Рішення № 90022434, 22.06.2020, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/3834/19

2/214/677/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 червня 2020 року, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді – Ткаченка А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Фастовець Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кривому Розі цивільну справу № 214/3834/19 за позовною заявою ОСОБА_1 , поданою його представником ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний», треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Моторне (транспортне) страхове бюро України, ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 27.05.2019 року звернувся до суду з позовом до ПАТ Акціонерного банку «Південний», треті особи: Моторне (транспортне) страхове бюро України, ОСОБА_3 , про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , перебуваючи в трудових відносинах з Акціонерним банком «Південний», 23.07.2013 року о 15:50 год., під час виконання своїх трудових обов`язків в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася в м. Кривому Розі Дніпропетровської області по вулиці Бикова, біля ТЦ «Епіцентр», під час якої екіпаж інкасаторського автомобіля у кількості 4-х чоловік на автомобілі Фольксваген транспортер Т4, державний номер НОМЕР_1 зіткнувся з вантажним термофургоном. Внаслідок нещасного випадку, ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: Закритої травми грудної клітини, закритий перелом правого передпліччя в середній третині, закритий вивих головки лівого стегна. Забій кінцівок. Шифр за МКХ-10-Т 06.8. Травма признана тяжкою». Внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності. Позивач змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури і лікування. У зв`язку з чим порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки Позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, в нього постійно виникають складнощі у зв`язку з загальною слабкістю, втомою, постійними болями, що на його думку є підставою для відшкодування моральної шкоди, яка завдана каліцтвом внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та обумовлена неналежним виконанням Відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці. Завдану моральну шкоду він оцінює в сумі 208 650,00 гривень, яку і просить стягнути з Відповідача.

Крім того, надав попередній розрахунок суми судових витрат, які поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

31.05.2019 року ухвалою суду відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження (т. 1 а.с. 45-46).

02.07.2019 року від представника відповідача до канцелярії суду надійшла заява із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження (т.1 а.с.52-59).

02.07.2019 року ухвалою суду здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження в розгляд справи за правилами загального позовного провадження (т. 1 а.с. 99-100).

19 липня 2019 року відповідач Акціонерний банк «Південний» подав відзив на позовну заяву, в якому посилався на недоведення наявності всіх обов`язкових елементів, необхідних для застосування такого виду відповідальності, як стягнення моральної шкоди та наявність встановлених фактів у кримінальному проваджені №214/4791/14-к, щодо завдання шкоди позивачу кримінальним правопорушенням, за наслідками розгляду якого встановлено, що винною особою є третя особа ОСОБА_3 та між порушенням водієм ОСОБА_3 правил безпеки дорожнього руху, і наслідками - травмування ОСОБА_1 є прямий причинний зв`язок, є свідченням того, що шкода була завдана позивачу не у зв`язку з виконанням ним трудових обов`язків та порушенням трудових прав Акціонерним банком «Південний», відповідно, Акціонерний банк «Південний» не є відповідальною особою за завдану позивачу шкоду, та, відповідно є неналежним відповідачем у даній справі. Крім того, Відповідач зазначав, що Акціонерний банк «Південний» не є належним відповідачем у цьому спорі, оскільки його відповідальність була застрахована та у зв`язку з ліквідацією страхової компанії, належним відповідачем є МТСБУ. Акціонерний банк «Південний» всіляко намагався сприяти одужанню позивача та підтримував його матеріально. Зокрема, неодноразово виплачував Позивачеві матеріальну допомогу, а саме: матеріальна допомога була виплачена 03.09.2013 року у сумі 8100,00 грн., 17.10.2013 року – у сумі 10 000,00 грн., 03.02.2014 року – у сумі 3000,00 грн., при цьому загальна сума виплаченої допомоги склала 23 100,00 грн., що на час виплати, була досить значною сумою. ( т.1 а.с. 102-111).

31 липня 2019 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому представник Позивача наголошував на наявності всіх обов`язкових елементів, необхідних для застосування такого виду відповідальності, як стягнення моральної шкоди саме з Акціонерного банку «Південний», не зважаючи на відсутність вини Відповідача. Звертав увагу на те, що відшкодування моральної шкоди є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, а і для відповідача. Підтвердив, що продовжував працювати в Акціонерному банку «Південний», але на іншій посаді, за що отримував заробітну плату. (т. 1 а.с. 159-162).

16.10.2019 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення відповідно до яких він зазначає, що шкода завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником джерела підвищеної небезпеки, не безпосередньо винним водієм. Тому просить стягнути моральну шкоду з відповідача. (т.1 а.с.173-176).

28.11.2019 року до суду надійшло клопотання ПАТ Акціонерного банку «Південний» про витребування належним чином завірених копій судово медичної-експертизи №2599 від 17.10.2013 року та комплексної судової автотехнічної експертизи, експертизи відео-звукозапису та фототехнічні' експертизи матеріалів в Харківському НДІ ім.засл. проф. М.Ф.Брокаріуса, що були проведені в рамках кримінального провадження № 12013040230000261 та знаходяться в матеріалах справи №214/4791/14-к, та інформації у Моторного (транспортного) страхового бюро України, з приводу звернення позивача за страховими виплатами (т.1 а.с. 186-190). Та заява про залучено, в якості третіх осіб у справі, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача МТСБУ та ОСОБА_3 (т.1 а.с. 191-192).

23 січня 2020 року ухвалою суду клопотання представника відповідача задоволено (т.1 а.с.200-203).

02 березня 2020 року від третьої особи ОСОБА_3 надішли пояснення, в яких він підтвердив наявність обставин, вказаних у заявах сторін по суті спору та додатково повідомив, що ОСОБА_1 вже звертався з позовними вимогами, серед яких було відшкодування моральної шкоди до МТСБУ, в якому ОСОБА_3 був третьою особою. Зазначив, що ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривий ріг Дніпропетровської області по справі № 241/1122/18 від 07.05.2018 р. було залишено позов ОСОБА_1 без розгляду. Приводом для цього стало відшкодування ОСОБА_3 ОСОБА_1 попередньо узгодженої суми матеріальної та моральної шкоди, що еквівалентна 52 000,00 гривень, що підтверджується розпискою. Крім того, долучив копію відзиву на позовну заяву МТСБУ у справі № 214/1122/18, в якому визначено позицію МТСБУ, щодо обґрунтованості аргументів ОСОБА_1 у вказаній справі (т.1 а.с. 209-211).

05 березня 2020 року до суду надійшло клопотання третьої особи МТСБУ про розгляд справи без участі представника з зазначенням того, що ними відмовлено у виплаті страхового відшкодування в наслідок не звернення позивача в строки встановлені п. 37.1.4 ст. 37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (т.1 а.с.226-227).

21.05.2020 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких із позовної заяви вбачається, що позивач вважає, що він має право на отримання матеріального відшкодування за моральну шкоду завдану каліцтвом внаслідок подій, які сталися 23.07.2013 року під час ДТП. Підставою для задоволення такої вимоги та стягнення заявленої грошової компенсації саме із Банку, позивач зазначає ст. 237-1 КЗпП України, оскільки на момент, коли відбулося ДТП, Позивач перебував із відповідачем у трудових відносинах, а також зазначає ст.ст. 1167-1168 ЦК України. Проаналізувавши вказані підстави позову, варто звернути увагу суду на те, що Позивач намагається застосувати норми чинного законодавства у правовідносинах з відшкодування моральної шкоди, які встановлюють різні підстави для виникнення обов`язку відшкодування такої шкоди. Наявність у Кодексі законів про працю ст. 237-1 виключає застосування до випадків заподіяння моральної шкоди працівникові ст.ст. 1167, 1168 ЦК України. Так, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Зі змісту вказаної статті вбачається, що для її застосування мають мати місце певні факти, які складають підставу виникнення відповідальності щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові, а саме: - порушення власником законних прав працівника у сфері трудових відносин; - наявність вини роботодавця; - моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків , або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; - причинний зв`язків протиправної поведінки роботодавця і моральної шкоди, що настала, оскільки відсутність причинного зв`язку означає, що моральна шкода заподіяна не поведінкою роботодавця, а іншими причинами. Тобто обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди відповідно до ст. 237-1 КЗпП України виникає у роботодавця лише за умови, що моральні страждання працівника, або втрата ним нормальних життєвих зв`язків, або необхідність додаткових зусиль для організації свого життя стали наслідками винних дій такого роботодавця по відношенню до законних прав працівника у сфері трудових правовідносин. І уданому випадку виключно на підставі ст. 237-1 КЗпП України позов має пред`являтися до роботодавця, який порушив права працівника, внаслідок чого працівник зазнав моральних страждань. Позивач стверджує, що моральна шкода завдана каліцтвом була отримана ним внаслідок порушення Банком його трудових прав як працівника і має бути відшкодована у тому числі згідно положень ст. 237-1 КЗпП України, однак вважають, що законних підстав для застосування вказаної норми немає, виходячи із наступного. З матеріалів справи вбачається, що Позивач у своєму позові посилається на ст.ст. 6,13 Закону України «Про охорону праці», а також на ч.ч.1,2 ст.153 КЗпП України, в яких зазначається про необхідність забезпечення роботодавцем безпечних та нешкідливих умов праці. Однак які саме обставини та факти підтверджують те, що Банк як роботодавець порушив дані норми закону, Позивач не вказав. Тобто наразі є незрозумілим яке саме суб`єктивне право Позивача було порушене Банком як роботодавцем і яким чином відбулося таке порушення. Відсутність у позові таких обставин зумовлене насамперед тим, що їх немає, оскільки за результатами судової медичної-експертизи №2599 від 17.10.2013 року та комплексної судової автотехнічної експертизи, експертизи відео-звукозапису та фототехнічної експертизи матеріалів в Харківському НДІ ім.засл. проф. М.Ф.Бокаріуса, що були проведені в рамках кримінального провадження № 12013040230000261 та копії яких знаходяться в матеріалах справи, не встановлено, що автомобіль в якому знаходився Позивач не відповідав технічним умовам або ж водій даного автомобілю знаходився під дією алкогольного чи наркотичного впливу тощо. Напроти, з матеріалів проведених експертиз чітко вбачається, що ДТП сталося виключно з вини ОСОБА_3 , який керував автомобілем, і шкоду, яку отримав Позивач, внаслідок даного ДТП, завдано в результаті винних дій саме ОСОБА_4 . Дані факти також знайшли своє відображення у кримінальному провадженні №214/4791/14-к, Ухвалі Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 22.12.2017 року у справі №214/4791/14-к та Ухвалі Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 20.09.2017 року у справі №214/4791/14-к, які надавалися суду разом із відзивом та знаходяться у відкритому доступі в держаному реєстрі судових рішень. Таким чином, оскільки автомобіль, в якому знаходився Позивач під час ДТП відповідав усім технічним вимогам, які ставляться для даного виду автотранспорту, а водій, який керував даним автомобілем відповідав умовам допуску до керування транспортним засобом, умови праці, в яких знаходився Позивач під час ДТП, відповідали вимогам чинного законодавства, а отже будь-якої небезпеки для Позивача, не представляли. Іншого Позивачем доведено не було та будь-яких доказів на підтвердження фактів порушення Банком його трудових прав до суду надано не було. (т.2 а.с.60-62).

25 травня 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (т.2 а.с.75-76).

22.06.2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи копії документів з надання правової допомоги (т.2 а.с. 79-80).

22.06.2020 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення відповідно до яких зазначає, що розписка яка долучена до матеріалів справи від 12.04.2018 року, кошти отримані за даною розпискою були виплачені позивачу як матеріальна шкода та спрямовані на лікування останнього. Згідно медичних висновків позивач пройшов тривалий курс лікування, у зв`язку з причиненими ушкодженнями здоров`я внаслідок ДТП, що мала місце 23.07.2013 року. Станом на сьогодні у позивача є потреба в медикаментозному лікуванні, щорічному проходженні санітарно – курортного лікування. Порушено та продовжують порушуватися звичні життєві зв`язки, тривалий процес лікування позбавляє позивача вести повноцінний спосіб життя. Фізичні страждання станом на сьогодні позивачу відшкодовані не були (т.2 а.с. 96-98).

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, надали до суду заяву про розгляд справи в їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилися, надали до суду заяву про розгляд справи в їх відсутності, у позовних вимогах просили відмовити.

Третя особа та її представник в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені належними чином, про причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову за таких підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 22.12.2017 року у справі №214/4791/14-к кримінальне провадження № 12013040230000261 за обвинуваченням водія Акціонерного банку «Південний» ОСОБА_5 за ст. 286 ч. 1 КК України закрито за ст. 284 ч. 2 п. 1 КПК України на підставі відмови прокурора від підтримання обвинувачення (т.1 а.с. 60-64, 113-114).

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 20.09.2017 року у справі №214/4791/14-к, було закінчено кримінальне провадження № 12013040230000261 по обвинуваченню ОСОБА_3 за ст. 286 ч. 1 КК України закрито на підставі ст. 49 КК України та звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності (т.1 а.с.65-67).

Вказаними ухвалами встановлено наступне: 23 липня 2013 року, приблизно об 15 годині 50 хвилин, ОСОБА_3 керуючи автомобілем "DAF" реєстраційний номер (транзит) НОМЕР_2 НОМЕР_3 рухався по мокрій проїзній частині виїзду з майданчику "Епіцентр", який знаходиться за адресою вул. Бикова 33, з боку майданчика в напрямку проїзної частини вул. Бикова, перед виїздом на яку встановлено дорожній знак 2.1. "Дати дорогу". В цей же час, по проїзній частині дороги вул. Бикова зі сторони мкр. Східний в напрямку м-ну Артема рухався автомобіль "VOLKSWAGEN TRANSPORTER" реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5 , який наближався до виїзду з майданчика гіпермаркету "Епіцентр". ОСОБА_3 наближаючись до проїзної частини вул. Бикова, не переконався в безпеці маневру та не надавши дорогу автомобілю "VOLKSWAGEN TRANSPORTER", виїхав на проїзну частину вул. Бикова, виконуючи поворот ліворуч та перетинаючи смугу руху автомобіля "VOLKSWAGEN TRANSPORTER", чим порушив вимоги п.2.1. розділу 33, п.10.2. ПДР України, відповідно до яких: п.2.1. розділу 33 "знак "Дати дорогу", водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під`їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8.- транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі."; п.10.2. "Виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що перетинає". Внаслідок зазначених порушень вимог Правил дорожнього руху України, виконання навпроти гіпермаркету "Епіцентр", розташованого за адресою вул. Бикова, 33, скоїв зіткнення з автомобілем "VOLKSWAGEN TRANSPORTER" під керуванням водія ОСОБА_5 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажира автомобіля "VOLKSWAGEN TRANSPORTER" ОСОБА_1 травмовано. Згідно висновку судово медичної-експертизи №2599 від 17.10.2013 року ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді : сполученої травми, закритого сколкового перелому обох кісток правого передпліччя зі зміщенням уламків, закритого верхнього вивиху голівки лівої стегнової кістки, які за ознакою тривалого розладу здоров`я (більше 21 доби) відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Водій Акціонерного банку «Південний» ОСОБА_5 не зобов`язаний був врахувати можливість грубого порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_3 , він не передбачав, не зобов`язаний був і не мав можливості передбачити, що автомобіль, яким керував ОСОБА_3 , не надасть дорогу, не зупиниться перед виїздом на головну дорогу на вимогу знаків і не пропустить його автомобіль. Відповідно до п. 1.4 ПДР ОСОБА_5 вправі був розраховувати, що ОСОБА_3 перед виїздом з другорядної дороги на головну зупиниться і надасть йому можливість проїхати. Тому, в причинному зв`язку із суспільно небезпечними наслідками, що настали, перебувають лише дії водія ОСОБА_3 .

