
УХВАЛА
про закриття провадження у справі
24 червня 2020 року справа № 580/1282/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білозірської сільської ради про визнання протиправним і скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Білозірської сільської ради (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Білозірської сільської ради «Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 » № 101-52/VІІ від 24.02.2020, яким відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0 га (кадастровий номер 7124981000:01:006:0583) для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області;
- зобов`язати Білозірську сільську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення та надати у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 7124981000:01:006:0583) для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач усупереч вимог Земельного кодексу України відмовив у затвердженні погодженого проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність позивачу.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.
З матеріалів справи судом встановлено, що 11.02.2020 за підписом представника ОСОБА_1 за довіреністю Даценка О.І. подано заяву до Білозірської сільської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області та надання у власність гр. ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки.
Рішенням Білозірської сільської ради «Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 » № 101-52/VІІ від 24.02.2020 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0 га (кадастровий номер 7124981000:01:006:0583) для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області, у зв`язку з відсутністю державної реєстрації права власності за Білозірською сільською радою.
Водночас, відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом на день ухвалення рішення у даній справі земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер 7124981000:01:006:0583, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування - Черкаська область, Черкаський район, Білозірська сільська рада, яку має намір отримати у власність позивач перебуває у приватній власності Даценка Володимира Миколайовича , дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) - 06.05.2020, номер запису про право (в державному реєстрі прав) - 36456772, орган, що здійснив державну реєстрацію права (в державному реєстрі прав) - Виконавчий комітет Білозірської сільської ради. Також з Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку судом встановлено, що 04.06.2020 Виконавчим комітетом Смілянської міської ради здійснено державну реєстрацію право оренди на вказану земельну ділянку за ОСОБА_3 , номер запису про право (в державному реєстрі прав) - 36804945.
Вважаючи, що рішення відповідача про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу є протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які б призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 64 Конституції України проголошує, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, окрім випадків, передбачених самою Конституцією.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Відповідно до п.б ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Частинами 1-3 ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України).
У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Абзацом 2 ч.1 ст.123 ЗК України передбачено, що рішення про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
На підставі ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Згідно зі ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Термін "суб`єкт владних повноважень" орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
При визначенні компетенції адміністративний суд виходить не лише із суб`єктного складу, а із суті спору. Так, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій, яку слід розуміти як діяльність усіх суб`єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
З аналізу наведених норм вбачається, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав і свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема обов`язком доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування.
Тобто, однією з визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, яка вважає порушеними свої права, свободи чи інтереси, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові або службові особи.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
Вказані норми права встановлюють, що в порядку адміністративного судочинства захищаються права та інтереси осіб у сфері публічно - правових відносин. Публічно - правові відносини є складовою частиною правових відносин, які виникають у суспільстві.
Таким чином, до адміністративного суду з адміністративним позовом має право звернутись особа за захистом саме публічного права, свободи чи інтересу у сфері публічно - правових відносин.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.
Проте, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції, оскільки важливе значення для визначення юрисдикції має питання підстав виникнення спору та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Суд зауважує, що публічно - правовим спором в адміністративному судочинстві є не будь-який спір, у якому однією із сторін є орган публічної адміністрації, а лише той, що випливає із здійснення таким суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій щодо скаржника.
Тобто, для наявності такого спору є обов`язковим наявність зв`язку між здійсненням органом влади покладених на нього владних управлінських функцій та порушення прав, свобод чи інтересів фізичної або юридичної особи внаслідок такої реалізації своїх функцій владним органом.
Звернення особи з позовом до суду на захист іншого крім публічного права, свободи чи інтересу, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена Великою палатою Верховного Суду у постановах від 14.03.2018 у справі №396/2550/17 (72850788), від 21.03.2018 у справі 302/1792/17-а (73054799), від 17.04.2018 у справі №815/6956/15.
Так, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виконання, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом на день ухвалення рішення у даній справі земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер 7124981000:01:006:0583, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування - Черкаська область, Черкаський район, Білозірська сільська рада, яку має намір отримати у власність позивач перебуває у приватній власності Даценка Володимира Миколайовича , дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) - 06.05.2020, номер запису про право (в державному реєстрі прав) - 36456772, орган, що здійснив державну реєстрацію права (в державному реєстрі прав) - Виконавчий комітет Білозірської сільської ради.
Також з Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку судом встановлено, що 04.06.2020 Виконавчим комітетом Смілянської міської ради здійснено державну реєстрацію право оренди на вказану земельну ділянку за ОСОБА_3 , номер запису про право (в державному реєстрі прав) - 36804945.
Відповідно до частин 1-2 ст.2 ЗК України земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Статтею 80 ЗК України встановлено, що суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
З огляду на зміст позовної заяви, характеру спірних правовідносин, та обставин встановлених судом суд приходить до висновку, що в даному випадку наявний спір, що виникає при врегулюванні майнових відносин, які підлягають врегулюванню на підставі норм Господарського кодексу України, в порядку цивільного судочинства.
Отже, суд висновує, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, тому провадження у справі, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, підлягає закриттю.
У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, варто виходити з визначень, наведених у ст.1 Господарського кодексу України.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов, як участь у спорі відповідних суб`єктів, наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин.
Відповідно до п. 6 ч. 1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають і зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті) та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на (рухоме та нерухоме, втому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсним актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та або) фізичні особи - підприємці.
Суд звертає увагу на те, що позивач не погоджується з рішенням Білозірської сільської ради «Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 » № 101-52/VІІ від 24.02.2020, яким відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0 га (кадастровий номер 7124981000:01:006:0583) для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області, відповідно характер спірних відносин, що є предметом судового розгляду, пов`язаний з реалізацією позивачем майнових прав та з урахуванням суб`єктного складу підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
За практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України», суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Окрім вище зазначеного, суд звертає увагу на те, що при визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи суд виходить з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб`єктного складу сторін.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що спір, з метою вирішення якого позивач звернувся до суду, виник з приводу отримання у приватну власність земельної ділянки для особистого селянського господарства в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської област.
Тобто, даний позов спрямований на захист прав у сфері господарсько-правових, а не публічно-правових відносинах, що виключає можливість його розгляду та вирішення в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Керуючись ст.ст. 47, 132, 142, 238, 239, 243, 248, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Закрити провадження у справі № 580/1282/20 за позовом ОСОБА_1 до Білозірської сільської ради про визнання протиправним і скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії.
Роз`яснити ОСОБА_1 про право на звернення з позовом до суду господарської юрисдикції.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції порядку та в строки, передбачені ст. ст. 295 - 297 з урахуванням положень п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Кульчицький
Судове рішення № 89998228, Черкаський окружний адміністративний суд було прийнято 24.06.2020. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 580/1282/20. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: