Постанова № 90022339, 24.06.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/3190/20

3/212/1566/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2020 року м. Кривий Ріг

Суддя Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Дехта Р.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 за ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до протоколу серії ДПР18 № 338359 від 30 квітня 2020 року про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 30 квітня 2020 року о 20 год. 46 хв., керував автомобілем марки ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Мусоргського біля буд.27 в Покровськом районі м. Кривого Рогу з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. У встановленому законом порядку пройти медичний огляд з метою визначення стану наркотичного сп`яніння у спеціальному медичному закладі КЗ «КПНД» ДОР відмовився у присутності двох свідків, вчинивши правопорушення двічі протягом року чим порушив п.п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 130 КУпАП.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, що притягується до адміністративної відповідальності були роз`яснені вимоги ст. 268 КУпАП України й зміст ст. 63 Конституції України.

ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся під час складання протоколу , однак відмовився від підпису у сприсутності свідків, про причину не явки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, враховуючи ст. 268 КУпАП суд приходить до висновку про розгляд справи у його відсутність.

Перевіривши та дослідивши матеріали справи, суддя дійшов наступного висновку.

Частина 3 ст. 130 КУпАП визначає відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 278 КУпАП, при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, в тому числі, перевіряє правильність складання протоколу інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, належно з`ясовує обставини справи.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23 грудня 2005 року передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247 і 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначає, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини (далі - ЄКПЛ) та основних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

Європейський суд з прав людини приділяє особливу увагу дотриманню аналізованих принципів як невід`ємної складової права на справедливий суд, практичне застосування яких відбувається при досліджені доказів та оскарженні невмотивованих рішень суду, коли влучні аргументи сторін судом просто проігноровані.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у цьому Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення». У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оскільки за змістом ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, а юрисдикція їх поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, ключову роль у забезпеченні ефективного захисту прав і свобод громадян на національному рівні відведено саме судам.

Детально вивчивши та дослідивши матеріали справи та надані докази, суддя дійшов висновку, що винність ОСОБА_1 в судовому засіданні встановлена та підтверджується наданими до справи доказами, а саме: протоколом серії ДПР № 338359 від 30 квітня 2020 року про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , згідно яких ОСОБА_1 в їх присутності відмовився від проходження у встановленому законом порядку медичного огляду на встановлення ступеня наркотичного сп`яніння, рапортом поліцейського ПП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП, довідкою адміністративної практики про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності Тернівським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 3 ст. 130 КУпАП 15 травня 2019 року, 12 червня 2019 року у вигляді штрафу тощо. Виходячи із вищевикладеного, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення, суддя дійшов висновку, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП у суді встановлена та доведена беззаперечними доказами, тому вважає достатнім та необхідним накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 3 ст. 130 КУпАП, без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки останній вже був позбавлений такого права раніше .

Також, відповідно до роз`яснень викладених у п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди не вправі застосовувати такий вид адміністративного стягнення як позбавлення права керувати транспортними засобами й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права. Такий вид адміністративного стягнення як оплатне вилучення транспортного засобу не можна накладати на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.

Враховуючи, що матеріали справи не містить доказів належності транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 30 квітня 2020 року , тому до нього не може бути застосовано додаткове адміністративне стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу.

Відповідно до вимог ЗУ «Про судовий збір» з правопорушника в дохід держави підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст. ст. 24, 130, 268, 279, 280, 283, 284 КУпАП, ЗУ «Про судовий збір», суддя –

ПОСТАНОВИВ :

Визнати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Накласти на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800,00 гривень (сорок тисяч вісімсот грн. 00 коп.), без оплатного вилучення транспортного засобу та без позбавленням права керування транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 коп. на користь держави (стягувач Державна судова адміністрація України, отримувач коштів ГУК у м. Києві (м.Київ) 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу.

Суддя: Р. В. Дехта