Ухвала суду № 90002129, 23.06.2020, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа №266/5611/19

Провадження№ 2/266/195/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року м. Маріуполь

Суддя Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області Шишилін О.Г. ознайомившись із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 діючої в інтересах позивача ОСОБА_2 , за позовом ОСОБА_2 , місце проживання якого за адресом: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_3 , місце мешкання: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , місце мешкання: АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 , місце мешкання: АДРЕСА_3 , про визнання права власності в порядку спадкування, визнання довіреності та договорів купівлі-продажу недійсними,-

В С Т А Н О В И В:

У Приморському районному суді м. Маріуполя перебуває вказана справа. По справі відкрито провадження. Справа розглядається в порядку загального позовного провадження.

22.06.2020 р. зареєстрована заява представника позивача про забезпечення позову, згідно якої просить накласти арешт на автомобіль PEUGEOT модель RCZ, 2012 року випуску, двигун V=1598 куб. см., шасі (рама, кузов) № НОМЕР_1 , тип легковий купе, державний номер НОМЕР_2 , який належать ОСОБА_6 , у зв`язку з тим, що під час перебування справи в суді відповідач ОСОБА_5 вчинила дії по відчуженню вказаного рухомого майна на користь третьої особи, тому не вжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість заяви про накладення арешту, суд дійшов висновку про таке.

Так, згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 159 ЦПК України позов забезпечується, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Як вбачається із суті позовних вимог позивач просить визнати договори купівлі-продажу вказаного автомобіля укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 та ОСОБА_7 та ОСОБА_5 недійсними, визнати право власності на вказаний автомобіль за позивачем в порядку спадкування, витребувати його від ОСОБА_5 .

З інформації наданої ТСЦ №1441 від 20.06.2020 р. №31/5-1441309 вбачається, що автомобіль марки PEUGEOT модель RCZ, 2012 року випуску, шасі (рама, кузов) № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 належить ОСОБА_6 , на підставі договору купівлі-продажу ДКП ТСЦ 1441/2019/1782015 від 20.11.2019 р.

Таким чином сторона позивача просить суд накласти арешт на майно, що не належить відповідачам по справі, а належить іншій сторонній особі – ОСОБА_6 , тобто стосується його прав та інтересів, проте він не залучений до участі у справі, а тому відсутні законні підстави для задоволення поданої до суду заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149,150,153, 154 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 діючої в інтересах позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу подається до Донецького апеляційного суду протягом 15 днів після отримання копії ухвали.

Суддя: Шишилін О. Г.