Вирок № 90011704, 17.06.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

415/5106/19

1-КП/415/353/20

ВИРОК

Іменем України

17.06.20 року місто Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Грибанової Л.О.,

за участю секретаря Близнюка В.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області Угоду про примирення між потерпілою ОСОБА_1 та підозрюваним ОСОБА_2 від 20 червня 2019 року, у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за №12019130240000044 від 08 січня 2019 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, не судимого (ст.89 КК України), зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.1 КК України, –

за участю сторін кримінального провадження та учасників судового провадження:

прокурора Нескородової Г.А.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

встановив:

Відповідно до обвинувального акту – 08 січня 2019 року, у денний час, більш точніші дата та час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_2 , перебуваючи у приміщенні Лисичанського державного гірничо-індустріального коледжу (ЛДГІК), по проспекту Перемоги, 84, міста Лисичанська, та, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), таємно викрав – мобільний телефон марки «HUAWEI», модель «P20 Lite» (ANE LX1), вартістю, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи за №19/113/9-1/672-96е від 13 червня 2019 року, 3966 гривень 33 копійки, спричинивши потерпілій ОСОБА_1 майнову шкоду на вказану суму.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ст.185 ч.1 КК України, а саме, – таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

У судове засідання надана Угода про примирення, укладена 20 червня 2019 року між підозрюваним ОСОБА_2 та потерпілою в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 , на підставі ст.468-ст.471 КПК України, досягнута під час провадження досудового розслідування, відповідно до умов якої –

підозрюваний ОСОБА_2 визнає себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.1 КК України, викладеному в обвинувальному акті та Угоді про примирення, тобто, – у таємному викраденні чужого майна (крадіжці),

потерпіла ОСОБА_1 і підозрюваний ОСОБА_2 – остаточно примирились і сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні останньому покарання за ст.185 ч.1 КК України – у виді штрафу, у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Відповідно до вимог ст.468 КПК України – у кримінальному провадженні між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про примирення, яка, на підставі ст.469 КПК України – може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого, у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, і може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що він повністю визнає свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.1 КК України, при обставинах, вказаних в обвинувальному акті та Угоді про примирення, зазначивши, що час та місце скоєння ним інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення, а саме, крадіжки майна потерпілої ОСОБА_1 , зокрема, – мобільного телефону марки «HUAWEI», випадково звернувши увагу на зазначений гаджет, перебуваючи біля гардеробної у приміщенні Лисичанського гірничого технікуму, по проспекту Перемоги міста Лисичанська, на початку січня 2019 року, у денний час, скориставшись відсутністю уваги оточуючих, – викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувались в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному – щиро розкаявся, перепрошуючи за свої дії. З потерпілою ОСОБА_1 – примирився, повністю відшкодувавши заподіяну майнову шкоду та заключивши відповідну Угоду про примирення, при цьому, він цілком розуміє надані йому законом права, характер пред`явленого обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також, інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження судом Угоди про примирення між ним та потерпілою, в тому числі, і наслідки укладення та затвердження зазначеної Угоди, визначені у ст.473 КПК України, – щодо обмеження права оскарження вироку, згідно з положеннями ст.394 і ст.424 КПК України, та щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст.474 ч.4 п.1 КПК України, зокрема, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на допит у судовому засіданні свідків обвинувачення, права заявлення клопотань, права на виклик свідків та надання суду своїх доказів, а також, наслідки невиконання Угоди, вказані у ст.476 КПК України, підтримавши надану Угоду та наполягаючи на затвердженні останньої.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 зазначила, що вона цілком розуміє наслідки укладення та затвердження Угоди про примирення між нею та обвинуваченим ОСОБА_2 , визначені у ст.473 КПК України, – щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст.394 і ст.424 КПК України та щодо позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення, в тому числі, і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди, підтримавши надану Угоду, наполягаючи на затвердженні останньої та підтвердивши повне відшкодування завданих кримінальним правопорушенням майнових збитків.

З матеріалів кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , за ознаками складу злочину, передбаченого ст.185 ч.1 КК України, вбачається, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 органами досудового розслідування вірно і обґрунтовано кваліфіковано, як вчинення злочину, передбаченого ст.185 ч.1 КК України, а саме, як – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), – який, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії кримінальних правопорушень середньої тяжкості, при цьому, обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у скоєному – визнав в повному обсязі.

У судовому засіданні встановлено, що укладення Угоди про примирення від 20 червня 2019 року між підозрюваним ОСОБА_2 та потерпілою в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 , на підставі ст.ст.468-471 КПК України, – є добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії, будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в Угоді.

Ініціювання, порядок укладення та зміст Угоди про примирення від 20 червня 2019 року між підозрюваним ОСОБА_2 та потерпілою зазначеному кримінальному провадженні Струк В.В., – відповідають вимогам ст.469, ст.471 КПК України.

Умови угоди про примирення від 20 червня 2019 року між підозрюваним ОСОБА_2 та потерпілою в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 – не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства, вид та розмір покарання, узгоджені між сторонами кримінального провадження, – вирахувано, згідно положень ст.53 КК України, в тому числі і з урахуванням майнового стану винного, та в межах санкції ст.185 ч.1 КК України, застосування покарання – у виді штрафу, у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі, у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, – не суперечить вимогам діючого Кримінального Кодексу України та визначено з урахуванням положень ст.65 КК України – щодо ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, зокрема: обвинувачений ОСОБА_2 – не працює, є інвалідом (з дитинства – за зором) ІІІ групи (а.с.60), за місцем колишнього працевлаштування у філії «Лисичанський райавтодор» ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» – мав позитивну виробничу характеристику (а.с.59), має постійне місце проживання і у побуті за місцем мешкання – характеризується позитивно (а.с.56), має на утриманні батька похилого віку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є – не судимим (а.с.54-55), вчинив злочин, який, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії кримінальних правопорушень середньої тяжкості (а.с.64-65), у скоєному – щиро розкаявся, в повному обсязі визнав свою провину, активно сприяв розкриттю злочину (а.с.66-67), повністю відшкодував завдану кримінальним правопорушенням майнову шкоду (а.с.50), – і що, в цілому, відповідає вимогам діючого Кримінального Кодексу України, та, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових злочинів, оскільки, покарання, відповідно до положень ст.50 КК України, має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також, запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Підстав для відмови в затвердженні Угоди про примирення від 20 червня 2019 року між підозрюваним ОСОБА_2 та потерпілою в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 , передбачених ст.474 ч.7 КПК України, – судом не встановлено.

На підставі викладеного, суд, вислухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 та думку потерпілої ОСОБА_4 В ОСОБА_5 , які наполягали на затвердженні Угоди, погоджуючись з думкою прокурора Нескородової Г.А., який вважав, що Угода про примирення між підозрюваним ОСОБА_2 та потерпілою в зазначеному кримінальному провадженні Струк В.В. – може бути затверджена судом, проаналізувавши надані у судове засідання матеріали та перевіривши Угоду на відповідність вимогам матеріального та процесуального права, – дійшов до висновку щодо можливості затвердження Угоди про примирення від 20 червня 2019 року між підозрюваним ОСОБА_2 та потерпілою в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

Підстав щодо застосування запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 – суд не вбачає, і зазначене питання учасниками даного кримінального провадження – не ставилось.

Процесуальні витрати у справі – у сумі 628 гривень 04 копійки (а.с.40), пов`язані із залученням експертів під час проведення судової товарознавчої експертизи за №19/113/9-1/672-96е від 13 червня 2019 року (а.с.41-46), з метою встановлення заподіяної потерпілій ОСОБА_1 майнової шкоди, за матеріалами кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.1 КК України, – підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 в дохід держави (отримувач – УК у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, код ЄДРПОУ – 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), МФО – 899998, рахунок – 31112115012051, код класифікації доходів бюджету – 24060300).

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілою ОСОБА_1 – не заявлений, що не позбавляє останню права звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Речовий доказ у справі: мобільний телефон марки «HUAWEI», модель «P20 Lite» (ANE LX1), що знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_1 (а.с.50,51), – підлягає поверненню потерпілій ОСОБА_1 .

За таких обставин, з урахуванням викладеного, керуючись ст.373-ст.376, ст.394, ст.471, ст.474-ст.475 КПК України, суд –

ухвалив:

Угоду про примирення, укладену 20 червня 2019 року між підозрюваним ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за №12019130240000044 від 08 січня 2019 року, за ознаками складу злочину, передбаченого ст.185 ч.1 КК України, – затвердити.

ОСОБА_2 – визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.1 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання – у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_2 , до набуття вироком законної сили, – не застосовувати.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави (отримувач – УК у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, код ЄДРПОУ – 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), МФО – 899998, рахунок – 31112115012051, код класифікації доходів бюджету – 24060300) – 628 (шістсот двадцять вісім) гривень 04 копійки за проведення судової товарознавчої експертизи за №19/113/9-1/672-96е від 13 червня 2019 року.

Речовий доказ у справі: мобільний телефон марки «HUAWEI», модель «P20 Lite» (ANE LX1), що знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_1 , – повернути потерпілій ОСОБА_1 .

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим ОСОБА_2 , потерпілою ОСОБА_1 та прокурором виключно з підстав, передбачених ст.394 ч.3 КПК України, до Луганського Апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку суду негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокуророві.

Суддя: