Ухвала суду № 90007470, 23.06.2020, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

_____________________

Справа № 947/16846/20

Провадження № 2/947/3073/20

УХВАЛА

23.06.2020 року

Суддя Київського районного суду м. Одеси Петренко В.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення невиплаченого страхового відшкодування та стягнення матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

22.06.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна»на його ОСОБА_1 користь страхове відшкодування в розмірі 100 000 гривень, вартість виконання висновку експерта на суму 4 000 гривень, витрати на евакуацію автомобіля на суму 2 000 гривень, витрати за зберігання на майданчику на суму 1180 гривень, а разом 7 180 гривень; 3% річних та пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування на дату ухвалення судового рішення, та судові витрати.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У наданій позовній заяві позивач посилається на те, що він звільнений від сплати судового збору, оскільки він є споживачем фінансової послуги, у відповідності до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно п.п. 17, 19 ч.1 ст. 1 цього Закону продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. Послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.

Таким чином, зазначений закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Разом із тим, позивач у позовній заяві посилається на Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 1 цього Закону страхувальники - це юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу. Тобто цей Закон направлений на захист життя, здоров`я та майна третіх осіб.

З матеріалів справи вбачається, що договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів було укладено між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Євроінс Україна» та Комунальним підприємством «Автобаза санітарного транспорту», тобто страхувальником є Комунальне підприємство «Автобаза санітарного транспорту».

Таким чином, правова позиція Верховного Суду (справа №6-126 цс 14, постанова від 11 березня 2015 року), на яку посилається позивач, відповідно до якої, згідно зі статті 16 Закону України «Про страхування», стаття 979 ЦК України договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов`язання в ріпі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору, на дані правовідносини не розповсюджується, оскільки у даному випадку позивач не є страхувальником, тобто не є стороною договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що на позовні вимоги про стягнення невиплаченого страхового відшкодування та стягнення матеріальної шкодиположення Закону України «Про захист прав споживачів» не розповсюджуються.

Таким чином, підстави для звільнення позивача від сплати судового збору, як споживача, відсутні, доказів для звільнення від сплати судового збору з інших підстав позивач не надав, а тому позовна заява ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення невиплаченого страхового відшкодування та стягнення матеріальної шкоди підлягає залишенню без руху.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування – вартістю майна.

Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою – підприємцем судовий збір складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. 13 постанови № 10 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо в позовній заяві об`єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов`язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою). Якщо в позовній заяві об`єднано кілька самостійних вимог майнового характеру, пов`язаних між собою, то, враховуючи, що об`єктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог. При цьому судовий збір може бути сплачено окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

При цьому належним доказом сплати судового збору є фінансовий документ: платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою мають містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. Також фінансовий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплено печаткою установи з відміткою про дату виконання платіжного доручення та відміткою про зарахування суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору - згідно наданих Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду Цивільних і кримінальних справ роз`яснень у постанові №10 від 17.10.2014 №10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах ".

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу майнового характеру, ціна позову складає 107 180,00 грн., однак докази сплати судового збору відсутні.

На підставі ч.1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1 071,80 грн., за вимогу майнового характеру, та надати докази такої сплати, у зв`язку з чим, позовна заява ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення невиплаченого страхового відшкодування та стягнення матеріальної шкоди, підлягає залишенню без руху.

Керуючись ч. 4 ст. 177, ч.1 ст. 185 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення невиплаченого страхового відшкодування та стягнення матеріальної шкоди– залишити без руху.

Повідомити ОСОБА_1 про необхідність виправити зазначені недоліки позову протягом 10 (десяти) днів з дня отримання цієї ухвали, а саме:

1)сплатити судовий збір за вимоги майнового характеру, відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у розмірі 1 071 (одна тисяча сімдесят одна) грн. 80 коп., та надати докази такої сплати;

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута зі всіма доданими до неї документами, на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо залишення позовної заяви без руху продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя Петренко В. С.