду.

Відповідач до судового засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду письмовий відзив з викладеними запереченнями проти позову та проханням відмовити у задоволенні позовних вимог, в якому також просила розглянути справу без її присутності. В обґрунтування своїх заперечень зазначила, що заборгованість за кредитом не визнає повністю, оскільки позовна давність з вимоги про стягнення тіла кредиту закінчилася. Строк дії її картки закінчився у жовтні 2016 року, останній платіж за договором вона здійснювала 25.11.2014, отже, три роки минуло 31.10.2019, в той час як позов пред`явлено 31.01.2020. Заборгованість з відсотків також нею не визнається. У справі відсутні жодні докази того, що саме зазначений банком Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг вона розуміла і погодилася із ним, відсутні докази того, що наданий їй документ містив умови щодо сплати відсотків, їхнього розміру та порядку нарахування. Роздруківка з сайту банка також не є належним доказом, оскільки її зміст залежить від волевиявлення позивача. Анкета-заява від 05.05.2006 не містить розміру процентної ставки. Вважає, що між нею та банком не досягнута письмова домовленість про сплату процентів за користування кредитом, не визначено їхній розмір, порядок нарахування та оплати. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

У відповіді на відзив позивач не погодився із доводами відзиву, наполягав на укладенні між сторонами договору приєднання. Зауважив, що підписана відповідачем анкета-заява містить відомості про базову процентну ставку на момент підписання договору 3% на місяць, тобто, 36% на рік. При укладенні договору сторонами були оговорені всі його суттєві умови. Відповідач користувалася грошима банку, отримавши картку та знімаючи кошти через банкомат, частково сплачувала заборгованість за договором. Розрахунок заборгованості ОСОБА_1 не спростований. Відповідач не зверталася до банку за фактом неправильного нарахування відсотків, з повідомленням про незгоду з внесеними змінами та не ініціювала розірвання договору, активно користуючись картою, що свідчить про прийняття нею діючих умов банківського обслуговування. Вважає кредитний договір чинним, а заперечення відповідача необґрунтованими. Щодо строків позовної давності зазначив, що умовами договору строк позовної давності збільшено до 50 років, і хоча картка ОСОБА_1 дійсна до останнього дня жовтня 2016 року, банк звернувся із позовом до суду до спливу строку позовної давності. На задоволенні позову наполягає.

Надавши заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, ОСОБА_1 зазначила, що збільшення банком позовної давності вона не погоджувала, підпису про це ніде не ставила. Доводи позивача про щодо форми кредитного договору не спростовують її заперечень. Додатково зауважує, що нарахування відсотків здійснювалося банком після спливу строку кредитування, який відповідає строку дії картки і закінчився у жовтні 2016 року, в той час як відсотки нараховувалися до 29.06.2018.

В наданих у відповідь на заперечення письмових поясненнях банк виклав ті ж самі аргументи, що були наведені у відповіді на відзив. Також звернув увагу, що підстави для припинення щомісячного нарахування відсотків відсутні, оскільки розрахунок заборгованості здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку такої заборгованості.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

14.02.2020 до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи суддею був зроблений запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача, відповідь на який надійшла до суду 26.02.2020.

Ухвалою судді від 26.02.2020 позовна заява залишена без руху для виправлення недоліків, 05.03.2020 судом отримана заява позивача про виправлення недоліків із додатками.

10.03.2020 ухвалою судді відкрите спрощене позовне провадження у даній справі з викликом сторін, призначено розгляд справи по суті на 06.04.2020, з 06.04.2020 відкладено на 29.04.2020 через неявку сторін.

16.04.2020 до суду відповідачем надано відзив на позовну заяву.

06.05.2020 позивачем надано відповідь на відзив.

12.05.2020 відповідачем надано заперечення на відповідь, а 28.05.2020 позивачем – пояснення на заперечення.

За клопотанням сторін та через їхню неявку розгляд справи відкладався з 29.04.2020 на 25.05.2020 та 16.06.2020.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 05.05.2006 відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 1000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Позивач свої зобов`язання виконав, надавши відповідачу кредит.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з запропонованими «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між ним і Банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Заява, підписана ОСОБА_1 , містить зазначення базової місячної процентної ставки 3%, яка нараховується на залишок заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів на рік, тобто 36% на рік.

11.05.2006 ОСОБА_1 була відкрита картка № НОМЕР_1 зі строком дії до останнього дня травня 2013 року.

11.11.2013 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, і 11.11.2013 їй була відкрита карта № НОМЕР_2 зі строком дії до останнього дня жовтня 2016 року.

Встановлений відповідачеві кредитний ліміт 1000,00 грн змінювався протягом строку дії договору та на момент закінчення строку дії пере випущеної картки складав 6000,00 грн.

Через невиконання відповідачем умов кредитного договору станом на 30.11.2019 заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором за розрахунком позивача становить 443861,13 грн, яка складається з: 5948,28 грн – заборгованість за кредитом; 433638,07 грн – заборгованість за нарахованими процентами; 4274,78 грн – заборгованість за пенею. В той самий час до стягнення позивачем заявлено 131880,65 грн, що складаються з 5948,28 грн заборгованості за кредитом і 125932,37 грн заборгованості за процентами за користування кредитом з 05.05.2006 по 29.06.2018.

V. Оцінка суду.

Правовідносини, що виникли у даній справі, регулюються Цивільним кодексом України (далі – ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, як це визначено частиною першою статті 598 ЦК України.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами або стороною.

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК).

Аналіз наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку, що зміст правовідносин учасників договору повинен оцінюватись виходячи з дійсних намірів учасників договору та відповідно до всіх документів, підписаних сторонами при укладенні або виконанні цього договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Наданими позивачем доказами підтверджується як укладення договору між сторонами, так само й невиконання умов договору відповідачем в частині неповернення банкові заборгованості за кредитом, і це нею належними і допустимими доказами не спростоване. ОСОБА_1 в наданому відзиві визнала отримання нею кредиту від банка у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки. З огляду на встановлене судом з розрахунку заборгованості та виписки з банківського рахунку відповідача порушення нею зобов`язання перед банком з неї на користь позивача має бути стягнено суму заборгованості за кредитом в розмірі 5948,28 гривень.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пред`являючи позов до суду, предметом і підставою якого є стягнення заборгованості за кредитним договором, в тому числі процентів за користування кредитом, позивач на підтвердження тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, додав до позовної заяви, крім іншого, заяву позичальника, Умови та правила надання банківських послуг, розрахунок заборгованості відповідача та виписку з його банківського рахунку.

Відповідно до первісної заяви від 05.05.2006, базова процентна ставка на місяць (нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році), складала 3%. Отже, на рік базова процентна ставка складала 36%. Відповідач ОСОБА_1 була ознайомлена з розміром встановлених процентів за користування кредитними коштами, що підтверджується її підписом на вказаній заяві. Належність підпису відповідачем в суді не спростована.

Крім того, з наданих позивачем розрахунку заборгованості та виписки з банківського рахунку відповідача вбачається, що відповідач вчиняла дії, які свідчать про згоду з розміром процентної ставки 36% на рік, використовуючи кредитні кошти та періодично поповнюючи картковий рахунок.

За правилом частин першої третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, суд вбачає, що АТ КБ «ПриватБанк» доведено обставини, що сторонами договору була узгоджена базова процентна ставка, і відповідач погодилася із нею.

На спростування цих обставин відповідач не надала суду належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, як це передбачено статтями 12,81 ЦПК України.

З розрахунку заборгованості вбачається, що під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка за кредитом в розмірі 36% на рік, далі процентна ставка була зменшена з 01.01.2013 до 30%, а потім з 01.09.2014 збільшена до 34,80%, з 01.04.2015 – до 43,20% на рік.

Отже, позивачем з 01.04.2015 нараховувались проценти у розмірі більшому, ніж було визначено умовами договору, всупереч статті 1056-1 ЦК України щодо заборони збільшення банком процентної ставки в односторонньому порядку.

Відповідно до п.5.3 Умов та Правил надання банківських послуг, які, як стверджує позивач, діяли на момент укладення договору з відповідачем 05.05.2006, банк має право проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому Банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов`язаний не менше ніж 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картковому рахунку відповідно до п.4.9 цього договору.

Матеріали справи не містять підтвердження, що позивачем відповідно до умов та правил надання банківських послуг було проінформовано відповідача про збільшення процентної ставки до 43,20% на рік.

Боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

В первісній заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг узгоджена процентна ставка за користуванням кредитом на місяць 3%, що нараховується на залишок заборгованості, виходячи з розрахунку 360 днів на рік. Відповідно, на місяць базова відсоткова ставка дорівнює 36%.

Щодо дотримання порядку зміни процентної ставки до 30,00% річних у період з 01.01.2013 до 31.08.2014 та до 34,80% річних у період з 01.09.2014 до 31.03.2015, то слід зазначити, що зменшення процентної ставки здійснено кредитором в односторонньому порядку правомірно.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в п.91 постанови від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позивачем надано довідку, з якої вбачається, що відповідачеві було надано такі кредитні карти: № НОМЕР_1 зі строком дії до останнього дня травня 2013 року та № НОМЕР_2 зі строком дії перевипущеної карти до останнього дня жовтня 2016 року.

