Ухвала суду № 90009057, 22.05.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/4940/16-а

н/п 6-а/766/3/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2020 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.,

за участю секретаря Романенко І.О.,

представника Головного управління

Пенсійного фонду України в Херсонській області Холодкової Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні заяву Акерман Олега Матвійовича, подану від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій,

встановив:

Представник заявника Акерман О.М. звернувся до суду із заявою від імені та в інтересах ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не здійснення перерахунку розміру та індексації пенсії при виконанні постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 року по справі №766/4940/16-а. Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 отримувала пенсію за віком, 01.12.2004 року виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, у зв`язку з чим виплату пенсії з 01.02.2005 року було припинено. 25.04.2016 року ОСОБА_1 через представника за нотаріально посвідченою довіреністю - Акермана О.М. звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком в розмірах відповідно до чинного законодавства. Управлінням Пенсійного фонду України виплату пенсії не поновлено. 06.06.2016 року представник позивача Акерман О.М. звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області із позовом та просив зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні перерахувати пенсію та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 в розмірах відповідно до чинного законодавства з 07.10.2009р. як не працюючому пенсіонеру та дитині війни. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 року по справі №766/4940/16-а постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 05.09.2016 року скасовано. Прийнято по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні задоволено частково, зобов`язано Управління пенсійного фонду України в м.Херсоні поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 25 квітня 2016 року. Відповідно до листа Херсонського об`єднаного УПФУ №500/К-1 від 02.01.2018 року ОСОБА_1 нараховано до виплати пенсію в розмірі на 284,69 грн. на місяць. 24.11.2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області з вимогою здійснити перерахунок розміру пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до норм пенсійного законодавства, починаючи з 25 квітня 2016 року. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 29.12.2018 року в перерахунку розміру відмовлено, зазначено, що пенсія поновлена з 25.04.2016 року в розмірі на дату припинення в 2005 році. Заявник вважає, що такі дії УПФУ вчиняє виключно щодо громадян, що проживають за межами України, у зв`язку з чим представник заявника звернувся до суду із даною заявою. про визнання дій протиправними.

Ухвалою суду від 12.08.2019 року заяву прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

14.01.2020 року ГУ ПФУ в Херсонській області надало до суду заяву, якою вважає, що заява про визнання дій протиправними є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, оскільки на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 року ОСОБА_1 з 25 квітня 2016 року поновлено за матеріалами пенсійної справи виплату пенсії за віком у розмірі, встановленому на дату припинення виплати пенсії. При індивідуальному коефіцієнті заробітку 0,43280 за період з 01.09.2000 року по 31.08.2002 року (24 місяці) розмір пенсії ОСОБА_1 з 25.04.2016 року складає 284,69 гривень, яка складається із 218,14 грн.-основний розмір пенсії, обчислений відповідно до ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1197,91 грн. х 0,43280 х 0,42075), де 1197,91 грн. – середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік; 36,55 грн. – щомісячна державна адресна допомога відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.09.2004 року №1215 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення»; 30,00 грн. – доплата до мінімального розміру пенсії. Таким чином, Управлінням пенсійного Фонду виконано рішення суду у повному обсязі та відсутні підстави вчинення певних дій на майбутнє.

Заявник ОСОБА_1 та її представник Акерман О ОСОБА_3 М. в судове засідання не з`явились, про розгляд заяви повідомлені у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви.

Заслухавши представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, щоОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримувала пенсію за віком та 01.12.2004 року виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, у зв`язку з чим виплату пенсії з 01.02.2005 року було припинено.

25.04.2016 року ОСОБА_1 через представника за нотаріально посвідченою довіреністю - Акермана О.М. звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м.Херсоні із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком в розмірах, відповідно до чинного законодавства. Заявник вказує, що Управлінням Пенсійного фонду України виплату пенсії не поновлено.

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 05.09.2016 року за адміністративною справою №766/4940/16-а зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м.Херсоні перерахувати та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 в розмірах відповідно до чинного законодавства з 07 жовтня 2009 року, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 року за справою №766/4940/16-а постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 05.09.2016 року скасовано, прийнято по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні задоволено частково, зобов`язано Управління пенсійного фонду України в м. Херсоні поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 25 квітня 2016 року.

Додатковою постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017 року за справою №766/4940/16-а стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати за подання позову в сумі 551,20 гривень.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 07.09.2017 року за справою №766/4940/16-а замінено у справі відповідача Управління Пенсійного фонду України в м.Херсоні на його правонаступника Херсонське об`єднане управління Пенсійного фонду України Херсонській області.

Відповідно до листа Херсонського об`єднаного УПФУ Херсонської області №500/К-1 від 02.01.2018 року ОСОБА_1 нараховано до виплати пенсію в розмірі на 284,69 грн., яка складається із 218,14 грн.- основний розмір пенсії, обчислений відповідно до ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1197,91 грн. х 0,43280 х 0,42075), де 1197,91 грн. – середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік; 36,55 грн. – щомісячна державна адресна допомога відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.09.2004 року №1215 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення»; 30,00 грн. – доплата до мінімального розміру пенсії.

Відповідно до листа Херсонського об`єднаного УПФУ Херсонської області №760/К-99-1 від 29.12.2018 року на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 року ОСОБА_1 з 25.04.2016 року поновлено за матеріалами пенсійної справи пенсію за віком у розмірі, встановленому на дату припинення виплати пенсії. При індивідуальному коефіцієнті заробітку 0,43280 за період з 01.09.2000 року по 31.08.2002 року розмір пенсії ОСОБА_1 з 25.04.2016 року складає 284,69 гривень.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Вказані положення відповідають визначенню пенсії, наведеному у ст.1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІV, згідно якої пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із п.1 ч.1 ст.8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Водночас, відповідно до ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно із ст.19 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII пенсії за віком призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (стаття 64), але не нижче мінімального розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії.

