Рішення № 90003, 27.07.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.07.06 р. Справа № 1/262

за позовом Закритого акціонерного товариства “Макіївкокс” м. Макіївка

до відповідача Державного підприємства «Донецька залізниця» м. Донецьк

Третя особа: Спеціалізована державноа податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про стягнення 85 788 грн. 60 коп.

Суддя Азарова З. П.

При секретарі судового засідання: Розум А.С.

Представники :

Від позивача: Білоусов Ю.М. – представник

Краснов В.М. – представник

Від відповідача: Ігнатова Н.О. – юрисконсульт

Від третьої особи: Кравцова - представник, Маркітанова – представник

В засіданні брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

В судовому засіданні 13.06.06р.,

19.06.06 р., 20.07.2006р.оголошена

перерва для виготовлення та ого-

лошення рішення

Закрите акціонерне товариство “Макіївкокс” м. Макіївка звернулось з позовом до Державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк про повернення безпідставно отриманої майнової вигоди без достатніх правових підстав в сумі 85 788, 60 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на безпідставне списання з особового рахунку позивача без його згоди у зв’язку з донарахуванням на додану вартість на суму плати за користування вагонами.

Заявою від 22.11.2005 року позивач змінив позовні вимоги згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та просить стягнути збитки, які виникли внаслідок списання суми 85788 грн. 60 коп. у безакцептному порядку з його рахунку, що не передбачено законодавством.

Заявою від 18.04.2006 року позивач згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України змінив позовні вимоги та просить стягнути 85788 грн. 60 коп. безпідставно списані з рахунку.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на ст. 119 Статуту залізниць України, згідно якої вноситься плата за користування вагонами з нарахуванням податку на додану вартість. Позивач на протязі березня-квітня 2005 року отримував від відповідача транспортні послуги, які повинні бути оплачені. Залізниця є платником податку і зобов’язана включати ПДВ у ціну наданих послуг та утримувати його з покупця цих послуг. Щодо посилання позивача на безспірне списання грошових коштів, то відповідач посилається на ст. 62 Статуту та п. 2 Правил розрахунків за перевезення вантажів. Згідно з договором платник перераховує попередню оплату і списання грошових коштів здійснює згідно розрахункових документів за виконані перевезення та надані послуги (перевізні документи, накопичувальні картки, відомості оплати за користування вагонами).

Крім того, відповідач заявив клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку.

Ухвалою від 01.09.2005 року клопотання відповідача було задоволено і Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку була залучена в якості третьої особи.

Згідно ст. 69 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений.

Залучена третя особа надала письмові пояснення щодо правомірності нарахування ПДВ.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд встановив, що 01.09.2005 року ТОВ “Макіївкокс” (позивач) та Донецька залізниця (відповідач) уклали договір № 31/195, згідно з яким залізниця прийняла обов’язок по наданню послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів, а товариство прийняло обов’язок здійснювати розрахунки за ці послуги.

В пункті 2.4. договору сторони погодились, що вантажовласник зобов’язується здійснювати попередню оплату з перевезенням вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезень та вагонообігу на під’їзній колії на рахунок залізниці. Одержані кошти залізниця зараховує на особовий рахунок вантажовласника. Залізниця зобов’язується згідно пункту 2.3. договору здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою, вести облік нарахованих і сплачених сум та надавати вантажовласнику відповідні розрахункові документи.

Розділом 3 договору сторони передбачили порядок розрахунків, згідно якому вантажовласник вносить попередню оплату, розмір якої визначається виходячи із очікуваного обсягу перевезень та послуг. Вказаний порядок не протиречить ст. 62 Статуту залізниці України та п. 1.1. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року № 864/5085.

Відповідно до п. 3.2. договору та п. 2.6. Правил залізниця списує відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, штрафу) на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерів і актів виконаних робіт за двома підписами сторін.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має бути виконано належним чином відповідно до умов договору та вимог суду.

На виконання умов договору позивач платіжними дорученнями, які є в матеріалах справи перерахував попередню оплату загальною сумою 5339000 грн.

Відповідач здійснював перевезення вантажів на підставі накладних за якими платником є позивач.

За користування вагонами (контейнерами) сторони підписували відомості плати, в яких визначалася нарахована сума з визначенням загальної суми. Вказані відомості підписані сторонами і в разі відсутності розбіжностей є підставою для списування грошових коштів з особових рахунків платника.

Як вбачається з наданих відомостей плати за користування вагонами у березні-квітні 2005 році сторони підписали без розбіжностей і визначили суму для її списування.

Після отримання рахунків списаних сум позивач встановив, що вони не співпадають з відомостями. Залізниця вважає, що на суми, вказану у відомостях, нараховується податок на додану вартість, яка підлягає безспірному стягненню. Разом з тим суд вважає, що оскільки порядок розрахунків передбачений Правилами та договором і у відомості не внесена сума податку, то у залізниці не має підстав змінювати визначену сторонами суму.

Пунктом 2.10. Правил передбачено, що усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо зі станціями, які нараховують платежі. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються у претензійно - позовному порядку.

Таким чином, списана сума 85 788 грн. 60 коп. залізницею не була погоджена з позивачем (платником). Тому вона списана безпідставно і позовні вимоги слід задовольнити.

Пояснення відповідача щодо нарахування податку на додану вартість на надані послуги, не приймаються до уваги з наступних підстав.

Пунктом 2.6. Правил дійсно передбачено, що у випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягає оплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, яка списується з особового рахунку платника.

Але вказаним пунктом передбачений порядок списування грошей з рахунку, а саме: підставою для списування є перевізні документи, накопичувальні картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами. Оскільки відомості підписуються платником, то при визначенні перевізником суми, яка підлягає оплаті, вона повинна бути визначена у відомості у повному обсязі. Платник дає згоду на списування саме цієї визначеної суми. Якщо платник не погодиться з будь-якою частиною (у тому числі ПДВ), вказана частина стане предметом претензійно – позовного порядку.

Грошові кошти, які знаходяться на особовому рахунку платника, є

його майном і в силу ст. 4 Закону України “Про власність” право розпоряджатися майном належить саме власнику цього майна.

Відповідно до Статуту залізниць України та Правил грошові кошти з власного рахунку списуються на підставі відомостей, тому слід вважати, що платник, підписавши відомості, дав згоду на списання тієї суми, яка вказана у відомості. На думку суду, оскільки залізниця не вказала суму з визначеним ПДВ, тому не може вважати погодженою суму з нарахування ПДВ і в тому разі, якщо вона нарахована правомірно.

Відтак, в разі порушення встановленого порядку залізниця списала грошові кошти без згоди платника і не довела, що сума 85 788 грн. 60 коп. списана за узгодженням платника (позивача), тому вона вважається списаною безпідставно.

Щодо правомірності нарахування ПДВ, то при наявності розбіжнос-

тей у відомості, спір повинен був розглядатися за встановленим порядком пунктом 2.10. Правил.

В силу ст. 43 Господарського процесуального кодексу України

гоподарський суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, тому суд вирішив задовольнити позовні вимоги

Керуючись ст.ст. 33, 43, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Закритого акціонерного товариства “Макіївкокс” м. Макіївка, Донецької області задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Донецька залізниця (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, р/р 260360300019 в Донецькій філії АБ “Експрес-банк”, МФО 335838, ЄДРПОУ 01074957) на користь закритого акціонерного товариства “Макіївкокс” (86106, м. Макіївка, вул. Горького 1, р/р 26004198061891 в Донбаській філії ВАТ “Кредитпромбанк”, МФО 335593, ЄДРПОУ 32598706) суму 85788,60 грн. безпідставно отриманої, витрати по сплаті держмита 857 грн. 88 коп. за інформаційно-технічні послуги 118 грн.

Рішення оголошено у засіданні та набуває законної сили після закінчення десятиденного строку.

Суддя Азарова З.П.