Згідно з випискою з банківського рахунку, останню операцію із перевипущеною картою № НОМЕР_2 ОСОБА_1 вчинила 31.10.2017, здійснивши поповнення платіжної карти на 295,00 грн, а не 25.11.2014, на чому вона наголошує у відзиві.

Після 31.10.2017 жодних дій з картою відповідач не вчиняла, кошти на погашення заборгованості за відсотками та списання штрафів згідно з випискою з рахунку здійснювалися банком в односторонньому порядку. Разом із тим, 02.11.2017 та 05.12.2017 на карту № НОМЕР_2 були здійснені переведення грошових коштів від третьої особи.

Суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати повернення процентів за користування кредитом ОСОБА_1 за період з 05.05.2006 (дати укладення договору) і по 31.10.2016 (останній день місяця строку дії другої карти). Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, розмір заборгованості за відсотками за період з 05.05.2006 по 31.03.2015 (в період дії базової відсоткової ставки 36%,30% та 34,80%) складає 2982,54 гривень.

Оскільки доказів правомірності застосування процентної ставки у розмірі 43,20% банком не надано, розрахунок заборгованості за процентами за користування кредитом за весь період прострочення також повинен проводитися, виходячи із обумовленої договором ставки 36%.

За таких обставин розрахунок процентів за користування кредитом повинен визначатися з розміру заборгованості за процентами, виходячи із узгодженої сторонами базової процентної ставки не більше 36% річних з 01.04.2015 по 31.10.2016.

Кількість днів прострочення сплати заборгованості за кредитним договором за період з 01.09.2015 по 31.10.2016 становить 426 днів.

Заборгованість за тілом кредиту, що підлягає стягненню, становить 5948,28 гривень.

Отже розмір заборгованості за процентами за період з 01.09.2015 по 31.10.2016 складає 5516,51 грн, виходячи із розрахунку 2982,54 грн (сума процентів, нарахованих банком на 31.03.2015 (до неправомірного підвищення процентної ставки) + 2533,97 грн (5948,28х36%/360х426).

Тому саме ця сума процентів за користування кредитом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Посилання позивача у поясненнях, наданих ним письмово з приводу заперечень, наданих відповідачем щодо відповіді банку на відзив, на необхідність застосування положень ст.625 ЦК України при вирішенні судом питання про стягнення процентів за весь час прострочення суд до уваги не бере, оскільки така позиція банку є фактично зміною підстав позову, а заяви про це у встановлений процесуальним законодавством строк позивачем суду не пред`являлося. Отже, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом в сумі 5948,28 гривень та заборгованості за відсотками в розмірі 5561,51 гривень, а всього – 11509,79 гривень.

Відповідачем у відзиві викладене прохання про застосування у справі строків позовної давності з підстав пропущення банком строку звернення до суду.

Як виходить з матеріалів справи, дана позовна заява направлена банком до суду 09.02.2020.

Відповідно до вимог ст.256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права,а за зобов`язаннями із визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч.1 та 5 ст.261 ЦК України).

З наданої позивачем довідки вбачається, що дія другої кредитної картки, виданої ОСОБА_1 , закінчилась у жовтні 2016 року.

Кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінчення строку дії договору.

Оскільки дія картки закінчилась у жовтні 2016 року, але після цього відповідачем 31.10.2017 здійснювалося поповнення картки, що перериває перебіг строку позовної давності, оскільки свідчить про визнання боргу, а позов подано банком в лютому 2020 року, трирічний строк позовної давності на момент звернення до суду щодо основної вимоги не закінчився і підстав для відмови у задоволенні позовних вимог через це немає.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Судові витрати у справі складаються з судового збору в розмірі 2102,00 гривень, сплаченого позивачем при пред`явленні позову. В силу ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до обсягу задоволених судом вимог в розмірі 183,50 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,76,81,89,141,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код за ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитом в сумі 5948 (п`ять тисяч дев`ятсот сорок вісім) гривень 28 копійок, заборгованість за відсотками в сумі 5561 (п`ять тисяч п`ятсот шістдесят одна) гривні 51 копійка, а всього – 11509 (одинадцять тисяч п`ятсот дев`ять) гривень 79 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір пропорційно до задоволених судом вимог в сумі 183 (сто вісімдесят три) гривні 50 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До наведених вище строків застосовуються положення п.3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України.

Повне рішення суду складене 22.06.2020.

Суддя: В.С. Салькова