Ухвала суду № 90019528, 16.06.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 4-с/760/80/20

Справа № 760/29045/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Букіної О.М.

при секретарі - Ступак С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, заінтересована особа - ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И В :

Заявник звернувся до суду зі скаргою, в якій просить:

визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві в частині не винесення постанови про накладення арешту на майно та кошти боржника ОСОБА_1 у строки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження»;

визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві в частині не з`ясування майнового стану боржника ОСОБА_1 з періодичністю, встановленою Законом України «Про виконавче провадження»;

визнати неправомірною бездіяльність начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві в частині не здійснення контролю за виконавчим провадженням № 50964114 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» заборгованості за кредитним договором № 131/08-Ж від 27.06.2008 в сумі 3 051 259,81 грн.;

зобов`язати ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві з`ясувати майновий стан боржника ОСОБА_1 , винести постанову про арешт майна та коштів боржника ОСОБА_1 , вчинити дії, спрямовані на опис та арешт нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , своєчасно, неупереджено та в повному обсязі вчинити виконавчі дії у ВП №50964114.

Свої вимоги мотивує тим, що 26.04.2016 на примусове виконання до ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві надійшов виконавчий лист № 2-3227/12, виданий Солом`янським районним судом м. Києва 23.01.2014 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» заборгованості за кредитним договором № 131/08-Ж від 27.06.2008 в сумі 3 051 259, 81 грн.

28.04.2016 державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ м. Києва Бовкуном В`ячеславом Ігоровичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 50964114) на виконання вказаного вище виконавчого документа.

Також, заявник вказує, що при ознайомленні з матеріалами ВП № 50964114 встановлено, що в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» заборгованості за кредитним договором № 131/08-Ж від 27.06.2008 у сумі 3 051 259, 81 грн. державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві порушено обов`язки, що передбачені ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що була чинна на момент відкриття виконавчого провадженні) в частині неупередженого, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Зазначає, що в матеріалах виконавчого провадження відсутня постанова про накладення арешту на майно та кошти боржника, що підтверджується Інформаційною довідкою від 02.06.2016 та 26.10.2018, у якій не міститься записів про наявні арешту, накладеного у ВП № 50964114.

З Інформаційної довідки, сформованої 02.06.2016 державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ м. Києва Гаврилів А.В. вбачається, що на праві власності боржнику, окрім іншого нерухомого майна, належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 68, 9 кв. м.

Крім того, вказує, що згідно даних Інформаційної довідки, сформованої 26.10.2018, вбачається, що на майно боржника не накладено арешту, а вказана квартира відчужена на підставі договору купівлі-продажу від 22.06.2018, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В. за реєстровим № 546.

Вважає, що через бездіяльність державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві стягувачу завдано значної шкоди, яка проявилася у відчуженні нерухомого майна боржника.

Разом з тим, заявник вказує, що з матеріалів виконавчого провадження встановлено, а саме з відповіді №1017203656 від 29.04.2016, що державним виконавцем з`ясовано факт наявності відкритих рахунків боржника, а саме: картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК»; поточний рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК»; поточний рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в ПАТ «ВТБ БАНК»; поточний рахунок № НОМЕР_4 , відкритий в ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»; поточний рахунок № НОМЕР_5 , відкритий в ПАТ «ФІДОБАНК».

Посилаючись на вимоги п.6 ч.3 ст. 11, ч.3 ст. 19, ч.2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що була чинна на момент відкриття виконавчого провадження), заявник вказує, що у випадку наявності прохання стягувача, викладеного у заяві про відкриття виконавчого провадження, щодо накладення арешту на майно та кошти боржника державний виконавець зобов`язаний одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження винести постанову про накладення арешту на майно та кошти боржника.

При цьому, вказує, що у заяві про примусове виконання виконавчого листа, виданого Солом`янським районним судом м. Києва 23.01.2014 по справі № 2-3227/12, стягувач просив з метою забезпечення реального виконання рішення накласти арешт та заборонити відчуження рухомого та нерухомого майна боржника, грошових коштів в готівковій та безготівковій формі та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках будь-яких видів.

Попри це, державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві ні одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, ні з моменту виявлення рахунків боржника не було винесено постанови про накладення арешту на кошти боржника, та не скеровано їх на виконання до відповідних банківських установ.

Окрім цього, заявник вказує, що як вбачається з інформаційної довідки від 02.06.2016 боржнику на праві власності крім квартири, що була відчужена боржником через відсутність арештів, належить нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 96, 3 кв.м.

У відповідності до ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що була чинна на момент відкриття виконавчого провадження та виявлення майна боржника) проведення опису майна боржника здійснюється не пізніше ніж протягом місяця з моменту отримання інформації про місцезнаходження майна.

Однак, ні протягом місяця з моменту виявлення майна (02.06.2016 року), ні станом на сьогоднішній день державним виконавцем не вчинено жодних дій, спрямованих на реалізацію нерухомого майна боржника, в тому числі, навіть, не проведено його опис. Також, відсутні арешти на майно, що може спричинити його безпідставне відчуження боржником.

Також, заявник вважає, що державним виконавцем порушено вимоги ч. 8 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» (в старій редакції) та вимоги ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» (в новій редакції), оскільки матеріали виконавчого провадження не містять даних, що така перевірка проводилася у періоди, вказані у Законі, а майновий стан з`ясовувався лише один раз після відкриття виконавчого провадження. Однак, навіть після з`ясування майнового стану боржника державним виконавцем не було вчинено жодних дій, спрямованих на реальне виконання рішення суду.

З урахуванням наведеного, просить задовольнити скаргу.

07.11.2018 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою суду від 09.11.2018 у справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду.

В судове засідання представник заявника не з`явився, проте останнім було подано заяву про розгляд справи без його участі, вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Державний виконавець у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив. Від державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві Гаврилів А.В. до суду надійшли письмові пояснення та матеріали виконавчого провадження ВП №50964114.

Згідно письмових пояснень старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві Гаврилів А.В., які містяться в матеріалах справи, останній просить відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі.

Посилається на те, що відчуження нерухомого майна боржника, а саме квартири АДРЕСА_3 , яке було забезпечене обтяженням стягувача про іпотеку та заборону на нерухоме майно, про що містилися відповідні записи, припинено на підставі свідоцтва про зміну прізвища НОМЕР_6 , видане 30.01.2018, та постанови № 725/2628/17 від 05.06.2018 Апеляційного суду Чернівецької області, рішення № 725/2628/17 від 22.03.2018 Першотравневого районного суду м. Чернівці. Тобто припинення обтяжень здійснено не у зв`язку з відсутністю постанови державного виконавця, а на підставі постанови № 725/2628/17 від 05.06.2018 Апеляційного суду Чернівецької області, рішення №725/2628/17 від 22.03.2018 Першотравневого районного суду м. Чернівці, яким позовні про розірвання договору іпотеки задоволено та розірвано Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Волковою С.М. 24.04.2008 за зареєстрованим № 2823.

Вважає, що відсутність постанови про накладення арешту на майно та кошти боржника ніяким чином не завдає шкоди.

Також, державний виконавець зазначав, що посилання скаржника щодо не вчинення дій на звернення стягнення на майно боржника, також не відповідає дійсності, оскільки згідно Інформаційної довідки з Державного речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на запит державного виконавця від 02.07.2019 нежиле приміщення, офіс, загальною площею 96,30 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 на праві власності за громадянин6ом ОСОБА_3 (запис про право власності №1344824), тобто до відкриття виконавчого провадження, та не є боржником у даному виконавчому провадженні.

Крім того, посилався на те, що ст.ст. 48, 52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено проведення перевірки майнового стану у встановлені строки.

Проте, державним виконавцем протягом строку здійснення виконавчого провадження періодично проводилась така перевірка, за результатами якої не виявлено майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження.

Також, відповідно до абзацу 3 частини 5 статті 13 Закону, порушення строків прийняття та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Заінтересована особа - боржник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином, причини своєї неявки суду не повідомила.

Відповідно до ч.2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд вважав за можливе проводити розгляд скарги за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бовкунова Вячеслава Ігоровича від 28.04.2016 відкрито виконавче провадження ВП №50964114 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3227/12, виданого 23.01.2014 Солом`янським районним судом м. Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» заборгованості за кредитним договором №131/08-Ж від 27.06.2008 у розмірі 3 051 259,81 грн.

Як вбачається зі скарги, скаржником оскаржується бездіяльність державного виконавця за період з моменту відкриття виконавчого провадження до моменту подання скарги до суду.

Також, судом встановлено, що виконавче провадження ВП №50964114 в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 відкрито 28.04.2016 та триває по сьогоднішній день, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження (а.с.а.с. 52-200).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження) державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець:

здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;

надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання;

заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

роз`яснює сторонам їхні права і обов`язки.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну;

4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища;

5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна;

8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення;

9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз`яснення змісту документа;

10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи Національної поліції;

12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, поліцейських, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання;

13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку;

15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням поліцейських, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення;

16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об`єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження;

18) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням;

19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження) заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження) державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно ч. 2 вказаної статті арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, в тому числі, шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

З метою виконання судового рішення державний виконавець у відповідності до п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження) має право накладати арешт на майно боржника.

У відповідності до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження) у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Встановлено, що в заяві від 21.04.2016 про примусове виконання виконавчого листа, виданого Солом`янським районним судом м. Києва 23.01.2014 по справі № 2-3227/12, стягувач ПАТ «Креді Агріколь Банк» просив з метою забезпечення реального виконання рішення накласти арешт та заборонити відчуження рухомого та нерухомого майна боржника, грошових коштів в готівковій та безготівковій формі та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках будь-яких видів (а.с.а.с. 54-55).

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження) за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

У відповідності до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження) у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження ВП №50964114, зокрема, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №60528620 від 02.06.2016 (а.с.а.с. 66-67) на праві власності за боржником ОСОБА_1 , окрім іншого нерухомого майна, зареєстрована квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 68,9 кв.м. та нежиле приміщення, офіс за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом з тим, вбачається, що зазначена квартира перебуває в іпотеці на підставі договору іпотеки, реєстровий №2823, 24.04.2008.

Крім того, з матеріалів виконавчого провадження встановлено, а саме з відповіді № 1017203656 від 29.04.2016 року (а.с. 62), що державним виконавцем з`ясовано факт наявності відкритих рахунків у боржника ОСОБА_1 , а саме: картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК»; поточний рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК»; поточний рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в ПАТ «ВТБ БАНК»; поточний рахунок № НОМЕР_4 , відкритий в ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»; поточний рахунок № НОМЕР_5 , відкритий в ПАТ «ФІДОБАНК».

Однак матеріали виконавчого провадження не містять даних про те, що державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження або з моменту виявлення майна та рахунків боржника, було винесено постанови про накладення арешту на майно та кошти боржника, хоча стягувач у своїй заяві від 21.04.2016 про примусове виконання виконавчого листа, виданого Солом`янським районним судом м. Києва 23.01.2014 по справі № 2-3227/12 наполягав на вчиненні держвиконавцем таких дій.

При цьому, з матеріалів виконавчого провадження ВП №50964114 встановлено, що лише постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гаврилівим А.В. від 27.12.2018 (а.с. 91) накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , а саме нежиле приміщення, офіс, реєстраційний/кадастровий номер 9565, місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

В той же час, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №155252043 від 06.02.2019 (а.с.а.с. 102-107) встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , відчужена на підставі договору купівлі-продажу від 22.06.2018, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В. за реєстровим № 546.

Вказане вище свідчить, що у розумнінні вимог ЗУ " Про виконавче провадження" у редакції чинній на момент спірних правовідносин держвиконавцем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у невинесенні постанови про накладення арешту на майно та кошти боржника.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гавриліва А.В. від 18.02.2019 накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 , що знаходяться на рахунках у банківських установах (а.с.а.с. 109-111).

З огляду на викладенен вище, судом встановлено бездіяльність державного виконавця щодо примусового виконання рішення суду, яка виявилася у період з моменту відкриття виконавчого провадження - 28.04.2016 по день звернення заявником зі скаргою до суду - 07.11.2018.

При цьому, судом встановлено, що всі виконавчі дії, які вчинені державним виконавцем і рішення, які були винесені ним на виконання рішення суду були вчинені після звернення зі скаргою стягувачем до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що має місце бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Бовкун Вячеслава Ігоровича щодо не винесення постанови про накладення арешту на майно та кошти боржника ОСОБА_1 у строки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та у не з`ясуванні майнового стану боржника ОСОБА_1 з періодичністю, встановленою Законом України «Про виконавче провадження», оскільки державним виконавцем в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» не вжито всіх передбачених цим Законом заходів щодо вирішення питання про примусове виконання рішення.

Разом з тим, вимоги заявника щодо зобов`язання ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві з`ясувати майновий стан боржника ОСОБА_1 , винести постанову про арешт майна та коштів боржника ОСОБА_1 , вчинити дії, спрямовані на опис та арешт нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , своєчасно, неупереджено та в повному обсязі вчинити виконавчі дії у ВП №50964114, підлягають частковому задоволенні, виходячи з наступного.

Примусове виконання рішення суду полягає у вчиненні державним виконавцем дій в їх сукупності на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених законом і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до закону.

Як роз`яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 року № 14, у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов`язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

З огляду на наведене, суд, вирішуючи питання щодо способу поновлення прав стягувача вважає за необхідне зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві здійснити заходи примусового виконання рішення суду у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні ВП №50964114.

При цьому, суд не знаходить підстав для задоволення скарги в частині визнання неправомірною бездіяльність начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві в частині не здійснення контролю за виконавчим провадженням № 50964114 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» заборгованості за кредитним договором № 131/08-Ж від 27.06.2008 року в сумі 3 051 259,81 грн., оскільки не надано доказів неправомірності такої бездіяльності.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що подана скарга ПАТ «Креді Агріколь Банк» підлягає частковому задоволенню.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 13, 447-453 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, заінтересована особа - ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Визнати бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Бовкунова Вячеслава Ігоровича в частині не винесення постанови про накладення арешту на майно та кошти боржника ОСОБА_1 у строки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» - неправомірними.

Визнати бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Бовкунова Вячеслава Ігоровича не з`ясування майнового стану боржника ОСОБА_1 з періодичністю, встановленою Законом України «Про виконавче провадження» - неправомірними.

Зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві у виконавчому провадженні ВП №50964114 здійснити заходи примусового виконання рішення суду у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження».

В іншій частині скарги - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя О.М.Букіна