Рішення № 9000554, 15.12.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

15 грудня 2009 р.           Справа 9/235-09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Поповецький", код ЄДРПОУ 32833230, вул. 8-го Березня, 1, с. Попівці, Барського району Вінницької області, 21034

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Алко-Стандарт", код ЄДРПОУ34700886, вул. Космонавтів, 67, кв. 81, м. Вінниця, 21100

про стягнення 88 314,27 грн.

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Кравчук Н.Л.                                        

Представники сторін:

позивача: Ковальчук С.В. - представник за довіреністю;

відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алко-Стандарт" (код ЄДРПОУ 34700886, м. Вінниця) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Поповецький" (код ЄДРПОУ 32833230, с. Попівці, Барського району, Вінницької області)70189,98 грн. основного боргу за порушення зобов"язань за договором купівлі-продажу № 1/27/05/09 від 27.05.09р., 561,52 грн. - інфляційних нарахувань, 852,20 грн. - 3% річних, 6119,01 грн. - пені, 10592,26 грн. - штрафу.

20.11.09р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 9/234-09 та призначено її до розгляду на 15.12.09р.

Представник позивача в судовому засіданні 15.12.09р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач правом участі в розгляді справи не скористався, відзиву на позов не надав. Про час і місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином - ухвалою про порушення провадження у справі від 20.11.09 р., вручення якої йому стверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 106245 від 26.01.09р. та № 105710 від 01.12.09р.

Враховуючи наведене та те, що відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, цей розгляд здійснюється за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

З пояснень представника позивача та матеріалів справи № 9/235-09 суд вбачає таке.

27.05.09р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Поповецький", код ЄДРПОУ 32833230, с. Попівці, Барського району Вінницької області (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алко-Стандарт", код ЄДРПОУ 34700886, м. Вінниця (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1/27/05/09, відповідно до якого продавець зобов"язується передати товар - сік концентрований яблучний неосвітлений об"ємом 60 тонн та документи, які відносяться до нього, у власність покупця, а покупець зобов"язується оглянути та прийняти товар і оплатити його згідно умов договору.

Згідно п.2.1. договору, ціна товару становить 7000,00 грн. за 1 тонну.

У відповідності до п. 5.1. договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються 100% протягом 20 діб з моменту відвантаження кожної партії товару. Остаточний розрахунок здійснюється до 01.07.09р., за умови виконання п. 1.3. договору.

На виконання умов договору позивачем відповідачу відвантажено товар в кількості 13,17 тонн на загальну суму 92189,98 грн., згідно видаткових накладних № КЗ-0000019 від 29.05.09р. в кількості 8,35 тонн на суму 58450,00 грн., № КЗ-0000020 від 01.06.09р. в кількості 4,82 тонн на загальну суму 33739,98 грн. (а.с. 27-28).

Вказаний товар відповідач отримав в повному обсязі згідно довіреностей № 001618 від 29.05.2009р., та № 001620 від 01.06.2009р.

Як свідчать матеріали справи та підтверджено сторонами в акті звірки взаємних розрахунків за період з 29.05.09р. по 11.09.09р. (а.с. 31), відповідач за отриманий товар розрахунки з позивачем провів часково, згідно банківської виписки КЗ-0000104 від 02.07.09р. на 14000 грн. та банківської виписки КЗ-0000118 від 16.07.09р. на суму 8000 грн., в результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 70189,98 грн. А саме: 92189,98 грн. - (14000 грн. + 8000 грн.) = 70189,98 грн.

Судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 70189,98 грн. основного боргу, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище сторони погодили порядок розрахунків, у відповідності до п. 5.1. договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються 100% протягом 20 діб з моменту відвантаження кожної партії товару. Остаточний розрахунок здійснюється до 01.07.09р., за умови виконання п. 1.3. договору.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 70189,98 грн. основного боргу є обґрунтованими та правомірними.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 561,52 грн. - інфляційних нарахувань, 852,20 грн. - 3% річних, 6119,01 грн. - пені, 10592,26 грн. - штрафу, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п. 8.1 договору № 1/27/05/09 від 27.05.2009 сторони встановили, що в разі порушення договору покупець зобов"язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. При цьому суд зазначає, що у розрахунку пені позивач посилався на дану норму та нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам договору та чинному законодавству.

