Рішення № 90018054, 15.06.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 757/47199/18

провадження № 2/753/4320/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Сирбул О.Ф.

за участю секретаря - Лаптєвої Ю.М.

представника позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач у вересні 2018 року звернувся до Печерського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за невиконання договірних зобов`язань основного боргу, пені та штрафної санкції.

В обґрунтовування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 01.10.2015 року між ним та відповідачем був укладений договір позики, який було нотаріально посвідчено ПН КМНО Тесленко Ю.П., відповідно до умов якого позивач передав відповідачу у борг грошові кошти у сумі 16 610 100,00 грн. (еквівалент 780 000,00 доларів США за курсом НБУ). Строк повернення грошових коштів був встановлений до 23.12.2015 року. Відповідач зобов`язався повернути кошти, однак, в установлений договором строк кошти не повернув, свої зобов`язання не виконує. На підставі викладеного позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики у сумі 187 443 408,50 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 8 810,00 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 11.10.2018 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 11.10.2018 року заяву представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості задоволено.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 01.11.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Компанії Велента Сервісиз ЛТД - Глібка В.І. про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмета позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 10.12.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Постановою Київського апеляційного суду від 11.02.2019 року апеляційну скаргу представника компанії «Велената Сервісиз ЛТД» - Глібка В.І. на ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 11.10.2018 року задоволено. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 11.10.2018 року - скасовано в частині забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на корпоративні права ОСОБА_4 в якості права розпорядження (відчуження, продажу, дарування, знищення тощо) часткою 100,00% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго», код ЄДРПОУ 33593431, адреса: 07201, Київська обл., Іванківський район, селище міського типу Іванків, вулиця Розважівська, будинок 192, номінальною вартістю 96 978 506, 87 грн. через Компанію «Велената Сервісиз Лтд», зареєстрованою за законодавством Республіки Кіпр;

- накладення арешту на корпоративні права Компанії «Велената Сервісиз Лтд», зареєстрованої за законодавством Республіки Кіпр за адресою: бульвар Архієпископа Макаріоса ІІІ, 155, Протеас Науз, 5-ий поверх, поштова скринька, 3026, Лімасол, Кіпр, в якості права розпорядження (відчуження, продажу, дарування, знищення тощо) часткою 100,00% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго», код ЄДРПОУ 33593431, адреса: 07201, Київська обл., Іванківський район, селище міського типу Іванків, вулиця Розважівська, будинок 192, номінальною вартістю 96 978 506, 87 грн.;

- заборони органам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань (в т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, суб`єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям; акредитованим суб`єктам; державним реєстраторам юридичних осіб, громадських формувань, а також іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, іншим уповноваженим суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань) здійснювати будь-які реєстраційні дії стосовно часток ОСОБА_4 100, 00% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго», код ЄДРПОУ 33593431, адреса: 07201, Київська обл., Іванківський район, селище міського типу Іванків, вулиця Розважівська, будинок 192, номінальною вартістю 96 978 506, 87 грн через Компанію «Велената Сервісиз Лтд», зареєстрованою за законодавством Республіки Кіпр.

Постановлено в цій частині нову про відмову у задоволенні в цій частині заяви про забезпечення позову.

В іншій частині ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 11.10.2018 року залишено без змін.

Постановою Київського апеляційного суду від 18.03.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11.10.2018 року про відкриття провадження у справі залишено без змін.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 21.03.2019 року заяву представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості задоволено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.12.2019 року касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 задоволено, ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11.10.2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 18.03.2019 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до Дарницького районного суду м. Києва.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м.Києва від 14.02.2020 року прийнято до розгляду вказану цивільну справу та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 12.03.2020 року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 про залишення позовної заяви без руху та надання строку на усунення недоліків у вказаній цивільній справі відмовлено.

До суду 17.03.2020 року надійшов відзив на позов від відповідача, який ухвалою суду (яка занесена до протоколу судового засідання від 13.05.2020 року) долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 13.05.2020 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 про призначення судової бухгалтерської експертизи відмовлено.

Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 13.05.2020 року, (яка занесена до протоколу судового засідання від 13.05.2020 року) у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 про витребування доказів відмовлено.

Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 13.05.2020 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 про витребування доказів відмовлено.

Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 13.05.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 03.06.2020 року (яку занесено до протоколу судового засідання від 03.06.2020 року) у задоволенні клопотання представника відповідача про визнання явки позивача у судове засідання обов`язковою відмовлено, на підставі ст. 44, 214, 227 ЦПК України.

Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 15.06.2020 року (яку занесено до протоколу судового засідання від 15.06.2020 року) у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_4 про визнання явки позивача у судове засідання обов`язковою відмовлено, на підставі ст. 44, ч.1 ст. 58 ЦПК України та ст. 1051 ЦК України.

Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 15.06.2020 року (яку занесено до протоколу судового засідання від 15.06.2020 року) клопотання відповідача ОСОБА_4 про призначення судової бухгалтерської експертизи повернуто, на підставі ч. 5 ст. 49, ч. 3 ст. 177 ЦПК України.

