Рішення № 90016630, 23.06.2020, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/211/2020 Справа № 638/17798/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Григор`єва Б.П.

за участю секретаря судового засідання Максимової Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом АТ КБ «Приват банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором № б/н від 24.05.2004 року у розмірі 4132,95 доларів США, що за курсом 28.29 відповідно до розпорядження НБУ від 30.09.2018 року складає 116921,16 грн..

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 24.05.2004 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 43,92 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості за кредитним лімітом, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, за перевитрати платіжного ліміту, комісії за користування кредитом та інших витрат на умовах передбачених дійсним договором. Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Станом на 30.09.2018 року відповідач має заборгованість 6765,33 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 990,51д долар США, заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 5774,82 доларів США. Законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь яку суму заборгованості за кредитом, таким чином заборгованість до стягнення становить 4132,95 долари США, яка складається з наступного: 990,51 доларів США, 3142,44 доларів США заборгованість за відсотками за період з 24.05.2004 по 29.07.2012 р. Відповідно до умов кредитного договору, договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань. На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов`язань.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.04.2019 року зазначену цивільну справу передано до Комінтернівського районного суду м. Харкова за підсудністю.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26.07.2019 року зазначену цивільну справу прийнято до провадження.

20.08.2020 року відповідач подав відзив на позов в якому зазначив, що він ніколи не отримував у позивача платіжної картки з встановленим на неї кредитним лімітом у іноземній валюті, кредит по ній не отримував і кредитним лімітом не користувався, а тому ніяких платежів по ньому щодо його погашення жодного разу не здійснював. У нього була картка АТ КБ «Приват банк» на яку він отримував заробітну плату, але наприкінці 2007 року цей картковий рахунок був закритий у зв`язку з переходом на обслуговування в інший банк. Позивач у позовній заяві посилається на начебто укладений договір № б/н від 24.05.2004, стверджує, що він начебто отримав кредит зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 43,92 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з необмеженим періодом часу дії договору. Проте, в матеріалах справи відсутній будь-який укладений договір без номер від 24.05.2004 року з такими умовами кредитування. З наданої позивачем довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта ОСОБА_1 картрахунок НОМЕР_1 , старт карткового рахунку 24.05.2004 SAMDN03000000856015, CRCD, кредитна карта: USD, зміна кредитного ліміту 07.06.2004. Кредитний ліміт 1000. Оскільки кредитний ліміт встановлений лише 07.06.2004 року, то отримати кредит 24.05.2004 року він ніяким чином не міг. Узгодження з ним Умов та Правил за цією кредитною картою не могло бути взагалі, відсутні належні докази, що надані позивачем до суду Умови та правила діяли на час начебто укладеного договору та ознайомлення його саме з ними. За змістом кредитного договору він просив відкрити рахунок у гривні, тому банк не мав права відкривати рахунок у доларах США. Наданий позивачем договір є сумнівним та має ознаки підробки, він не встановлює фат видачі кредитної карти, кредитування саме в іноземній валюті, користування клієнтом кредитним лімітом. На першій сторінці договору не міститься його підпис, тому виникають сумніви чи був він ознайомлений з текстом договору. Окрім цього, відповідно до п. 93. Цього договору термін дії збігається з терміном дії картки, зазначеним на лицьовому боці картки. Термін дії картки 2 роки, отже право вимоги у відповідача за цим договором по строку дії договору наступило 25.05.2006 року. Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої особи сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. З наданого банку розрахунком заборгованості вбачається, що остання сума погашення за наданим кредитом в межах строку дії договору була проведена 29.12.2004 року і до кінця дії договору 25.05.2006 року жодної суми погашення за наданим кредитом проведено не було. Всі обставини порушення позивачем строку позовної давності також відображено в рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07.11.2017 року по справі № 641/7093/17. Тобто позовна заява подана за цим договором після спливу строку позовної давності. Просив в задоволенні позову відмовити.

23.10.2019 року представник позивача надав відповідь на відзив в якому зазначив, що відповідно до укладеного договору № б/н від 07.06.2004 року ОСОБА_1 07.06.2004 року отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 21,96 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Зазначив, що під час генерації позовної заяви було допущено помилку, просив врахувати наступну інформацію та вважати датою укладеного кредитного договору 07.06.2004 року відповідно до анкети-заяви. Укладення договору здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання. З виписки з карткового рахунку чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, а отже й отримав картку «Універсальна», оскільки проведення операцій без картки неможливе. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контр розрахунок не наданий, судово-економічні експертизи не призначались. Доказами підтвердження факту укладання кредитного договору є копія кредитного договору, розрахунок заборгованості копія паспорта відповідача, виписка з рахунку. Щодо строку дії договору зазначив, що дія договору пролонгується кожні 12 місяців, картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. Вважає, що кредитний договір чинний та продовжує свою дію, тому строк позовної давності не пропущений.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась надала письмові пояснення в яких підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав письмові пояснення та заяву с проханням розглядати справу за його відсутності. Просив відмовити у задоволенні позову.

Як вбачається з наданого представником позивача копії договору № SAMDN03000000856015 про відкриття картрахунку і обслуговування платіжної кати від 24.05.2004 року, ОСОБА_1 на підставі особистого волевиявлення просить відкрити рахунок в валюті гривня, а Приват банк дозволяє відкрити рахунок, про що робить відповідні відмітки в п. 10 цього договору.

Відповідно до п. 1.1. договору, для виконання операційний, зазначених в п. 2 цього договору Банк відкриває клієнту картковий рахунок і видає клієнту платіжну карту, тип карти – «Універсальна», вид карти – особиста, термін дії картки – 2 роки, валюта картрахункам – долари США. Кредитний ліміт «поновлюваний фінансовий фіксований» у сумі одна тисяча доларів 0 центів. Базова процента ставка по кредитному ліміту на момент підписання договору 1,83 % на місяць з розрахунку 360 днів у році. Дія кредитного ліміту зупиняється в останні день місяця, до якого діє карта. Період здійснення платежу – місяць, наступний за звітнім. Датою відкриття рахунку зазначено 24.05.2004 року. Договір підписаний представником Приват банк та Демиденком В.Ф.

До позовної заяви представником позивача надано розрахунок заборгованості за договором № б/н від 24.05.2004 року укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 станом на 30.09.2018 року загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) складає - 990,51 доларів США, загальний залишок заборгованості за відсотками складає – 5774,82 доларів США, залишок заборгованості за відсотками на поточну заборгованість – 0,00, залишок заборгованості за відсотками на прострочену заборгованість – 5774,82 доларів США, всього – 6765,33 доларів США. До стягнення загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) складає - 990,51 доларів США, загальний залишок заборгованості за відсотками за період з 24.05.2004 року по 29.07.2012 року складає – 3142,44 доларів США. Разом 4132,95 доларів США.

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта ОСОБА_1 (картрахунок НОМЕР_1 від 24.05.04): операція: старт карткового рахунку 24.05.2004, інформація SAMDN03000000856015, CRCD, кредитна карта: USD. Зміна кредитного ліміту 07.06.2004, кредитний ліміт 1000,00, примітка: встановлення кредитного ліміту. Зміна кредитного ліміту 03.02.2099 кредитний ліміт 1000,00 примітка: встановлення кредитного ліміту.

В довідці зазначено, що всі вказані операції було проведено у відповідності до Умов та Правил, узгодженими з Клієнтом, дата 27.11.2018 р.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Крім того до позову надано Умови та правила надання банківських послуг, які не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка надана позивачем належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату заборгованості за прострочення тіла кредиту, пені, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Крім того суд звертає увагу, що до позовної заяви позивачем надано копію договору SAMDN03000000856015 від 24.05.2004 року з відкриття карткового рахунку в валюті – гривня. У відзиві на позов представник позивача повідомив суд, що під час генерації позовної заяви допущено помилку та вірною дату укладення договору 07.06.2004 року, відповідно до анкети-заяви, що додана до відзиву.

Як вбачається з анкети заяви, ОСОБА_1 просив випустити йому кредитну карту та встановити на неї кредитний ліміт в сумі 1000 доларів США. В графі яка заповнюється банком зазначено, що номер карти: НОМЕР_1 , сума кредитного ліміту: 1000 доларів США, дата 24.05.2004 року. Розділ який заповнюється при отриманні карти зазначена дата 07.06.2020 та стоїть підпис клієнта.

Посилання представника позивача, що необхідно вважати датою укладення договору 07.06.2020 року є безпідставними, оскільки як вбачається з анкети заяви дата отримання карти зазначена 07.06.2020, анкета заява не є кредитним договором та не може вказувати на дату укладення кредитного договору. До матеріалів справи позивачем надано копію договору від 24.05.2020 року.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем до матеріалів справи докази є неналежними та суперечать обставинам викладеним у позові. Позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором від 07.06.2020 року, який не надав до матеріалів справи.

Крім того позивач було подано клопотання про застосування строків позовної давності.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України)

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Аналізуючи вказану норму, суд приходить до висновку, що вона є імперативною та не має іншого трактування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. (ч. 4 ст. 82 ЦПК України)

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», 3-і особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Визнано виконавчий напис № 245, вчинений 24 січня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною про стягнення з ОСОБА_1 152 677,55 грн на задоволення вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням суду встановлено, що зі змісту виконавчого напису вбачається, що строк, за який провадиться стягнення, - 12 років 5 місяців 7 днів, а саме з 24 травня 2004 року по 31 жовтня 2016 року.

Договір № SAMDN03000000856015 про відкриття картрахунку і обслуговування платіжної картки між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено 24 травня 2004 року.

Згідно п. 9.3 вищезазначеного договору термін дії договору збігається з терміном дії картки, зазначеному на лицьовому боці картки, термін дії картки – два роки.

Останній платіж за договором № SAMDN03000000856015 від 24 травня 2004 року про відкриття картрахунку і обслуговування платіжної картки надійшов від ОСОБА_1 29 грудня 2004 року. Строк дії договору закінчився 25 травня 2006 року. Виконавчий напис вчинений за заявою ПАТ КБ "Приватбанк" в порушення вимог ст. 88 Закону України "Про нотаріат", тобто після сплину трьох років з дня виникнення права вимоги у відповідача до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту від 24 травня 2004 року.

Суд приходить до висновку, що позивачем пропущений строк позовної давності по вимогах даного позову, він звернувся до суду із вимогою про захист свого цивільного права за межами строків позовної давності, що є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, відповідно до приписів ч.4ст.267 ЦК України. Таким чином, враховуючи вище викладені обставини, а саме, що відповідач просить застосувати строк позовної давності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

За наведених вище обставин та з підстав, зазначених в позові, з врахуванням наданих суду позивачем доказів в підтвердження наведених у позовній заяві обставин, - позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з їх недоведеністю, в силу чого в задоволенні позову слід відмовити повністю.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог суд відповідно до ст. 141 ЦПК України відмовляє у стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 207,261, 267, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 639, 1054 ЦК України, ст.ст.12,13,81,133,141,263- 265,268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову АТ КБ «Приват банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, або у порядку ч.2 ст. 354 ЦПК України.

Позивач: АТ КБ «Приват банк», м. Київ вул. Грушевського 1-Д, код ЄДРПОУ: 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду виготовлений 24.06.2020 року.

Суддя: Б. П. Григор`єв