Працівникам, зайнятим на роботах, передбачених пунктом "а" статті 13 і статтею 14 цього Закону, за кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.

Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі мінімального споживчого бюджету. В умовах кризового стану економіки та спаду виробництва мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі не нижче межі малозабезпеченості.

Мінімальний розмір пенсії за віком підвищується у зв`язку із збільшенням величини вартості мінімального споживчого бюджету чи межі малозабезпеченості.

Максимальний розмір пенсії не може перевищувати трьох, а для працівників, зайнятих на роботах, передбачених пунктом "а" статті 13 і статтею 14 цього Закону, - чотирьох мінімальних пенсій за віком.

Розмір пенсії за віком, обчислений відповідно до цієї статті, не може перевищувати 75 процентів заробітку, за винятком мінімальних пенсій, підвищених за роки роботи понад 25 років у чоловіків і 20 - у жінок, а працівникам, зайнятим на роботах, передбачених пунктом "а" статті 13 і статтею 14 цього Закону, - 85 процентів заробітку.

З метою коригування рівнів пенсій, призначених до введення в дію цього Закону, провадиться їх перерахунок виходячи з рівня заробітної плати відповідних категорій працівників за станом на 1 січня 1992 року.

За правилами ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 255 КАС України (в редакції, яка діяла на момент ухвалення вищевказаного судового рішення)постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Вказані положення адміністративного процесуального законодавства кореспондуються і з приписами ст.370 КАС України.

Відповідно до ч. 9 ст. 267 КАС України (в редакції, яка діяла на момент ухвалення вищевказаного судового рішення) особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Аналогічні за суттю положення містять статті 382, 383 КАС у чинній редакції.

У Рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що «положення статті 267 КАС визначають порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, тобто спрямовані на забезпечення виконання рішень суду.

Механізм ефективного судового захисту обумовлює у необхідних випадках застосування процедури примусового виконання рішень суду. Конституційний Суд України у Рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого та прокурора зауважив, що «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах» (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини).

У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 7 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Росії» визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова «судового розгляду».

З огляду на це посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист».

Процесуальний закон (в попередній і в чинній редакції) визначає три способи здійснення судового контролю: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення; накладення штрафу за невиконання судового рішення; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм адміністративного процесуального законодавства наведена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року по справі №183/3012/16(2-а/183/106/16), від 24.02.2020 року по справі №818/1102/18.

Приписи ст.19 Конституції України наділяють відповідача лише законними повноваженнями, тобто функціями, які відповідають вимогам закону. Не наведення у судовому рішенні певних етапів його виконання не може нівелювати обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти правомірно.

Відповідно до ч. 3 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати.

Судовими рішеннями встановлено, що позивачка, як громадянка України, має право на поновлення виплати пенсії, а тому виплата та перерахунок вказаної пенсії повинен здійснюватися за правилами ст. 42 вказаного вище Закону.

Суд вважає, що виплата позивачу пенсії без урахування всіх перерахунків зі збільшенням прожиткового мінімум для осіб, які втратили працездатність, інших перерахунків, що передбачають підвищення та осучаснення розміру пенсії, індексації пенсі суперечить Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про індексацію грошових доходів громадян".

Таким чином суд дійшов висновку про протиправність таких дій відповідача, а тому вважає обґрунтованими заявлені представником заявника вимоги в порядку ст.383 КАС України.

Статтею 13 Конвенції з прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-ІУ від 23.02.2006 суди застосовують при розгляді практику Суду як джерело права.

У "пілотному" рішенні Європейського Суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року у справі "Юрій ОСОБА_4 Іванов проти України" (заява № 40450/04) зазначено, що Комітет Ради Європи висловлює особливу занепокоєність у зв`язку з тим, що, незважаючи на цілий ряд законодавчих та інших важливих ініціатив, до яких неодноразово приверталася увага Комітету міністрів, поки що досить мало зроблено для того, щоб подолати існуючу структурну проблему невиконання рішень національних судів. Стаття 13 Конвенції прямо виражає обов`язок держави, передбачений статтею 1 Конвенції, захищати права людини передусім у межах своєї власної правової системи. Таким чином, ця стаття вимагає від держав національного засобу юридичного захисту, який би забезпечував вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги", та надання відповідного відшкодування (справа "Кудла проти Польщі" N 30210/96, п. 152, ЕСНК 2000-ХІ). Зміст зобов`язань Договірних держав за статтею 13 Конвенції залежить від характеру поданої заявником скарги; "ефективність" "засобу юридичного захисту" у значенні цієї статті не залежить від визначеності сприятливого для заявника результату. Водночас засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством.

Європейський суд з прав людини у справі "Лізанец проти України" від 31 травня 2007 року (заява N 6725/03) зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання (рішення у справі "Метаксас проти Греції", N 8415/02, п. 19, від 27 травня 2004 року). У таких справах відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання.

Враховуючи встановлені обставини справи, відповідну практику Європейського суду з прав людини та нормативно-правове обґрунтування, суд дійшов висновку стосовно протиправності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, вчинених на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 року, а саме: не здійснення перерахунку розміру та індексації пенсії ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 248, 249, 254, 382, 383 КАС України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_2 , подану від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не здійснення перерахунку розміру та індексації пенсії ОСОБА_1 при виконанні постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 року за справою №766/4940/16-а.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Херсонський міський суд Херсонської області, шляхом подачі в п`ятнадцятиденний строк апеляційної скарги з моменту проголошення ухвали.

Суддя С.І.Майдан