Провівши перевірку правильності наданого позивачем розрахунку пені, річних, інфляційних втрат судом встановлено наступне.

Так, позивач здійснював обрахунок пені, річних, інфляційних втрат окремо по кожній із видаткових накладних.

По видатковій накладній КЗ -0000019 від 29.05.09р. позивач не вірно визначив періоди за які нараховані пеня, річні та інфляційні втрати. Потрібно: з 19.06.09р. по 01.07.09р. з суми 58450 грн., з 02.07.09р. по 15.07.09р. з суми 44450 грн., з 16.07.09р. по 12.11.09р. з суми -36450 грн.

По видатковій накладній КЗ-0000020 від 01.06.09р. позивач почав розрахунок з 07.07.2009 року, тоді як потрібно було з 22.06.09р. Оскільки визначення періодів нарахування штрафних санкцій та розміру заборгованості на який проводиться їх нарахування є виключно прерогативою позивача, а перерахунок пені із врахуванням виявленої судом помилки призведе до збільшення розміру пені, 3 % річних та інфляційних, суд задовольняє позовні вимоги позивача в цій частині в межах заявлених ним вимог.

Разом з тим при підрахунку суми пені, інфляційних та 3-х відсотків річних позивачем допущено помилки у бік заниження, що випливає з розрахунку, здійсненого за допомогою програми «Фінансові інструменти від Фірми «Вікторія». Оскільки отримана судом сума пені, інфляційних втрат, 3% річних в результаті перерахунку за накладними є більшою ніж заявлена позивачем, судом задовольняються позовні вимоги в цій частині в розмірі визначеному позивачем.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних та 3-х відсотків річних підлягають задоволенню в розмірах, відповідно: 6119,01 грн., 561,52 грн. та 852,20 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення штрафу з відповідача в розмірі 10592,26 грн., судом встановлено наступне.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є:

а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо).

б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Слід відмітити, що законодавець визначив вищеперераховані ознаки штрафу імперативно, не надавши сторонам зобов'язання можливості їх змінювати.

Пунктом 8.1. договору сторони передбачили, що в разі порушення п. 5.1 покупець зобов"язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та штраф у розмірі 0,1% від неоплаченої видаткової накладної за кожен день прострочки.

Даний пункт договору суперечить вимогам ч. 2 ст. 549 ЦК України. Так як, сума штрафу, нарахована позивачем, по суті являється пенею, оскільки обчислена не у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, як того вимагає ст.549 ЦК України, а за триваючий період (кожен день прострочки). Разом з тим, сторонами за одне й те ж порушення, а саме за несвоєчасне виконання грошового зобов"язання, передбачено 2 види відповідальності - штраф та пеню.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги про стягнення 10592,26 грн. штрафу задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду від 20.11.2009 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3 % річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

          Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-84, 85, 115, 116 ГПК України,-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алко-Стандарт", код ЄДРПОУ 34700886, вул. Космонавтів, 67, кв. 81, м. Вінниця, 21100(р/р 26004115335900 в АКІБ "Укрсиббанк", м. Харків, МФО 351005)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Поповецький", код ЄДРПОУ 32833230, вул. 8-го Березня, 1, с. Попівці, Барського району Вінницької області, 21034(р/р 26002055302077 в Вінницькій філії КБ "Приватбанк", м. Вінниця, МФО 302689) 70189,98 грн. основного боргу, 561,52 грн. - інфляційних нарахувань, 852,20 грн. - 3% річних, 6119,01 грн. - пені, 777,23 грн. витрат на сплату державного мита, 207,69 грн. - витрат на оплату інформаційно - технічного забезпечення судового процесу.

3. В стягненні 10592,26 грн. штрафу відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 21 грудня 2009 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул. 8-го Березня, 1, с. Попівці, Барського району Вінницької області, 21034);

3 - відповідачу (вул. Космонавтів, 67, кв. 81, м. Вінниця, 21100).