Згідно ч.ч. 4-6 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_3 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

Розпискою, складеною 12.04.2018 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтверджується отримання ОСОБА_1 2 000,00 доларів США, що еквівалентно 52 000,00 гривень, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяних внаслідок ДТП 23.07.2013 р. в м. Кривий Ріг та відсутність матеріальних та моральних претензій до ОСОБА_3 (т.1 а.с.215). Дійсність розписки від 12.04.2018 р. жодним з учасників справи не оскаржувалась.

В момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність Акціонерного банку «Південний» відносно автомобіля VWTRANSPORT д/н НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «СК «СТАТУС», що підтверджується Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9815094 від 23.10.2012 року. Відповідно до відомостей, що розміщені на офіційному сайті МТСБУ за посиланням http://www.mtsbu.ua/ua/about_us/leave_members_list/ ПрАТ «СК «Статус» з 03.04.2014 року було позбавлено членства в МТСБУ через заборгованість до фондів МТСБУ.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.05.2018 р. по справі № 214/1122/18 позовну заяву ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа ОСОБА_3 про стягнення страхових виплат залишено без розгляду за заявою позивача від 12.04.2018 р., яка була складена в день складення розписки про отримання ОСОБА_1 2 000,00 доларів США, що еквівалентно 52 000,00 гривень, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Жодних заперечень щодо доказів та обставин від учасників справи не надходило. (т.1 а.с.124-125).

Трудовою книжкою ОСОБА_1 підтверджується, що після ДТП - 23.07.2013 року та до листопада 2017 року він продовжував працювати в Акціонерному банку «Південний» на посаді старшого інкасатора у відділі перевезення валютних цінностей та відповідно отримувати зарплатню. Тобто залишився працездатною особою, а після звільнення із займаної посади в Акціонерному Банку «Південний» влаштувався на посаду інкасатора у відділ інкасації ПАТ «Укрсоцбанк», що у свою чергу є свідченням того, що він залишився і залишається працездатною особою (т.1 а.с.26-31).

Акціонерний банк «Південний», за власною ініціативою, неодноразово виплачував позивачеві матеріальну допомогу, 03.09.2013 року у сумі 8 100,00 грн., 17.10.2013 року – у сумі 10 000,00 грн., 03.02.2014 року – у сумі 3 000,00 грн., при цьому загальна сума виплаченої допомоги склала 23 100,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку клієнта. (т.1 а.с.128-153).

Вказане позивачем не заперечується, а тільки уточнюється в частині зміни посади та наголошується на обов`язковості отриманні заробітної плати, як такої, що передбачена законодавством про працю за виконану роботу, а не як додаткові виплати. При цьому ОСОБА_1 жодним чином не спростовує виплати матеріальної допомоги, 03.09.2013 року у сумі 8 100,00 грн., 17.10.2013 року – у сумі 10 000,00 грн., 03.02.2014 року – у сумі 3 000,00 грн., які підтверджуються випискою з банківського рахунку позивача.

Згідно Полісу ПрАТ «СК «СТАТУС» автомобіль VWTRANSPORT, держномер НОМЕР_1 забезпечено страховою сумою (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000,00 грн., життю і здоров`ю - 100 000, 00 грн., розмір франшизи - 500,00 грн.

Відповідно до п.п. 23.1. п. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я

Відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає, що страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України,особа яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов`язання сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Зважаючи на дану норму ст. 1194 ЦК України, діюче законодавство України передбачає настання відповідальності у відповідача (який застрахував свою відповідальність) перед позивачем тільки в разі, якщо страхова виплата (розмір збитків) є нижчою за розмір нанесеної шкоди.

Статті 3 та 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється за метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих в наслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників; об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяною життю, здоров`ю майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі N 755/18006/15-ц складено висновок, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності; (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Відтак Велика Палата Верховного суду відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі N 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обрати спосіб захисту свого порушеного права зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування. У зазначеній Постанові у справі N 755/18006/15-ц окремо вказано "щодо особи, зобов`язаної відшкодувати шкоду". Так, п. 55 Постанови містить норми ст. 1194 ЦК України, згідно з якими в п. 56 зроблено висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема у випадках передбачений у статті37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

За таких умов, діюче законодавство України передбачає настання відповідальності у відповідача перед позивачем тільки у разі, якщо страхова виплата є нижчою за розмір нанесеної шкоди.

Тому покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Відповідно до ч. 1 і 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За замістом ст. 20 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі ліквідації страховика за рішенням визначених закономорганів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

З огляду на вказане Позивач має звертатися з позовом про відшкодування в тому числі моральної шкоди з МТСБУ, в межах страхових виплат.

Позивач заявляє вимоги до Акціонерного банку «Південний», відповідальність якого була застрахована. При цьому вимоги позивачем до МТСБУ не заявляються.

Таким чином, враховуючи, що позивач не отримав відмову страховика відповідача у виплаті страхового відшкодування, а відразу пред`явив вимогу до відповідача щодо відшкодування моральної шкоди, яка є частиною страхової суми, суд приходить до висновку про достатність правових підстав для відмови у задоволенні позову .

Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральнашкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Стаття 237-1 Кодексу законів про працю визначає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на вказане, суд, з огляду на обставини, які визначені ст. 23 ЦК України враховує наступне: відсутність вини відповідача, за позивачем, ще протягом чотирьох років, з моменту ДТП було збережено місце роботи в Акціонерному банку «Південний», після чого ОСОБА_1 перевівся на аналогічну посаду в іншому банку, що вказує на збереження працездатності на рівні, не нижчому ніж до ДТП.

Крім встановленої законом заробітної плати позивач, отримав від Банку матеріальну допомогу за ДТП, в розмірі 21 000,00 гривень, що у 2013 році було еквівалентом більш ніж 2 500 доларів США.

Позивачем отримано 2 000 доларів США від винуватця ДТП ОСОБА_3 , в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та зафіксовано відсутність відповідних претензій по ДТП, що в сукупності з нормою, визначеною ч. 5 ст. 23 ЦК України виключає можливість повторного стягнення моральної шкоди, оскільки порушуватиме принцип розумності і справедливості.

Також судом враховано, що ПАТ Акціонерним банком «Південний» застраховано свою відповідальність за заподіяну шкоду життю і здоров`ю, до складу яких включається і моральна шкода, що відповідає меті та принципам інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Враховуючи вищевикладене суду вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я задоволенню не підлягають.

Щодо клопотання відповідача, згідно якого ПАТ Акціонерний банк «Південний» на момент ухвалення рішення, не може надати докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат у повному обсязі до закінчення судових дебатів. Орієнтовно зазначає, що очікує понести витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., про що зазначалося вище.

Відповідно до статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, ч. 6 ст. 82, ст. ст. 89, 95, 133, 141, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний», треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Моторне (транспортне) страхове бюро України, ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: ОСОБА_6 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний», місце знаходження: м. Одеса, вул. Краснова, буд. 6/1, ЄДРПОУ 20953647.

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце мешкання: АДРЕСА_3 .

Представник третьої особи: ОСОБА_7 , адреса: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро України, адреса: м. Київ, а/с 272

Суддя А.В. Ткаченко