До суду 12.06.2020 року від відповідача ОСОБА_4 надійшли заяви про зменшення пені та про застосування строків позовної давності. Вказані заяви ухвалами Дарницького районного суду м.Києва від 15.06.2020 року (які занесено до протоколу судового засідання від 15.06.2020 року) приєднано до матеріалів справи, оскільки їм буде надано оцінку при ухваленні рішення за результатами розгляду вказаної справи.

Представники позивача у судовому засіданні 15.06.2020 року позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити та застосувати ч. 7 ст. 158, ч. 10 ст. 265 ЦПК України.

Відповідач та його представник у судове засідання 15.06.2020 року не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. Разом з тим, представником відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 було надано до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що він буде перебувати у відрядженні за межами м.Києва та Київської області.

В судовому засіданні 15.06.2020 року представники позивача заперечували проти задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Разом з тим, у судовому засіданні 03.06.2020 року суд узгоджував наступну дату судового засідання із кожним учасником процесу, зокрема із представником відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 , який не мав заперечень щодо продовження розгляду справи 15.06.2020 року о 11:00 год.

Крім того, з наданого до суду ордеру серії КВ №783782 від 10.03.2020 року вбачається, що відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір про надання правової допомоги №22/20 від 10.03.2020 року з Адвокатським об`єднанням "Крупнова і партнери", а не з адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально.

На підставі викладеного, вбачається, що суду доказів на підтвердження поважності неявки інших представників відповідача з Адвокатського об`єднання "Крупнова і партнери" до суду не надано. Також суду не надано належних доказів поважних причин не явки відповідача в судове засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

З огляду на викладене, така позиція відповідача та його представника в сукупності розцінюється судом як така, що спрямована на затягування розгляду справи, що є порушенням прав позивача на розгляд його справи упродовж розумного строку та свідчить про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами.

Окрім цього, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що відповідач та його представник у судове засідання не з`явились без поважних причин, судом у судовому засідання протокольною ухвалою у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_7 про відкладення розгляду справи відмовлено, оскільки доказів про поважність причин неявки до суду відповідача та його представника до суду не надано, крім того, у судовому засіданні від 03.06.2020 року відповідач та його представник висловили свою позицію відносно позовних вимог позивача та надали свої пояснення.

Оскільки суд у судовому засіданні 03.06.2020 року закінчив з`ясування обставин справи, заслухавши позиції обох сторін у справі, та огололосив перерву у судовому засіданні перед дослідженням доказів, враховуючи ч. 6 ст. 240 ЦПК України, судом ухвалено продовжити розгляд справи за відсутності відповідача та його представника.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши усі наявні документи в матеріалах цивільної справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визнаних родовими ознаками.

У відповідності до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом встановлено, що 01.10.2015 року між ОСОБА_3 ла ОСОБА_4 був укладений договір позики, який було нотаріально посвідчено ПН КМНО Тесленко Ю.П., відповідно до умов якого позивач передав відповідачу у борг грошові кошти у сумі 16 610 100,00 грн. (еквівалент 780 000,00 доларів США за курсом НБУ). Строк повернення грошових коштів був встановлений до 23.12.2015 року.

Відповідно до вимог ст. 208 ЦК України договір позики обов`язково необхідно вчиняти у письмовій формі. Розписка засвідчує лише факт отримання грошей або речей позичальником.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми; договір є укладеним з моменту передання грошей.

Таким чином, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Нормою ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, з огляду на правову природу договору від 01.10.2015 року, наявного в матеріалах справи вбачається, щосаме такий договір було укладено між сторонами, оскільки сторонами при його укладанні було повністю дотримано форму правочину та зазначено всі істотні для такого виду договору умови.

Згідно відзиву на позов та пояснень відповідача у судовому засіданні, відповідач стверджував, що, хоча за вказаним договором він отримав у позику у позивача 16 610 100,00 грн. (еквівалент 780 000,00 доларів США за курсом НБУ), по факту відповідач отримав від позивача позику лише у сумі 10 645 000,00 грн. (еквівалент 500 000,00 доларів США за курсом НБУ), решту грошових коштів він від позивача не отримував.

Належних доказів вказаних обставин відповідач суду не надав, разом з тим наполягав на обов`язковій явці позивача для підтвердження вказаної позиції відповідача.

Норма ст. 1051 ЦК передбачає можливість оспорювання договору позики за безгрошовістю, зокрема позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Проте, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Безгрошовість договору може бути підтверджена лише належними і допустимими доказами.

В той же час, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Така правова позиція неодноразово викладалась у постановах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ та постановах Верховного Суду України, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі №6-63цс13.

У вказаній постанові ВСУ роз`яснив, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. А досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Таким чином, факт підписання позивачем договору від 01.10.2015 року є доказом отримання ним від позивача грошових коштів саме у сумі 16 610 100,00 грн., що не спростовується жодним доказом зі сторони відповідача.

Також, у своєму відзиві відповідач зазначив, що частину грошових коштів у сумі 7 451 500 грн. 00 коп. (еквівалент 350 000,00 доларів США за курсом НБУ) ним було повернуто позивачу врахунок погашення боргу за договором від 01.10.2015 року. Та зауважив, що докази вказаних обставин ним будуть надані суду.

Однак, на час ухвалення судом рішення у вказаній справі, відповідачем так і не було надано суду належних та допустимих доказів часткового або повного виконання своїх боргових зобов`язань перед позивачем.

Окрім того, позивачем ставиться вимога про стягнення 5 376 689,37 грн. - інфляційних втрат, 1 348 831,13 грн. - 3% річних, нарахованих на суму заборгованості та 164 107 788,00 грн. - неустойки у формі пені, відповідно до вимог п. 4.4 Договору.

Так, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу встановленого інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що сума інфляційних витрат за період з січня 2016 року по липень 2018 року, враховуючи сукупний індекс інфляції за даний період в розмірі 132,37% та суми боргу - 16 610 100,00 грн. становить 5 376 689,37 грн.

Три відсотки річних, за період визначений з 24.12.2015 року та який налічує 988 днів прострочення, від суми боргу - 16 610 100,00 грн., розраховується за формулою: 16 610 100,00 х 3% / 365 х 988 та становить 1 348 831,13 грн.

Також, відповідно до п. 4.4 Договору у випадку порушення позичальником строку повернення позики згідно п. 2.1 цього Договору, позикодавець має право вимагати від позичальника сплатити неустойку у формін пені у розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення.

Таким, чином розмір пені становить: 16 610 100,00 / 100% х 988 = 164 107 788,00 грн.

Відповідачем подано до суду заяву про зменшення пені на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та заяву про застосування строків позовної давності до позовної вимоги про стягнення пені в один рік, відповідно до норм ст. 258 ЦК України.

На вказані клопотання суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд може прийняти рішення про зменшення розміру неустойки як за власною ініціативою, так і за клопотанням сторони. В останньому випадку сторона, що звертається з клопотанням, повинна доводити наявність підстав для зменшення неустойки.

Разом з тим, істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов`язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо.

Вбачається, що заява відповідача про зменшення пені не містить доводів наявності підстав для зменшення неустойки, оскільки базується лише на незгоді відповідача із сумою боргу, однак як було зазначено доказів часткового погашення боргових зобов`язань відповідачем суду надано не було.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що заява відповідача про зменшення пені є не обргунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Строк позовної давності в один рік підлягає застосуванню щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Разом з тим, треба мати на увазі, що вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) за своїм характером є додатковими (похідними) вимогами щодо певного основного зобов`язання. Додатковими вимогами є вимоги, що забезпечують або обумовлюють виконання основного зобов`язання, які встановлені законом або договором. У випадку, якщо неустойкою (штрафом, пенею) забезпечується виконання зобов`язання, на яке розповсюджується загальна позовна давність, право на таке стягнення втрачається лише зі спливом строку позовної давності щодо основної вимоги. Таким чином, скорочена позовна давність стосовно неустойки (штрафу, пені) фактично означає можливість стягнення неустойки (штрафу, пені) за один рік, за умови, якщо не сплив строк позовної давності щодо основної вимоги.

Оскільки, строк дії договору від 01.10.2015 року закінчився 23.12.2015 року, відповідно до п.2.1 Договору, початок позовної давності щодо основногої вимоги про стягнення боргу розпочався з 24.12.2015 року.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За договором від 01.10.2015 року загальна позовна давність закінчується 24.12.2018 року, разом з тим позивач із вказаним позовом звернувся до Печерського районного суду м.Києва 26.09.2018 року, тобто у межах загальної позовної давності щодо основної вимоги про стягнення суми боргу. Тому у даному випадку норми ч. 2 ст. 258 ЦК України не можуть бути застосованими.

Частинами 1, 2, 3 та 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.(ч. 1 ст. 76 ЦПК України)

За змістом ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог позивача.

За таких обставин суд, з урахуванням принципу диспозитивності, на підставі встановлених обставин справи, приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

З урахуванням викладеного, суд визначив 3 % річних та інфляційні втрати нараховувати до моменту виконання рішення, відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України.

Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 8 810,00 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12-13, 76-80, 133, 141, 158, 200, 206, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики від 01.10.2015 у розмірі 187 443 408 (сто вісімдесят сім мільйонів чотириста сорок три тисячі чотириста вісім) гривень 50 копійок, яка складається з: 16 610 100 (шістнадцять мільйонів десяти тисяч ста) гривень 00 копійок основної суми боргу, 5 376 689 (п`яти мільйонів трьохсот сімдесяти шести тисяч шістсот вісімдесяти дев`ятьох) гривень 37 копійок інфляційних втрат, 1 348 831 (одного мільйона трьохста сорока восьми тисяч вісімсот тридцять однієї) гривні 13 копійок 3 % річних та 164 107 788 (ста шістдесяти чотирьох мільйонів ста семи тисяч сімсот вісімдесяти вісім) гривень 00 копійок неустойки у формі пені.

Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України 3 % річних та інфляційні втрати нараховувати до моменту виконання рішення.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 810 (вісім тисяч вісімсот десять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя: