Рішення № 9000683, 17.12.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

17 грудня 2009 р.           Справа 9/240-09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-Транс", код ЄДРПОУ 32489155 (юрид. адреса: вул. Мечникова, 2, м. Київ, 01601, пошт. адреса: вул. Виборзька, 103, м. Київ, 03680)

до: Відкритого акціонерного товариства "Керамік", код ЄДРПОУ 05517593 (пров. Цегельний, буд. 12, м. Вінниця, 21020)

про стягнення 82684,96 грн.

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Кравчук Н.Л.                                        

Представники сторін:

позивача: Глова Н.Ю.- представник за довіреністю;

відповідач: Далевський А.М. - представник за довіреністю;

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Керамік", код ЄДРПОУ 05517593 (м. Вінниця) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-Транс", код ЄДРПОУ 32489155 ( м. Київ)72423,93 грн. - заборгованості, 8260,94 грн.- інфляційних втрат та 2000,09 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 25.11.09р. порушено провадження у справі № 9/240-09 та призначено її до розгляду на 17.12.09р.

В судовому засіданні 17.12.09р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не надав, однак в судовому засіданні 17.12.09р. представник відповідача позовні вимоги визнав.

З пояснень представників позивача, відповідача та матеріалів справи № 9/240-09 суд вбачає таке.

31.03.08р. між ТОВ "ТНК-Транс", м. Київ(продавець)та ВАТ "Керамік", м. Вінниця (покупець) укладено договір поставки № 2202/08-11В.

Згідно умов договору (п. 2.1.) продавець зобов"язується за замовленнями покупця, за умови їх підтвердження, поставляти та передавати через мережу АЗС у власність покупця смарт-картки та нафтопродукти, надавати послуги, визначені у актах виконаних робіт, а покупець зобов"язується приймати товар та/або послуги на АЗС та оплачувати його/їх.

Відповідно до п. 5.4. договору поставка товару здійснюється уповноваженим представникам покупця (пред"явникам смарт-карток) на умовах EXW (Інкотермс в редакції 2000 року), АЗС (пункти поставки), перелік яких визначено в Додатку №1, за цінами, що діють на момент поставки на АЗС.

Відповідно до п. 7.1. договору, покупець зобов"язаний сплатити продавцю вартість товару на умовах 100% попередньої оплати. Оплата товару, отриманого покупцем понад оплачену кількість товару, має бути здійснена протягом 5 днів з моменту поставки за цінами, що встановлені на АЗС на момент поставки, на умовах товарного (комерційного) кредиту на суму, що не може перевищувати 100000 грн. При цьому, якщо вартість поставленого та неоплаченого товару (розмір товарного кредиту) перевищує визначений вище ліміт товарного кредиту, строк оплати товару змінюється і вартість отриманого товару, що перевищує ліміт товарного кредиту, повинна бути сплачена протягом 1-го банківського дня з моменту перевищення ліміту товарного кредиту.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1928483,93 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 1904 від 30.04.08р. на суму 227911,20 грн., № 1910 від 14.05.08р. на суму 80,00 грн., № 3540 від 31.05.2008р. на суму 287032,43 грн., № 2886 від 04.06.08р. на суму 80,00 грн., № 6488 від 30.06.08р. на суму 314035,41 грн., № 9258 від 31.07.08р. на суму 359155,82 грн., № 11105 від 31.08.08р. на суму 248465,68 грн., № 14257 від 30.09.08р. на суму 169019,82 грн., № 16776 від 31.10.08р. на суму 215337,26 грн. № 18991 від 30.11.08р. на суму 107366,31 грн. та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а. с.20-38).

Як свідчать матеріали справи та підтверджено сторонами в акті звірки взаємних розрахунків (а.с. 42-55), відповідач провів оплату на загальну суму 1856060,00 грн.

В результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 72423,93 грн.

Слід вказати, що вказаний вище розмір заборгованості зафіксований в обопільно підписаному акті звірки взаємних розрахунків станом на 31.05.2009 року (а.с. 42).

15.06.2009 року позивачем було відправлено відповідачу претензію № 172 (вих. 3281 від 15.06.09р.) про повернення заборгованості в розмірі 72423,93 грн., факт надіслання якої підтверджується фіскальним чеком № 3020, описом вкладення в цінний лист (а.с.40-41).

Відповідно до листа № 137 від 16.06.09р. відповідач претензію визнав, однак борг в сумі 72423,93 грн. не погасив.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище сторони погодили порядок розрахунків у вигляді попередньої оплати, яка мала проводитись відповідачем у розмірі 100 %. Оплата товару, отриманого покупцем понад оплачену кількість товару, має бути здійснена протягом 5 днів з моменту поставки за цінами, що встановлені на АЗС на момент поставки, на умовах товарного (комерційного) кредиту на суму, що не може перевищувати 100 000 грн., при цьому, якщо вартість поставленого та неоплаченого товару (розмір товарного кредиту) перевищує визначений вище ліміт товарного кредиту, строк оплати товару змінюється і вартість отриманого товару, що перевищує ліміт товарного кредиту, повинна бути сплачена протягом 1-го банківського дня з моменту перевищення ліміту товарного кредиту.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 72423,93 грн. основного боргу є обґрунтованими та правомірними.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 8260,94 грн.- інфляційних втрат та 2000,09 грн. - 3% річних.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку за період з 06.12.08р. по 06.11.09р., позивач обраховує інфляційні втрати та 3 % річних виходячи з суми боргу на момент звернення до суду, а не з суми, яка фактично існувала станом на 06.12.08р.

Оскільки визначення розміру заборгованості на який проводиться їх нарахування є виключно прерогативою позивача, а перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних із врахуванням виявленої судом помилки призведе до збільшення розміру річних та інфляційних, суд задовольняє позовні вимоги позивача в цій частині в межах заявлених ним вимог.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню в розмірах, відповідно: 8260,94 грн. та 2000,09 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 25.11.2009 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3 % річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України із врахуванням того, що спір доведено до суду з його вини.

          Керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Керамік", код ЄДРПОУ 05517593, (пров. Цегельний, буд. 12, м. Вінниця, 21020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-Транс", код ЄДРПОУ 32489155 (юрид. адреса: вул. Мечникова, 2, м. Київ, 01601, пошт. адреса: вул. Виборзька, 103, м. Київ, 03680)72423,93 грн. - основного боргу, 8260,94 грн.- інфляційних втрат, 2000,09 грн. - 3% річних, 826,85 грн. - витрат на сплату держмита, 236 грн. - витрат на оплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 22 грудня 2009 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу ( вул. Виборзька, 103, м. Київ, 03680);

3 - відповідачу (пров. Цегельний, буд. 12, м. Вінниця, 21020).