Рішення № 90006240, 23.06.2020, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/10468/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«23» червня 2020 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі : головуючого - судді Глинської Д.Б.

за участі секретаря Лань М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

19 грудня 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - позивач, АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по кредитному договору № б/н від 16 січня 2007 року в сумі 6 067,73 грн., а також судові витрати у розмірі 1921 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що ОСОБА_2 звернулася в ПАТ КБ «Приватбанк» (перейменоване на АТ КБ «Приватбанк»), з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 16 січня 2007 року, згідно з якої отримала кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно з умов договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є відповідач ОСОБА_1 .

26 серпня 2018 року була направлена претензія кредитора до Третьої львівської державної нотаріальної контори.

Відповідач прийняв спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов`язання померлого позичальника. Спадкування обов`язків відбулося відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, так як відповідач не відмовився від спадщини у передбачені законодавством строки, а саме 6 місяців від дня відкриття спадщини.

04 серпня 2019 року ОСОБА_1 було направлено лист - претензію, згідно з якої позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано.

Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором №б/н від 16 січня 2007 року становить 6 067,73 грн.

Оскільки відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, допустив заборгованість, тому банк змушений звернутись в суд.

Представник позивача в судове засідання не з`явився та подав до суду клопотання, в якому підтримує позовні вимоги, просить суд розглядати справу у його відсутності та проти винесення в справі заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи.

У відповідності до ст.247 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, а тому суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

З`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ч.1 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

ОСОБА_2 звернулася в ПАТ КБ «Приватбанк» (перейменоване на АТ КБ «Приватбанк»), з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 16 січня 2007 року, згідно з якої отримала кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно з умов договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 16.10.2017.

Як зазначає у позовній заяві позивач, станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором №б/н від 16 січня 2007 року становить 6 067,73 грн.

Як вбачається зі спадкової справи №515/2018, яка заведена після смерті ОСОБА_2 , АТ КБ «Приватбанк» звернулося 29 серпня 2018 року у Третю львівську державну нотаріальну контору із претензією кредитора (а.с.93).

На підставі претензії кредитора (вимоги) АТ КБ «Приватбанк» щодо заборгованості ОСОБА_2 по Договору №б/н від 16 січня 2007 року, Третьою львівською державною нотаріальною конторою 29 серпня 2018 року було заведено спадкову справу №515/2018, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.91-103).

Із відповіді №2973/02-14 Третьої львівської державної нотаріальної контори від 31 серпня 2018 року вбачається, що АТ КБ «Приватбанк» був повідомлене про те, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та спадкова справа після її смерті станом на 14.10.2017 не зареєстрована.

З копії паспорта громадянина України вбачається, що ОСОБА_2 зареєструвала шлюб із ОСОБА_1 31 жовтня 1987 року.

ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями паспортів громадянина України.

25 липня 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося із листом - претензією до ОСОБА_1 щодо заборгованості ОСОБА_2 по договору №б/н від 16.01.2007.

У відповідності до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України ( далі по тексту ЦК України), за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором а позивальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 599 цього ж Кодексу передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Згідно з ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами першою, другою статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Частиною 2 статті 1223 ЦК України передбачено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Приписи статей 1281 і 1282 ЦК України регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника.

Так, відповідно до положень ст.1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Строки пред`явлення кредиторами спадкодавця вимог до спадкоємців є обмежувальними (преклюзивними), ці строки не призупиняються, не перериваються й не поновлюються.

Відповідно до ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Таким чином, при вирішенні спору про стягнення з спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Суд зазначає, що норми ст. 1282 ЦК України застосовуються у разі додержання кредитором вимог ст.1281ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Отже, встановлені ст. 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право та не є строком позовної давності.

Дані правові позиції висловлені в постанові Верховного Суду України від 8 квітня 2015 року в справі № 6-33цс15 та у постанові Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі №520/5616/17.

Обізнаність АТ КБ «Приватбанк» про смерть позичальника ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджено матеріалами справи.

Врахувавши наведені факти щодо обізнаності банку про смерть боржника ОСОБА_2 , а також те, що з позовом до спадкоємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості АТ КБ «Приватбанк» звернулося 19 грудня 2019 року, тобто з пропуском встановленого статтею 1281 ЦК України строку, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» слід відмовити, оскільки він втратив право вимоги до відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 13,76,80,81,247, 259,263,264,265 ЦПК України, 526,599, 1054,1216, 1218,1220,1258,1268,1281,1282 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

у задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк подання апеляційної скарги на рішення суду продовжується на строк дії такого карантину.

Учасники процесу:

позивач: АТ КБ «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського,буд.1Д;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Д. Б. Глинська