Ухвала суду № 90004745, 23.06.2020, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/1652/14-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року м.Першотравенськ

Першотравенський міський суд, Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Кривошеї С.С.

при секретарі Кравченко А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Першотравенський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро), Державна прикордонна служба України та Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з заявою, заінтересовані особи Першотравенський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро), Державна прикордонна служба України та Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначає, що рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2014 року, справа №186/587/14-к, з нього стягнуто на користь ПАТ «Укртелеком» відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 14815,83 грн . У зв`язку з тим, що він своєчасно борг не погасив, за поданням державного виконавця Першотравенського ВДВС, 10 жовтня 2014 року суддею Першотравенського міського суду Дніпропетровської області винесена ухвала №186/1652/14-ц про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон до погашення боргу. У жовтні 2019 з метою поліпшення своїх життєвих умов, він вирішив поїхати до іншої країни на заробітки, так як у місті Першотравенську, роботи з достатнім рівнем оплати праці йому знайти не вдалось. Перед поїздкою, з метою погашення всіх можливих боргів, він перевірив себе як боржника у загальнодоступному «Реєстрі боржників», який видав, що його у цьому реєстрі як боржника немає.

22 жовтня 2019 року на кордоні інспектор прикордонної служби повідомив йому, що виїхати з України він не може, оскільки діє ухвала Першотравенського міського суду Дніпропетровської області суду №186/1652/14-ц від 10 жовтня 2014 року про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду його за кордон та виніс рішення про відмову в перетинанні державного кордону України.

Наступного дня повернувшись до м. Першотравенська, він звернувся до Першотравенського МВ ДВС, де йому повідомили, що виконавче провадження в рамках якого було накладено тимчасове обмеження у забороні виїзду вже знищено, оскільки завершено 01 вересня 2015 року на підставі п.2 ст.47 (відсутність майна) Закону України «Про виконавче провадження», про що йому була видана довідка. Після повернення виконавчого документа стягувач із заявою про відкриття виконавчого провадження до Першотравенського МВ ДВС не звертався, але ухвала суду про тимчасове обмеження продовжує діяти, що порушує його конституційні права.

Виконавчий лист, який став підставою для звернення державного виконавця із клопотанням про обмеження його конституційних прав, як боржника, повернуто стягувачу, а виконавче провадження закінчено, що в свою чергу є підставою для скасування тимчасового обмеження, накладеного судовим рішенням.

Після повернення виконавчого документа стягувач повторно не звертався до Першотравенського МВ ДВС з заявою про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення суду № 186/587/14-к. Інших виконавчих проваджень по виконанню рішення суду №186/587/14-к не відкривалось. Натомість на теперішній час порушуються його права на вільне пересування та на працю, оскільки він не може забезпечити своє нормальне існування без праці за кордоном.

Просить суд скасувати тимчасове обмеження його у праві виїзду за кордон, встановленого ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2014 року.

У судові засідання 12 березня 2020 року, 24 березня 2020 року, 03 квітня 2020 року, 14 квітня 2020 року, 06 травня 2020 року, 28 травня 2020 року та 23 червня 2020 року, заявник ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник заінтересованої особи Першотравенського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) у судове засідання надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник заінтересованої особи Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник заінтересованої особи Державної прикордонної служби України у судове засідання надав заяву про розгляд справи за його відсутності, при винесенні рішення покладається на розсуд суду.

Суд вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.6 ст.441 ЦПК України суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця.

Статтею 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» передбачено, що громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим законом та в`їхати в Україну.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 квітня 2014 року вироком суду ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70, ст.75 КК України та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі, та звільнено від відбування покарання з випробуванням на один рік. Також, з ОСОБА_1 було стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» 14815,83 грн. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди. На підставі зазначеного вироку Першотравенським міським судом Дніпропетровської області було видано виконавчий лист про примусове стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укртелеком» 14815,83 грн. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди, який був переданий для примусового виконання до Першотравенського міського відділу ДВС.

29 липня 2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Першотравенського міського управління юстиції у Дніпропетровській області було відкрито виконавче провадження про примусове стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укртелеком» 14815,83 грн. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2014 року справа №186/1652/14-ц, було задоволено подання державного виконавця Першотравенського міського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровської області про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України та тимчасово обмежено фізичну особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві виїзду за межі України до моменту фактичного відшкодування завданої матеріальної шкоди в розмірі 14815,83 грн. за вироком Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2014 року.

01 вересня 2015 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Першотравенського міського управління юстиції у Дніпропетровській області було повернуто стягувачу ПАТ «Укртелеком» виконавчий лист №186/587/14, виданий Першотравенським міським судом Дніпропетровської області 25 квітня 2014 року про примусове стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укртелеком» 14815,83 грн. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди, на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження».

Частини 5, 8 ст.441 ЦПК України передбачають, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Тобто, вирішуючи питання про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України суд повинен з`ясувати наявність обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Заяву про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №186/587/14-к завершене 01 вересня 2015 року (з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснення державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними), а виконавче провадження знищене за терміном зберігання. Виконавчий лист повторно не пред`явлений до виконання та на теперішній час у Першотравенському міському відділі державної виконавчої служби відсутні виконавчі провадження про стягнення з нього будь-яких сум.

