Постанова № 90022690, 23.06.2020, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/429/20

провадження № 3/631/195/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року селище міського типу Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновська Т. М., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Нововодолазького відділення поліції Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків в матеріалах справи відсутній, працює державним виконавцем Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Харків), одруженого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2020 року від Нововодолазького відділення поліції Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області надійшов адміністративний матеріал, складений відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 390815, складеного 14 травня 2020 року інспектором Сектору реагування патрульної поліції Нововодолазького відділення поліції Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Почтар О. С. вбачається, що 14 травня 2020 року близько 16 години 00 хвилин в селищі міського типу Нова Водолага Нововодолазького району Харківської області по вулиці Зміївській, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «DAEWOO SENСS», державний номерний знак НОМЕР_1 , перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить аварійну ситуацію іншим учасникам дорожнього руху, чим створив аварійну ситуацію водію автомобілю марки «PEUGEOT 207», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку, а саме різко змінив напрямок руху та скоїв зіткнення. В результаті дорожньо – транспортної пригоди постраждалих не має, автомобілі отримали механічні пошкодження.

Як зазначено у протоколі, своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У судові засідання, що призначались неодноразово на 10 червня 2020 року, 15 червня 2020 року та 23 червня 2020 року ОСОБА_1 не з`являвся, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом надіслання судових повісток на адресу місця проживання правопорушника, що вказана в протоколі про адміністративне правопорушення, а також поясненнях та шляхом направлення судових повісток в електронному вигляді за допомогою SMS – повідомлення на мобільний номер телефону, який ОСОБА_1 вказав у своїй заяві на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді від 14 травня 2020 року (а. с. 12).

На електронну адресу суду 09 червня 2020 року та 15 червня 2020 року правопорушник надіслав клопотання, що були зареєстровані за вхідним № ЕП-1244/20-вх. та № ЕП-1262/20-вх. відповідно, згідно яких, посилаючись на те, що на території України, зокрема в Харківській області діє загальнодержавний карантин, просив суд відкласти розгляд справи на більш пізніший термін, також пояснив, що зобов`язується надати пояснення щодо суті справи та бути присутнім у судовому засіданні.

В судове засідання, що було призначено на 23 червня 2020 року правопорушник втретє не з`явився, хоча про дату та час проведення судового засідання повідомлявся належним чином шляхом надіслання судової повістки на адресу місця проживання та шляхом направлення судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS – повідомлення, на мобільний номер телефону, який ОСОБА_1 вказав у своїй заяві на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді від 14 травня 2020 року (а. с. 12), яку згідно довідки про доставку SMS ОСОБА_1 отримав 15 червня 2020 року о 15 годині 16 хвилин (а. с. 33).

Про поважність причин своєї неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи пояснень по суті справи на адресу суду не надіслав.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди повинні неухильно виконувати вимоги статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи, це можливо у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і від неї не надійшло клопотання про його відкладення.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі – Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні для надання пояснень та доказів. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі статті 6 Конвенції, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава – учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року, в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Положеннями статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено п`ятнадцятиденний строк розгляду справ про адміністративні правопорушення, при цьому статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначає кінцевий строк притягнення до адміністративної відповідальності, який становить три місяці з дня вчинення правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 травня 2020 року, надійшов на адресу суду для розгляду по суті 29 травня 2020 року та неодноразово розгляд справи відкладався за клопотанням правопорушника, які суд розцінює як спробу затягування судового розгляду даної справи, задля уникнення притягнення до адміністративної відповідальності.

Тим більше, у ОСОБА_1 було достатньо часу, починаючи з 09 червня 2020 року, коли правопорушник вперше надіслав клопотання про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення, надати свої письмові пояснення або докази, та направити будь – які клопотання для розгляду у судовому засіданні, що зроблено не було, окрім клопотання про відкладення розгляду справи.

Отже, обставини неявки у судове засідання ОСОБА_1 , якому було достовірно відомо про дату, час та місце проведення судового засідання, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, що призводить до затягування судового розгляду даної справи, строки розгляду якої, обмежено законодавством.

