Рішення № 89998187, 23.06.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року справа № 580/961/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

20.03.2020р. до Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) в якій позивач просить:

- стягнути з ОСОБА_1 податковий борг на користь бюджету в сумі 311909,94 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач має непогашений податковий борг перед бюджетом у вказаній сумі, який виник внаслідок несплати податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та нарахованої у відповідності до ст. 129 ПК України пені.

Ухвалою від 13.04.2020р. відкрито провадження у справі розгляд справи. Розгляд справи ухвалено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

05.05.2020р. до суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач не визнав позовні вимоги та просив у їх задоволенні відмовити. В обгрунтування позиції зазначив, що в дійсності, ніяких коштів, чи матеріальних благ від Держави позивач не отримав, в результаті акційного погашення кредиту, який 29.06.2017р. позивачем погашено в повному обсязі. Крім того, зазначив, що згідно позовної заяви, податкова заборгованість, згідно заявлених позовних вимог, у позивача виникла 01.01.17 р. і по 19.04.19 р., в зв`язку із чим строк звернення до суду із даним позовом сплив 01.01.2020 р.), відтак позивачем пропущено строк звернення до суду та подано доказів поважності такого пропуску.

Також відповідачем зазначено, що надані поштові повідомлення про вручення повідомлень-вимог - не містять підписів про вручення відповідачу позивачем зазначених у позові повідомлень-вимог, а на копії поштового повідомлення від 08.05.2019р. Отримувачем є ОСОБА_2 , а не ОСОБА_3 (тобто - доказ не має відношення до даної справи), що засвідчує факт того, що відповідач у справі не отримував раніше від позивача по справі жодних повідомлень-вимог, чи майнових претензій, з приводу сплати податкового боргу, нарахованого ще в 2017 році. З урахування зазначеного, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

10.06.2020р. представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якому серед іншого зазначено, що спеціальні строки звернення контролюючого органу до суду із позовом про стягнення заборгованості встановлені ст. 102 ПК України та становлять 1095 календарних днів із дня виникнення податкового боргу. Оскільки податковий борг у відповідача виник 18.04.2019р. контролюючим органом подано даний позов у межах строку встановленого ст. 102 ПК України. Крім того, зазначено, що Акти перевірки, ППР та податкова вимога були надіслані відповідачу за адресою, що міститься у державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, проте не отримані відповідачем та повернуті “за закінченням терміну зберігання”. При цьому зазначено, що зазначені документи відповідно до приписів ПК України вважаються належним чином врученими.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має непогашений податковий борг перед бюджетом у сумі 311909,94 грн., що виник з наступних податків:

- податку на доходи фізичних осіб на суму 263988,97 грн., що виник згідно податкового повідомлення-рішення №0002521302 від 05.03.2019 року на суму 235525,00 грн. терміном сплати 18.04.2019 року, прийнятого на підставі Акту №13/23-00-13-0214/2604216130 від 10.01.2019 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати сум податків до бюджету платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 р.;

- податкового повідомлення-рішення №0002531302 від 05.03.2019 на суму 170,00 грн. терміном сплати 18.04.2019 року, прийнятого на підставі Акту №13/23-00-13-0214/2604216130 від 10.01.2019 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати сум податків до бюджету платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 р.;

- пені, у розмірі 28293,97 грн.

- військового збору, на суму 47920,97 грн., що виник згідно податкового повідомлення-рішення 0002551302 від 05.03.2019р. на суму 19627,00 грн., прийнятого на підставі Акту №13/23-00-13-0214/2604216130 від 10.01.2019 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати сум податків до бюджету платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 р.

- пені, у розмірі 28293,97 грн.

Позивач зазначив, що станом на день звернення до суду вказана заборгованість у розмірі 311909,94 грн. є непогашеною.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 67 Конституції України закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Положеннями пп. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (далі – ПК України) передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпункт 14.1.156 п. 14.1. статті 14 ПК України визначає податкове зобов`язання як суму коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Пунктом 57.3. Податкового кодексу передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 59.3 вказаної статті податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

З приводу посилання відповідача на те, що ним не отримувалось жодних ППР та вимог щодо сплати податкового боргу та пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно до п.42.5 ст. 42 ПК України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Таким чином, у відповідності до зазначених положень ПК України, документи вважаються належним чином врученими платнику податків і у тому разі вони не вручені у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням платника податків за умови якщо вони направлені за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається судом із матеріалів справи, ГУ ДФС у Черкаській області було направлено ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення від 05.03.2019 року №0002521302, №0002531302, 0002551302 та податкову вимога форми “Ф” №3190-17 від 02.05.2019р. за адресою: АДРЕСА_1 про що свідчать рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с 15) повернуте відправнику у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Згідно листа Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради від 01.04.2020р. №6623-01-21, наданого на запит суду, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відтак, суд доходить висновку, що позивачем здійснені належні заходи щодо направлення податкових повідомлень-рішень від 05.03.2019 року №0002521302, №0002531302, 0002551302.

Згідно поштового штемпеля відділення Укрпошти, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (податкових повідомлень-рішень від 05.03.2019 року №0002521302, №0002531302, 0002551302) повернуто відправнику 08.04.2019р. З огляду на непогашення відповідачем грошових зобов`язань визначених зазначеними ППР у десятиденний строк встановлений ст. 57.3 Податкового кодексу, а також відсутністю відомостей та жодних доказів щодо оскарження відповідачем у адміністративному та судовому порядку вказаних податкових повідомлень-рішень, суд доходить висновку щодо узгодженості грошових зобов`язань, визначених відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, що містяться в матеріалах справи, в зв`язку з чим датою виникнення у відповідача податкового боргу є 18.04.2019р.

Судом встановлено, що у зв`язку з несплатою відповідачем узгодженої суми податкового зобов`язання, ГУ ДФС у Черкаській області сформована податкова вимога форми “Ф” №3190-17 від 02.05.2019р. на загальну суму 311909,94 грн., за кодами бюджетної класифікації — 11010500, 11011001).

Також матеріали справи містять копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (податкової вимоги форми “Ф” №3190-17 від 02.05.2019р.) (а.с 3) адресату.

Суд також зазначає про відсутність відомостей та жодних доказів, що містяться у матеріалах справи, щодо оскарження відповідачем у судовому порядку податкової вимоги форми “Ф” №3190-17 від 02.05.2019р.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, та не погашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 102.4 ст.102 ПК України, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Суд зазначає, що оскільки спірні правовідносини щодо визначення розміру нарахування грошового зобов`язання та його стягнення регулюються Податковим кодексом України як нормативно-правовим актом спеціальної дії, то його положення застосовуються і в частині строків звернення до суду. Право на стягнення податкового боргу позивачем встановлено ПК України протягом 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, який виник 18.04.2019р., на підставі податкових-повідомлень рішень та став узгодженим у зв`язку з його не оскарженням.

Щодо посилань відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду із даним позовом, а саме: пропуску 1095 днів, суд зазначає, що згідно вищевказаних норм ПК України, податковий борг виникає саме з моменту узгодження суми податкового зобов`язання, а не з дати виникнення підстав для прийняття такого податкового-повідомлення рішення, у зв`язку із чим суд доходить висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду із даним позовом, в зв`язку із чим посилання відповідача суд вважає необгрунтованими.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно пункту 87.11 статті 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку – фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Оскільки, у матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем у встановлені законодавством строки податкового боргу, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача податкового боргу у сумі 311909,94 грн.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст. 2, 90, 139, 229, 242-246, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП — НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) податковий борг на користь бюджету в сумі 311909 (триста одинадцять тисяч дев`ятсот дев`ять) грн. 94 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.А. Білоноженко