Разом із тим, суд вважає, що вищезазначені доводи заяви ОСОБА_1 не є передбаченими ч.5 ст.441 ЦПК України підставами для скасування судом тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що ухвала Першотравенського міського суду Дніпропетровської області по справі 186/1652/14-ц від 10 жовтня 2014 року, скасована та не є чинною.

Вирок суду в рамках якого тимчасово обмежено боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до моменту фактичного відшкодування завданої матеріальної шкоди в розмірі 14815,83 грн. не виконаний.

На адресу відділу державної виконавчої служби від стягувача не надходило повідомлення про виконання вироку суду за яким видано виконавчий лист №186/587/14-к від 25 квітня 2014 року.

Боржником не надано доказів підтвердження виконання вироку суду, тому підстави для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відсутні.

Згідно з вимогами ч.2 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 р. № 3857-XII (у редакції на момент обмеження виїзду) громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.

Згідно із п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-XIV (у редакції на момент тимчасового обмеження) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

За правилами статті 377-1 ЦПК України (діючого на той час) питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішувалося судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

В подальшому відповідна ухвала суду направлялася державним виконавцем до Державної прикордонної служби України, згідно якої боржник зараховується до певного списку, який є на особливому контролі та на якого в подальшому поширюється обмеження щодо перетину кордону України.

Стаття 50 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, що діяла на момент завершення виконавчого провадження) передбачала наслідки завершення виконавчого провадження.

Так, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред`явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

Питання про скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України також вирішувалося судом за поданням державного виконавця у порядку ст.377-1 ЦПК України.

У подальшому питання про скасування тимчасового обмеження було врегульоване у Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.

Згідно із п.п. 11.3., 11.4. розділу ХІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 р. за № 489/20802 (у редакції на момент тимчасового обмеження) державний виконавець не пізніше наступного дня після надходження ухвали суду про тимчасове обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов`язань направляє засвідчену судом копію цієї ухвали для виконання до Адміністрації Державної прикордонної служби України.

У разі виконання боржником відповідних зобов`язань, у тому числі зі сплати аліментів, а також у зв`язку із закінченням виконавчого провадження державний виконавець виносить відповідну постанову, копія якої підлягає обов`язковому направленню до Адміністрації Державної прикордонної служби України для своєчасного зняття особи (боржника) з контролю.

Згідно із п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-XIV (саме на цій підставі повернутий документ стягувачеві) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно ч.5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-XIV повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Отже, у разі виконання боржником відповідних зобов`язань, державний виконавець звертається до суду із відповідним поданням про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон боржника і направляє до Адміністрації Державної прикордонної служби України постанову з метою зняття особи (боржника) з контролю.

Однак, як свідчать матеріали справи, означеного вчинено не було через те, що у боржника наявна була заборгованість, вирок суду не було виконано у примусовому порядку, тому виконавче провадження було завершене з цих підстав.

Суд звертає увагу, що згідно із вимогами Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. №606-XIV виконавче провадження закінчується у разі такого повернення виконавчого документа без виконання як: на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ (п.9 ст.49 Закону); до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону (п.11 ст.49 Закону).

У той час, як повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону (у боржника відсутнє майно) не є завершенням виконавчого провадження у розумінні ст.50 Закону) і згідно з ч.5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. №606-XIV повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє права стягувача повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Боржником вирок суду не виконаний, що ним не заперечується у заяві, і до того ж підтверджується поверненням виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому, таке повернення виконавчого документа не припиняє арешт, не припиняє тимчасове обмеження у виїзді за кордон, як захід примусового виконання рішення суду, а стягувач має право повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Як встановлено судом, стягувач ПАТ «Укртелеком» не звертався до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа і поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання, відповідно, судом не відмовлено стягувачу у цьому, проте на даний час ПАТ «Укртелеком» такого права не позбавлене.

Також, суд вважав за необхідне зазначити, що на час повернення виконавчого документа стягувачу обов`язку державного виконавця одночасного зняття обмеження у праві виїзду за межі України не передбачало, виконавче провадження було завершено, однак не закінчено.

Відповідно до пункту 4 Розділу XIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказ Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) (в редакції на час звернення заявника до суду із цією заявою, тобто на 26.02.2020 р.) тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі винесення виконавцем постанови про: закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (закінчення виконавчого провадження); скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України у разі погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів у повному обсязі.

Заявник ОСОБА_1 помилково ототожнює поняття «повернення виконавчого документа стягувачу» і «закінчення виконавчого провадження», які регулюються різними статтями Закону України «Про виконавче провадження» і мають різні юридичні наслідки.

Статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчих дій) визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків.

Отже, підстав для зняття тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України не було як на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, так і не існує на час розгляду цієї заяви.

Аналогічна позиція відображена в ухвалі Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.08.2019р. по справі № 335/6675/13-ц (провадження № 61-15563ск19).

Крім того, звертаючись до суду із заявою відповідно до частини 5 ст.441 ЦПК України ОСОБА_1 просить скасувати застосовані судом обмеження, мотивуючи відсутністю виконавчого провадження, що не є передбаченими ч.5 ст.441 ЦПК України підставами для скасування судом тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування .

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон.

Керуючись ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», ст.441 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи Першотравенський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро), Державна прикордонна служба України та Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області, а з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки, визначені статтею 354 ЦПК України для апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя: /С.С.Кривошея/