Враховуючи вище викладене, суддя вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, враховуючи те, що останньому було надано достатньо часу для реалізації процесуальних прав на захист, оскільки затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 Кодексу України про адміністративні). Тим більше, що положення статті 268 Кодексу України про адміністративні не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за статтею 124 Кодексу України про адміністративні за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Суддя, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, прийшов до наступного висновку.

Положення частин 1 та 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до вимог частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення).

Положеннями статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 та 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюються Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі – Правила дорожнього руху), пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до пункту 2.3 б Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Пунктом 10.1 Правил дорожнього руху встановлено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Особи, які порушують Правила дорожнього руху, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9 Правил дорожнього руху).

Стаття 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

На підставі пункту 1 розділу VIII наказу Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються:

1) схема місця ДТП, яку підписують учасники ДТП та поліцейський;

2) пояснення учасників пригоди та свідків (у разі їх наявності);

3) показання технічних приладів (у разі їх наявності);

4) показання засобів фото- та/або відеоспостереження (у разі їх наявності);

5) інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення у справі.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та його вина підтверджується даними, що містяться в:

- протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 390815, складеному 14 травня 2020 року інспектором Сектору реагування патрульної поліції Нововодолазького відділення поліції Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Почтар О. С. зі змістом якого ОСОБА_1 погодився, про що мається його короткий особистий підпис у протоколі (а. с. 3);

- рапорті старшого інспектора – чергового Сектору реагування патрульної поліції Нововодолазького відділення поліції Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області майора поліції О. Товстик, з якого вбачається, що 14 травня 2020 року о 16 годині 02 хвилини надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, селище міського типу Нова Водолага, вулиця Зміївська, будинок № 2, сталася дорожньо – транспортна пригода за участю автомобіля марки «DAEWOO SENS», державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобілю марки «PEUGEOT 207» державний номерний знак НОМЕР_2 . Даний рапорт зареєстрований в Інформаційно – телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (Журнал єдиного обліку) Нововодолазьке відділення поліції Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області від 14 травня 2020 року за № 1698 (а. с. 2);

- письмових поясненнях ОСОБА_1 від 14 травня 2020 року, який пояснив, що 14 травня 2020 року рухаючись на автомобілі марки «DAEWOO SENS», державний номерний знак НОМЕР_1 , допустив скоєння дорожньо - транспортної пригоди з автомобілем марки «PEUGEOT 207», державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті чого було пошкоджено передній бампер та ліве крило автомобіля «PEUGEOT 207». В автомобілі «DAEWOO SENS», було пошкоджено задній бампер та заднє праве крило, а також задні праві двері. Дана ДТП сталася по причині того, що у правопорушника було викрадено дитину і в нього були підстави думати, що його син – ОСОБА_2 знаходиться саме в цьому автомобілі, але його там не було. Дорожньо – транспортна пригода сталося в результаті обгону автомобіля «DAEWOO SENS» автомобіля «PEUGEOT 207», державний номерний знак НОМЕР_2 (а. с. 4);

- в письмових поясненнях ОСОБА_3 , яка пояснила, що вона мешкає, за адресою: АДРЕСА_2 . 14 травня 2020 року близько 15 години 55 хвилин вона рухалась по вулиці Зміївській на власному автомобілі марки «PEUGEOT 207», державний номерний знак НОМЕР_2 , зі швидкістю близько 30 км/год. В цей час назустріч їй рухався автомобіль марки «DAEWOO SENS», державний номерний знак НОМЕР_1 сірого кольору. Проїхавши далі, водій побачила у дзеркало заднього виду, що автомобіль «DAEWOO SENS» розвернувся та швидко почав їхати за її автомобілем, після чого обігнавши її з лівого боку правим боком свого автомобілю перегородив смугу руху. ОСОБА_3 намагаючись зупинити керований нею автомобіль здійснила екстрене гальмування, однак не мала змоги уникнути зіткнення з вищевказаним автомобілем, в результаті чого сталося ДТП. За кермом автомобіля марки «DAEWOO SENS» вона побачила знайомого їй чоловіка, ОСОБА_1 , який почав запитувати у неї про її сестру. На запитання водія ОСОБА_3 для чого він перегородив своїм автомобілем їй рух, ОСОБА_4 нічого не відповів (а. с. 5);

- схемою місця ДТП від 14 травня 2020 року, яка підписана учасниками – водіями: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а також ОСОБА_5 та ОСОБА_6 без будь – яких зауважень (а. с. 11);

- фототаблицею місця ДТП від 14 травня 2020 року (а. с. 14 – 15).

Також через канцелярію суду ОСОБА_3 надала письмові пояснення, що були зареєстровані за вхідним № 3406/20-вх. від 15 червня 2020 року, відповідно до яких повідомила, що 14 травня 2020 року вона їхала додому на власному автомобілі «PEUGEOT 207», державний номерний знак НОМЕР_2 зі швидкістю близько 25- 30 км/год. Назустріч їй з великою швидкістю рухався інший автомобіль, який обігнав її, різко почав розвертатися та доганяти її. Потім водій вказаного автомобіля догнавши її почав різко в`їжджати в її авто. Водій ОСОБА_3 зупинила керований нею автомобіль та викликала працівників патрульної поліції. Чоловік, який здійснив навмисно ДТП - ОСОБА_1 вів себе неадекватно. Крім того ОСОБА_3 у своєму поясненні просила суд застосувати до ОСОБА_1 максимальний вид покарання, оскільки на її думку він є неадекватним, та несе загрозу життю людей, оскільки 06 червня 2020 року він на своєму автомобілі збивав її сестру – ОСОБА_7 та її дітей, про що свідчить висновок фахівця з питань судово-медичної експертизи та Витяг є єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020220390000201 від 11 червня 2020 року (а. с. 29 – 31).

Доказів на спростування своєї причетності до дорожньо – транспортної пригоди, що мала місце 14 травня 2020 року, ОСОБА_1 не надав.

При цьому, суд не приймає до уваги як докази винуватості ОСОБА_1 у скоєнні дорожньо – транспортної пригоди, надані ОСОБА_3 висновок фахівця з питань судово-медичної експертизи № 558 – 2020, складеного 09 червня 2020 року лікарем судово – медичним експертом відділу судово – медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб Харківського обласного бюро судово – медичної експертизи ОСОБА_8 щодо тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , що мали місце 06 червня 2020 року та Витяг є єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020220390000201 від 11 червня 2020 року щодо факту нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , оскільки вони не стосуються дорожньо – транспортної пригоди, що мала місце 14 травня 2020 року та її наслідків.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена повністю і його дії правильно кваліфіковані за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів та іншого майна.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України є частиною національного законодавства, зазначив, що будь – яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суддя дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення повністю доведена.

Доказів на спростування даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення судді не надано.

Обставин, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 відповідно до статті 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддею не встановлено.

Доказів того, що правопорушення мало місце в результаті збігу тяжких особистих обставин, не надано.

Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 у судовому засіданні також не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень та досягнення мети адміністративного покарання, беручи до уваги характер скоєного адміністративного правопорушення, особу правопорушника та ступень його вини, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу з урахуванням вимог статей 34, 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В порядку частини 5 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд вирішує питання про стягнення судового збору з особи, на яку накладається адміністративне стягнення.

Відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з частиною 1 та пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.

Абзацом 3 статті 7 Закону України № 294-ІХ від 14 листопада 2019 року «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 1 січня 2020 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 2102 гривня.

В зв`язку з вищевикладеним, вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_1 судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 420 гривень 40 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі викладеного вище, керуючись статтями 7, 9, 34, 35, 40 - 1, 124, 245, 256, частиною 2 статті 268, статтями 277, 279, 280, 283 – 285, частиною 2 статті 287 та статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 (триста сорок) гривень 00 копійок, який стягнути на користь держави (номер рахунку (IBAN): UA 168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, отримувач: ГУК Харківської області, код 21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) – електронне адміністрування податку).

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 420 гривень 40 копійок, (отримувач: ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП електронне адміністрування податку), номер рахунку (IBAN) UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Копію постанови направити ОСОБА_1 та до Нововодолазького відділення поліції Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

В разі не сплати штрафу у строк встановлений частиною 1 статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення у порядку примусового виконання постанови стягується штраф у подвійному розмірі, що буде складатиме 680 гривень 00 копійок.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження.

Суддя: Т. М. Трояновська