Рішення № 90009393, 18.06.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/1279/20

2/357/1402/20

Категорія 40

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Кривенко О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що між позичальником ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» 16.10.2006 року був укладений Кредитний договір № 11057519000 (надалі - Кредитний договір), за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 27604,00 дол.США зі сплатою 11,00% річних. З метою забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором, АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 уклали Договір поруки № 49921 від 16.10.2006 року. Між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» 20.04.2012 року було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги за кредитним договором до позичальників та/або поручителів, в тому числі за Договором кредиту №11057519000 від 16.10.2006 та Договором поруки №49921 від 16.10.2006 року. Та оскільки, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» наділено правом грошової вимоги до відповідачів, то позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку 3 % річних за користування кредитом (36060,51 грн.) та пеню за подвійною ставкою НБУ (134137,28 грн.), що станом на 22.01.2020р. вцілому становить 170 197 грн. 79 коп. та вирішити питання відшкодування судових витрат.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав, подав відзив на позов.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належно, відзиву, заяв чи клопотань суду не подав.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позичальником ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк», 16.10.2006 року був укладений Кредитний договір № 11057519000, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 27 604,00 дол.США зі сплатою 11,00% річних. Невід`ємною частиною даного Договору виступав Графік погашення кредиту (а.с.10-22).

Встановлено, що з метою забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором, Банк та ОСОБА_2 уклали Договір поруки № 49921 від 16.10.2006 року. За умовами вказаного Договору поруки, поручитель зобов`язується нести солідарну майнову відповідальність перед Банком за виконання Позичальником в повному обсязі зобов`язань за Кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом (стаття 1 Договору Поруки) (а.с.23-24).

Встановлено, що 20.04.2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги за кредитним договором до позичальників та/або поручителів, в тому числі, й за Договором кредиту №11057519000 від 16.10.2006 та Договором поруки №49921 від 16.10.2006 року (а.с.39-43).

Таким чином, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» наділено правом грошової вимоги до відповідачів, а ПАТ «УкрСиббанк» втратив такі права.

Позивач вказує, що заборгованість позичальника за вказаним Кредитним договором в повному обсязі не погашена та загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені за порушення умов Кредитного договору, що підлягає стягненню з Позичальника станом на 22.01.2020 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 34927,39 дол.США, що за курсом НБУ станом на 22.01.2020 рік становить 847289,58 грн. грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 16502,55 дол.США, що за курсом НБУ станом на 22.01.2020 рік становить 400328,76 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 4486,45 дол. США, що за курсом НБУ станом на 22.01.2020 рік становить 107924,57 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 13 975,92 дол.США, що за курсом НБУ станом на 22.01.2020 року становить 339 036,25 грн.

Представник позивача в судовому засіданні, підтримуючи позов суду пояснив, що позивач на власний розсуд розпоряджається своїм правом вимоги, та оскільки існує прострочене грошове зобов`язання, позивач ставить вимогу про солідарне стягнення з відповідачів пені та 3 % річних від простроченої суми за останні 3 роки, на підставі ст. 625 ЦК України. Загальний розмір пені по сплаті нарахованій пені за подвійною обліковою ставкою НБУ та 3% річних за користування кредитом, що підлягає стягненню станом на 22.01.2020р. року, відповідно до наданого розрахунку заборгованості, становить 170197,79 грн., з яких: нараховані 3% річних - 36060,51 грн.; нарахована пеня за подвійною обліковою ставкою НБУ - 134137,28 грн.

До матеріалів справи приєднаний розрахунок боргу 3 % з урахуванням подвійної ставки НБУ (а.с.31-32) .

Відповідач ОСОБА_1 , заперечуючи позов, суду пояснив, що не знав про зміну кредитора, не сплачував на користь ТОВ «Вердикт Капітал» коштів за кредитним договором та просив застосувати строки позовної давності до вимог позивача. Крім того, з наданого суду відзиву на позов слідує, що відповідач, взагалі, вважає неправомірним нарахування будь-яких відсотків з моменту відступлення права вимоги.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Посилання відповідача ОСОБА_1 на відсутність доказів в підтвердження відступлення права вимоги за кредитним договором і договором поруки та порушення прав відповідачів при укладенні Договору факторингу, - є безпідставними, оскільки вимоги про оспорювання Договору факторингу чи визнання недійсними умов цього договору в установленому Законом порядку відповідачами не пред`являлися.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що в порушення умов договору, а також ,вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України позичальник свої зобов`язання за кредитним договором № 11057519000 не виконав, виникла заборгованість та на існуючий борг позивач нарахував відсотки відповідно до ст. 625,1048 ЦК України, за останні три роки, тобто застосував цивільну відповідальність за прострочення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України підставою застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

Згідно зі статтями 251, 253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Суд вважає, що заява відповідача про застосування положення про строк позовної давності не підлягає до задоволення, оскільки вимоги про стягнення грошових коштів передбачених ст. 625 ЦК України не є додатковими вимогами, в розумінні ст. 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу строку позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення строку позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат.

Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливо до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

В даному випадку, позивач просить стягнути з відповідачів кошти, обраховані відповідно до ст. 625,1048 ЦК України за останні 3 роки, що передували подачі до суду даного позову, з 22.01.2017 року по 22.01.2020року.

Однак, суд вважає неправомірним та необґрунтованим сам розрахунок пені і 3% річних за користування кредитом, виходячи з наступного.

Укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році). Така позиція висловлена Великою Палатою ВС у справі № № 373/2054/16-ц від 16.01.2019р.

За змістом статті 1 Закону України від 20 травня 1999 року «Про Національний банк України» облікова ставка НБУ - один із монетарних інструментів, за допомогою якого НБУ встановлює для банків та інших суб`єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів.

Частиною другою ст. 46 вказаного Закону НБУ здійснює дисконтну валютну політику, змінюючи облікову ставку НБУ для регулювання руху капіталу та балансування платіжних зобов`язань, а також коригування курсу грошової одиниці України до іноземних валют.

Облікова ставка НБУ є основною процентною ставкою, одним із монетарних інструментів за допомогою якого НБУ встановлює для суб`єктів грошово-кредитного ринку України орієнтир за вартістю коштів на відповідний період, не є сталою величиною, змінюється рішенням правління НБУ та встановлюється виключно для національної валюти України - гривні.

Крім того, висновок, що чинне законодавство не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти міститься у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-2667цс16.

Враховуючи, що частиною першою статті 1048 ЦК України визначено єдиний розмір процентів, якщо такі договором позики не передбачені, - на рівні облікової ставки НБУ, яка встановлюється виключно для національної валюти України, тому вказана норма та, як наслідок, право позикодавця вимагати сплати процентів від суми позики, може бути надане та реалізоване лише у разі, якщо позика отримана у гривні, оскільки НБУ не визначає мінімальної вартості іноземних валют, що є прерогативою відповідних органів іноземних держав.

Отже, у випадку отримання позики в іноземній валюті без обумовленої сторонами у ньому умови такої складової грошового зобов`язання як розмір і порядок сплати процентів від суми позики, положення частини першої статті 1048 ЦК України не можуть бути застосовані, з огляду на відсутність передбаченого ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором механізму (формули) їх застосування та нарахування.

Конвертація суми позики в іноземній валюті для визначення розміру процентів на рівні облікової ставки НБУ в національну валюту України - гривню буде суперечити частинам першій, третій статті 1049 ЦК України щодо обов`язку позичальника.

Під час вирішення питання про можливість нарахування та стягнення процентів від суми позики у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки НБУ, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України, необхідно мати на увазі, що такі проценти нараховуються у разі: 1) якщо у договорі позики не зазначені проценти або не вказано, що він безпроцентний; 2) предметом договору позики є грошові кошти у національній валюті України - гривні; 3) період нарахування процентів від суми позики - є період дії договору позики в межах строку, протягом якого позичальник може правомірно не сплачувати кредитору борг (що відбувається у разі повернення боргу періодичними платежами), оскільки на період після закінчення цього строку позика не надавалась.

Такі висновки щодо періоду стягнення процентів Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 та у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 14-318цс18.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з чинним законодавством гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

З огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі наведеного вище, суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_1 позика за кредитним договором № 11057519000 була отримана в доларах США, то з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України, а отже, позивачем невірно проведено розрахунок 3 % річних за користування кредитом, із перерахунком суми основного боргу у гривні за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ), встановленим на день звернення до суду, а також, позивачем безпідставно проведено нарахування коштів, як пені, за подвійною обліковою ставкою НБУ. Наведений висновок є підставою для відмови в позові.

На підставі вищевикладеного, відповідно ст. ст. 253,261,526, 530, 536, 610-612, 614-615, 625, 1048-1050 ЦК України та керуючись ст. ст. 81, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду виготовлено 23.06.2020 року.

Згідно п. 3 Розділу ХІІ ЦПК України під час дії карантину, встановленого КМ України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження, визначений ст. 354 ЦПК України, продовжується на строк дії такого карантину.

СуддяО. Я. Ярмола