Рішення № 90004228, 22.06.2020, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/6129/19

Провадження № 2/0182/127/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22.06.2020 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді Кобеляцької-Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Нікополі цивільну справу за позовом військової частини А2110 до ОСОБА_1 , третя особа – військова частина А0593, про стягнення коштів за видані предмети речового майна, строки носіння яких не закінчились, суд -

В С Т А Н О В И В:

В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява військової частини А2110 до ОСОБА_1 , третя особа – військова частина А0593, про стягнення коштів за видані предмети речового майна, строки носіння яких не закінчились.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що, відповідно до наказу командира військової частини А2110 від 15 грудня 20107 року № 246, із солдатом ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби та його було зараховано до списків особового складу військової частини А2110. Також відповідача було призначено на посаду контролера 1-го контрольно-пропускного пункту роти охорони військової частини А2110. Під час проходження військової служби за контрактом у військовій частині, ОСОБА_1 діяв всупереч інтересам служби, в порушення своїх статутних обов`язків, неодноразово притягався до дисциплінарної відповідальності. Відповідно до наказу командира військової частини А2110 від 05 вересня 2018 № 179, солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 було звільнено через службову невідповідність. На момент звільнення він, відповідно до довідки-взаєморозрахунку військової частини А0593 від 03 вересня 2018 № 863, мав заборгованість щодо вартості виданих предметів речового майна, строк носіння яких не закінчився, в сумі 4 416 грн. 21 коп. Згідно його рапорту від 05 вересня 2018 року, було утримано в межах нарахованого йому грошового забезпечення за серпень 2018 року часткову вартість виданих предметів речового майна, строк носіння яких не закінчився, в сумі 2 681 грн. 94 коп. Облік вартості виданих предметів речового майна здійснювався військовою частиною А0593. 10 вересня 2018 року від військової частини А0593 надійшла копія виписки по рахунку про погашення ОСОБА_1 заборгованості в сумі 2 681 грн. 94 коп. Таким чином, на сьогоднішній день відповідач має заборгованість перед військовою частиною А2110 за вартість виданих предметів речового майна в сумі 1 734 грн. 27 коп. 13 травня 2019 року військовою частиною А2110 на адресу ОСОБА_1 було направлено лист з пропозицією досудового врегулювання спору шляхом відшкодування заборгованості в сумі 1 734 грн. 27 коп. у добровільному порядку, перерахувавши кошти на розрахунковий рахунок військової частини А2110 за вказаними реквізитами. Однак, станом на серпень 2019 року ОСОБА_1 в добровільному порядку не відшкодував вартість виданих йому предметів речового майна, строк носіння яких не закінчився, з урахуванням зносу, в сумі 1 734 грн. 27 коп. Таким чином, відповідач як колишній військовослужбовець військової частини А2110, згідно вимог закону, повинен повернути військовій частині А2110 кошти за отримане ним речове майно, а оскільки в добровільному порядку він відшкодувати не бажає, змушені звернутися до суду та стягнути з нього суму в розмірі 1 734 грн. 27 коп. в примусовому порядку.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2019 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням слухання справи на 06 лютого 2020 року (а.с.68). В судовому засіданні були присутні представник позивача ОСОБА_2 та відповідач по справі. В даному судовому засіданні вирішувалась думка сторін по справі щодо можливості закриття підготовчого судового засідання, при цьому, ані представник позивача, ані відповідач проти закриття підготовчого судового засідання не заперечували (а.с.72-73).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2020 року по даній справ було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справі до судового розгляду по суті, в порядку загального позовного провадження на 02 квітня 2020 року. При цьому, сторони про наступний розгляд справи були повідомленні належним чином, про що свідчить розписка, яка міститься в матеріалах справи (а.с.74-75, 76). Однак, 02 квітня 2020 року судовий розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному та справу було призначено на 22 червня 2020 року.

В судове засідання, 22 червня 2020 року представник позивача не з`явився, від нього на адресу суду надійшла заява, в якій він просить суд розгляд справи провести за їх відсутності, на задоволенні позову наполягає та просить вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с.82).

Відповідач про розгляд справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про поштове відправлення (а.с.70), однак, в судове засідання не з`явився. Окрім цього, відповідачу було відомо про розгляд справи 22 червня 2020 року, оскільки Нікопольським міськрайонний судом Дніпропетровської області від 09 квітня 2020 року було направлено смс-повідомлення щодо документу «Судова повістка про виклик до суду», про що свідчить довідка про доставку смс-повідомлення. Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких заяв від нього на адресу суду не надходило.

Представник третьої особи Військової частини А0593 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи (а.с.77). Від командира ОСОБА_3 до суду надійшла заява, в якій він просить суд розгляд справи проводити за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять стягнути з відповідача на користь військової частини А2110 кошти в розмірі 1 734 грн. 27 коп. за видані предмети речового майна, строки носіння яких не закінчились.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , на підставі наказу командира військової частини А2110 № 246 від 15 грудня 2017 року було зараховано до списків особового складу військової частини А2110 та призначено на посаду контролера 1-го контрольно-пропускного пункту роти охорони військової частини А2110 (а.с.12). Наказом № 179 від 05 вересня 2018 року ОСОБА_1 було звільнено з військової частини А2110 (а.с.10). При цьому, як вбачається з матеріалів справи, а також з вищевказаного наказу, військовою частиною А2110 було доручено довольчій службі провести відрахування вартості обмундирування в сумі 4 416 грн. 21 коп., обчислене пропорційно часу, що залишився до кінця строку носіння, а також утримати з нарахованого грошового забезпечення за серпень 2018 року вищевказану суму. 05 вересня 2018 року ОСОБА_1 було складено рапорт, згідно якого він вказує, що межах нарахованого йому грошового забезпечення за серпень 2018 року утримати часткову вартість виданих предметів речового майна в сумі 2 681 грн. 94 коп., перерахувавши на розрахунковий рахунок військової частини А2110. Листом № 1342 військової частини А2110 від 13 травня 2019 року ОСОБА_1 було повідомлено, що станом на 03 травня 2019 року його заборгованість становить 1 734 грн. 27 коп., яку йому було запропоновано сплатити в добровільному порядку (а.с.22-24). Факт того, що залишок суми заборгованості становить 1734 грн. 27 коп. підтверджується актом службового розслідування від 25 квітня 2019 року, а також довідками (а.с.25-27, 28, 29-32).

Відповідно до положення абзацу 2 п.1 ст.9-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким передбачено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування.

Під час проходження служби, у відповідності до вимог наказу Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України» зі змінами, солдат ОСОБА_1 , згідно роздавальних відомостей № 383/351, № 86/81, накладної № 897/773 забезпечувався форменим одягом за рахунок державних коштів (а.с.13-17).

Відповідно до п.4 Розділу III Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 232 від 29 квітня 2016 року, у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, зважаючи на ті обставини, що відповідач звільнений з військової служби у зв`язку з службовою невідповідністю, згідно вимог вищевказаних нормативно-правових актів повинен відшкодувати державі - Міністерству оборони України в особі військової частини А 2110 кошти несплачені після виключення зі списків особового складу частини, у сумі 1 734 грн.27 коп., які, в свою чергу, жодними належними та допустимими доказами не спростовані відповідачем, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати, що складаються зі сплаченого позивачем судового збору в сумі 1921,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 128, 141, 258, 259, 265 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1212 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Військової частини А2110 до ОСОБА_1 , третя особа – Військова частина А0593, про стягнення коштів за видані предмети речового майна, строки носіння яких не закінчились - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН – НОМЕР_1 ), на користь військової частини А2110 (53215, Дніпропетровської області, м.Нікополь, вул.Чортомлицька, р/р НОМЕР_2 , МФО 820172, код ЄДРПОУ 08027576) кошти за видані предмети речового майна, строки яких не закінчились, в сумі 1 734 грн. 27 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН – НОМЕР_1 ), на користь військової частини А2110 (53215, Дніпропетровської області, м.Нікополь, вул.Чортомлицька, р/р НОМЕР_2 , МФО 820172, код ЄДРПОУ 08027576) судовий збір в розмірі 1 921 грн. 00 коп.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал