Постанова № 90001946, 18.06.2020, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/304/20

Провадження № 3/168/74/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 року смт. Стара Вижівка

Суддя Старовижівського районного суду Волинської області Назарук О.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , неодруженого, непрацюючого, протягом року до адміністративної відповідальності не притягувався,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

07 травня 2020 року о 02 год. 57 хв. на автодорозі М-19 « Доманове — Ковель — Чернівці — Тереблече» в с.Зміїнець по вул.Луцькій Луцького району ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Ауді», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився у встановленому порядку пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 визнав факт вживання алкогольних напоїв, після чого керував автомобілем. Пояснив, що 06 травня 2020 року близько 20 год. 00 хв. вживав алкогольні напої, поспав кілька годин, сів за кермо близько 02 год. 30 хв. Також зазначив, що відмовлявся від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального засобу прилад "Драгер" 6810 через спалах коронавірусу СОVID-19.

Крім того, ОСОБА_1 та його захисник заявили клопотання про виклик в судове засідання свідків відмови від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння, посилаючись на те, що ОСОБА_1 бачив лише одного свідка, що на їх думку свідчить про порушення процедури освідчення.

Захисник Хомич Ю.В. в судовому засіданні просив закрити провадження у справі на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Суд, заслухавши особу яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність їх у сукупності, прийшов до таких висновків.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 251 КупАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На підставі статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з пунктом 27 постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 266 КУпАП, а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, № 1103 від 17 грудня 2008 року, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Такий огляд може бути проведений поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом, або лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами: протоколом серії ОБ №156305 від 07 травня 2020 року; відеозаписом події правопорушення з нагрудної камери поліцейського; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Разом з тим суд відмовляє в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про виклик в судове засідання свідків відмови від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння з таких підстав.

Посилання на те, що свідки не встановлені належним чином, оскільки були в масках спростовується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідно до вимог статті 256 КУпАП в матеріалах справи наявні письмові пояснення даних свідків із зазначенням паспортних даних та адреси, а також працівник поліції засвідчив особу свідка, відобразивши анкетні дані свідків безпосередньо у протоколі. Пояснення свідків містять їх підписи, які збігаються з підписами свідків в протоколі.

З дослідженого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, в присутності свідків роз`яснив порядок та процедуру проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння та роз`яснив наслідки відмови від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров`я. При цьому суд враховує ту обставину, що, як убачається з відеозапису, події відбувалися біля водійських дверей автомобіля, за кермом якого знаходився ОСОБА_1 . Працівник поліції при пропозиції пройти огляд звертається до свідків. Жодних зауважень щодо того, що свідок один, від ОСОБА_1 не надходило. Також суд враховує, що після зупинки працівником поліції автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , останньому було роз`яснено причину зупинки та запропоновано пройти огляд на стан акогольного сп`яніння, однак водій ОСОБА_1 намагався всіляко уникнути проходження огляду, пропонував працівникам поліції «домовитися», на що отримав зауваження працівника поліції про відповідальність за такі дії. З огляду на викладене, суд розцінює клопотання про виклик свідків як намагання затягнути розгляд справи з метою уникнення відповідальності.

Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив суду, що свідок відмови від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, якого він бачив, його знайомий.

Оцінюючи доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника, дослідивши письмові докази, суд виходить з того, що всі доводи ОСОБА_1 та його захисника були перевірені та проаналізовані судом та їм було надано правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.

Відповідно до статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

На підставі наведеного, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, приходжу до висновку, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення, передбачене санкцією частини 1 статті 130 КУпАП.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладене таке стягнення.

Згідно із пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладене таке стягнення сплачується судовий збір в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 33, 40-1, 130, 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення - штраф у розмірі 600 (шестисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Реквізити сплати штрафу: рахунок отримувача: Реквізити сплати штрафу: рахунок отримувача: UА 238999980313060106000003526; код класифікації доходів бюджету: 3762681.

У разі несплати правопорушником штрафу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії постанови після набрання нею законної сили, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, відповідно до частини 2 статті 308 КУпАП у ході примусового виконання постанови суду штраф стягується у подвійному розмірі.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок за такими реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ м.Київ/ 22030106 код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Старовижівський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя О. В. Назарук