Ухвала суду № 90021761, 18.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

18 червня 2020 року Справа № 160/11539/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Кучми К.С.

при секретарі судового засідання – Чорній М.В.

за участю:

представника позивача - Петренко М.Г.

представника відповідача - Кравченка П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі адміністративну справу за правилами загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу по день поновлення на службі, -

ВСТАНОВИВ:

18.11.2019 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з вищевказаною позовною заявою, в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУНП" №1549 від 15.04.2017 року в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції на старшого оперуповноваженого сектора розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Дніпровського ВП ГУНП майора поліції Спариша А.Д.;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області "По особовому складу" №138 о/с від 18.04.2017 року в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 . старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Дніпровського відділу поліції;

- поновити на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Дніпровського відділу поліції Спариша А.Д.;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 18.04.2017 року по день винесення рішення в розмірі 385 888,23 грн. станом на 04.06.2020 року.

Ухвалою суду від 06.12.2019 року було задоволено заяву позивача про поновлення строку звернення до суду та поновлено строк звернення до суду по даній справі. Відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

В судовому засіданні представником відповідача було заявлено клопотання про залишення даного позову без розгляду, оскільки позивач проходив публічну службу та повинен був звернутися із позовними вимогами щодо визнання протиправними наказів про накладення дисциплінарного стягнення, відповідно до ч.5 ст.122 КАС України, у місячний строк з дня, коли дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав. Так матеріалами справи, підтверджується, що позивач проходив службу в ГУНП на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП. 18.04.2017 року наказом ГУНП №138 о/с майора поліції Спариша А.Д. старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП звільнено зі служби в поліції з 18.04.2017 року. Підставою видання наказу про звільнення позивача зі служби в поліції став наказ ГУНП від 15.04.2017 року № 1549, яким на останнього було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. 24.04.2017 р. було направлено слідчому в ОВС першого слідчого відділу прокуратури Харківської області для доручення до матеріалів кримінального провадження №42016000000002964 від 20.10.2016 р. копію наказу ГУНП від 15.04.2017 р. №1549 та витяг з наказу ГУНП від 18.04.2017 р. №138 о/с. Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016000000002964 позивач був ознайомлений з матеріалами досудового розслідування 24.10.2017 року. Позивач з моменту видання наказу про звільнення не був обмежений в доступі до суду, причин поважності пропуску строку суду не надав. Отже, відповідач вважає, що позивачем строк на звернення до суду пропущений без поважних причин, оскільки жодних поважних підстав, які б заважали ОСОБА_1 звернутися до адміністративного суду в строки, передбачені законодавством, останнім не наведено. Відповідач також просив суд врахувати судову практику з означеного питання - ухвала Вищого адміністративного суду України від 04.07.2013 р. по справі №К/9991/60627/12.

В судовому засіданні представник позивача просила суд відмовити в задоволенні даного клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки винесенню вказаного наказу передувало проведення службового розслідування, з матеріалами якого позивач особисто не був ознайомлений. Також позивача не ознайомлено й з результатами службового розслідування. Відповідно до листа ГУНП у відповідь на її запит, було повідомлено, що висновок та матеріали службового розслідування мають гриф «Для службового користування», та відповідно до ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» вони відносяться до інформації з обмеженим доступом. На час прийняття оскаржуваних наказів позивач перебував у слідчому ізоляторі, а саме: з 06.04.2017 р. по 22.11.2017 р. Харківському СІЗО № 27, та з 22.11.2017 р. по 23.09.2019 р. в ДУ ДУВП №4. Отримавши відповідь ДВП ГУНП в Дніпропетровській області на її запит було надано копії завірених листів, які направлялись позивачу 18.04.2017 року, в яких повідомлялось про його звільнення. Однак, відповідачу було достеменно відомо про місцезнаходження позивача в Харківському СІЗО №27 на той момент. Зокрема, про це свідчить той факт, що представник комісії, що проводила службове розслідування відбирав пояснення у позивача особисто прибувши до вказаної установи. Відповідач свідомо ігноруючи той факт, що особа не перебуває за місцем мешкання, надсилає повідомлення про звільнення. Натомість, очевидно, що в силу об`єктивних обставин отримати вказане повідомлення, а тим паче прибути до ДВП ГУ НП України в Дніпропетровській області, позивач не міг. З 23.09.2019 року на підставі ухвали Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1 перебуває під цілодобовим домашнім арештом. 17.10.2019 року ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області цілодобовий домашній арешт було замінено більш м`яким запобіжним заходом, а саме домашній арешт з 14 год. дня до 09 год. ранку. Трудову книжку та витяг з наказу про звільнення №138о/с від 18.04.017 року позивач отримав 05.11.2019 року безпосередньо в приміщенні Дніпровського відділу поліції НП України за його зверненням. З наказом Головного управління НПУ в Дніпропетровській області від 15.04.2017 року №1549 ознайомлений після отримання відповіді на письмовий запит 13.11.2019 року. Відповідачем не було належним чином повідомлено позивача про звільнення, зокрема, не надано трудову книжку, при цьому відповідачу було відомо місце знаходження позивача, за весь період перебування його під вартою, відповідач жодного разу не виконав вимоги закону та не вручив наказ про звільнення та трудову книжку, чим порушив вимоги статей 47, 116 КЗпП України.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм процесуального права, що регулюють це питання, суд доходить висновку про задоволення клопотання відповідача про залишення даного позову без розгляду, з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Днем, коли особа дізналась про порушення свого права, - є день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

Суд вважає, що у цій справі, яка розглядається, позивач не наводить обставин і не надає відповідних доказів, які би свідчили про об`єктивну неможливість вчасного звернення до суду з цим позовом.

Суд звертає увагу, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в ГУНП на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП.

18.04.2017 року наказом ГУНП №138 о/с майора поліції Спариша А.Д. старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» з 18.04.2017 року.

Підставою видання наказу про звільнення позивача зі служби в поліції став наказ ГУНП від 15.04.2017 року № 1549, яким на останнього було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

В судовому засіданні також встановлено, що 24.04.2017 р. за вих.№ 18/22-1943 ГУНП було направлено слідчому в ОВС першого слідчого відділу прокуратури Харківської області Якутіну В.В. для доручення до матеріалів кримінального провадження №42016000000002964 від 20.10.2016 р. копію наказу ГУНП від 15.04.2017 р. №1549 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУНП» та витяг з наказу ГУНП від 18.04.2017 р. №138 о/с.

Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016000000002964 (п.350) позивач був ознайомився з матеріалами досудового розслідування 24.10.2017 року.

За таких обставин, позивачу з 24.10.2017 року було відомо про порушення своїх прав. Однак до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, позивач звернувся лише 28.11.2019 року – більш ніж через два роки з моменту, коли йому стало відомо про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач з моменту видання наказу про звільнення не був обмежений в доступі до суду, причин поважності пропуску строку суду не надав. В матеріалах справи відсутні докази наявності обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом.

Суд критично відноситься на посилання представника позивача щодо визнання поважною причиною, яка призвела до пропуску строку для звернення до суду з позовом – перебування у слідчому ізоляторі та не ознайомлення позивача із наказом про звільнення, не врученням йому трудової книжки. Оскільки дане клопотання було заявлено представником позивача не під час звернення до суду з даним позовом - у листопаді 2019 року, а у лютому 2020 року, після звернення відповідача у даній справі до суду з клопотанням про залишення даної позовної заяви без розгляду.

Суд зазначає, що за практикою Європейського Суду з прав людини, у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський Суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Згідно висновків викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Фогарді проти Сполученого Королівства”, право доступу до суду не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням; вони дозволені тому, що право доступу до суду, в силу своєї природи, потребує регулювання з боку держави, а також і рішення Європейського суду з прав людини “Устименко проти України”, яке набуло статусу остаточного 29.01.2016 р., про те, що причини поважності пропуску строку звернення до суду повинні бути досліджені судом та повинні бути обґрунтованими та вмотивованими.

У рішенні від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Великої Британії” Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід`ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.

Водночас, практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).

Позивач мав можливість для вчасного звернення до суду із відповідним позовом у строки, встановлені ч.5 статті 122 КАС України (для звернення до суду у справах щодо звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк), будь-яких об`єктивних перешкод для реалізації такого права позивач не навів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач будучи обізнаним про порушення його прав, свобод чи інтересів оскаржуваними наказами у встановлені строки звернення до суду не звернувся, доказів обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом суду не надав.

За таких обставин, слід задовольнити клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та залишити дану позовну заяву без розгляду, з викладених вище підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.122, 123, 243, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу по день поновлення на службі - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст ухвали складено 19.06.2020 року.

Суддя К.С. Кучма