Ухвала суду № 90019888, 16.06.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/45701/16-ц

Провадження № 6/761/420/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судового засідання: Вольда М.А.

приватного виконавця: Барладіна П.О.

представника зацікавленої особи: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Барладіна Петра Олександровича про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою, -

В С Т А Н О В И В:

Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Барладін П.О. (далі по тексту - приватний виконавець) звернувся до суду з поданням про визначення частки майна боржника ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_3 , боржник) в сумісній власності подружжя - транспортний засіб марки «PORSCHE», 2011 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , яким володіє боржник спільно з ОСОБА_4 (далі по тексту - зацікавлена особа).

Подання обґрунтоване тим, що на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа №761/45701/16-ц від 15.01.2018 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 грошових коштів за договором позики від 19.02.2015 року в сумі заборгованності - 347035,23 доларів США, що по курсу НБУ становить - 9 066 211,75 грн. та судовий збір в розмірі - 6890 грн. В ході виконавчого провадження було встановлено, що боржник перебуває у шлюбі із ОСОБА_4 , яка є власником коштовного транспортного марки «PORSCHE», 2011 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстрований за нею 07.02.2018 року. Відтак, з врахуванням вимог ст.60 СК України, ст.ст.356, 357, 368 ЦК України вказаний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 і належить їм по Ѕ частині, що наслідком звернення стягнення на таку Ѕ частину частки боржника у такому спільному майні з метою виконання рішення суду.

В судовому засіданні приватний виконавець Барладін П.О. вимоги клопотання підтримав та просив його задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_4 заперечував проти задоволення вказаного подання державного виконавця, оскільки договір про надання позики від 19.02.2015 року був укладений боржником без її згоди та відома, а отримані кошти позики не були використані в інтересах сім`ї чи на її утримання. Відтак, з врахуванням вимог ст.73 СК України стягнення коштів за рахунок спільного майна подружжя здійснено бути не може.

Інші учасники в судове засідання не з`явились, хоча про дату і час розгляду повідомлялись.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 443 ЦПК України неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Дослідивши подання та додані до нього копії матеріалів виконавчого провадження, суд вважає подання державного виконавця станом на даний час задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно положень ч. 1 ст. 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Відповідно до положень ч.ч.5,6 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Як вбачається з матеріалів подання, то на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Барладіна П.О. перебуває виконавчий лист, виданий за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15.01.2018 про виконавчого листа №761/45701/16-ц від 15.01.2018 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 грошових коштів за договором позики від 19.02.2015 року в сумі заборгованності - 347035,23 доларів США, що по курсу НБУ становить - 9 066 211,75 грн. та судовий збір в розмірі - 6890 грн. (виконавче провадження № 61245301).

Виконавче провадження було відкрите постановою від 11.02.2020, згідно з якою боржника було зобов`язано подати декларацію про доходи і майно, та стягнуто з боржника основну винагороду приватного виконавця в розмірі - 34703,52 доларів США та 689 грн. Цієї ж дати приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника у всіх банках, однак банківські установи повернули постанови без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунку боржника.

З метою перевірки майнового стану боржника було здійснено запит з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За отриманими даними нерухоме майно за боржником не зареєстровано.

Водночас згідно з інформацією органу державної реєстрації актів цивільного стану з 20.03.2010 року боржник ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 .

За наданими даними згідно копій бланків із позначкою «МВС України» ОСОБА_4 з 07.02.2018 року є власником транспортного марки «PORSCHE», 2011 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 .

Як вбачається з доводів приватного виконавця, то останній як на підставу для задоволення вказаного подання посилається на вимоги Сімейного та Цивільного Кодексів України.

Відповідно до статей 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власності.

За умовами ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Враховуючи, що набуття у власність ОСОБА_4 спірного автомобіля за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності подружжя, яка знайшла своє вираження у ст.60 Сімейного кодексу України, суд дійшов висновку, що вищевказаний транспортний засіб може набути статус спільної сумісної власності боржника ОСОБА_3 та його дружини ОСОБА_4 .

В той же час, належних та допустимих доказів наявності у ОСОБА_4 права власності на спірний автомобіль суду не надано, оскільки не може вважатись таким доказом копія витягу невідомо з якого сайту із позначкою «МВС» без належним чином оформлення відповідного документа про реєстрацію об`єкта за ОСОБА_4 .

Згідно вимог ч.4 ст.65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

За умовами ч.ч.1, 2 ст.73 СК України за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

Доказами, відповідно до ст.76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Приписами ч.ч.1,6 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В той же час, договір позики від 19.02.2015 року про надання безпроцентної позики був укладений без згоди дружини позичальника ОСОБА_4 і по змісту самого договору та з матеріалів справи не вбачається, що отримані кошти позики були використані в інтересах сім`ї ОСОБА_3 , а зворотнього в судовому засіданні приватним виконавцем не доведено.

При цьому, судом враховано, що за умовами ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

У відповідності до ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом. Одночасно ст. 13 Закону визначає, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відтак, подання приватного виконавця про визначення частки рухомого майна боржника в сумісній власності подружжя, яким боржник спільно володіє з ОСОБА_4 , задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 443 ЦПК України, ст. 370 ЦК України, ст. ст.60, 65, 70,73 СК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,-

УХВАЛИВ:

Подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Барладіна Петра Олександровича від 21.02.2020 року про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду, але не пізніше закінчення строку карантину.

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов