Постанова № 90006039, 23.06.2020, Франківський районний суд м. Львова

456/4737/14-к

1-в/465/216/20

Ухвала

Іменем України

23.06.2020 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Кузь В.Я.

за участю: секретаря судового засідання Левицького М.І.;

прокурора - Байса М.М.;

адвоката - Яцишина В.Ф.;

хворого - Магаса О.М.

законних представників хворого - матері ОСОБА_1 та батька ОСОБА_2

представника медичного закладу -

лікаря - психіатра Хрін Р.І.

розглянувши у судовому засіданні, в залі суду, в м. Львові заяву заступника генерального директора з експертизи Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» Маланчука А.З. на предмет зміни застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом на надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку хворому:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дня 24 народження, мешканця АДРЕСА_1 , який скоїв суспільно – небезпечне діяння, передбачене ч.1 ст.121 КК України

в с т а н о в и в:

Заступник головного лікаря з експертизи Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» Маланчук А.З. звернувся із письмовою заявою на предмет зміни застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом на надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку хворому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обґрунтовуючи заяву покликається на те, що у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» з 18.01.2018 р. вперше застосовуються примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом щодо гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20.12.2017р., які на даний час виконуються на базі 23-го відділення КНП ЛОР ЛОКПЛ.

21 квітня 2014 року, близько 01 год. 30 хв. ОСОБА_3 перебуваючи неподалік кафе «Парк», що знаходиться на вул. І. Франка в м. Моршині Львівської області, на ґрунті особистих неприязних відносин, які виникли між ним та потерпілим ОСОБА_4 з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, умисно наніс останньому кулаками рук удар в ділянку голови, в результаті чого заподіяв важку відкриту черепно-мозкову травму; забій головного мозку важкого ступеню з конфузійно-геморагічними вогнищами, субдуральну гематому правої лобно-скроневої ділянки голови», що у відповідності до висновку судово-медичної експертизи № 163 від 02.06.2014 року, відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення. Даний вчинок було кваліфіковано за ч. 1 ст. 121 ККУ.

У зв`язку з підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, ОСОБА_3 був 11.04.2016 р. доставлений до медичного закладу та поміщений до 12-го відділення КЗ ЛОКПЛ на виконання Ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06.04.2016р. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку.

19.12.2016р. пацієнт був переведений з 12-го до 23-го відділення КЗ ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», де перебуває до даного часу.

У зв`язку з вчиненням вищезгаданого правопорушення було проведено дві судово- психіатричні експертизи:

-стаціонарна судово-психіатрична експертиза (Висновок судово-психіатричного експерта № 213 від 23.12.2015р.), в результаті якої, комісія судово-психіатричних експертів 5-го судово-психіатричного відділення КЗ ЛОКПЛ прийшла до висновку: « ОСОБА_3 в період інкримінованих йому дій хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В даний час ОСОБА_3 виявляє ознаки тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності у формі важкого змішаного дисоціативно-конверсійного розладу, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. До виходу з хворобливого стану потребує застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу з посиленим наглядом».

- стаціонарна судово-психіатрична експертиза (Висновок судово-психіатричного експерта № 72 від 26.04.2017р.), в результаті якої комісія судово-психіатричних експертів 5-го позо-психіатричного відділення КЗ ЛОКПЛ прийшла до висновку: «В період інкримінованих йому дій ОСОБА_3 хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим чи іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неодноразово оглядався комісією лікарів – психіатрів (15.06.2018р., 13.12.2018р., 12.06.2019р., 11.12.2019р.), які приходили до висновку про необхідність продовження застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом. Відповідні заяви на предмет продовження застосування примусових заходів медичного характеру хворому ОСОБА_3 були надіслані на адресу Франківського районного суду м. Львова, та були задоволені ухвалами від 02.08.2018р., 11.01.2019р., 31.07.2019р., 12.02.2020р.

В результаті проведеного комплексного лікування (Нейролептики (Азапін, Арілентал, Кветирон XR, Клопіксол-депо, Клопіксол-акуфаз, Зіпрекса, Аміназин, Еголанза, Рисполепт, Оланзапін, Галоперидол), препарати групи літію (Глюталіт, Літію Карбонат), коректори настрою ( ОСОБА_5 , Вальпроком), Антидепресанти (Триттіко) загальнозміцнююче, симптоматичне, вітамінотерапія, індивідуальна психотерапія, арттерапевтичні заняття; реабілітаційні заходи у межах відділення: перегляд телепередач, читання періодичної преси, образотворчі заняття у кабінеті реабілітації, прогулянки по внутрішньому дворику відділення), психічний стан хворого дещо покращився: вдалося знизити частоту та вираженість станів загострення, зовні став спокійнішим, менш афективно напруженим. Протягом останніх пів року пацієнт залишається стабільним. Хворий висловлює розуміння потреби прийому підтримуючого лікування. На запитання про вчинене правопорушення, відповіді подає фрагментарно через призму переконаності у власній невинуватості. Висловлює формальні плани на майбутнє: «Буду працювати, допомагати батькам, хочу займатися спортом, буду продовжувати займатися боксом. Я молодий, потрібно створювати сім`ю». Настрій рівний. Емоційно стабільний. У відділенні багато часу приділяє фізичним заняттям, інструкції медичного персоналу та лікарів виконує. Під час розмови з лікарем формально дотримується дистанції, проте при незручних запитаннях починає ухилятися від відповідей. Мислення сповільнене за темпом, з елементами зісковзувань. Галюцинаторну симптоматику заперечує. Критика до скоєного та свого стану формально присутня. Не може пояснити, чому потрапив до психіатричної лікарні а не до в`язниці. Таким чином, з допомогою медикаментозного лікування, психотерапевтичних груп, реабілітаційних заходів вдалося досягнути стану ремісії пацієнта.

На підставі ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» 09.06.2020р., ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , був оглянутий комісією лікарів-психіатрів (Висновок комісії лікарів – психіатрів щодо особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру №39 від 09.06.2020р.), що прийшла до висновку: «на момент огляду ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , страждає хронічним психічним захворюванням у вигляді шизоафективного розладу, змішаний тип, стан ремісії (тип «С»), У зв`язку з відновленням критичного ставлення пацієнта до власного захворювання та потреби лікування, а також враховуючи стабільність психічного стану у пацієнта протягом останніх пів року, не потребує продовження застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом, рекомендовано надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.».

Представник заявника в судовому засіданні - лікуючий лікар заяву підтримав, пояснення дав аналогічні викладеним у заяві. Просить змінити вид примусового заходу, оскільки хворий почувається добре, приймає ліки, тримається осторонь конфліктів, що виникають серед пацієнтів, наявна критика до вчиненого злочину. Проте такий стан може зберігатися за умови, що хворий буде приймати ліки.

Законні представники хворого - батьки, кожен окремо, заяву підтримали, пояснили суду, що син став спокійним, йде на контакт, приймає ліки і бажає продожвити лікування вдома. Запевняють, що будуть слідкувати за його станом здоровя та у випадку якихось відхилень звернуться у лікарню. Бажають, щоб син перебував дома, де вони забезпечать йому належні умови та лікування.

Хворий в судовому засіданні заяву підтримав, запевнив суд, щ0о буде приймати лікарства.

Визнає що має психічне захворювання «Шизофренію», у вчиненному розкаюється. Бажає влаштовувати своє життя без зайняття спортом, оскільки на його думку це уже не актуально. Буде допомогати батькам по господарству та спробує влаштуватися на роботу, на будову.

Захисник - адвокат Яцишин В.Ф. в судовому засіданні заяву підтримав, вважає, що батькам вдасться забезпечити належні умови лікування амбулаторно.

Прокурор в судовому засіданні щодо заяви заперечила, просила суд відмоити у задоволенні такої, мотивуючи це тим, що хворий не критичний до вчиненного, висновки експертів не у повній мірі відповідають мотивації.

Встановлено, що 21 квітня 2014 року, близько 01 год. 30 хв. ОСОБА_3 перебуваючи неподалік кафе «Парк», що знаходиться на вул. І. Франка в м.Моршині Львівської області, на ґрунті особистих неприязних відносин, які виникли між ним та потерпілим ОСОБА_4 з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, умисно наніс останньому кулаками рук удар в ділянку голови, в результаті чого заподіяв важку відкриту і черепно-мозкова травму; забій головного мозку важкого ступеню з конфузійно-геморагічними вогнищами, субдуральну гематому правої лобно-скроневої ділянки голови», що у відповідності до висновку судово-медичної експертизи № 163 від 02.06.2014 року, відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення. Даний вчинок було кваліфіковано за ч. 1 ст. 121 ККУ.

Дані обставини хворий підтвердив в судовому засіданні, конкретизував фактичні обставини вчиненного, які узгоджуються з тими, що встановлені досудовим розслідуванням. Про вчинене шкодує.

Заслухавши доводи представника медичного закладу, думку інших учасників процесу, Враховуючи позицію прокурора та дослідивши матеріали судового провадження, суд приходить до висновку, що заяву слід задовольнити.

Так, судом встановлено, що 09.06.2020р., ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , був оглянутий комісією лікарів-психіатрів (Висновок комісії лікарів – психіатрів щодо особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру №39 від 09.06.2020р.), що прийшла до висновку: «на момент огляду ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , страждає хронічним психічним захворюванням у вигляді шизоафективного розладу, змішаний тип, стан ремісії (тип «С»), У зв`язку з відновленням критичного ставлення пацієнта до власного захворювання та потреби лікування, а також враховуючи стабільність психічного стану у пацієнта протягом останніх пів року, не потребує продовження застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом, рекомендовано надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку».

В ході судового розгляду заяви, суд мав можливість безпосередньо зясувати ті обставини, що стосуються критики як до стану здоровя так і до вчиненного та не знаходить підстав ставити під сумнів висновки експертної комісії.

Приймаючи рішення суд враховує, думку хворого, його батьків та захисника, обґрунтування представника закладу - лікуючого лікаря, про можливість продовження лікування амбулаторно та висновок прокурора.

Відповідно до ч. 1ст. 95 КК України, продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника медичного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування примусових заходів.

Виходячи із змісту ст. 95 КК України та ст. ст.17, 19 Закону України «Про психіатричну допомогу», продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 (шість) місяців, здійснюється судом на підставі заяви психіатричної установи про продовження такої госпіталізації.

Дослідивши надані суду письмову заяву з додатками, з`ясувавши питання, передбачені ст. 512 -514 КПК України, заслухавши пояснення представника комунального закладу, лікуючого лікаря, пояснення хворого , думку адвоката та висновок прокурора, суд приходить до переконання, що заяву слід задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 95 КК України, ст. ст. 512 – 514 КПК України, ст. 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”, суд -

п о с т а н о в и в:

Заяву заступника генерального директора з експертизи Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» Маланчука А.З. щодо зміни застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом на надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку хворому ОСОБА_3 , року 1991, місяця ІНФОРМАЦІЯ_1 , дня 24 народження, задовольнити.

Змінити застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації в психіатричну лікарню із звичайним наглядом на надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку ОСОБА_3 , року 1991, місяця ІНФОРМАЦІЯ_1 , дня 24 народження, який скоїв суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу протягом 7 днів з часу її проголошення до Львівського апеляційного суду. Оскарження ухвали не зупиняє її дії.

Суддя В. Кузь