Рішення № 90005451, 23.06.2020, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/398/20

Провадження № 2/193/260/20

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

23 червня 2020 року сел. Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді Кащук Д.А.,

при секретарі Ратушній В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Софіївка в порядку ст.247 ч.2 ЦПК України без фіксації судового засідання технічними засобами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 2 квітня 2020 року звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дитину у розмірі 1/4 частині усіх видів заробітку (доходу) до повноліття дитини, починаючи з дня подачі заяви до суду.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 29 квітня 2003 року між нею та відповідачем був укладений шлюб, який зареєстрований Ордо-Василівською сільською радою Софіївського району Дніпропетровської області. Актовий запис №6.

Вказує, що від шлюбу з відповідачем ОСОБА_3 мають неповнолітнього сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Одруження з відповідачем виявилось невдалим. Фактично між ними шлюбні відносини припинились з 2 травня 2019 року і вони стали проживати окремо.

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 21.01.2020 року між ними шлюб розірвано. Син ОСОБА_5 залишився проживати разом з позивачем.

Зазначає, що всі обов`язки по утриманню та вихованню сина ОСОБА_6 позивач несе самостійно. Позивач офіційно не працевлаштована. Утримувати сина їй допомагає її мати ОСОБА_7 . Син на даний час навчається і це потребує додаткових витрат на його утримання.

Відповідач ОСОБА_3 офіційно працевлаштований, працює кінологом в Державній кримінально-виконавчій службі ДУ «Бердянська ВК 77» в Запорізькій області, отримує заробітну плату і в змозі надавати матеріальну допомогу на утримання сина. Відповідач не має інших дітей, стягнень по виконавчим документам не проводяться.

На підставі викладеного, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частин усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до повноліття дитини, починаючи з дня подачі заяви до суду, та допустити рішення до негайного виконання в межах сум платежів за один місяць.

Представник позивача та позивач у судове засідання не з`явились, надали заяву про розгляд справи без їх участі, позивач просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце був належним чином повідомлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача повідомленого належним чином, без поважних причин або без повідомлення причин, за відсутності у справі поданого ним відзиву, і якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у справі доказів (ухвалює заочне рішення).

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2020 року шлюб, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , розірвано (а.с. 10-11).

Від шлюбу з відповідачем мають сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 05 вересня 2017 року, виданий повторно Софіївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 9). З якого вбачається, що батьком дитини є ОСОБА_3 .

Син перебуває на утриманні позивача, вказана обставина підтверджена довідкою про склад сім`ї № 274 від 31.03.2020 року видана Ордо-Василівською сільською радою Софіївського району (а.с. 12).

Як зазначено в позовній заяві, відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини не надає. Відповідач - фізично здорова людина, працездатний, та може надавати допомогу на утримання дитини до її повноліття.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989р. (далі - Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991р. та яка набула чинності для України 27.09.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно зі ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За ч. 1, 2 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

08.07.2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів від 17.05.2017 року № 2037 - VII, відповідно до якого внесено зміни до ст. 182 СК України, а саме: при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову (ст. 191 СК України).

Днем звернення позивача до суду є 02 квітня 2020 р., оскільки саме цим днем датована позовна заява та подана до суду .

Згідно ч.1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

У відповідності до ст. 430 ч.1 п.1 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного, з урахуванням всіх обставин справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку до досягнення повноліття дитини, починаючи з 02 квітня 2020 року.

Керуючись п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляд справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року, ст.ст. 180-183 СК України, ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,354, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.

Стягувати з відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_3 проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання дитини – сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття дитини, починаючи з 02 квітня 2020 року.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень 80 коп.) (одержувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, р/р UA908999980313111256000026001, код ЄДРПОУ одержувача 37993783, МФО банку 899998, Банк одержувача: Казначейство України (ЕАП)).

Заочне рішення може бути переглянуте Софіївським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Відповідно до п. 3розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК Українизазначений строк продовжується на строк дії карантину, введеногопостановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211(з наступними змінами і доповненнями).

Суддя Д.А.Кащук