Рішення № 90016360, 24.06.2020, Зміївський районний суд Харківської області

Справа №621/2857/19

Пр. 2/621/104/20

Рішення

іменем України

24 червня 2020 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Шахової В.В..,

за участю секретаря судового засідання – Міненко Н.Є.,

представника відповідача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 23203,72 грн. за кредитним договором № б/н від 15.11.2016 та судовий збір. В обгрунтування позову вказав, що ОСОБА_3 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 15.11.2016 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк».

«ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором. Відповідач не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, а також інші витрати відповідно до умов договору. Таким чином, відповідач зобов`язання за договором не виконав і станом на 15.09.2019 має заборгованість у сумі 23203 грн. 72 коп., яка складається з наступного: 12128,23 грн. – заборгованість за тілом кредита; 4242,89 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредита;0,00 – заборгованість за нарахованими відсотками; 4501,47 грн. – нарахована пеня за прострочення зобов`язання; 750,00 грн. – нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; 500 грн. – штраф (фіксована частина); 1081,13 грн. – штраф (процентна складова). На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ «ПриватБанк».

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову та просив його задовольнити частково на суму 705 грн. 11 коп. з підстав викладених в письмових запереченнях на позов. Так, у письмових запереченнях зазначено, що ОСОБА_3 не підписувала Умови та правил надання банківських послуг, у зв`язку з чим є підстави для застосування правової позиції викладеної у постанові ВП ВС від 03.07.2019 по справі № 342/180/17. Крім того, зазначено, що вона отримала кредит у розмірі 8000 грн., а погасила заборгованість у розмірі 7294,89 грн., отже несплаченою частиною боргу залишилась сума у розмірі 705 грн. 11 коп.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_3 15.11.2016 з метою отримання кредитної картки заповнено та підписано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку.

Матеріали справи містять довідки Банку згідно яких відповідач отримувала кредитну картку згідно підписаної анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ «Приватбанк» зі строком дії до 07.20 включно та кредитним лімітом, який збільшувався до 8000 грн.

Також в матеріалах справи наявний витяг з Умов та правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які не підписані відповідачем.

З наданого банком розрахунку вбачається, що ОСОБА_3 станом на 15.09.2019 має заборгованість у сумі 23203 грн. 72 коп., яка складається з наступного: 12128,23 грн. – заборгованість за тілом кредита; 4242,89 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредита;0,00 – заборгованість за нарахованими відсотками; 4501,47 грн. – нарахована пеня за прострочення зобов`язання; 750,00 грн. – нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; 500 грн. – штраф (фіксована частина); 1081,13 грн. – штраф (процентна складова).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 15.11.2016 процентна ставка, пеня за прострочення зобов`язання та штрафи за порушення строків платежів не зазначені.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема, пеню за прострочене зобов`язання та пеню за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов. Крім того, Банк з балансу кредитної карти відповідача списував проценти за використання кредитного ліміту.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів, пені та штрафів та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг та Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна», відсутність у заяві позичальника домовленості сторін про сплату процентів, пені та штрафів, наданий банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Ураховуючи, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», який міститься в матеріалах даної справи не містить підпису відповідача, суд дійшов висновку, що його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 15.11.2016 шляхом підписання однієї заяви, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів та відповідальності у вигляді неустойки (штрафів та пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог банку про стягнення заборгованості станом на 15.09.2019, яка складається з наступного: 0,00 – заборгованість за нарахованими відсотками; 4501,47 грн. – нарахована пеня за прострочення зобов`язання; 750,00 грн. – нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; 500 грн. – штраф (фіксована частина); 1081,13 грн. – штраф (процентна складова)..

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб,

безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_3 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_3 , останній був встановлений кредитний ліміт у розмірі 500 грн., який згодом збільшувався до 8000 грн.

В позові Банк просить стягнути заборгованість по тілу кредиту в загальному розмірі 16371,12 грн., яка складається з поточної та простроченої заборгованості за тілом кредиту.

З виписки з особового рахунку відповідача вбачається, що дійсно станом на 20.11.2018, коли кредитний ліміт був збільшений до 8000 грн., відповідач мала від`ємний баланс на кредитній картці у розмірі 7999 грн. 37 коп., тобто в межах встановленого кредитного ліміту. В період з 15.01.2017 по 20.11.2018 з балансу кредитної карти відповідача списувались проценти за використання кредитного ліміту у загальному розмірі 430 грн. 32 коп., які не передбачені умовами кредитного договору. Таким чином, від`ємний баланс на кредитній карті відповідача станом на 20.11.2018 мав складати 7569,05 грн. (7999,37 грн. – 430, 32 грн.).

Починаючи з 22.11.2018 від`ємний баланс на кредитній карті відповідача почав збільшуватись та виходити за межі кредитного ліміту у розмірі 8000 грн. за рахунок отриманої відповідачем послуги зі списання щомісячних платежів по сервісу «оплата частинами». Так, в період з 22.11.2018 по 15.09.2019 (кінцева дата зазначена Банком у позові) з балансу кредитної карти відповідача було списано за вказаним сервісом 4473 грн. 60 коп. Вказана сума є отриманим кредитом, отже є заборгованістю за тілом кредиту. В період з 22.11.2018 по 15.09.2019 відповідач в рахунок погашення заборгованості за кредитом сплатила 425 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене загальна заборгованість за тілом кредиту (поточним та простроченим) станом на 15.09.2019 (кінцева дата зазначена Банком у позові) складала 11617 грн. 65 коп. (7569,05 + 4473,60 – 425).

Таким чином, та з урахуванням того, що у справі відсутні заперечення відповідача щодо факту отримання кредиту в АТ КБ «Приватбанк», суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість за тілом кредиту (поточним та простроченим) станом на 15.09.2019 у розмірі 11617,65 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Доводи відповідача та його представника щодо наявності підстав для задоволення позову лише у розмірі 705,11 грн. є необґрунтованими та відхиляються судом з огляду дані, які містяться у виписці по особовому рахунку відповідача щодо руху грошових коштів та обрахункам наведеним вище.

Твердження позивача про те, що необхідно прийняти до уваги іншу касаційну практику, суд відповідно до принципу верховенства права не бере до уваги, оскільки наведені у позові постанови Верховного Суду були ухвалені у складі колегій Касаційного цивільного суду в ситуації, коли Велика Палата Верховного Суду не відступила від своєї правової позиції.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно (50,07%) задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 15.11.2016 у розмірі 11617( одинадцять тисяч шістсот сімнадцять) грн. 65 коп. на рах. № НОМЕР_1 , МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати зі сплати судового збору у розмірі 961 (дев`ятсот шістдесят одна) грн. 84 коп. на рах. № НОМЕР_1 , МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення або в порядку ч.2 ст. 354 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасника справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повне рішення складено та підписано 24.06.2020 року.

позивач:Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д)

відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

Головуючий: